Постанова

від 25.01.2007 по справі 17/53 (6/369/10)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/53 (6/369/10)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

П О С Т А Н О В А

                     "25" січня 2007 р.                                        Справа № 17/53 (6/369/10)

м. Чернігів                                                                                                             «25 »січня 2007 року

Суддя Кушнір І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні за участю:

Секретаря судового засідання: Чепурна О.В.

Представника позивача: не з`явився;  

Представника відповідача: Машко О.П. –старший держподатінспектор, довіреність №30821/10/10-010 від 28.12.2006р.

          матеріали справи (6/369/10)-№17/53

За ПОЗОВОМ: Товариства з обмеженою відповідальністю „АС-Сервіс”

  14001, м. Чернігів, вул. Щорса, 112

До ВІДПОВІДАЧА: Державної податкової інспекції  у м. Чернігові  

  14000, м. Чернігів, вул. Кирпоноса, 28

Про спонукання виконати певні дії

СУТЬ СПОРУ :

Господарським судом Чернігівської області відкрито провадження у справі (6/369/10)-№17/53 за позовом ТОВ „АС-Сервіс” до ДПІ у м. Чернігові про зобов'язання Відповідача відобразити в обліковій картці особового рахунку платника податків ТОВ «АС-Сервіс»по податку на додану вартість суму 1732грн., як таку, що сплачена 18.04.01р. платіжним дорученням №14.

Від Позивача надійшло клопотання про слухання справи без участі його представника в зв`язку з хворобою останнього.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, де зазначив, що адміністративний позов не визнає в повному обсязі, посилаючись на Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та державних цільових фондів, затвердженої Наказом ДПА України від 12.05.94р. №37, у редакції Наказу ДПА України від 03.09.01р. №342, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.10.2001р. №887/6078, згідно якої дані про надходження платежів до бюджетів повинні бути відображені органами ДПС в особових рахунках платників та у реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів державного казначейства України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

Проте, до ДПІ у м. Чернігові не надходила з органів державного казначейства інформація про зарахування даного платежу до бюджету.

Заслухавши представника Відповідача та дослідивши надані докази, суд –

ВСТАНОВИВ :

          Позивачем було здійснено платіж до бюджету по податку на додану вартість згідно платіжного  доручення за №14 від 18.04.2001р. на суму 1732 грн.

Зазначене платіжне доручення було прийнято до виконання відділенням АПБ “Україна” в м.Чернігові 18.04.2001р. та грошові кошти були списані з розрахункового рахунка позивача, що підтверджується відповідною відміткою банку на платіжному дорученні. Однак зазначена сума в бюджет не надійшла.

Таким чином, позивач вчасно сплатив обов'язкові платежі, але сума плати не надійшла до бюджету через названий банк.

Підпунктом 16.5.1 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.00р. №2181-ІІІ (далі Закон №2181), в редакції, чинній на момент здійснення платежу, передбачено, що за порушення строків зарахування податків до бюджету з вини банку він несе відповідальність за порушення  порядку своєчасного та повного внесення податку до бюджету, тобто й іншу, крім нарахування пені, відповідальність, встановлену Законом.

При цьому платник податків, зборів (обов'язкових  платежів) звільняється  від  відповідальності  за  несвоєчасне  або  неповне зарахування  таких платежів до бюджетів або  державних  цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

З наведених приписів цього Закону випливає висновок, що звільнення від  відповідальності передбачено в цілому і не вичерпується незастосуванням штрафу та пені, оскільки Законом податкова відповідальність визначена як сплата податкового зобов'язання або податкового боргу.

Суд не застосовує приписи Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” №2346-ІІІ від 05.04.2001р. до вищевказаного платіжного доручення від 18.04.01р., оскільки даний Закон набрав чинності з 16.05.01р., тобто після здійсненого платежу.

Разом з тим, як передбачено ч.1 ст. 55 Закону України “Про банки і банківську діяльність” № 2121-ІІІ від 07.12.2000р., відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами між клієнтом та банком.

Відповідно до п.13 Інструкції “Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України”, затвердженої постановою правління Національного банку України № 204 від 02.08.1996 р., яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин щодо вищезазначеного платіжного доручення за №14 від 18.04.2001р., банк платника приймає документи від клієнтів протягом операційного часу. Операційний час - регламентований внутрішнім режимом роботи банківської установи час роботи з клієнтами (в межах операційного дня), особливість якого полягає  в  тому,  що  всі розрахункові документи,  прийняті банківською установою  протягом цього часу, мають  бути  виконані в той же день. Розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, виконуються в день їх надходження.

Згідно з вимогами п.14 Інструкції на всіх примірниках паперових розрахункових  документів банк в обов'язковому порядку в правому верхньому куті проставляє дату надходження цих документів.  Якщо  документи надійшли після закінчення  регламентованого  банком  часу роботи з клієнтами,  на них,  крім того,  проставляється штамп "Вечірня".  Дата  виконання розрахункового документа проставляється в правому нижньому куті.

В даному випадку установою банку проставлена відмітка щодо виконання платіжних доручень  –18.04.2001р.

Згідно з пунктом 16.3 статті 16 Закону 2181 виконання платником зобов'язання по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання  пов'язане з моментом подання в банк платіжного  доручення та перерахування сум податку.

Здійснення платником будь-яких інших додаткових дій, крім подання платіжних документів, ані чинним законодавством, ані законодавством, дійсним на момент видання платіжного доручення, не передбачено.

За таких обставин, посилання ДПІ у м. Чернігові на Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та державних цільових фондів, не можуть бути взяті до уваги, оскільки положення Інструкції (підзаконного нормативного акту) в частині регулювання спірних правовідносин суперечать положенням вищезазначених Законів №2181, №2346.

          Даний висновок повністю відповідає висновкам, викладеним в Постановах Верховного Суду України від 02.08.03р. №3/305-2 та від 06.04.04р. №8/140, які є остаточними та оскарженню не підлягають.

За таких обставин позовні вимоги щодо зобов'язання Відповідача відобразити в обліковій картці Позивача суми фактично сплачених податків є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині зобов`язання ДПІ у м. Чернігові усунути наслідки не відображення  в картках, задоволенню не підлягають, оскільки в даній позовній вимозі не зазначено: які саме наслідки та яким чином необхідно усунути.

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд доходить наступного висновку.

Державне мито Позивачем сплачено в сумі 85 грн.

Відповідно до п.п.1,2 п.3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАСУ):

“До набрання чинності законом,  який регулює порядок сплати і розміри судового збору:

    1) судовий  збір  при  зверненні  до  адміністративного  суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита;

    2) розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3  Декрету  Кабінету  Міністрів  України  "Про державне мито",  крім випадків, встановлених підпунктом 3 цього пункту.”

Згідно підпункту "б" пункту 1 статті 3  Декрету  Кабінету  Міністрів  України  "Про державне мито" від 21 січня 1993 року N 7-93:

“Ставки державного мита встановлюються в таких розмірах:

1. Із заяв і скарг, що подаються до суду, та за видачу судом копій документів:

“б”: із скарг за неправомірні  дії органів  державного управління  і службових осіб, що ущемляють права громадян –0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян”.

Тобто розмір державного мита за розгляд даної позовної заяви становить 3,40 грн.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України:        

“Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони,  яка не є суб'єктом владних повноважень,  суд присуджує  всі  здійснені  нею документально  підтверджені  судові  витрати  з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету,  якщо іншою  стороною був  орган  місцевого  самоврядування,  його  посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати,  здійснені позивачем,  присуджуються йому відповідно  до задоволених  вимог,  а  відповідачу  -  відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.”

Враховуючи, що по даній справі задоволено вимоги Позивача стосовно одної з двох дій, Позивачу має бути відшкодовано понесені судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 1,70 грн.  

Керуючись п.16.3 ст.16, п.п.16.5.1,16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ч.1 ст.55 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, ст.ст.49,82,84,116 Господарського процесуального кодексу України , суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Чернігові відобразити в обліковій картці Товариства з обмеженою відповідальністю „АС-Сервіс” (код 22825988) по податку на додану вартість суму 1732 грн., як таку, що сплачена 18.04.2001р.

3. В решті позову відмовити.

4. Відшкодувати з Державного бюджету (р/р31114095600002 УДК в Чернігівській області, МФО 853592, код 22825965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АС-Сервіс” (14000, м.Чернігів, вул. Щорса 112, код 22825988, р/р260066377345001 в ЧФ ЗАТ КБ „Приватбанк”, МФО 353586) понесені судові витрати в розмірі 1,70 грн.

Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

5. Дана Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в наступному порядку. Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі. Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження. Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

6. Дана Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова або  ухвала  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку. У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

7. Дана Постанова після набрання законної сили,  є обов'язковою для осіб,  які беруть  участь  у  справі,  для  їхніх правонаступників,  а також для всіх органів,  підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини,  які  були  встановлені постановою,  що набрала законної  сили,  в  одній  адміністративній   справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Суддя                                                                                                    І.В. Кушнір