Рішення

від 16.10.2018 по справі 915/745/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року Справа № 915/745/17

м. Миколаїв

За позовом: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1)

до відповідачів:

1) Фермерського господарства "Шепіт" (55312, Миколаївська область, Арбузинський район, с. Садове, вул. Мира, 46; ідентифікаційний код 20884857),

2) Арбузинської районної державної адміністрації (55301, Миколаївська область, смт. Арбузинка, пл. Центральна, 18; ідентифікаційний код 04056670)

про: визнання недійсними рішення засновника, статуту фермерського господарства та скасування реєстраційних дій.

Суддя: Смородінова О.Г.

Секретар судового засідання: Ржепецька К.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 12.07.2017 за № 832,

від відповідача-1: ОСОБА_14. - за довіреністю за вих. № 37 від 02.05.2018,

від відповідача-2: не з'явився.

Суть спору:

26 липня 2017 року громадянин ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом (вх. № 10716/17) до Фермерського господарства "Шепіт" та Арбузинської районної державної адміністрації, в якому просить:

1. Визнати недійсним повністю з моменту прийняття рішення учасників СФГ "Лісовий Олександр Володимирович", код за ЄДРПОУ 20884857, оформлене Протоколом №1 від 05.12.2013 року.

2. Визнати недійсним статут ФГ "Шепіт" код за ЄДРПОУ 20884857, викладений в редакції, затвердженій рішенням учасників СФГ "Лісовий Олександр Володимирович", код за ЄДРПОУ 20884857, оформлене Протоколом №1 від 05.12.2013 року, зареєстрований за №15021050005000135 від 10.12.2013 р.

3. Скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної ФГ "Шепіт" код за ЄДРПОУ 20884857 від 10.12.2013 р., запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №15021050005000135;

4. Скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу ФГ "Шепіт" код за ЄДРПОУ 20884857 від 13.12.2013 р., запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №15021070006000135;

5. Скасувати державну реєстрацію змін додаткової інформації про юридичну особу ФГ "Шепіт" код за ЄДРПОУ 20884857 від 03.02.2015 р., запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №15021060007000135;

6. Скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу ФГ "Шепіт" код за ЄДРПОУ 20884857 від 14.04.2015 р., запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №15021070008000135.

Дана справа № 915/745/17 перебувала у провадженні судді Господарського суду Миколаївської області Коваля Ю.М.

Ухвалою суду від 21.09.2017 було зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням в іншій кримінальній справі Арбузинського районного суду Миколаївської області за кримінальним провадженням № 12016150130000332 відносно ОСОБА_4

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.10.2017, залишеною в силі постановою Верховного Суду від 30.03.2018, скасовано вищевказану ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 21.09.2017, і справу передано на розгляд по суті Господарському суду Миколаївської області.

У зв'язку з прийняттям зазначених постанов вищими судовими інстанціями, 11 червня 2018 року суддя Коваль Ю.М. постановив ухвалу про задоволення самовідводу головуючого у справі.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 117 від 12.06.2018, на виконання вищевказаної ухвали господарського суду від 11.06.2018, здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 915/745/17.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2018 автоматизованою системою документообігу суду визначено головуючого суддю у справі № 915/745/17 - Смородінову О.Г.

Ухвалою суду від 18.06.2018 господарську справу № 915/745/17 було прийнято до провадження судді Смородінової О.Г., а її розгляд почато спочатку зі стадії підготовчого провадження.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: акту про право постійного користування землею, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів за № 489 від 12.03.1993; даних кримінального провадження № 12016150130000332; Статуту Фермерського господарства "Шепіт"; протоколу № 1 від 05.12.2013; норм статей 1, 3 Закону України Про фермерське господарство , статей 16, 89, 261 Цивільного кодексу України, статей 58 Господарського кодексу України, Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , статей 55 та 124 Конституції України, та мотивовані таким: участі у загальних зборах учасників СФГ Лісовий Олександр Володимирович , які нібито відбувались 05.12.2013, особисто позивач не приймав, рішень щодо питань порядку позивач не приймав, оскільки це не відповідало його власній волі. Крім того, документи, надані 10.12.2013 державному реєстратору для проведення державної реєстрації відповідних змін, зокрема реєстраційні картки позивач не підписував, третіх осіб не уповноважував вчиняти такі дії; станом на 05.07.2017 в графі Перелік засновників (учасників) юридичної особи витягу з ЄДР № 1002774020 від 05.07.2017 членами ФГ "Шепіт" є шість осіб, які не є родичами, що є грубим порушенням норм статті 3 Закону України Про фермерське господарство .

Відповідач-1 - Фермерське господарстве "Шепіт" у відзиві (вх. № 10549/18 від 22.09.2018) повністю заперечив на позов, мотивуючи зокрема таким: після одержання Державного акта на право постійного користування землею, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що надала у користування земельну ділянку та відповідно до закону 29.11.1993 року на підставі державного акту на право постійного користування № 489 від 10.04.1993 року було створено та зареєстровано СФГ "Лісовий О.В." (код ЄДРПОУ 20884857). Засновниками господарства були ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 У 1996 році із-за нехватки оборотних коштів господарство не мало можливості самостійно вести господарську діяльність і голова ф-г Лісовий О.В. звернувся до ОСОБА_8 з проханням вести господарську діяльність разом. Таким чином дві сім'ї об'єдналися та спільно працювали на земельних ділянках ф-г Лісовий О.В. . У 2000 році трагічно загинув син позивача, і у 2001 році сім'я ОСОБА_1 надумали переїхати на постійне місце проживання у Київську область. Так як коштів для переїзду не було ОСОБА_1 звернувся з пропозицією до ОСОБА_8 віддати фермерське господарство за відповідну грошову допомогу підписавши розписки від 05.08.2001 року. З того часу позивач жодного разу на полі та у господарстві не працював, та не сплачував податки до бюджету. ОСОБА_1 станом на 05.12.2013 року був головою фермерського господарства і за його ініціативою було скликано та проведено збори членів фермерського господарства на яких було прийнято та ухвалено відповідні рішення.

Відповідач-2 - Арбузинська районна державна адміністрація за весь час розгляду судом даної справи правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, так і не скористався, вимоги суду щодо надання відзиву не виконав, про причини невиконання вимог суду не повідомив, свого повноважного представника жодного разу в судове засідання не направив, про причини його нез'явлення суд не повідомив.

Водночас, враховуючи відсутність відзиву відповідача-2 по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

Клопотання відповідача (вх. № 13389/18 від 16.10.2018) про призначення експертизи залишено судом без розгляду, оскільки по-перше, воно без поважних причин не було заявлено в підготовчому провадженні; по-друге, зміст даного клопотання практично ідентичний тексту заявленого відповідачем у підготовчому провадженні клопотання за вих. № 53 від 24.09.2018, яке розглянуто судом (ухвала від 24.09.2018).

Клопотання відповідача (вх. № 13390/18 від 16.10.2018) про постановлення окремої ухвали не підлягає задоволенню, оскільки викладені в ньому обставини: стосуються осіб, які не являються учасниками даної справи; не відносяться до заявленого позову, а отже не виступали предметом дослідження судом.

Клопотання ж відповідача (вх. № 13388/18 від 16.10.2018) про дослідження відеодоказів було реалізовано в судовому засіданні з розгляду даної справи по суті 16.10.2018.

16.10.2018 за наслідками розгляду справи суд на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, вислухавши представників позивача та відповідача-1, суд

В С Т А Н О В И В:

Матеріали справи свідчать, що:

05.12.2013 зборами членів Селянського (фермерського) господарства Лісовий Олександр Володимирович були одноголосно прийняті рішення, оформлені протоколом № 1, по наступним питанням:

1. Ввели ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 до членів господарства згідно поданих заяв.

2. Обрали ОСОБА_9 головою Фермерського господарства Шепіт .

3. Змінили організаційно-правову форму селянського (фермерського) господарства та його назву з С(Ф)Г Лісовий Олександр Володимирович на Фермерське господарство Шепіт .

4. Затвердили нову редакцію Статуту Фермерського господарства Шепіт , вирішили здійснити його державну реєстрацію та уповноважити для підписання установчих документів голову Фермерського господарства ОСОБА_9.

1) Відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1002837852 від 21.07.2017 станом на 09.12.2013 Селянське (фермерське) господарство Лісовий Олександр Володимирович (ідентифікаційний код 20884857 ) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі 29.11.1993 , керівник - ОСОБА_1; перелік засновників (учасників) юридичної особи: ОСОБА_7, ОСОБА_6; місцезнаходження юридичної особи: 55312, Миколаївська область, Арбузинський район, с. Садове, вул. Мира, 46.

2) Відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1002774020 від 05.07.2017 станом на 05.07.2017 Фермерське господарство Шепіт (ідентифікаційний код 20884857 ) , керівник - ОСОБА_9 (05.12.2013); перелік засновників (учасників) юридичної особи: ОСОБА_9, члени фермерського господарства в кількості 6 (шість) осіб; місцезнаходження юридичної особи: 55312, Миколаївська область, Арбузинський район, с. Садове, вул. Мира, 46.

Дані про реєстраційні дії наступні:

Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; 10.12.2013 15021050005000135; ОСОБА_13; Арбузинська районна державна адміністрація Миколаївської області; зміна повного найменування, зміна скороченого найменування, зміна органу управління, зміна статутного або складеного капіталу, зміна складу або інформації про засновників

Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах; 13.12.2013 15021070006000135; ОСОБА_13; Арбузинська районна державна адміністрація Миколаївської області; зміна видів діяльності, зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів

Підтвердження відомостей про юридичну особу; 03.02.2015 15021060007000135; ОСОБА_13; Арбузинська районна державна адміністрація Миколаївської області; зміна додаткової інформації

Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах; 14.04.2015 15021070008000135; ОСОБА_13; Арбузинська районна державна адміністрація Миколаївської області; зміна додаткової інформації.

Відповідно до пунктів 1.2 та 1.3 Статуту Фермерського господарства Шепіт : засновником Господарства є, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, (НОМЕР_4), що проживає в АДРЕСА_2, який є Головою Господарства; члени господарства : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (НОМЕР_5), який проживає в АДРЕСА_3, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (НОМЕР_6), яка проживає в АДРЕСА_3, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (НОМЕР_7), яка проживає в АДРЕСА_4, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (НОМЕР_8), який проживає в АДРЕСА_5, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (НОМЕР_9), яка доживає в АДРЕСА_6, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11, (НОМЕР_10), який проживає в проживає в АДРЕСА_3.

3) Відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1002754804 від 30.06.2017 станом на 30.06.2017 Фермерське господарство Ліспома (ідентифікаційний код 41412135) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі 22.06.2017, керівник - ОСОБА_1; місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_7

Також в матеріалах справи наявні подані відповідачем розписки від 05.08.2001, підписані ОСОБА_1 (Т. 1, а. с. 62, 63):

В першій розписці ОСОБА_1 відказується від землі, яка надана йому рішенням 11 сесії 21 скликання Садівської сільської Ради народних депутатів Арбузинського району Миколаївської області від 12 березня 1993 року для ведення фермерського господарства; земельна ділянка площею 50 гектарів Садівської сільської Ради. Державний акт даної землі зареєстровано в книзі реєстрації державних актів на право постійного користування землею за номером 489. Також за цією розпискою ОСОБА_1 зобов'язався переоформити фермерське господарство Лісовий О.В. на ОСОБА_8.

Другою розпискою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_8 та ОСОБА_14 представляти інтереси з селянсько-фермерського господарства Лісовий О.В. , подавати відповідні заяви в компетентні органи, одержувати та подавати довідки та документи, вчиняти всі юридично значимі дії від імені господарства, розписуватися на всіх необхідних документах та заявах, підписувати від імені СФГ Лісовий О.В. вищезгадані договори та виконувати всі інші дії, що пов'язані з діяльністю господарства. Також ОСОБА_1 надав ОСОБА_8 та ОСОБА_14 право переоформити селянсько-фермерське господарство Лісовий Олександр Володимирович на ОСОБА_8, підписати всі необхідні документи які потрібно для переоформлення господарства. Від сьогоднішнього дня господарство належать ОСОБА_8. До діяльності господарства претензій ОСОБА_1 ніяких не матиме. ОСОБА_1 бере 3 тисячі американських доларів у ОСОБА_8, за земельну ділянку 50 гектарів яка надана йому для ведення селянсько-фермерського господарства в межах Садівської сільської ради. Якщо з якихось причин ОСОБА_1 порушить домовленості, він зобов'язується віддати 30 тисяч американських доларів.

Відповідач в своєму клопотанні про приєднання письмових доказів до матеріалів справи (Т. 1, а. с. 149-185) стверджує, що з часу оформлення вищенаведених розписок позивач жодного разу на полі та у господарстві не працював, звіти не подавав та не сплачував податки до бюджету.

Під час розгляду даної справи відповідачем також звернуто увагу суду на те, що у провадженні Арбузинського районного суду Миколаївської області розглядається кримінальна справа за кримінальним провадженням № 12016150130000332 в обвинувачені ОСОБА_9, голови ФГ "Шепіт", у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.1 та 4 ст. 358 КК України, а саме: у підробці офіційного документа - протоколу загальних зборів членів селянського (фермерського) господарства "Лісовий Олександр Володимирович" від 05.12.2013 р. № 1 та його використанні при здійсненні державної реєстрації змін до установчих документів зазначеного селянського (фермерського) господарства. Таке випливає із досліджених матеріалів справи: обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12016150130000332; документів, поданих представником відповідача, зокрема його клопотань до Арбузинського районного суду Миколаївської області у кримінальній справі за кримінальним провадженням № 12016150130000332 по обвинувачені ОСОБА_9; поясненнями ОСОБА_9 та представника ФГ "Шепіт", із яких, крім іншого, випливає, що кримінальна справа відносно ОСОБА_9 розглядається судом й на даний час.

08.11.2017 до Господарського суду Миколаївської області по даній справі від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності до вимог позивача та про відмову в задоволенні позову повністю (Т. 1, а. с. 143).

В цій заяві відповідач посилається на норми статей 257, 267 Цивільного кодексу України та стверджує, що термін позовної давності згідно закону про АТ закінчився 10.03.2014, таким чином позивач звернувшись із позовною заявою 21 липня 2017 року, пропустив трьохрічний строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

22.08.2018 від відповідача (вдруге) до суду надійшла мотивована заява щодо застосування строків позовної давності (Т. 2, а. с. 91), в якій господарство зазначає, що загальний термін оскарження закінчився 10 грудня 2016 року.

Також 22.08.2018 від відповідача (вдруге) надійшов відзив по даній справі, в якому, зокрема, посилаючись на статтю 13 Закону України Про фермерське господарство останній просить суд відмовити у позові ОСОБА_1

В письмових доповнення до відзиву (вх. № 12151/18 від 24.09.2018) відповідач: здійснив порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України; звернув увагу суду на невірне розуміння позивачем статті 3 Закону України Про фермерське господарство від 2003 року; висловив свої непогодження із висновком експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 226 від 31.05.2018; надав до матеріалів справи відеодокази фіксації рейдерського захвату посівів пшениці Фермерського господарства Шепіт .

Предметом даного позову виступає визнання недійними рішень зборів членів Селянського (фермерського) господарства Лісовий Олександр Володимирович від 05.12.2013, Статуту Фермерського господарства Шепіт в редакції від 05.12.2013 та скасування реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Підставою для висунутих вимог стало, по-перше, прийняття оспорюваних рішень без участі позивача; по-друге, відсутність родинних зв'язків між членами Фермерського господарства Шепіт , перелік яких визначено оскаржуваним статутом.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до приписів ст. ст. 1, 2 (ч. 1) Закону України Про фермерське господарство (в редакції Закону, яка діяла станом на 05.12.2013) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону .

Фермерське господарство має своє найменування, печатку і штамп.

Фермерське господарство діє на основі Статуту . У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Відносини, пов'язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

За умовами ст. 3 цього Закону членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

При створенні фермерського господарства одним із членів сім'ї інші члени сім'ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту.

Для цілей цього Закону до членів сім'ї та родичів голови фермерського господарства відносяться дружина (чоловік), батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок, рідні та двоюрідні брати та сестри, дядько, тітка, племінники як голови фермерського господарства, так і його дружини (її чоловіка), а також особи, які перебувають у родинних стосунках першого ступеня споріднення з усіма вищезазначеними членами сім'ї та родичами (батьки такої особи та батьки чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти).

Згідно зі статтею 4 Закону головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа.

Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об'єднаннями відповідно до закону.

Голова фермерського господарства укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України.

Голова фермерського господарства може письмово доручати виконання своїх обов'язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.

Закон України Про селянське (фермерське) господарство (Закон втратив чинність на підставі Закону № 973-IV від 19.06.2003), в редакції, чинній на момент реєстрації СФГ Лісовий Олександр Володимирович , мав такі приписи:

Селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об'єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

При створенні одним із членів сім'ї селянського (фермерського) господарства інші члени сім'ї та родичі самостійно приймають рішення про участь в його діяльності.

Інтереси селянського (фермерського) господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляє голова господарства.

На ім'я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

Голова селянського (фермерського) господарства може доручати виконувати свої обов'язки і використовувати права голови одному з членів господарства.

Селянське (фермерське) господарство має своє найменування, печатку і штамп (ст. 2).

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та норм п. 1.3 Статуту ФГ Шепіт , членами господарства виступають фізичні особи, які за твердженням позивача, що не спростоване відповідачем, та за поясненнями останнього не є родичами або членами сім'ї.

Отже, виходячи із сукупності обставин справи, виступу сторін та аналізу наведених норм, судом встановлено, що фактично 05 грудня 2013 року на зборах членів СФГ Лісовий Олександр Володимирович при прийнятті оспорюваних рішень, членами зборів було порушено принцип родинного складу фермерського господарства, що є неприпустимим у розумінні правил статті 3 Закону України Про фермерське господарство .

Водночас, суд зазначає про відсутність статуту у СФГ Лісовий Олександр Володимирович взагалі, як після 2003 року, так і станом на грудень 2013 року.

Таким чином, можливий порядок скликання зборів СФГ, прийняття рішень цим селянським (фермерським) господарством, порядок вступу до нього та виходу, і інші положення не зафіксовані у відповідному установчому документі.

У зв'язку з наведеним, мотивація позивача про те, що він участі у зборах учасників СФГ Лісовий Олександр Володимирович 05.12.2013 особисто не приймав, рішень щодо питань порядку денного, оскільки це не відповідало його волі, також не приймав є не доведеною належними та допустимими доказами.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Розглянувши заяву відповідача про застосування позовної давності у справі, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ст.261 ГПК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваним рішенням членів Селянського (фермерського) господарства Лісовий Олександр Володимирович , оформленим протоколом № 1 від 05.12.2013: введено ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 до членів господарства згідно поданих заяв; обрано ОСОБА_9 головою Фермерського господарства Шепіт ; змінено організаційно-правову форму селянського (фермерського) господарства та його назву з С(Ф)Г Лісовий Олександр Володимирович на Фермерське господарство Шепіт ; затверджено нову редакцію Статуту Фермерського господарства Шепіт , вирішено здійснити його державну реєстрацію та уповноважити для підписання установчих документів голову Фермерського господарства ОСОБА_9.

Таким чином, перебіг строку позовної давності розпочався з 06.12.2013 (наступного дня після 05.12.2013 - дати прийняття оспорюваних рішень), та закінчився 06.12.2016, у той час як позов у даній справі поданий позивачем 21.07.2017, тобто поза межами трирічного строку, встановленого ст. 257 ЦК України .

Відповідно до ч.ч.4,5 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивач в позові стверджує, що дізнався про порушення його прав вільно володіти корпоративними правами СФГ Лісовий Олександр Володимирович , приймати рішення як голова відносно СФГ Лісовий Олександр Володимирович у вересні 2016 року, отже вважає, що строк виконання позовної давності спливає не раніше вересня 2019 року (Т. 1, а. с. 7).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Стаття 78 ГПК України встановлює, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно із ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до абз. 2 пп. 2.2 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів (із змінами) перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За змістом статті 261 Цивільного кодексу України для визначення початку перебігу строку позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її права .

При цьому, норма ч. 1 ст. 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права покладається на позивача.

Позивач як позовній заяві, так і у своїх виступах наголошував на тому, що дізнався про порушення свого права у вересні 2016 року, тому вважає що строк позовної давності спливає не раніше вересня 2019 року, а отже не є пропущеним.

Суд вважає таку позицію позивача безпідставною, недоведеною та такою, що суперечить приписам статті 4 Закону України Про фермерське господарство , а отже застосовує до спірних відносин позовну давність, строк якої, за дослідженням суду, сплив з вищенаведених причин.

Суд також наголошує на наступному:

1) позивачем не було надано до матеріалів справи Державний акт № 489 на постійне користування земельною ділянкою, про який мова йде як у позовній заяві, так і в розписках (Т. 1, а. с. 62, 63).

Водночас, беручи до уваги мотивацію заперечень відповідача, а саме розписки від 05.08.2001 (Т. 1, а. с. 62, 63) та лист від 09.10.2016 (Т. 1, а. с. 189 - щодо того, що Земля, яка видана Садівською сільською радою та зареєстрована в книзі реєстрації державних актів за № 489 надана для ведення фермерського господарства, а не для одноосібника. Ви відмовилися від даної землі написавши розписку ), суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на приписи статті 92 Земельного кодексу України, якою врегульовано порядок набуття права постійного користування земельною ділянкою.

2) висновок експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 226 від 31.05.2018, який додано позивачем через канцелярію суду 16.07.2018 до матеріалів справи про те, що підписи від імені ОСОБА_1 у графах (підпис) на першій, другій, третій та четвертій сторінках реєстраційної картки на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи від 10.12.2013 виконані не ОСОБА_1, а іншою особою, не є належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки як обставина не був процесуально заявлений позивачем в якості підстав ґрунтування та задоволення заявлених позовних вимог.

3) долучені відповідачем до матеріалів справи письмові пояснення фізичних осіб з опублікованою статтею (Т. 2, а. с. 132-139), відеодокази (Т. 2, а. с. 163), протокол допиту потерпілого, податкові декларації, квитанції (Т. 1, а. с. 152-181) не підлягали дослідженню судом, оскільки не входять в предмет доказування.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладені норми та обставини, суд відмовляє позивачу в задоволенні позову в зв'язку зі спливом позовної давності у спірних правовідносинах за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76, 77, 80, 86, 118, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 26 жовтня 2018 року.

Суддя О.Г. Смородінова