Рішення

від 12.10.2018 по справі 522/3849/18

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/3849/18

Провадження № 2/522/5601/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Іскрич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації до ТОВ Гуртожиток творчих працівників за участю третіх осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання ордеру недійсним та скасування,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року Управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації в особі представника звернулося до ТОВ Гуртожиток творчих працівників та уточнивши свої вимоги просило:

-визнати ордер № 4, виданий на ім'я ОСОБА_1 недійсним та скасувати його.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що адміністрацією ТОВ Гуртожитку творчих працівників в особі директора Коваленко Валерія Вікторовича, не погоджуючи з Управлінням культури і туризму Одеської обласної державної адміністрації, був поселений та зареєстрований на підставі незаконного виданого ордеру № 4 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до кімнати НОМЕР_1 та усупереч тому, що ОСОБА_1 на момент поселення до гуртожитку не являвся працівником закладів культури.

Таким чином, позивач вважає, що на підставі незаконно виданого ордера громадяни ОСОБА_1 та його мати ОСОБА_2 зареєстрували своє місце проживання в даному гуртожитку.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, згідно якої просив розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, згідно якої просив розглядати справу за його відсутності.

Третя особа ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, згідно якої просив розглядати справу за його відсутності, позов не визнав, просив суд у його задоволенні відмовити в повному обсязі. Надав письмові пояснення, у яких зазначив, що на законних підставах проживав разом зі своєю матір'ю ОСОБА_2 у гуртожитку, та своєчасно здійснював оплату за надане житло. Зазначив, що не погоджується з позовними вимогами Управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, оскільки є рішення Приморського районного суду м. Одеси, яке набрало законної сили про задоволення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та вселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у кімнату АДРЕСА_1.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, надала суду письмові пояснення до позову, у яких просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Також, зазначила, що проживає разом зі своїм сином ОСОБА_5 у кімнаті НОМЕР_1 на підставі листа Управління культури Одеського облвиконкому № 123 від 14.03.1988 року уже понад 30 років. У кімнаті розташовані два ліжко-місця, що унеможливлює підселення ще кого-небудь.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 розташований дев'ятиповерховий будинок. На 7,8 та 9 поверхах знаходиться гуртожиток творчих працівників. Відповідно до свідоцтва про право власності на будівлю гуртожитку від 25 жовтня 2000 р., власником даного гуртожитку є Територіальна громада Одеської області, в особі Одеської обласної ради.

Відповідно до рішення Одеської обласної ради № 73 від 22 вересня 2006 року, обласній державній адміністрації були делеговані повноваження з управління об'єктами спільної власності територіальних громад. Згідно з переліком будинків, управління якими було передано, до відання адміністрації входять 7,8 та 9 поверхи будівлі гуртожитку творчих працівників.

Відповідно до договору управління майном від 04 серпня 2016 року, укладеного між ТОВ "Гуртожиток творчих працівників" та Управлінням культури, національностей, релігії та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, 7, 8 та 9 поверхи зазначеної будівлі гуртожитку передані в управління ТОВ "Гуртожиток творчих працівників".

05.09.2007 року до ТОВ "Гуртожиток творчих працівників" надійшов лист від Державної податкової адміністрації в Одеській області під номером 21685/04-0119 з проханням поселити до Гуртожитку першого заступника ГНІ в Приморському районі м. Одеси ОСОБА_1

На момент надходження вищезазначеного листа між ТОВ "Гуртожиток творчих працівників" та Управлінням культури і туризму Одеської обласної державної адміністрації був укладений договір Доручення від 27 серпня 2007 року.

Згідно з п. "е" ч. 2.1 Повірений за даним договором бере на себе обов'язок організовувати дії з реєстрації та позбавлення реєстрації за місцем мешкання, мешкаючих молодих спеціалістів закладів культури, яка проводиться на підставі клопотання Довірителя.

З матеріалів справи вбачається, що на вселення ОСОБА_1 до ТОВ Гуртожиток робітників культури у кімнату НОМЕР_1 було видано спеціальний ордер № 4, де зазначено строк реєстрації постійно.

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, адміністрацією ТОВ "Гуртожитку творчих працівників" в особі директора Коваленко Валерія Вікторовича, не погоджуючи із Управлінням культури і туризму Одеської обласної державної адміністрації, був поселений та зареєстрований на підставі виданого ордеру № 4 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до кімнати НОМЕР_1. Також, у даному пункту вказано що повірений бере на себе обов'язок організовувати дії з реєстрації та позбавлення реєстрації за місцем мешкання, мешкаючих молодих спеціалістів закладів культури.

Відповідно до ч. 1 гл. 2 наказу Міністерства Регіонального розвитку, будівництва, та житлово-комунального господарства України "Про затвердження Положення про гуртожитки" № 84 від 27.04.2015 року вселення до гуртожитків проводиться власником гуртожитку або уповноваженою ним особою на підставі ордера, форма якого наведена в додатку до цього Положення, виданого відповідно до статті 129 Житлового кодексу Української РСР, з одночасним укладенням договору найму жилого приміщення в гуртожитку.

Таким чином, директор ТОВ "Гуртожитку творчих робітників" не погодивши з Управлінням культури і туризму Одеської обласної державної адміністрації видав ордер на вселення до кімнати НОМЕР_1 гуртожитку ОСОБА_1

У своєму Листі ТОВ Гуртожиток творчих працівників від 20.04.2018 року зазначає, що у кімнаті НОМЕР_1, на підставі листа Об'єднаних молодіжних клубів Управління культури Одеського облвиконкому № 123 від 14.03.1988 року проживає на протязі 20 роки громадянка ОСОБА_3 разом зі своїм сином ОСОБА_5. Таким чином у разі поселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до кімнати НОМЕР_1 буде необхідно виселити нинішніх мешканців. Таке виселення є неможливим та незаконним у зв'язку з тим, що це пряме порушення конституційних прав громадян, а саме ст. 47 Конституції України.

Також, вказано, що ОСОБА_1 був виселений у законному порядку на підставі листа Управління культури Одеської обласної державної адміністрації № 02-64/1662 від 30.07.2012 року.

Між сторонами склалися цивільно-правові відносини, що регулюються нормами ЖК та ЦК України.

Статтею 8 Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод закріплено право людини на житло.

Право на житло є одним з найважливіших соціально-економічних прав громадян. Відповідно до ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Статтею 310 ЦК України фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст.129 ЖК України, на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

Згідно зі ст.59 ЖК ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

Отже, ордер на жиле приміщення з огляду на його видачу на зайняте жиле приміщення може бути визнаним недійним лише у випадку, якщо особа, яка фактично проживає у приміщенні зайняла його на законних підставах. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі №6-83цс15, яка є обов'язковою для суду.

У ході розгляду справи, судом встановлено, що громадянин ОСОБА_1 на момент поселення до гуртожитку не був працівником закладів культури, який має право на поселення до гуртожитку. Між тим, ордер видавався лише на громадянина ОСОБА_1

Також, Управління культури і туризму Одеської обласної державної адміністрації не надавало згоди на вселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до кімнати гуртожитку.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 58 ЖК Української РСР , ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення, проте ордер було видано іншій особі а саме ОСОБА_1 на фактично зайняту площу, у якій проживає ОСОБА_3 з сином.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що наявний ордер на службове приміщення, виданий з порушенням норм Житлового кодексу УРСР, у зв'язку з чим є недійсним та підлягає скасуванню.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Також відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 1, 2, 5, 11, 76-80, 81, 242, 247, 258-273, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Визнати ордер № 4, виданий на ім'я ОСОБА_1 недійсним та скасувати його.

Стягнути з ТОВ Гуртожиток творчих працівників на користь Управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації суму судового збору в розмірі 1762,00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складений 22.10.2018 року.

Суддя: А.Ю. Бойчук