Рішення

від 25.10.2018 по справі 910/9652/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.10.2018Справа № 910/9652/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджітал Скрінз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кукота О.Ю.

Представники сторін:

від позивача Савченко О.М. (представник за довіреністю);

від відповідача не з'явились.

В судовому засіданні 25.10.2018 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника позивача, що повне рішення буде складено 26.10.2018р.

СУТЬ СПОРУ:

23 липня 2018 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджітал Скрінз" (позивач) надійшла позовна заява № 397/18 від 11.07.2018 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором № ДС-020313/2014 від 28.11.2014 року в сумі 469 502,47 грн. з яких: основного боргу - 222 447,64 грн. (двісті двадцять дві тисячі чотириста соток сім гривень 64 копійки), пені - 31 632,89 грн. (тридцять одна тисяча шістсот тридцять дві гривні 89 копійок), інфляційних втрат - 17 304,13 грн. (сімнадцять тисяч триста чотири гривні 13 копійок), 3% річних - 5557,81 грн.(п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят сім гривень 81 копійка), штрафу - 188 800,00 грн. (сто вісімдесят вісім тисяч вісімсот гривень) та компенсації - 3760,00 грн. (три тисячі сімсот шістдесят гривень).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2018 року у справі № 910/9652/18 позовну заяву № 397/18 від 11.07.2018 року залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Діджітал Скрінз" строк до 16.08.2018 року для виправлення встановлених судом недоліків.

06 серпня 2018 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджитал Скрінз" надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, оформлені супровідним листом № 441/18 від 02.08.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі № 910/9652/18, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, підготовче засідання призначено на 07.09.2018р.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 07.09.2018 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/9652/18 до судового розгляду по суті на 02.10.2018 року, про що представника позивача було повідомлено під розписку, відповідача - ухвалою суду від 07.09.2018 року.

В судових засіданнях 02.10.2018 року, 11.10.2018 року судом оголошувалася перерва.

В судовому засіданні 25.10.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 25.10.2018 року не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується підписом представника відповідача на розписці про оголошення перерви від 11.10.2018 року.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк, а також правом взяти участь у розгляді справи, не скористався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.11.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діджітал Скрінз" (надалі - позивач, провайдер) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" (надалі - відповідач, агент) укладено договір № ДС-020313/2014 (надалі - договір), відповідно до п. 2.1. якого, агент зобов'язується надавати послуги провайдеру в укладенні угод з абонентами про надання сервісу та обслуговуванні абонентів від імені, в інтересах і за рахунок провайдера, а провайдер зобов'язується оплачувати послуги агента.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору агент надає послуги з укладення абонентських угод шляхом розміщення на власному веб-сайті тексту публічного договору та отримання від абонентів акцепту такого публічного договору. Для належного надання послуг агент зобов'язується здійснити необхідні налаштування білінгової системи та забезпечити облік абонентів, які уклали абонентські угоди: забезпечувати тарифікацію, облік та одержання плати за отриманий абонентом сервіс та у відповідності до затверджених провайдером тарифів та пакетів сервісу.

Пунктом 5.1. договору визначено, що у строк до 5 (п'ятого) числа кожного календарного місяця, наступного за звітним періодом, агент у електронній формі направляє провайдеру звіт агента про обсяги сервісу, послуг, спожитих абонентами (далі - звіт) з одночасним надсиланням звіту та акту приймання-передачі наданих послуг (далі - акт) на паперових носіях.

За умовами п. 5.3. договору протягом 3 робочих днів після отримання оригіналів звіту та акту від агента провайдер підписує та скріплює печаткою звіт та акт і повертає по одному їх примірнику агенту. Підписаний сторонами акт є підтвердженням належного надання агентом послуг та є підставою для проведення розрахунків між сторонами.

У відповідності до умов п. 6..1 договору за надані послуги агент має право на отримання винагороди. Винагорода за звітний період розраховується на підстав обсягів сервісу та послуг, спожитих абонентами у такому періоді, ставок винагороди.

Пунктом 6.2. договору встановлено, що ставки винагороди затверджуються сторонами у додатку № 6 до договору. Винагорода за звітний період визначається в акті, підписаному сторонами, на підставі показників звіту.

Згідно з п. 6.3. договору зобов'язання агента перед провайдером з вартості поставленого сервісу та наданих послуг за абонентськими угодами визначаються сторонами в акті за звітний період.

В п. 6.4. договору встановлено, що для погашення зобов'язань перед провайдером агент зобов'язаний перераховувати кошти на користь провайдера з вирахуванням винагороди за звітний період протягом 20 (двадцяти) календарних днів після завершення звітного періоду.

Відповідно до п. 1.4. Договору, звітний період становить один календарний місяць.

За умовами п. 12.1. договору (в редакції додаткового договору про продовження строку дії від 31.10.2016 № 1) договір діє до 31.12.2017 (включно).

На виконання умов договору № ДС-020313/2014 від 28.11.2014 року позивач у період з квітня 2017 року по 22 грудня 2017 року надав відповідачу обумовлені вказаним договором послуги на загальну суму 222 447,64 грн., що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг та звітами агента про обсяги сервісу, послуг, спожитих абонентами: за актом від 30.04.2017 р. на суму 28 278,79 грн., за актом від 31.05.2017 р. на суму 27 642,67 грн., за актом від 30.06.2017 р. на суму 26 914,54 грн., за актом від 31.07.2017 р. на суму 26 550,58 грн., за актом від 31.08.2017 р. на суму 26 137,87 грн., за актом від 30.09.2017 р. на суму 25 834,77 грн., за актом від 31.10.2017 р. на суму 24 310,56 грн., за актом від 30.11.2017 р. на суму 21 755,34 грн., за актом від 22.12.2017 р. на суму 15 022,52 грн. (копії містяться в матеріалах справи). Вказані акти підписані відповідачем без заперечень та скріплені печатками товариств.

Втім, відповідачем надані послуги не оплачені, а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за договором в розмірі 222 447,64 грн.

Судом встановлено, що позивач, внаслідок неоплати наданих за договором № ДС-020313/2014 від 28.11.2014 року послуг 14.02.2018 року направив відповідачу претензію від 13.02.2018 року № 115/18, в якій просив здійснити погашення заборгованості за договором, сплатити штрафні санкції, а також повернути обладнання надане у тимчасове користування. Факт направлення претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист (копія опису міститься в матеріалах справи). Вказана претензія не була отримана відповідачем, поштовий конверт був провернутий позивачу з відміткою відділення поштового зв'язку за закінченням встановленого строку зберігання .

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за порушення виконання грошового зобов'язання щодо оплати наданих послуг.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво. Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені. Комерційний агент не може укладати угоди від імені того, кого він представляє, стосовно себе особисто. Законом можуть бути встановлені обмеження або заборона здійснення комерційного посередництва в окремих галузях господарювання.

Згідно зі ст. 296 Господарського кодексу України агентські відносини виникають у разі: надання суб'єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій; схвалення суб'єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб'єкта агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження.

Положеннями ст. 297 Господарського кодексу України встановлено, що за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами. У договорі має бути визначено форму підтвердження повноважень (представництва) комерційного агента.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів сплати відповідачем на користь позивача 222 447,64 грн. в оплату послуг за договором № ДС-020313/2014 від 28.11.2014 року до суду не представлено.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, документами, які підтверджують як факт виконання позивачем зобов'язання з надання послуг відповідно до договору, так і факт виникнення у відповідача зобов'язання з їх оплати є акти приймання-передачі наданих послуг, які сторонами належним чином оформлені та підписані без будь - яких зауважень.

Суд наголошує, що саме ці документи є первинними бухгалтерським документами, які засвідчують здійснення господарських операцій і містять інформацію про вартість наданих послуг.

Отже, підписання відповідачем актів приймання-передачі наданих послуг, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.

Водночас, судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності у відповідача письмових зауважень щодо наданих йому позивачем послуг за договором № ДС-020313/2014 від 28.11.2014 року, станом на час розгляду справи доказів здійснення відповідачем оплати за надані позивачем спірні послуги в загальній сумі 222 447,64 грн. матеріали справи не містять.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 222 447,64 грн. за надані позивачем послуги на підставі договору № ДС-020313/2014 від 28.11.2014 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повністю.

При зверненні до суду позивач також просив суд стягнути з відповідача на його користь санкції за порушення виконання грошового зобов'язання щодо оплати послуг: пені - 31 632,89 грн., інфляційних втрат - 17 304,13 грн., 3% річних - 5557,81 грн., штрафу - 188 800,00 грн. та компенсації - 3760,00 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В п. 7.4. договору визначено, що у випадку прострочення строків розрахунків, сторона, що допустила порушення, сплачує на вимогу іншої сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період порушення, від несплаченої суми за кожен день затримки оплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені окремо по кожному акту приймання-передачі наданих послуг, в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 31 924,89 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Втім, зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення пені, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в сумі 31 632,89 грн., за розрахунком позивача

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних окремо по кожному акту приймання-передачі наданих послуг, в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що загальна сума інфляційних втрат та 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить: 17 567,78 грн. - інфляційні втрати та 5576,09 грн. - 3% річних.

Зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню в сумі: 17 304,13 грн. - інфляційних втрат та 5557,81 грн. - 3% річних, за розрахунком позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу в сумі 188 800,00 грн. та компенсації в сумі 3760,00 грн.

Відповідно до п. 2.3. договору для створення технічної можливості доступу до сервісу та його використання абонентом агент може здійснювати продаж або надавати обладнання у тимчасове користування на умовах додаткової угоди, яка укладається сторонами в рамках договору.

Відповідно до п. 1.7. договору обладнанням є STB та комплектуючі, такі як WiFi модулі, HDMI кабелі, тощо.

Пунктом 6 додаткової угоди № 1 встановлено, що обладнання передається агенту та повертається провайдеру за актом приймання-передачі обладнання.

Згідно з п. 13 додаткової угоди № 1 агент несе відповідальність за збереження переданого йому Обладнання у товарному та працездатному стані до моменту його продажу абоненту. У разі знищення або пошкодження обладнання, агент, на вимогу провайдера, сплачує за кожну одиницю знищеного або пошкодженого обладнання штраф у розмірі, визначеному у додатку № 13 до договору.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач передав, а відповідач прийняв за актами приймання-передачі обладнання для надання у тимчасове користування №1, №2, №3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8 обладнання (приставка телевізійна MAG255) у кількості 263 шт., яке відповідачем за актами приймання-передачі обладнання №9, № 10, № 11, № 12, № 13, № 14 повернення з тимчасового користування повернуто лише у кількості 165 шт., у зв'язку з чим позивач просить за знищене або пошкоджене обладнання стягнути штраф в сумі 188 800,00 грн., втім доказів, що неповернуте обладнання було знищене або пошкоджене відповідачем матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення штрафу в сумі 188 800,00 грн. є недоведеними та необґрунтованими, отже задоволенню не підлягають.

Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження передачі відповідачу у тимчасове користування обладнання: упаковки - 34 шт., пультів - 6 шт., адаптеру мережевого Іput:220B/Output:12B 1.0A - 1 шт., кабелю 3хRCA - mini Jack - 28 шт., як і не містять доказів, що вказане обладнання було знищене або пошкоджене відповідачем, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення компенсації в сумі 3760,00 грн. також є недоведеними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково про стягнення 276 942,47 грн. з них: основного боргу - 222 447,64 грн. (двісті двадцять дві тисячі чотириста соток сім гривень 64 копійки), пені - 31 632,89 грн. (тридцять одна тисяча шістсот тридцять дві гривні 89 копійок), інфляційних втрат - 17 304,13 грн. (сімнадцять тисяч триста чотири гривні 13 копійок) та 3% річних - 5557,81 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 4154,14 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" (код ЄДРПОУ 34726705, адреса: 02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 27-А), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджітал Скрінз" (код ЄДРПОУ 37833282, адреса: 01033, м. Київ, вул., Антоновича, 40), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 222 447,64 грн. (двісті двадцять дві тисячі чотириста соток сім гривень 64 копійки), пені - 31 632,89 грн. (тридцять одна тисяча шістсот тридцять дві гривні 89 копійок), інфляційних втрат - 17 304,13 грн. (сімнадцять тисяч триста чотири гривні 13 копійок), 3% річних - 5557,81 грн.(п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят сім гривень 81 копійка) та судовий збір - 4154,14 грн. (чотири тисячі сто п'ятдесят чотири гривні 14 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.10.2018р.

Суддя О.В. Котков