Рішення

від 12.10.2018 по справі 398/1990/18

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/1990/18

провадження №: 2/398/1803/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"12" жовтня 2018 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Авраменка О.В.,

з участю секретаря судового засідання Міщенко С.А.,

позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката ОСОБА_2,

представників відповідачів:

ОСОБА_3 сільської ради Олександрійського району - ОСОБА_4,

ОСОБА_5 районної державної адміністрації - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Олександрії в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 сільської ради Олександрійського району, ОСОБА_5 районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 сільської ради Олександрійського району, ОСОБА_5 районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 02 квітня 2005 року помер його батько ОСОБА_7. Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2017 року йому було визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини. 05 лютого 2018 року йому видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 1,7201 га на території ОСОБА_3 сільської ради, яку його батько прийняв у спадщину, після смерті матері, але не оформив свої спадкових прав. Постановою нотаріуса від 24 травня 2018 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай), на яку його батько мав право як член КСП Україна , у зв'язку з тим, що право власності на земельну ділянку не було оформлено спадкодавцем. 03 листопада 1995 року видано державний акт на право колективної власності на землю КСП Україна . Зазначає, що оскільки його батько з 1994 року по 1999 рік був членом КСП України , то відповідно мав право на отримання земельної частки (паю), яку за життя не оформив (а. с. 3 - 6). З урахуванням уточненої позовної заяви, просив визнати причини пропуску строку позовної давності звернення за захистом його прав поважними, так як на момент відкриття спадщини після смерті батька він перебував на стаціонарному лікуванні, та визнати за ним право на земельну частку (пай) площею 6,74 умовних кадастрових гектари для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку спадкування за законом після смерті батька (а. с. 77 - 81).

Відповідач ОСОБА_3 сільська ради Олександрійського району проти задоволення позову заперечувала з тих підстав, що померлий ОСОБА_7 хоч і працював у КСП України в період з 1994 року по 1999 рік, проте не був членом КСП, не мав права на земельну частку (пай), не був включений до списку осіб, які мали право на земельну частку (пай), сертифікат та державний акт на земельну частку (пай) не отримував. Крім того, просив застосувати строк позовної давності, оскільки державний акт на право колективної власності на землю КСП Україна було видано 03 листопада 1995 року, а видача державних актів на землю розпочалася в 2003 році, про що було відомо померлому ОСОБА_7, проте з приводу не включення його до списку осіб на розпаювання земель КСП та не видачі йому сертифікату та державного акту померлий до своєї смерті у 2005 році з претензіями не звертався.

Відповідач ОСОБА_5 районна державна адміністрація проти задоволення позову не заперечувала та віднесла вирішення цього питання на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_8 управління Держгеокадастру в Кіровоградській області Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру проти задоволення позову заперечував з підстав пропуску строку позовної давності та тих підстав, що ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області не є належним відповідачем, оскільки сертифікат на земельну частку (пай) на той час видавалися районним державними адміністраціями, а виділення земельних ділянок на місцевості в натурі здійснювалось відповідними сільськими радами (а. с. 96 - 97).

15 червня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 11 липня 2018 року (а. с. 56).

11 липня 2018 року підготовче судове засідання відкладено на 19 липня 2018 року за клопотанням представника позивача з метою надання йому часу на складення заяви про уточнення позовних вимог (а. с. 65 - 66).

19 липня 2018 року підготовче судове засідання відкладено на 27 серпня 2018 року у зв'язку з прийняттям до розгляду уточненої позовної заяви та залученням до участі у справі як співвідповідача Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (а. с. 84 - 86).

27 серпня 2018 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду на 25 вересня 2018 року (а. с. 110 - 115).

25 вересня 2018 року в судовому засіданні заслухано вступне слово позивача, якийпозовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві та просив задовольнити. Пояснив, що з 2003 року і до смерті батька він з ним не спілкувався, про його смерть навіть не знав. В 2005 році він тривалий час лікувався. Лікування потребувала також і його дружина. З 2006 року він має інвалідність, у зв'язку з чим він тривалий час перебуває на стаціонарному лікуванні.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та пояснила, що 02 квітня 2005 року помер батько позивача ОСОБА_7 Після його смерті позивач прийняв спадщину лише в 2017 року після поновлення строку на прийняття спадщину в судовому порядку. В зв'язку з відсутністю документального підтвердження права спадкодавця на земельну частку (пай) позивач не має можливості отримати спадщину. Проте, право спадкодавця на земельну частку (пай) підтверджується копією трудової книжки, де зазначено, що ОСОБА_7 був членом КСП України та копією протоколу, яким були звільнені всі члени КСП у зв'язку з реорганізацією. 03 листопада 1995 року видано свідоцтво про право колективної власності на землю, але чи був ОСОБА_7 в списках колективу на даний час встановити неможливо. Відповідно до діючого на той час законодавства право члена КСП на земельну ділянку виникало з моменту видачі Державного акту на землю. Розмір земельної ділянки, на яку позивач просить визнати право власності визначено за даними Держгеокадастру (за якими розмірами була розділена земля КСП між її членами). ОСОБА_7 прийнятий в члени КСП саме протоколом правління, що також підтверджується копією його трудової книжки. Позивач разом з його дружиною у 2005 році потрапили в аварію. Перебували на тривалому лікуванні. Даний факт вже встановлено судовим рішенням про поновлення пропущеного строку на прийняття спадщини. Крім того , значного часу зайняли запити до організацій з метою отримання доказів, що ОСОБА_7 був саме членом КСП. На підставі викладеного просить визнати поважною причину пропуску строку позовної давності. Оскільки фактичне розпаювання земель здійснювалося лише з 2004 року, а спадкодавець помер в 2005 році, у зв'язку з його необізнаністю він не звертався з вимогою про включення його до списків про розпаювання землі. Підстава не виділення земельної ділянки з приводу не відпрацювання мінімуму вихододнів на рік не передбачена законодавством, тому не може бути врахована при визнанні права власності на земельну ділянку спадкодавця. На підставі викладеного просить визнати за позивачем право власності на земельну ділянку частку (пай), розташовану на території ОСОБА_3 сілької ради Олександрійського району Кіровоградської області в порядку спадкування за законом.

Представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради Олександрійського району - ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що розпайовка земель почалася ще у 1994 році. Були складені і оприлюднені списки членів КСП. Вона на той час працювала заступником головного бухгалтера КСП України , і достовірно знає, що в коридорі правління були вивішені списки, доведено до відома усіх працівників, які мали можливість ознайомитися з даними списками. ОСОБА_7 в списках не було, оскільки він поступив на роботу лише в квітні 1994 року. В 1995 році було видано Державний акт на право колективної власності на землю. До протоколу зборів КСП були внесені поправки, відповідно до яких право на отримання земельної частки (паю) мали члени КСП які пропрацювали понад 5 років, а після 1995 року були внесені зміни до 1 року. Проте виходячи з архівних довідок ОСОБА_7 в 1995 році липень-серпень - зовсім не виходив на роботу, жовтень-листопад відпрацював, а січень-лютий - жодного трудодня. В 1996 році за березень - 5 вихододнів, квітень - 14 вихододнів, червень - взагалі не виходив на роботу. Зазначена архівна довідка долучена до матеріалів справи. ОСОБА_7 зловживав алкогольними напоями, про те на той час не вистачало робочої сили і тому він не був звільнений за прогули. Коли він помер його похованням займалася сільська рада. Останні місяці життя він взагалі не виходив на роботу, працював по найму у фермерів. Виділення земельних ділянок в натурі почалося ще в 1996 році, а в 2003 році почали видавати Державні акти. В сільській раді протокол розподілу землі відсутній. Була виготовлена карта із зазначення розміру земельної ділянки і її власника, до видачі Державних актів, люди могли навіть помінятися земельними ділянками. ОСОБА_7 був присутнім на зборах КСП, де оголошувалися і списки осіб, яким виділена земельна ділянка, питання про виділення земельної ділянки і ставилося на голосування по кожній особі окремо. Був один випадок, що чоловік не був включений до списку і йому земельна ділянка виділена була за рішенням суду. Розпаювання земель завершено в 1997 році і з квітня 2002 року списки не уточнювалися. Крім того, просила застосувати строк позовної давності, оскільки державний акт на право колективної власності на землю КСП "Україна" було видано 03 листопада 1995 року, а видача державних актів на землю розпочалася в 2003 році, про що було відомо померлому ОСОБА_7, проте з приводу не включення його до списку осіб на розпаювання земель КСП та не видачі йому сертифікату та державного акту померлий до своєї смерті у 2005 році з претензіями не звертався.

Крім того, допитано свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, викликаних за клопотанням представника відповідача ОСОБА_3 сільської ради Олександрійського району .

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що померлого ОСОБА_7 знав, оскільки сам з 1979 року до реорганізації працював в КСП Україна . Земля розпайовувалася тільки членам КСП. Формувалися і оприлюднювалися списки, з якими всі бажаючи могли ознайомитися. ОСОБА_7 працював в КСП, але чи був членом КСП не знає. Автоматично членом КСП ніхто не ставав, лише на підставі заяви. В розпаювання ОСОБА_7 включений не був, так як саме він (свідок) проводив розрахунок земель. В подальшому неодноразово складався додатковий список, до якого були включені особи, які мали право на земельну частку (пай). Якби ОСОБА_7 був членом КСП йому була б виділена земельна ділянка. Обмежень щодо виділення земельної ділянки не було, потрібно було бути членом колгоспу .Про розгляд питання щодо розпаювання земель, включення осіб до списків на розпаювання та самі списки завчасно були доступні для ознайомлення всім працівникам КСП.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_7 знала, бо працювала завідуючою ферми, де останній також працював. Він працював найманим працівником в гаражі, на фермі, на свинофермі, інколи пас худобу. Їй невідомо чи був він членом КСП. Вона була членом КСП і пам'ятає, що на загальних зборах членів КСП вирішувалося питання щодо виділення земельної ділянки кожному члену, враховувалося скільки людина має вихододнів на рік, чи відпрацювала вона встановлений мінімум вихододнів. По кожній людині проводилося окреме обговорення та голосування щодо виділення їй земельної ділянки. Розпаювання проходило в 1994-1995 роках. Коли в порядку денному загальних зборів було виділення земельних ділянок, то члени КСП з'являлися на загальні збори і обговорювали питання. ОСОБА_7 не було в списках, оскільки він постійно не працював. Крім того, він за життя не звертався до правління КСП з вимогою про виділення йому земельної ділянки. На даний час землі розпайовані. Про розгляд питання щодо розпаювання земель, включення осіб до списків на розпаювання та самі списки завчасно були доступні для ознайомлення всім працівникам КСП.

Також в судовому засіданні досліджено письмові докази, які надані учасниками справи на підтвердження своїх доводів та заперечень.

В судовому засіданні оголошено перерву до 12 жовтня 2018 року у зв'язку із задоволення клопотання представника позивача про витребування спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_7 (а. с. 130 - 134).

12 жовтня 2018 року в судовому засіданні досліджено письмові доказ -- копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_7

Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши письмові докази у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

02 квітня 2005 року помер ОСОБА_7, який був батьком позивача (а. с. 12, 13).

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2017 року позивачу визначено додатковий строк два місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті 02 квітня 2005 року ОСОБА_7 (а. с. 16 - 17).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи 373/2017 до майна померлого 02 квітня 2005 року ОСОБА_7 із заявою про прийняття спадщини звернувся лише позивач (а. с. 145 - 186).

05 лютого 2018 року позивачу видано свідоцтво про право на спадщину після смерті батька за законом на земельну ділянку площею 1,7201 га на території ОСОБА_3 сільської ради, яку його батько прийняв у спадщину, після смерті матері, але не оформив свої спадкових прав (а. с. 18).

Постановою нотаріуса від 24 травня 2018 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька, у зв'язку з тим, що за померлим не було зареєстровано жодних земельних ділянок (а. с. 11).

У відповідності до п. 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Зі змісту наведеного вбачається, що особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно з ст. ст. 1 - 3 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) право на земельну частку (пай) мають, зокрема, особи, які отримали сертифікат на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду. Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації, прийняте за їх заявою про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_11 він був членом КСП Україна в період з 15 квітня 1994 року по 17 грудня 1999 року (а. с. 19 - 22). Зазначене також підтверджується архівними довідками №07-08/42 від 21 лютого 2018 року, №153 від 12 квітня 2018 року та №273 від 02 серпня 2018 року (а. с. 23, 24, 104).

КСП Україна було реорганізовано у 1999 році та його правонаступником в частині майнових прав та обов'язків щодо податкової заборгованості та перед Пенсійним фондом України є СФГ Яна (а. с. 27, 28, 102, 103).

03 листопада 1995 року відповідно до рішення ОСОБА_3 сільської ради народних депутатів від 21 березня 1995 року №37 КСП Україна видано державний акт на право колективної власності на землю серії КР №002 (а. с. 105 - 109). Згідно з довідкою Олексндріської РДА №01-18/14/1 від 23 лютого 2018 року в документах архівного фонду КСП Україна відсутній список осіб, які включені до розпаювання (а. с. 26).

У пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року Про практику застосування земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз'яснено, що право на одержання земельної частки (паю) у членів КСП виникає з моменту передачі членам КСП державного акту на право колективної власності на землю.

За таких обставин суд приходить до висновку, що у померлого ОСОБА_7 виникло право на одержання земельної частки (паю).

При цьому, суд критично оцінює пояснення представника відповідача ОСОБА_3 сільської ради Олександрійського району - ОСОБА_4 в частині того, що ОСОБА_7 не був членом КСП України , у зв'язку з тим, що вищезазначеним доказами підтверджується факт членства ОСОБА_7 в КСП на момент передачі членам КСП державного акту на право колективної власності на землю.

Згідно з довідкою Відділу в Олександрійському районі ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області №134/102-18 від 01 березня 2018 року сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім'я ОСОБА_7 не виготовлявся (а. с. 25).

Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом.

На пред'явлення позову про витребування належного громадянину майна, інших вимог про захист приватної власності поширюється встановлений ст. 50 Закону України Про власність і ст. 71 ЦК УРСР (діючих на час виникнення спірних правовідносин) трирічний строк позовної давності, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до ст. 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін. Оскільки, право на звернення померлого ОСОБА_7 з позовом виникло ще в 1995 році при неотриманні сертифікату, то трирічний строк позовної давності минув ще до набрання чинності ЦК України 2004 року.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції , яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Згідно із ч. 1 ст. 80 ЦК Української РСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Згідно із ч. 1 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 76 - 82 ЦПК.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Позивачем не надано будь-яких належних доказів чинення перешкод його померлому батьку у зверненні з позовом до суду з 1995 року по день смерті у 2005 році та не навів причин поважності пропуску строку позовної давності. Суд вважає, що у померлого ОСОБА_7 була об'єктивна можливість дізнатися про своє порушене право, оскільки ст. 76 ЦК УРСР містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкодавців).

Згідно з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

При цьому суд зауважує, що наявність поважних причин пропущення позивачем строку позовної давності на звернення з даним позовом не має правового значення, у зв'язку з тим, що на момент відкриття спадщини (момент смерті ОСОБА_7В.) минув строк позовної давності щодо звернення з позовом про захист його порушеного права на земельну частку (пай) та відповідно дане право на земельну частку (пай) не входить до складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_7

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою від 15 червня 2018 року задоволено клопотання позивача щодо відстрочки сплати частини судового збору в розмірі 998 грн. 17 коп. до ухвалення судового рішення у справі.

З урахування вимог ст. 141 ЦПК України у зв'язку з відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню позивачу судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 010,00 грн. та відповідно з позивача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 998,17 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76, 78, 80, 81, 141, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_3 сільської ради Олександрійського району (адреса місцезнаходження: Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Щасливе, вул. Центральна, буд. 12 А , код за ЄДРПОУ 23233474), ОСОБА_5 районної державної адміністрації (адреса місцезнаходження: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Шевченка, буд. 102, код за ЄДРПОУ 04055144)та Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (адреса місцезнаходження: 25006, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, код за ЄДРПОУ 39767636) про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) , на користь держави судовий збір в розмірі 998 (дев'ятсот дев'яносто вісім) гривень 17 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 22 жовтня 2018 року.

Суддя О.В.Авраменко