Рішення

від 26.10.2018 по справі 912/2060/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91          E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2018 рокуСправа № 912/2060/18

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С. розглянув в порядку письмового провадження справу № 912/2060/18

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Заваллівський графіт"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Агропромальянс"

про стягнення 59 915,06 грн.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Заваллівський графіт" (далі - ТОВ "Заваллівський графіт" до товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Агропромальянс" (далі - ТОВ "ВКФ Агропромальянс") про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 50 500,00 грн., пені в розмірі 8 129,33 грн., інфляційних в розмірі 505,00 грн., 3% річних в розмірі 780,73 грн., що в сумі становить 59 915,06 грн.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 13.08.2018 позовну заяву ТОВ "Заваллівський графіт" залишено без руху; надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

23.08.2018, в межах встановленого господарським судом строку, на адресу суду надійшов лист позивача від 20.08.2018, яким усунуто недоліки позовної заяви.

Згідно ухвали від 27.08.2018 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/2060/18; постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження; розпочати розгляд справи по суті 27.09.2018; розгляд справи здійснювати без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами; встановлено строк для подання сторонами заяв по суті справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного законодавства щодо повернення суми попередньої оплати за укладеним між сторонами договором постачання від 11.09.2017 № 11-09.

У відповідності до вимог ч.ч. 5, 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, копії ухвали про відкриття провадження у справі направлені сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресами, зазначеними позивачем у позовній заяві.

Поштовий конверт, яким на адресу відповідача направлялась копія ухвали про відкриття провадження у справі, повернувся з поштовою відміткою про невручення у зв'язку з закінченням терміну зберігання (а.с. 54-56). При цьому, адреса відповідача, зазначена позивачем у позовній заяві, а саме: 25015, м. Кропивницький, вул. 8-го Березня, 27, підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 57-58).

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру (ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до п. 10. ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження юридичної особи належить до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Як унормовано ч.ч. 1, 2, 4 ст. 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Таким чином, відомості про місцезнаходження відповідача - ТОВ "ВКФ Агропромальянс", які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації.

Відповідно до п. 99 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п.п. 116, 117 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Враховуючи наведене вище, господарський суд вважає, що не отримання відповідачем кореспонденції, якою господарський суд з дотриманням вимог процесуального закону, надіслав копію судового рішення у даній справі за належною адресою є обставиною, яка зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходить на її адресу. На підставі викладеного, відповідач несе ризики такої своєї поведінки, що цілком залежала від його волі.

Варто зазначити також, що отримавши позовну заяву позивача, належні докази направлення якої відповідачу наявні в матеріалах даної справи (а.с. 5), ТОВ "ВКФ Агропромальянс" не було позбавлено можливості дізнатись інформацію щодо зазначеного позову шляхом ознайомлення з відповідними судовими рішеннями в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Виходячи із викладеного, господарський суд вважає, що ним дотримано вимог чинного законодавства щодо вручення сторонам судових рішень.

Пунктами 4, 6 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов'язок учасників справи подавати всі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Статтею 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Разом з тим, ТОВ "ВКФ Агропромальянс" своїм правом на подання відзиву не скористалось, у зв'язку з чим господарський суд вважає за можливе вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Як визначено ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши докази, господарський суд встановив наступні обставини.

11.09.2017 між ТОВ "ВКФ Агропромальянс" (Постачальник) та ТОВ "Заваллівський Графіт" (Покупець) укладено договір постачання № 11-09 (далі - Договір, а.с. 28-31), за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцю насос ВВН1-25 (без бачка, без електродвигуна) (далі - товар), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, викладених у цьому Договорі.

Сторонами у Договорі погоджено його істотні умови, зокрема, щодо якості товару, умов і термінів поставки, ціни товару, умов оплати, приймання товару та гарантійних зобов'язань Постачальника.

Так, відповідно до п.п. 3.1.-3.2., 3.4. Договору, Постачальник поставляє товар на власному складі, розташованому в м. Кіровоград, вул. Мурманська, 13Д, шляхом завантаження на транспортний засіб Покупця товару в упаковці, яка забезпечує його безпечне транспортування автомобільним транспортом по території України; Постачальник зобов'язаний поставити товар Покупцю в будь-який робочий день з 9.00 до 18.00 год., після отримання оплати вартості товару та Покупець не зобов'язаний додатково повідомляти Постачальника про час прибуття транспортного засобу під завантаження; датою поставки вважається дата відвантаження, але не пізніше 7 робочих днів від дати, яка зазначена в транспортній накладній (видатковій накладній).

Згідно п.п. 5.1., 5.2. Договору, розрахунки за цим Договором проводяться в національній валюті України на розрахунковий рахунок Постачальника, зазначений у цьому Договорі; розрахунок за товар виконується шляхом перерахування Покупцем 100% передплати на розрахунковий рахунок Постачальника.

Пунктами 6.1., 6.2., 6.4. Договору визначено, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється Покупцем на його складі протягом 10 днів з моменту отримання товару на складі Постачальника; у разі виявлення явних недоліків товару (видимі пошкодження, некомплектність, неможливість запустити тощо), Покупець складає відповідний акт та повідомляє про це Постачальника, який протягом 5 днів забезпечує прибуття на склад Покупця кваліфікованого спеціаліста для усунення недоліків. Строк усунення недоліків не повинен перевищувати 10 днів з моменту їх виявлення; у разі, якщо виявленні при прийнятті товару чи протягом гарантійного строку недоліки товару не буде усунуто Постачальником протягом 10 днів з моменту їх виявлення, Покупець матиме право відмовитись від товару та вимагати від Постачальника повернення сплачених за нього коштів.

Цей Договір діє з моменту підписання обома сторонами до 31.12.2017 (п. 11.2. Договору).

Договір підписаний повноважними представниками Постачальника та Покупця, скріплений круглими печатками сторін.

11.09.2017 Постачальником виставлено рахунок-фактуру № АП-0000024 на оплату Покупцем поставки товару (насосу ВВН 1-25 без двигуна та бачка) в кількості 1 шт. на суму 64500,00 грн. разом з ПДВ. Рахунок дійсний до сплати до 11.09.2017 (а.с. 32).

Платіжним дорученням від 11.09.2017 № 1689 Покупцем перераховано на розрахунковий рахунок Постачальника 100% попередньої оплати за товар згідно рахунку від 11.09.2017 № АП-024 в сумі 64 500,00 грн. (а.с. 33).

Як вбачається з видаткової накладної № АП-0000008, 14.09.2017 Постачальником здійснено поставку Покупцю обумовленого Договором товару на суму 64 500,00 грн. (а.с. 34).

Однак, зазначена видаткова накладна не містить відмітки про отримання товару Покупцем у відповідній графі документу, натомість на документі міститься напис представника Покупця про повернення товару, у зв'язку з невідповідною якістю (тріщина в корпусі). Також Покупцем зазначено, що товар ремонту не підлягає, тому не може бути прийнятий згідно умов п. 6.4. Договору, а також у зв'язку з відсутністю технічної документації.

Накладна № АП-0000008 від 14.09.2017 містить відмітку про прийняття Постачальником повернутого Покупцем товару, яка скріплена підписом директора ТОВ "ВКФ Агропромальянс" та печаткою відповідача.

В матеріалах справи наявний також акт вхідного контролю якості та кількості продукції виробничо-технічного призначення, яка поставлена ТОВ "Заваллівський Графіт" від 25.09.2017 № 25-09, складений представниками Покупця та затверджений керівником підприємства, що містить висновок про відсутність можливості експлуатації товару, поставленого на підставі Договору (а.с. 35).

При цьому, напис на тексті акта: "З актом згоден, заперечень не маю", скріплений підписом, не беруться судом до уваги, оскільки вчинені невідомою особою.

Листом від 30.10.2017 № 02/30/10 відповідач повідомив Покупця, що грошові кошти перераховані за товар в сумі 64500,00 грн. Постачальник зобов'язується повернути у строк до 20.11.2017; оплата буде здійснюватися частинами, про що Покупця буде додатково повідомлено в письмовій формі; перша сума в розмірі 14500,00 грн. буде направлена на протязі 3 банківських днів (а.с. 36).

07.12.2017 Покупцем направлено на адресу Постачальника вимогу про повернення останнім суми попередньої оплати в розмірі 64500,00 грн. та сплату нарахованих на підставі п. 8.4. Договору штрафних санкцій (а.с. 37-38).

Згідно банківської виписки з рахунку позивача, 12.12.2017 відповідачем здійснено часткове повернення суми попередньої оплати в розмірі 14 000,00 грн. (а.с. 39-42).

Таким чином, за доводами позивача, заборгованість відповідача складає 50 500,00 грн. (64500,00 грн. - 14000,00 грн. = 50500,00 грн.).

Оскільки решту попередньої оплати в сумі 50 500,00 грн. Постачальником не повернуто, позивач з метою захисту порушених прав та інтересів звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір по суті, господарський суд виходив з наступного.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини за якими регулюються параграфом 3 Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому, ст. 673 Цивільного кодексу України встановлено вимоги до якості товару, що передається за договором купівлі-продажу. Так, згідно ч.ч. 1, 2 зазначеної правової норми, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Частиною 2 ст. 678 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Проаналізувавши зазначені вимоги чинного законодавства, дослідивши та оцінивши надані позивачем у справі докази в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення з відповідача неповернутої останнім суми попередньої оплати в розмірі 50 500,00 грн.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем заборгованості в сумі 50 500,00 грн., відповідачем такі докази до суду не надано, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім суми неповернутої попередньої оплати за Договором позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 8 129,33 грн., інфляційні втрати в сумі 505,00 грн. та 3% річних в сумі 780,73 грн.

Здійснюючи нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних, позивач посилається на вимоги п. 1 ст. 611, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 230, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Вирішуючи спір в цій частині, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ч.1 ст. 216, ч.1 ст. 217 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Господарський суд звертає увагу позивача на те, що нормами чинного законодавства не визначено розмір штрафної санкції за несвоєчасне повернення Постачальником суми попередньої оплати за договором поставки (купівлі-продажу).

Таким чином, розмір штрафних санкцій, у даному випадку пені, мав бути погоджений сторонами у Договорі.

Разом з тим, як вбачається з умов розділу 8 Договору "Відповідальність сторін і порядок вирішення спорів", Постачальником і Покупцем визначено розмір штрафних санкцій лише у випадку порушення Постачальником строків усунення дефектів товару протягом терміну дії гарантії, тоді як з фактичних обставин справи вбачається, що поставлений відповідачем товар був повернутий Постачальнику та вимоги про усунення недоліків (дефектів) товару до Постачальника не висувалися.

Отже, обов'язок, умови сплати та розмір штрафних санкцій за прострочення Постачальником повернення попередньої оплати за Договором сторонами Договору не визначався, що виключає можливість нарахування та стягнення з відповідача пені за порушення такого зобов'язання.

Господарський суд зауважує, що у Законі України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", зокрема на який позивач посилається обґрунтовуючи вимогу про стягнення пені, розмір пені не визначається, а міститься застереження, що такий розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який така пеня нараховується.

До того ж, дія зазначеного закону поширюється виключно на грошові зобов'язання.

Безпідставним суд вважає також посилання позивача на ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України щодо стягнення відсотків річних та інфляційних втрат.

Зазначеною правовою нормою визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, згідно п. 5.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадку, зокрема, повернення сум авансу та завдатку, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Аналогічний правовий висновок неодноразово підтверджувався Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 15.10.2013 № 3-30гс13, від 16.09.2014 № 3-90гс14, від 01.07.2015 № 3-357гс15.

Отже, за своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України, адже, грошовим у договірних відносинах є зобов'язання, що передбачає передачу грошей як предмета договору або їх сплату як ціни договору.

Частиною 3 ст. 693 Цивільного кодексу України законодавець передбачив спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов'язань з боку продавця, відповідно до якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

На підставі викладеного, нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних на суму неповернутої відповідачем попередньої оплати є необґрунтованим.

Таким чином, у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені, втрат від інфляції та відсотків річних слід відмовити.

Отже, позов слід задовольнити частково, в решті вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-80, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський су

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Агропромальянс" (25015, м. Кропивницький, вул. 8-го Березня, 27, код ЄДРПОУ 39909452, рахунки в банківських установах не відомі) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Заваллівський графіт" (01135, м. Київ, вул. Шолуденка, 6, код ЄДРПОУ 32921289, рахунки в банківських установах не відомі) заборгованість в сумі 50 500,00 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 485,19 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через Господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення направити сторонам, а саме:

позивачу за адресою: 03057, м. Київ, вул. Молдавська, 2, оф. 1-В;

відповідачу за адресою: 25015, м.Кропивницький, вул. 8-го Березня, 27.

Дата складення рішення

Суддя                                                                       Л.С. Вавренюк