Постанова

від 25.12.2009 по справі 2-а-8448/09

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

                                                                                                                   Справа № 2а-8448/ 2009р./19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ                УКРАЇНИ

25 грудня  2009 року     Жовтневий  районний суд міста Маріуполя у складі : судді Чаку Є.В., розглянувши у  порядку письмового провадження  в м. Маріуполі адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1    до Управління Пенсійного  фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання  бездіяльності неправомірною, зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу  з  1 січня 2006 року, -

В С Т А Н О В И В :

       Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом до відповідача, зазначивши, що він віднесений до категорії дітей війни. Згідно закону України "Про соціальний захист дітей  війни" він має право на соціальну допомогу, але відповідач доплату до пенсії  не нараховує та не сплачує. Отже, позивач  вважає, що відповідач  вчинив неправомірну бездіяльність відносно нього, чим порушив його  права та інтереси. У зв'язку з чим позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу  з 1 січня 2006 року.

        Відповідач суду надав заперечення проти позову, в яких зазначив, що ст. 111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" передбачено підвищення дітям війни до пенсії у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. На підставі цієї норми, дітям війни  виплачувалось підвищення до пенсії з 01.01.2007 року-19 грн., з 01.04.2007 року-19,35 грн., з 01.10.2007 року-19,75 грн..

       Відповідно ч.2 ст. 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат  та на цілі, не передбачені цим Законом. У зв'язку з Рішенням КСУ від 9 липня 2007 року у справі № 1-29/2007 року законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому відповідач вважає, що саме органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. 28 травня 2008 року КМУ була прийнята Постанова № 530. Таким чином, підвищення пенсії дітям війни виплачуються органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Управління наполягає на порушенні  позивачем строку звернення до суду із позовом. Просить суд у задоволенні позову відмовити.

        Враховуючи вимоги позивача, письмові пояснення  відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

        Відповідно  до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення  Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

        Позивач ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесений до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в УПФУ в Жовтневому районі  м. Маріуполя, що підтверджується відомостями в його пенсійному посвідченні.

        Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15), який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються  на 30% мінімальної пенсії за віком.

        Водночас ст. 7 цього  закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

       Ст. 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом  сьомим ст. 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15), запроваджуються з 1 січня 2006 року, а ст. 6 - протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету.

       У 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

       Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим законом (489-16), на 2007 рік зупинено, зокрема , дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"

       Поряд з цим, 9 липня 2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення , зокрема п. 12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" № 489-Y від 19 грудня 2006 року.

       Конституційний Суд України визначив, що положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших  законів України.

       Відповідно до положень ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок-20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

      Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження  та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-111, згідно ст. 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне урахування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

      Частиною 3 ст. 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє  з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в  законі  про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в  офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

      Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно яких дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання  чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої  для учасників війни.  Ветерани війни мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної  соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зазначене підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів. Згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу  в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

      Відповідач, виконуючи приписи зазначеного  закону в період з 1 січня 2008 року по 22 травня 2008 року діяв правомірно. Тому визнати протиправними дії останнього за зазначений період неможливо.

      Разом з тим Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення  підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

      Отже,  з 22 травня 2008 року відновлена дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції до 1 січня 2008 року, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної  пенсії за віком.

      Статтею 62 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року  № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року ( "Урядовий кур'єр" від 23 грудня 2006 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня 387 грн., з 1 жовтня - 395 грн.

      Зазначена стаття була змінена Законом України від 15  березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року ( "Урядовий кур'єр" та "Голос України" від 28 березня 2007 року), якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня-380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн.. При цьому, зазначена стаття доповнена  абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим  частини першої цієї статті, збільшений на 1%, що складає відповідно 410 грн., 06 коп., 415 грн. 11 коп. Статтею 58 Закону України " Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення  змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-Y1, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.

      Суд вважає за необхідне зазначити, що загальносуспільні потреби-це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а у цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема визначених Законом  України "Про соціальний захист дітей війни".

      Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему ( про що, зокрема зазначено у Рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та  закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.  До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях  Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є  видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому  звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.

      Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить  з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1,3, частиною  2 ст. 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22,23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

      Посилання відповідача на те, що позивачем пропущений строк звернення до суду відповідно до ст. 99 КАС України, суд  до уваги не приймає  з огляду на наступне.

      Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав , свобод і інтересів особи встановлюється річний строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

      Частиною 2 ст. 100 КАС України передбачено,  що якщо суд визнає причину пропущення строку  звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому  цим Кодексом.

      Суд приходить до висновку, що строк звернення до суду пропущено позивачем з поважних причин, оскільки він довготривалий час сподівався на те, що відповідач, як державний орган влади, самостійно виплатить йому доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

      Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши  їх доказами, суд вважає, що позов підлягає частковому  задоволенню. Є достатньо підстав для визнання противоправною бездіяльності Управління  Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя щодо не нарахування позивачу щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року  по 31 грудня 2007 року та  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

       Частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено якщо адміністративний позов задоволено частково судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно  до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволені яких  позивачеві відмовлено. Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені  нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України ( або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа ) . Таким чином, з місцевого бюджету підлягає стягненню на користь позивача сплачений ним судовий збір в сумі 1,7 грн.

         Керуючись ст. 2-15,17-18,33-35, 47-51, 56-59, 69-71,79,86-87, 94,99, 104-107, 110-112,121,122-143, 151-154,158,162-163, 167,185-186,254 КАС України, суд -

                                                                П О С Т А Н О В И В :

      Поновити ОСОБА_1   пропущений строк для звернення до суду.

      Позов ОСОБА_1     до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу  з  1 січня 2006 року,  задовольнити частково.

      Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому  районі м. Маріуполя щодо не нарахування  ОСОБА_1   щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної  пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне  пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

      Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя здійснити   ОСОБА_1   нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.

       В решті позовних вимог відмовити.

       Стягнути з місцевого бюджету на користь ОСОБА_1  витрати по сплаті  судового збору в сумі 1 грн. 70 коп.

       Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя.

       Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

       Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя