Рішення

від 18.10.2018 по справі 915/433/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2018 року Справа № 915/433/18

м. Миколаїв

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРАД-ДНІПРО»

до відповідача: Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря» - «Машпроект»

про: стягнення 24139,24 грн.,

Суддя: Смородінова О.Г.

Секретар судового засідання: Ржепецька К.М.

Представники учасників справи:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю б/н від 16.04.2018,

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

17 травня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРАД-ДНІПРО» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 07.05.2018 (вх. № 5883/18) про стягнення з Державного підприємства Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект 25123,57 грн., з яких: заборгованість за договором № 629 від 01.04.2016 : 3674,08 грн. - 3% річних за весь період прострочення, 17619,89 грн. - втрати від інфляції, 3103,34 грн. - пеня; заборгованість за договором № 1441 від 10.10.2016 : 17,65 грн. - 3% річних за весь період прострочення; 47,71 грн. - втрати від інфляції; заборгованість за договором № 1488 від 05.12.2016 : 127,68 грн. - 3% річних за весь період прострочення; 533,22 грн. - втрати від інфляції.

Також позивач просить суд, крім судового збору, стягнути з відповідача 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договорів поставки, а саме: №629 від 01.04.2016, №1441 від 10.10.2016, №1488 від 05.12.2016; специфікацій та додаткових угод до цих договорів; видаткових накладних; акту взаємних розрахунків станом на 27.04.2018; претензії №27/04 від 27.04.2018; договору про надання правової допомоги від 16.04.2018; акту прийому-передачі наданих послуг від 07.05.2018; квитанції до прибуткового касового ордеру №2 від 10.05.2018 на 6000,00 грн.; рахунків-фактур зі звітами про дебетові та кредитні операції; норм ст. ст. 509, 525, 530, 610, 612, 626, 655, 662, 663, 664, 669, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 265, 343 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що оскільки відповідач порушив умови виконання за договорами поставки в частині строків оплати товару, то у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання за цими договорами підприємство повинно сплатити на користь позивача за всі дні прострочення 3% річних, витрати від інфляції, пеню та витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати на роздруківку матеріалів позовної заяви.

Відповідач у відзиві від 13.07.2018 просить суд: застосувати строк позовної давності у частині стягнення пені на суму 3103,34 грн. відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України; відмовити повністю у задоволені позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності з підстав передбачених ч.4 ст.267 ЦК України. Мотивація відповідача наступна: відповідач вважає, що позивачем невірно здійснені розрахунки так як неправильно враховано банківські дні.

25 липня 2018 року від позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 24139,24 грн. з яких: 3522,77 грн. - 3% річних, 16863,09 грн. - втрати від інфляції, 3037,77 грн. - пені за договором №629 від 01.04.2016; 15,69 грн. - 3% річних, 47,71 грн. - втрати від інфляції за договором №1441 від 10.10.2016; 119,06 грн. - 3% річних, 533,22 грн. - втрати від інфляції за договором №1488 від 05.12.2016.

20 вересня 2018 року від відповідача до суду надійшло письмове клопотання в якому підприємство просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката посилаючись на ч.5 ст.126 ГПК України та мотивуючи неспівмірністю заявленої позивачем суми в розмірі 6000,00 грн.

16 жовтня 2018 року від позивача до суду надійшло письмове клопотання в якому товариство просить суд: долучити до матеріалів справи докази сплати витрат на професійну правову допомогу; стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн. В частині позовних вимог щодо стягнення витрат на роздруківку позовної заяви з додатками залишити без розгляду.

18 жовтня 2018 року від позивача до суду письмове клопотання в якому товариство просить суд: в частині позовних вимог щодо стягнення витрат на роздруківку позовної заяви з додатками прийняти відмову; решту позовних вимог задовольнити.

Судом це клопотання було розглянуто та взято до уваги.

Станом на момент проведення судового засідання від сторін будь-яких інших, крім вказаних вище, заяв як по суті справи, так і з процесуальних питань до суду не надходило.

Представник відповідача 18.10.2018 після перерви в судове засідання не прибув.

18.10.2018 за наслідками розгляду справи суд на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

1. 01 квітня 2016 року між сторонами був укладений договір поставки №629, згідно з предметом якого позивач, як постачальник, зобов'язався в порядку та на умовах, передбачених даним договором, поставити покупцю підшипникову продукцію (далі - товар), зазначений в специфікації № 1 (специфікаціях), що є додатком (додатками) до цього договору, а відповідач, як покупець, зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та строки, передбачені даним договором (п. 1.1).

Загальна кількість товару, що підлягає поставці, по сортам, групам, підгрупам, видам, маркам, типам, розмірам визначаються специфікацією № 1 та іншими специфікаціями, які в подальшому, при виробничій необхідності, можуть бути оформлені та підписані сторонами (п.1.2 в редакції додаткової угоди № 2).

До договору між сторонами було укладено додаткові угоди №1 від 11.08.2016, №2 (2016 рік) та №3 (2017 рік).

Постачальник зобов'язався поставити товар на умовах поставки DDP м. Миколаїв, склад перевізника ( Нова Пошта або Нічний експрес або Автолюкс ) згідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів « INCOTERMS» у редакції 2010 року (п. 3.2 договору).

Ціна договору, на дату його підписання становить 8640,00 грн., у т.ч. ПДВ 1440,00 грн. згідно специфікацій №1, та в подальшому сума договору може збільшуватися на суму підписаних специфікацій. Загальна сума договору визначається сумою всіх специфікацій до даного договору, але не може перевищувати 2000000,00 грн. у т.ч. ПДВ (п. 4.4 в редакції додаткової угоди № 2).

Поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у специфікації №1 (специфікаціях) і включають всі податки, збори й інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки постачальника, пов'язані з поставкою товару (п.4.1 договору).

Оплата за поставлений товар має бути здійснена згідно отриманого рахунку постачальника протягом 10-ти банківських днів від дати поставки товару. Датою оплати товару вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця (п. 5.2 договору).

У разі потреби, на вимогу будь-якої сторони, протягом 7 (семи) робочих днів сторони зобов'язуються здійснити звірку взаємних розрахунків з наступним оформленням відповідного акту (п.5.7 договору).

Даний договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2019 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов'язань (у тому числі гарантійних) за даним договором (п. 10.1 в редакції додаткової угоди №3).

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору поставки № 629 від 01.04.2016, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 645678,31 грн. , за оформленими та підписаними сторонами специфікаціями: № 1 від 01.04.2016 на суму 8640,00 грн., № 2 на суму 16315,20 грн., № 3 на суму 894,00 грн., № 4 на суму 67440,00 грн., № 12 на суму 58233,60 грн., № 13 на суму 4656,48 грн., № 14 від 04.01.2017 на суму 335997,60 грн., № 17 на суму 6696,00 грн., №11 на суму 4464,00 грн., № 18 від 20.01.2017 на суму 2976,00 грн., № 9 на суму 18936,00 грн., № 15 на суму 62592,00 грн., № 19 на суму 8726,40 грн., № 22 на суму 16800,00 грн., № 16 на суму 5076,00 грн., № 25 на суму 10171,15 грн., № 21 на суму 9060,00 грн., № 23 на суму 4182,00 грн., № 24 від 26.05.2017 на суму 576,00 грн., № 27 від 04.08.2017 на суму 3245,88 грн. згідно наступних видаткових накладних:

- № РН-0000030 від 21.04.2016 на суму 5760,00 грн.;

- № РН-0000033 від 29.04.2016 на суму 2880,00 грн.;

- № РН-0000053 від 20.07.2016 на суму 7200,00 грн.;

- № РН-0000069 від 09.08.2016 на суму 894,00 грн.;

- № РН-0000084 від 13.09.2016 на суму 18720,00 грн.;

- № РН-0000085 від 13.09.2016 на суму 48720,00 грн.;

- № РН-0000133 від 16.12.2016 на суму 58233,60 грн.;

- № РН-0000002 від 03.01.2017 на суму 4200,00 грн.;

- № РН-0000005 від 10.01.2017 на суму 33357,60 грн.;

- № РН-0000058 від 11.04.2017 на суму 9840,00 грн.;

- № РН-0000013 від 03.02.2017на суму 1656,00 грн.;

- № РН-0000014 від 03.02.2017 на суму 5040,00 грн.;

- № РН-0000025 від 23.02.2017 на суму 4464,00 грн.;

- № РН-0000026 від 23.02.2017 на суму 2976,00 грн.;

- № РН-0000034 від 09.03.2017 на суму 6720,00 грн.;

- № РН-0000025 від 09.03.2017 на суму 14400,00 грн.;

- № РН-0000036 від 09.03.2017 на суму 28800,00 грн.;

- № РН-0000037 від 09.03.2017 на суму 19392,00 грн.;

- № РН-0000045 від 24.03.2017 на суму 8726,40 грн.;

- № РН-0000066 від 21.04.2017 на суму 16800,00 грн.;

- № РН-0000067 від 21.04.2017 на суму 5076,00 грн.;

- № РН-0000085 від 12.06.2017 на суму 10171,15 грн.;

- № РН-0000094 від 22.06.2017 на суму 9060,00 грн.;

- № РН-0000095 від 22.06.2017 на суму 4182,00 грн.;

- № РН-0000110 від 01.08.2017 на суму 576,00 грн.;

- № РН-0000148 від 13.11.2017 на суму 3245,88 грн.

2. 10 жовтня 2016 року між сторонами був укладений договір поставки №1441, згідно з предметом якого позивач, як постачальник, зобов'язався в порядку та на умовах, передбачених даним договором, поставити покупцю прилади вимірювальні, контрольні, випробувальні, оптичні та частини до них (далі - товар), зазначені в специфікації № 1 (специфікаціях), що є додатком №1 (додатками) до цього договору, а відповідач, як покупець, зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та строки, передбачені даним договором (п. 1.1).

Загальна кількість товару, що підлягає поставці, по сортам, групам, підгрупам, видам, маркам, типам, розмірам визначаються специфікацією № 1 та іншими специфікаціями, які в подальшому, при виробничій необхідності, можуть бути оформлені та підписані сторонами (п.1.2 договору).

Постачальник зобов'язався поставити товар на умовах поставки СРТ пр. Жовтневий, 42а, м. Миколаїв, Україна ДП НВКГ «Зоря» -«Машпроект» , відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів « INCOTERMS» у редакції 2010 року (п. 3.2 договору).

Ціна договору становить 19084,80 грн., у т.ч. ПДВ 3180,80 грн. та може збільшуватися на суму підписаних, у подальшому, сторонами специфікацій. Сума договору зазначається у специфікаціях та не може перевищувати 300000,00 грн. у т.ч. ПДВ - 50000,00 грн. (п. 4.4).

Поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у специфікації №1 (специфікаціях) і включають всі податки, збори й інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки постачальника, пов'язані з поставкою товару (п.4.1 договору).

Оплата за поставлений товар має бути здійснена згідно отриманого рахунку постачальника не пізніше 10-ти банківських днів від дати поставки товару на склад покупця (п. 5.2 договору).

У разі потреби, на вимогу будь-якої сторони, протягом семи робочих днів сторони зобов'язуються здійснити звірку взаємних розрахунків з наступним оформленням відповідного акту (п.5.8 договору).

Даний договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2018 року. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов'язань (у тому числі гарантійних) за даним договором (п. 10.1 договору).

На виконання договору поставки № 1441 від 10.10.2016, позивач поставив, а відповідач прийняв товар за оформленою та підписаною сторонами специфікацією № 1 на суму 19084,80 грн. згідно видаткової накладної № РН-0000011 від 17.01.2017 на суму 4771,20 грн.

3. 05 грудня 2016 року між сторонами був укладений договір поставки №1488, згідно з предметом якого позивач, як постачальник, зобов'язався в порядку та на умовах, передбачених даним договором, поставити покупцю товар, зазначений в специфікації № 1, що є додатком до цього договору, а відповідач, як покупець, зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та строки, передбачені даним договором (п. 1.1).

Загальна кількість товару, що підлягає поставці, по сортам, групам, підгрупам, видам, маркам, типам, розмірам визначаються специфікацією № 1 та іншими специфікаціями до договору (п.1.2 договору).

До договору між сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 03.03.2017.

Постачальник зобов'язався поставити товар на умовах поставки DDP м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 42а, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів « INCOTERMS» у редакції 2010 року, якщо інші умови поставки не вказані у специфікаціях (п. 3.2 договору).

Поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у специфікації №1 (специфікаціях) і включають всі податки, збори й інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки постачальника, пов'язані з поставкою товару (п.4.1 договору).

Ціна договору на дату його підписання згідно специфікації №1, становить 18000,00 грн. в т.ч. ПДВ 3000,00 грн. (п. 4.4 договору)

Оплата повної вартості поставленого товару здійснюється покупцем протягом 10 (десяти) банківських днів від дати поставки товару (п. 5.2 договору). Датою оплати товару вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця (п. 5.3 договору).

У разі потреби, на вимогу будь-якої сторони, протягом семи робочих днів сторони зобов'язуються здійснити звірку взаємних розрахунків з наступним оформленням відповідного акту (п.5.8 договору).

Доказів припинення чи розірвання вказаного договору поставки суду не подано.

На виконання договору поставки № 1488 від 05.12.2016, позивач поставив, а відповідач прийняв товар за оформленою та підписаною сторонами специфікацією № 2 на суму 10497,05 грн. згідно видаткової накладної № РН-0000063 від 14.04.2017 на суму 10496,40 грн.

Вищенаведені договори та додаткові угоди скріплені підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача сум основного боргу, інфляційних втрат, відсотків річних та пені внаслідок порушення останнім договірних зобов'язань по своєчасній оплаті поставленого товару.

Отже, спірні відносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, відповідно до приписів ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Позивач стверджує в позовній заяві, що відповідач свого обов'язку по оплаті товару за вищевказаними видатковими накладними, виконував несвоєчасно.

Ці обставини позивач також підтверджує наданням суду: рахунка-фактури, підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2015 по 27.04.2018, направленою відповідачу претензією № 27/04 від 27.04.2018, звітами про дебетові та кредитні операції по рахунку позивача.

Так, за даними позивача, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договорів № 629 від 01.04.2016, № 1441 від 10.10.2016 та № 1488 від 05.12.2016 у встановлений строк, позивач скерував відповідачу претензію № 27/04 від 27.04.2018, якою просив сплатити заборгованість за прострочення оплати поставленого товару.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов наступних висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 691 та ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду відповідні докази, які свідчать про своєчасність виконання ним договірних зобов'язань перед позивачем.

В спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами статей 230-231 Господарського кодексу України закріплено наступне:

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу (ст. 230 ГК України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

На підставі статті 549 ЦК України та статей 230-232 ГК України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

У відповідності із наведеними умовами та в зв'язку із простроченням платежів, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 3037,70 грн. за договором № 629 від 01.04.2016 за період з 23.06.2017 по 14.02.2018 (по кожній специфікації окремо).

Перевіривши за допомогою програми «Законодавство» розрахунки позивача в частині нарахування пені, судом встановлено, що нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Розрахунок здійснено по кожній специфікації окремо відповідно до ст. 232 ГК України в межах шестимісячного строку нарахування та відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України в межах строку позовної давності. Розрахунок пені здійснено арифметично правильно. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи. Отже, суд погоджується з заявленою позивачем до стягнення сумою пені в розмірі 3037,70 грн.

За таких обставин, вимога відповідача, викладена у відзиві, про застосування строку позовної давності у частині стягнення пені, задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що за жодною із вказаних відповідачем видаткових накладних нарахування пені позивачем не проводилось.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій , а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Стаття 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.

На підставі статті 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати: за договором № 629 від 01.04.2016 в розмірі 16863,09 грн.; за договором №1441 від 10.10.2016 в розмірі 47,71 грн.; за договором №1488 від 05.12.2016 в розмірі 533,22 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних: за договором 629 від 01.04.2016 в сумі 522,77 грн.; за договором № 1441 від 10.10.2016 в сумі 15,69 грн.; за договором № 1488 від 05.12.2016 в сумі 119,06 грн.

Перевіривши за допомогою програми «Законодавство» розрахунки позивача в частині нарахування інфляційних втрат та 3% річних, суд погоджується з заявленими позивачем до стягнення сумами інфляційних втрат за договором № 629 від 01.04.2016 в розмірі 16863,09 грн.; за договором №1441 від 10.10.2016 в розмірі 47,71 грн.; за договором №1488 від 05.12.2016 в розмірі 533,22 грн. та 3% річних за договором 629 від 01.04.2016 в сумі 522,77 грн.; за договором № 1441 від 10.10.2016 в сумі 15,69 грн.; за договором № 1488 від 05.12.2016 в сумі 119,06 грн.

Отже, враховуючи вищевикладені норми та обставини, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 9000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Розглянувши дану вимогу, суд зазначає таке:

Відповідно до змісту частини 1 та пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

За правилами статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

16 жовтня 2018 року від позивача до суду надійшло клопотання про відшкодування витрат, в якому товариство просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.

Підтверджуючи своє право на стягнення 9000,00 грн., позивач надав суду наступні докази:

- договір про надання правової допомоги від 16.04.2018, додатковий договір до договору про надання правової допомоги від 16.04.2018 та додатковий договір №2 від 10.10.2018;

- довіреність б/н від 16 квітня 2018 року на ведення справ у судах;

- копії квитанцій до прибуткового касового ордеру №2 від 10.04.2018 на суму 6000,00 грн. та №3 від 11.10.2018 на суму 3000,00 грн.

- акти прийому-передачі наданих послуг від 07.05.218 та № 2 від 10.10.2018.

Як зазначалось судом вище, згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оскільки за правилами п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат , то суд дійшов висновку, що позивач надав належні докази понесення витрат у зазначеному розмірі.

Аналізуючи в сукупності наведені вище обставини, суд дійшов висновку про наявність у позивача права заявляти до стягнення з відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу лише в розмірі 9000,00 грн., як фактично понесених товариством витрат.

Щодо клопотання позивача про зменшення розміну витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд зазначає про відсутність підстав для зменшення, оскільки заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою та співмірною зі складністю справи.

З урахуванням вищевикладених обставин та у відповідності до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд стягує з відповідача на користь позивача фактично понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.

Таким чином, керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 123, 126, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря» - «Машпроект» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРАД-ДНІПРО» заборгованість в розмірі 24139,24 грн., з яких:

- заборгованість за договором № 629 від 01.04.2016 : 3522,77 грн. - 3% річних, 16863,09 грн. - втрати від інфляції, 3037,70 грн. - пеня;

- заборгованість за договором № 1441 від 10.10.2016 : 15,69 грн. - 3% річних; 47,71 грн. - втрати від інфляції;

- заборгованість за договором № 1488 від 05.12.2016 : 119,06 грн. - 3% річних; 533,22 грн. - втрати від інфляції;

1762,00 грн. судового збору та 9000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи :

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРАД-ДНІПРО» (49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 60, оф. 32; ідентифікаційний код 21926747);

відповідач: Державне підприємство «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря» - «Машпроект» (54018, м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 42А; ідентифікаційний код 31821381).

Повне рішення складено та підписано 26 жовтня 2018 року.

Суддя О.Г. Смородінова