Постанова

від 17.10.2018 по справі 2-1616/10

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 2-1616/10

провадження № 61-13517 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство УкрСиббанк ,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства УкрСиббанк на рішення Апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів: Маловічко С. В.,

Савченко О. В., Кочеткової І. В. від 23 червня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2010 року публічне акціонерне товариство УкрСиббанк (далі - ПАТ УкрСиббанк ) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4,

ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 17 липня 2008 року між банком та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір, відповідно до якого останній отримав грошові кошти у розмірі 90 тис. доларів США із процентною ставкою 13,5% річних на строк до 17 липня 2029 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, цього ж дня між банком та ОСОБА_4 був укладений договір поруки, відповідно до якого поручитель зобов'язалася відповідати перед кредитором за належне виконання позичальником умов кредитного договору. У квітні 2009 року банк направив позичальнику вимогу про погашення простроченої заборгованості, в якій було зазначено, що в разі її несплати протягом 31 дня з дня отримання цієї вимоги, строк повернення кредиту буде визнаний таким, що настав на 32 день з дня отримання вимоги. Однак, позичальник проігнорував вказану вимогу банку, отримавши її 06 травня 2009 року, не погасив прострочену заборгованість, у зв'язку із чим банк вважав, що строк повернення кредиту настав 08 липня 2009 року.

Вказував, що у зв'язку із неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору у нього станом на 30 грудня 2009 року у нього перед банком утворилась заборгованість у розмірі 97 365,25 доларів США, що еквівалентно 779 258 грн 54 коп., яку позивач просив суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя у складі судді

Нікітенко М. В. від 19 листопада 2010 року позов ПАТ УкрСиббанк задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ УкрСиббанк заборгованість за кредитним договором у сумі 779 258 грн 54 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв'язку із невиконанням позичальником умов кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту та відсотків, виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь банку з позичальника та поручителя у солідарному порядку.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 23 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ УкрСиббанк кредитної заборгованості скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що банк звернувся до поручителя поза межами шестимісячного строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України, оскільки банк, надіславши у квітні

2009 року на адресу позичальника вимогу про погашення простроченої заборгованості із вказівкою на те, що у разі її непогашення у банка виникає право вимоги про повернення кредиту у повному обсязі, таким чином змінив строк виконання зобов'язання, який повинен рахуватися на 32 день з дня отримання позичальником цієї вимоги, а саме з 08 червня 2009 року, однак банк звернувся до суду із вимогами до поручителя лише 22 січня

2010 року.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ УкрСиббанк просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції із направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що банк змінив строк виконання основного зобов'язання, оскільки у досудових вимогах банк ставив питання про сплату простроченої (поточної) заборгованості, не вимагав сплати достроково всієї суми заборгованості за кредитом, а лише попереджав про таку можливість. Оскільки строк кредитного договору не змінювався (17 липня 2029 року), то висновок суду про припинення договору поруки є помилковим.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 липня 2008 року між

АКІБ УкрСиббанк , правонаступником якого є ПАТ УкрСиббанк , та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 90 тис. доларів США під

13,5% річних строком користування до 17 липня 2029 року.

Цього ж числа між банком та ОСОБА_4 був укладений договір поруки, за яким поручитель зобов'язався перед банком відповідати за належне виконання позичальником умов кредитного договору.

У зв'язку з невиконання позичальником умов кредитного договору щодо вчасного погашення кредитної заборгованості, у нього перед банком станом на 30 грудня 2009 року утворилась заборгованість у розмірі

97 365,55 доларів США, що еквівалентно 779 258 грн 54 коп., із яких: заборгованість за простроченим кредитом у сумі 89 581,96 доларів США, що еквівалентно 713 833 грн 85 коп.; заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом у розмірі 7 783,29 доларів США, що еквівалентно 62 021 грн 15 коп.; заборгованість за пенею у розмірі

427,12 доларів США, що еквівалентно 3 403 грн 54 коп.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Договором поруки не визначено строку, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору (пункт 3.1) встановлено, що він діє до повного припинення усіх зобов'язань боржника за кредитним договором.

Положеннями кредитного договору (пункт 5.5.) передбачено, що банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів у порядку, встановленому розділом 12 цього договору, зокрема, у разі несплати позичальником чергового ануїтетного платежу в установлений цим договором день сплати такого платежу більше ніж на один місяць.

Відповідно до пункту 12.1. розділу 12 кредитного договору сторони погодили, що у випадку настання обставин, визначених у пунктах

2.3., 4.9., 5.3., 5.5., 5.6., 5.8., 5.10., 8.4., 10.2., 10.14. цього договору та направлення банком на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від банку, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 32 календарний день з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку.

Суд апеляційної інстанції встановив, що 27 квітня 2009 року у зв'язку із порушенням позичальником зобов'язань банк надіслав позичальнику вимогу про погашення простроченої заборгованості, яка утворилась станом на 27 квітня 2009 року у сумі 1 653, 58 доларів США, в якій попередив, що на підставі пунктів 5.3., 5.5. та у порядку розділу 12 кредитного договору, у разі непогашення ним простроченої заборгованості протягом 31 календарного дня з дати одержання цієї вимоги термін повернення кредиту в повному обсязі буде визнано таким, що настав на 32 календарний день, а заборгованість за кредитним договором обов'язкова до повернення в повному обсязі (а. с. 7).

Вказану вимогу ОСОБА_5 отримав 06 травня 2009 року, але прострочену заборгованість протягом 31 календарного дня не погасив, а тому термін дострокового повернення кредиту настав 08 червня 2009 року.

Таким чином, позивач мав право протягом шести місяців із моменту настання строку виконання основного зобов'язання, тобто до 08 грудня 2009 року, пред'явити вимоги до поручителя, однак банк звернувся до суду із позовом лише 22 січня 2010 року, отже, порука ОСОБА_4 в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України припинилась.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, належним чином дослідивши наявні у матеріалах справи докази, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в частині вимог до поручителя, оскільки кредитор, змінивши строк виконання зобов'язання, звернувся до суду з позовом до поручителя після спливу шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Доводи касаційної скарги про те, що банк вимагав сплати простроченої суми кредиту, а тому строк виконання зобов'язання не змінився, спростовується змістом такої вимоги. Крім того, в позовній заяві банк підтвердив зміну строку виконання основного зобов'язання направленням вказаної вимоги.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства УкрСиббанк залишити без задоволення, а рішення Апеляційного суду Запорізької області від 23 червня 2016 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк