Рішення

від 24.10.2018 по справі 927/507/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

24 жовтня 2018 року м. Чернігівсправа № 927/507/18 Господарський суд Чернігівської області, у складі судді Фесюри М.В. за участю секретаря Скороход А.М., у судовій справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ВІНЛАДА

вул. ОСОБА_1, бул. 21, м. Вінниця, 21022, код ЄДРПОУ 32473276

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ІМПЕРІЯ ГРАНД вул. Радянська, буд. 5, с. Павлівка, Чернігівський район, Чернігівська

область, 15503, код ЄДРПОУ 38656679

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 акціонерне товариство «СК «Перша»

03150, м. Київ, вул. Фізкультурна, 30

про стягнення 493 927,72 грн.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_3

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: ОСОБА_4

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариством з обмеженою відповідальністю Вінлада подано позов до товариства з обмеженою відповідальністю Імперія гранд з вимогою про стягнення 493 927,72 грн заборгованості, що складається з вартості пошкодженого вантажу у розмірі 390 815,65 грн, нарахованими 19540,78 грн - 5% мита та 82071,29 грн - 20% податку на додану вартість, та 1500 грн - витрат на оплату послуг митного оформлення вантажів.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2018 справа №927/507/18 передана на розгляд судді Фесюрі М.В.

Ухвалою суду від 11.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №927/507/18, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з викликом сторін, та призначенням підготовчого засідання на 13.08.2018.

Ухвалою суду від 13.08.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 акціонерне товариство СК Перша , строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів.

22.08.2018 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що втрата вантажу, а саме його ушкодження сталось внаслідок обставин, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника та уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути. Відповідач вважає, що на підставі ч.2. ст.17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів та п.8.1. договору, що визначає пожежу як одну з обставин форс-мажору (непереборної сили) тягне за собою звільнення від відповідальності.

В той же час в поданому відзиві відповідач висловлює думку, що позов пред'явлено не до належного відповідача, посилаючись на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, якою встановлено, що пожежа, яка відбулась є дорожньо-транспортною пригодою та постанову ОСОБА_5 Верховного Суду у справі №755/18006/15-ц, яка з поміж іншого містить правову позицію, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Покладання обов'язку ж з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Також суд зазначив , що згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України Про страхування , до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Крім того, у підготовчому судовому засіданні представник відповідача зазначив, що водій транспортного засобу, який перевозив вантаж, не є особою, уповноваженою відповідачем на передачу вантажа, а відтак , складений за участю водія комерційний акт про кількість та найменування пошкоджених пожежею деталей не може прийматись до уваги.

13.09.2018 від Приватного акціонерного товариства СК Перша надійшли письмові пояснення по суті справи в яких третя особа зазначила, що на його думку втрата вантажу сталась внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг, і наслідки яких він не міг відвернути, а тому ТОВ Імперія гранд на підставі ч.2 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів та п.8.1. договору, що визначає пожежу як одну з обставин форс-мажору (непереборної сили) тягне за собою звільнення сторони від відповідальності. З огляду на викладене третя особа не визнає подію від 30.08.2017 внаслідок якої сталось пошкодження вантажу страховим випадком, прийняло рішення про відмову ТОВ Імперія гранд у виплаті страхового відшкодування за договором добровільного страхування відповідальності перевізника наземним транспортом та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач у відповіді на пояснення ПрАТ СК Перша від 20.09.2018 звертає увагу на те, що згідно з ст.18 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів тягар доказу, що втрата вантажу, викликаних обставинами, передбаченими ст.17, на яку посилається третя особа, лежить на перевізнику, постанова про відмову в порушені кримінальної справи від 08.09.2017 засвідчує лише відсутність в подіях, що відбулись, складу злочину і не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності. Відповідачем не наведено обставин, яких він не міг уникнути і наслідки яких він не міг відвернути, а тому просить суд позов задовольнити.

24.09.2018 від відповідача надійшли клопотання: про призначення пожежно-технічної експертизи в НДЕКЦ при УМВС України в Чернігівській області для визначення причини пожежі, про призначення товарознавчої експертизи в НДЕКЦ при УМВС України в Чернігівській області для визначення ринкової вартості та утилізаційної вартості пошкодженого майна. Відповідач запропонував провести вищенаведені експертизи за власний рахунок.

Ухвалою господарського суду від 25.09.2018 підготовче засідання відкладено на 05.10.2018

В підготовчому засіданні 05.10.2018 позивачем подані письмові заперечення щодо клопотань відповідача про призначення про призначення пожежно-технічної та товарознавчої експертиз і заперечення на клопотання відповідача про виклик в засідання суду експерта-оцінювача для дачі пояснень.

Так, заперечуючи проти клопотання про призначення експертиз позивач зазначив, що причина пожежі не входить до предмету доказування, оскільки підставою звільнення відповідача від відповідальності за договором є лише пожежа, яка кваліфікується як форс- мажорна обставина, яка повинна бути підтверджена торгово-промисловою палатою країни, де настала відповідна подія. Заперечуючи проти призначення товарознавчої експертизи щодо визначення ринкової утилізаційної вартості пошкодженого майна позивач, посилається на встановлену заборону використовувати пошкоджені пожежею запчастини за їх призначенням, а тому вони не мають ринкової вартості, а визначення утилізаційної вартості таких запчастин не потребує спеціальних знань, в той же час позивач заперечує проти виклику експерта в судове засідання для роз'яснення висновку мотивуючи це тим, що він не був свідком пожежі. Подані позивачем заперечення долучено судом до матеріалів справи.

Клопотання відповідача про виклик і допит у якості свідка експерта-оцінювача ОСОБА_6 щодо експертного висновку Вінницької торгово-промислової палати № О-54 від 19.06.2018 відхилено судом з огляду на те, що товарознавча експертиза проведена без попередження експерта про кримінальну відповідальність, тому результат проведення такої експертизи може бути досліджено судом лише як висновок спеціаліста, а відтак особа, яка її проводила не може бути допитана судом як експерт за висновком.

05.10.2018 господарський суд відмовив в задоволенні клопотання третьої особи про витребування у відповідача копії листа-відповіді Нацкомфінпослуг на заявлену ним скаргу на дії ПрАТ СК Перша , оскільки лист Нацкомфінпослуг являє собою результат юридичної оцінки обставин пошкодження пожежею вантажу, не є результатом досліджень в області спеціальних знань, в той же час, коли обов'язок надавати юридичну оцінку обставинам належить суду.

Ухвалою господарського суду від 05.10.2018 у задоволенні клопотань відповідача про призначення пожежно-технічної та товарознавчої експертиз відмовлено, закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 09.10.2018.

09.10.2018 суд за клопотання відповідача у зв'язку з неможливістю явки останнього постановив ухвалу про відкладення розгляду справи на 24.10.2018.

24.10.2018р. до початку судового засідання від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із захворюванням представника з повідомленням про надання довідки про хворобу після закриття лікарняного листка.

Присутні в судовому засіданні представники позивача та третьої особи проти клопотання заперечили.

Відповідно до п.2 ч.3 т.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання , суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника).

Враховуючи, що за змістом листа відповідач належним чином повідомлений про судове засідання , підприємство-відповідач не обмежується представництвом однієї особи, а також повторну неявку представника відповідача, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкладення .

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

22.06.2016 між Виробничим підприємством Начало (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вінлада (покупець) укладено контракт на поставку продукції №130-16.

Пунктами 1.1., 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 контракту №130-16 від 22.06.2016 сторони погодили, що постачальник зобов'язується виготовити та поставити покупцю продукцію по заявці покупця, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за неї визначену контрактом суму. Продукцією по контракту є запасні частини до легкових автомобілів. На кожну окрему поставку оформлюється специфікація-додаток, в якому визначається кількість, асортимент, ціна за одинцю продукції і загальна сума. Поставка продукції здійснюється партіями автомобільним транспортом на умовах FCA місто Набережні Челни. Кількість товару, маси, місць визначається накладною. Пакування продукції повинно забезпечувати повне збереження вантажу, збереження його від ушкоджень з урахуванням перевезень та атмосферних явищ. З моменту передачі продукції перевізнику ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця.

Відповідно до додатку №12 від 29.08.2017 до контракту №130-16 від 22.06.2016 (Специфікація продукції, що поставляється для ТОВ Вінлада ) товаром є автозапчастини вагою 16242кг на загальну суму 2581951,50 російських рублів. Вказана сума перерахована позивачем продавцю платіжним дорученням № 88 від 20.09.2017.

01.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Вінлада (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Імперія гранд (експедитор) укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування який визначає порядок взаємовідносин, виникаючих між сторонами при організації, здійсненні і розрахунках за транспортно-експедиційні послуги, що надаються експедитором замовнику, пов'язані з перевезенням вантажів в міжнародному та внутрішньому автомобільному сполученні (п.1.1. договору)

Пунктом 2.1. вказаного договору сторони погодили, що транспортно-експедиційні послуги надаються у відповідності до умов даного договору, Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, митної Конвенції про міжнародне перевезення вантажів з застосуванням книжки МДП, Європейської угоди про режим праці і відпочинку водіїв, а також законодавчими та іншими нормативними актами України. Сторони також будуть дотримуватись положень конвенції про перевезення небезпечних вантажів та Європейської угоди про перевезення швидкопсующихся вантажів.

На кожні окремі транспортно-експедиційні послуги оформлюється Заявка, яка містить опис умов і особливостей конкретного перевезення, яка являється невід'ємною частиною даного договору. Подача та підтвердження Заявки здійснюється шляхом факсимільного зв'язку, що має юридичну силу оригіналу (п. 2.2., 3.2. договору).

Сторони погодили, що до обов'язків експедитора належить забезпечення перевірки відповідності кріплення та укладки вантажу на рухомому складі вимогам безпеки руху та забезпечення збереження рухомого складу та вантажу. У випадку порушення довести до відома замовника, вказати вантажовідправнику на неправильну укладку та кріплення вантажу, а також зробити відповідні записи в товарно-транспортній накладній (CMR, ТТН), якщо вантажовідправник не виконав вимоги водія по зміні укладки та розміщення вантажу (п. 4.2.4. договору)

Відповідно до п. 6.1. договору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань та умов виконання Заявки на транспортно-експедиційні послуги сторони несуть відповідальність у відповідності до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, митної Конвенції МДП, діючим законодавством України та положеннями даного договору.

Згідно з п. 6.10 договору експедитор несе відповідальність за часткову або повну порчу або втрату вантажу під час перевезення.

В той же час, п. 8.1., 8.3. договору, що містяться в розділі 8 Форс-мажор сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань по договору, якщо воно явилось наслідком обставин непереборної сили а саме: пожежі, повені, землетрусу, страйку, війни, неправомірних дій третіх осіб, змін в законодавстві - і якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання даного договору. Строки виконання зобов'язань по даному договору переносяться співставно часу, протягом якого діяли такі обставини і їх наслідки. Інформація о настанні форс-мажорних обставин повинна бути підтверджена ТПП тієї країни, де настали такі обставини.

21.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Вінлада та Товариством з обмеженою відповідальністю Імперія гранд складено договір-заявку на надання транспортно-експедиційних послуг, за якою, за маршрутом перевезення м.Н.Челни-м. Вінниця, характеристика вантажу 19 тон, 120м.кб. автозапчастин; транспортний засіб СВ5442АК/СВ7547ХХ, сума фрахту, умови оплати 20000 грн, та серед іншого визначено відповідальність та обов'язкові умови здійснення такого перевезення. Графа відповідальність вказаної заявки містить положення про те, що водій несе відповідальність за збереження вантажу і документів, в той же час як п.2 графи обов'язкові умови: передбачає, що категорично не допускається розвантаження за адресою, не вказаною в ТТН і в договорі заявці. Перевізник несе повну матеріальну відповідальність у випадку пропажі або псування вантажу.

На виконання умов договору на транспортно-експедиційне обслуговування №01/02 від 01.02.2015, договору-заявки від 21.08.2017, у відповідності до рахунку-фактури № 513 від 29.08.2017 та міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №0001241 від 29.08.2017 ТОВ Імперія гранд під завантаження подано транспортний засіб МАN Т-32 СВ5442АК/СВ7547ХХ

При здійсненні завантаження зауважень, передбачених п. 4.2.4. договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 01.02.2015, щодо укладки та розміщення вантажу експедитором не заявлено, відповідні відмітки в товарно-транспортній накладній відсутні, доказів повідомлення замовника про такі порушення суду не надано, отже суд доходить висновку, що вантаж прийнято до перевезення експедитором як такий, що відповідає вимогам безпеки руху та забезпечення збереження рухомого складу та вантажу.

30.08.2017 відбулась пожежа у автомобілі МАН Т-32 д/з СВ5442АК за адресою Московська область, Орєхово-Зуєвський район, м. Лікіно-Дулєво, вул. Калініна, б.1, про що 01.09.2017 Відділом наглядової діяльності по Орєхово-Зуєвському району Головного управління міністерства Російської Федерації у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій і ліквідації наслідків стихійних лих по Московській області видано довідку №190-2-10-26-18.

Крім того , 08.09.2017р. за місцем пожежі в Орєхово-Зуївському районі місцевим органом МНС складена постанова про відмову у порушенні кримінальної справи по факту пожежі. При цьому старший дізнавач, який складав постанову, зазначив, що зі слів водія загоряння відбулося всередині фургону під час руху, фургон був зачинений, електропроводка у фургоні відсутня. Автозапчастини у фургоні були загорнуті у промаслений папір. Автомобіль технічно справний, техогляд проходив у 2017 році. Зі слів начальника караула, останній спостерігавав відкрите горіння всередині фургону по всій його площі, зі слів водія загорілася промаслена упаковка. Згідно рапорту дізнавача причиною пожежі могла стати іскра механічного або електростатичного походження від тертя промасленого паперу.

На підставі наведених пояснень старший дізнавач зробив висновок про відсутність в діях будь-яких осіб необережних дій з вогнем.

07.09.2017 ТОВ Вінлада за участі представників ТОВ Імперія гранд водія ОСОБА_7 та страхової компанії Перша страхова ОСОБА_8 складено та підписано комерційний акт №1 про пошкодження вантажу, відповідно до якого: вантаж надійшов по рахунку-фактурі № 513 від 29.08.2017 та CMR №0001241 від 29.08.2017, опис вантажу - кузовні автозапчастини до легкових автомобілів 4696 шт, вага 16242кг., при розвантаженні встановлено кількість пошкоджених, непридатних до використання 880шт на загальну вартість 492427,72 грн (871092,50 руб.).

Правовідносини, які випливають з договору міжнародного перевезення вантажу, врегульовані Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу від 19.05.1956 (надалі - Конвенція).

01.08.2006 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу .

З урахуванням ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України Про міжнародні договори України , ст. 4 ГПК України положення зазначеної Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

Як визначено ст. 3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.

Як передбачено ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відповідно до положень ст. 9 Конвенції ватажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником; якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

Відповідно до положень ст.17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців

останньої.

За умови дотримання пунктів 2 - 5 статті 18, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов'язаного з однією чи декількома з перерахованих нижче обставин:

a) з використанням відкритих безтентових транспортних засобів, якщо таке використання було погоджене і чітко зазначене у вантажній накладній;

b) з відсутністю чи дефектами упаковки, у випадках, коли вантажі, що перевозяться без упаковки чи без належної упаковки, за своєю природою піддаються псуванню чи пошкодженню;

c) з обробкою, навантаженням, складуванням чи вивантаженням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача;

d) з природними властивостями деяких вантажів, внаслідок яких вони піддаються повній або частковій втраті чи пошкодженню, зокрема, внаслідок поломки, корозії, гниття, усушки, нормального витоку або дії молі чи шкідників;

e) з недостатністю або неадекватністю маркування чи нумерації вантажних місць;

f) з перевезенням худоби.

Якщо відповідно до цієї статті перевізник не несе жодної відповідальності за деякі обставини, що викликали втрату, ушкодження або затримку, то він несе відповідальність лише в тій мірі, у якій обставини, за які він відповідає згідно цієї статті, сприяли виникненню втрати, ушкодження або затримки.

Згідно з положеннями ст.18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2

статті 17, лежить на перевізнику.

Якщо перевізник встановить, що через обставини, які склалися, утрата вантажу чи його ушкодження могли бути наслідком одного чи декількох особливих ризиків, зазначених у пункті 4 статті 17, то вважається, що вони відбулися внаслідок цього. Однак, позивач має право довести, що утрата або ушкодження фактично не були пов'язані, повністю або частково, з одним з цих ризиків.

Ця презумпція не застосовується у випадку, передбаченому підпунктом a) пункту 4 статті 17, якщо нестача перевищує припустиму норму або при втраті будь-якого вантажного місця.

Якщо перевезення виконується транспортними засобами, спеціально обладнаними так, щоб вантаж не підпадав під вплив тепла, холоду, змін температури чи вологості повітря, перевізник не може посилатися на підпункт d) пункту 4 статті 17, якщо тільки він не доведе, що всі заходи стосовно вибору, обслуговування і використання вищезгаданого обладнання, яких він був зобов'язаний вжити з урахуванням обставин, були ним вжиті, і що він дотримувався будь-яких наданих йому спеціальних інструкцій.

Перевізник не може посилатися на підпункт f) пункту 4 статті 17, якщо тільки він не доведе, що всі заходи, які він був зобов'язаний вжити з урахуванням обставин, були ним вжиті, і що він дотримувався будь-яких наданих йому спеціальних інструкцій.

Загальною умовою відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу є вина, наявність якої припускається. Перевізник повинен довести свою невинність шляхом посилання на обставини: по-перше, яким не міг запобігти та по-друге, усунення яких від нього не залежало.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Всупереч наведеним нормам, та п.8.3. договору на транспортно-експедиційне обслуговування №01/02 від 01.02.2015 відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що пожежа сталась внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, а також не надано суду доказів (довідки торгово промислової палати, тощо), які б підтверджували, що пожежа, що сталась не носить локального характеру, а відноситься форс мажорних обставин.

Інформація , наведена у постанові про відмову у відкритті кримінальної справи , ґрунтується на припущеннях водія, начальника караула та дізнавача. Як слідує з тексту самої постанови, жодних дій по дослідженню фургону, автомобіля з метою встановлення причин пожежі не проводилось. Службові особи, які знаходились на місці пожежі, прийшли до викладених у постанові висновків на підставі слів водія про знаходження на запчастинах промасленої упаковки.

Крім того, суд враховує , що за своєю юридичною природою постанова про відмову у відкритті кримінальної справи не може встановлювати причин та обставин пожежі, констатує лише відсутність однієї або декількох ознак складу злочину, а тому не може бути доказом в даній справі, який би доводив відсутність вини відповідача у незабезпеченні цілісності вантажу під час його перевезення.

Крім того, в матеріалах справи міститься лист постачальника запчастин ТОВ ВО Начало № 04/01 - 501 від 21.06.18., відповідно до якого для упаковки запчастин використовується виключно картон та картонні коробки, промаслені папір або картон не використовуються. До листа додані сертифікати відповідності використовуваного картону та картонних ящиків.

Відповідно до ст. 23 Конвенції перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу. Така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу на час прийняття його для перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі біржового котирування чи, за відсутності такого, на підставі поточної ринкової ціни, чи, за відсутності біржового котирування або поточної ринкової ціни, на підставі звичайної вартості товару такого ж роду і якості. Крім того, піддягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає. Більша компенсація може вимагатися тільки у випадку, якщо відповідно до статей 24 і 26 була задекларована вартість вантажу або заявлена декларація про додаткову цінність вантажу під час доставки.

Оскільки відповідач не довів відсутність своєї вини шляхом посилання на обставини: по-перше, яким не міг запобігти та по-друге, усунення яких від нього не залежало, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 493927,72 грн вартості пошкодженого вантажу, мита та послуг з митного оформлення вантажу є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

При встановленні розміру збитків суд враховує вартість знищеного вантажу на момент його декларування з урахуванням курсу валют на цю дату, нарахування 5% мита та 20% ПДВ на суму вартості пошкодженого вантажу, та вартість оформлення вантажу у розмірі 1500 грн., оскільки остання в даному випадку не залежить від кількості вантажу, який перетинає митний кордон.

Вказані дані підтверджуються наданими позивачем доказами , зокрема, контрактом, специфікацією до контракту, вантажно-митною декларацією, актом здачі-прийняття робіт та платіжним дорученням щодо вартості робіт митного брокера

Суд не враховує залишкову вартість пошкоджених деталей (вартість металобрухту), оскільки як зазначено вище ст.23 Конвенції компенсація має розраховуватись на підставі вартості вантажу.

Крім того, пошкоджені пожежею запасні частини забороняється використовувати для ремонту автомобіля в силу п.1.8 ДСТУ 2324-93 Автомобілі легкові Кузови. Приймання для ремонту і видача після ремонту .

Суд не приймає до уваги наданий позивачем експертний висновок № 0-54 від 19.08.2018р., виконаний на замовлення позивача , оскільки експерт не попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Наявність повноважень водія від імені відповідача передавати вантаж позивачу та підписувати при цьому комерційний акт підтверджується вищенаведеними нормами Конвенції та п.10 договору- заявки від 21.08.2017р. про надання транспортно-експедиційних послуг.

З приводу заперечень відповідача та третьої особи стосовно страхової відповідальності та з приводу існуючих страхових відносин між цими учасниками справи судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем та третьою особою був укладений договір №12-01.25.17.00047 добровільного страхування відповідальності перевізника наземним транспортом від 24.02.2017, який відповідно до преамбули договору укладено відповідно до Закону України Про страхування , чинних Особливих умов добровільного страхування відповідальності перевізника наземним транспортом та Правил добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту.

Відповідачем до третьої особи подано заяву про отримання страхового відшкодування внаслідок події, що сталась (заява зареєстрована страховиком за вх4851 від 02.02.2018).

Не отримавши відповіді 13.03.2018 , відповідач звернувся до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг з вимогою провести перевірку відповідності дій (бездіяльності) ПрАТ СК Перша

ОСОБА_2 акціонерне товариство СК Перша 06.03.2018 направило відповідачу лист в якому повідомило останнього, що подія, на яку послався відповідач не визнана страховим випадком, а тому у страховика відсутні правові підстави для здійснення виплати страхового відшкодування.

Статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Твердження відповідача про те, що раз його цивільно-правова відповідальність на момент події була застрахована, а тому саме страховик повинен нести відповідальність є безпідставним, оскільки позивач здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч.1 ст. 12 Цивільного кодексу України), і не може бути примушений до дій, вчинення яких для нього не є обов'язковим (ч.2 ст. 14 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із ч. 1, 4 ст.636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, у якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №910/9029/17 від 27.04.2018.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача вартості пошкодженого вантажу виникли з договірних відносин, тому суд в межах даної справи не встановлює факту настання страхового випадку.

Твердження відповідача про те, що відповідачем у справі має бути ОСОБА_2 акціонерне товариство СК Перша і посилання на постанову ОСОБА_5 Верховного Суду у справі №755/18006/15-ц не є таким, що відповідає обставинам страви оскільки у вказаній постанові йдеться мова про обов'язок страховика за договором обов'язкового страхування сплатити шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки. Крім того, у постанові йдеться про суброгацію, тобто право страховика , сплатившого страхове відшкодування страхувальнику, самостійно обирати спосіб захисту порушеного права, зокрема, право вимоги до страховика, який застрахував відповідальність завдавача шкоди.

Однак правовідносини в даній справі виникли не внаслідок завдання шкоди, а на підставі договору, і позивач не є страховиком, отже на нього не може бути поширена норма ст.993 ЦК України.

Таким чином, позивач правильно визначив відповідача у даному спорі.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 2200,00 грн витрат на оплату експертизи та 16800 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Таким чином, одержання послуг адвоката є правом сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.06.2018 між ТОВ Вінлада (замовник) та адвокатом ОСОБА_3 укладено договір про надання правничої допомоги, за умовами якого адвокат (виконавець) зобов'язується надати замовнику правничу допомогу при здійсненні представництва інтересів замовника при вирішенні спору про відшкодування шкоди внаслідок пошкодження вантажу при здійсненні міжнародного перевезення ТОВ Імперія гранд згідно договору № 01/02 на транспортно-експедиційне обслуговування, укладеного між сторонами спору від 01.02.2015.

11.06.2018 виписано ордер на надання правової допомоги серії ВН№062733.

Відповідно до п.3.1-3.3 договору вартість послуг за цим договором визначається окремою угодою сторін з урахуванням Порядку застосування мінімальних ставок та погодинної оплати в розмірі 50% прожиткового мінімуму для працездатних громадян на день здійснення оплати, зі сплатою авансового платежу, який складає 16800,00грн. Факт надання послуг засвідчується актом виконаних робіт, який підписується сторонами за відповідно виконану роботу. Замовник здійснює оплату відповідно до акту виконаних робіт протягом двох робочих днів з дати його надання виконавцем.

Акт виконаних робіт підписано та скріплено печатками сторін 26.06.2018, 16800,00грн оплати за правничу допомогу перераховано платіжним дорученням № 1356 від 26.06.2018.

До початку судового засідання 24.10.2018р. позивач надав остаточний розрахунок вартості правничої допомоги, визначивши його розмір в сумі 25298,50 грн. Розрахунок підписаний адвокатом та директором позивача. Згідно розрахунку сторони останнього виходили із переліку робіт виконаних адвокатом, загальної кількості витраченого часу- 18,5 год., погодинної оплати- 881 грн., оплати 2 судоднів - 9000 грн., авансового платежу в сумі 16800 грн.

До розрахунку доданий акт виконаних робіт від 23.10.2018р. на 15167 грн.

Відповідач у відзиві проти стягнення 16800 грн. правничої допомоги заперечив. На його думку, вказана сума не відповідає вимогам ч.4 ст.126 ГПК України, оскільки розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних робіт, впливом вирішення справи на репутацію позивача, відсутній будь-який публічний інтерес до розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України" зазначив , що угода щодо гонорару адвоката не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Господарський суд, враховуючи складність справи, а також предмет позову, виходячи з принципу розумності, беручи до уваги пояснення позивача та заперечення відповідача , виходячи з ч. 5 ст. 126 ГПК України, дійшов висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача до розміру фактично сплаченої адвокату суми 16800 грн..

В той же час, вимога позивача про стягнення з відповідача 2200,00 витрат на оплату експертизи задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

До позовних матеріалів додано експертний висновок № О-54 від 19.06.2018 (№23-06-04/182 від 23.06.2018), складений Вінницькою торгово-промисловою палатою на замовлення ТОВ Вінлада , проведення якої оплачено платіжним дорученням №1352 від 19.06.2018 на суму 2200,00грн.

Відповідно до положень ч.4 ст. 127 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат відносять, зокрема, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Для віднесення здійснених позивачем на підготовку експертного висновку на замовлення сторони витрат до судових витрат, такий висновок експерта має відповідати вимогам, встановленим ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч.1., 2, 5 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Всупереч вимогам ст. 101 Господарського процесуального кодексу України поданий позивачем висновок № О-54 від 19.06.2018 (№23-06-04/182 від 23.06.2018) не містить застережень про те, що його підготовлено для подання до суду та відповідно в ньому відсутнє застереження про те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Таким чином, за поданий позивачем висновок не може відшкодовуватись оплата його вартості як за висновок експерта, а відтак не може бути віднесена до складу судових витрат.

Відповідно до п.2. ч.1. ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, 7408,91 грн судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 237-241, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІМПЕРІЯ ГРАНД (вул. Радянська, буд. 5, с. Павлівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15503, код ЄДРПОУ 38656679) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВІНЛАДА (вул. ОСОБА_1, бул. 21, м. Вінниця, 21022, код ЄДРПОУ 32473276) 493927,72 грн. вартості пошкодженого вантажу, мита та послуг з митного оформлення вантажу; 16800,00 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги та 7408,91 судового збору;

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 26 жовтня 2018 року

Суддя М.В. Фесюра

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/