Рішення

від 25.10.2018 по справі 146/945/18

ТОМАШПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 146/945/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"25" жовтня 2018 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.

з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,

розглянувши у підготовчому засіданні в смт.Томашпіль в залі суду цивільну справу

ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Паланська сільська рада Томашпільського району Вінницької області

вимоги позивача: про визнання права на земельну частку (пай)

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

21 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом і попросив визнати за ним право на земельну частку (пай), розміщену на землях резервного фонду Паланської сільської ради, як члена колективного сільськогосподарського підприємства КСП Промінь та зобов'язати Паланську сільську раду Томашпільського району Вінницької області виділити мені в натурі земельну ділянку в розмірі 2,31 га із земельних ділянок, які передавалися власникам земельних часток (паїв) на території Паланської сільської ради Томашпільського району Вінницької області.

Даний позов обґрунтовано наступним.

15 липня 1993 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в КСП Промінь с.Паланка, яке в наступному було реорганізоване в ПСП Паланське , де був прийнятий в члени даного КСП.

У даному КСП він працював до 20 липня 1997 року.

У 2018 році позивачу стало відомо, що 1 лютого 1996 року на землі колишнього КСП Промінь , правонаступником якого є ПСП Паланське , видавався державний акт на право колективної власності на землю серії 11-ВН № 000109, до якого були долучені списки членів колгоспу. В даному списку, як стало відомо позивачу, відсутнє його прізвище, хоча рішення про виключення його із членів колгоспу Промінь в установленому порядку немає.

ОСОБА_1 важає, що як член колективного сільськогосподарського підприємства він мав право на земельну частку (пай) і повинен був бути включений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай).

Позивач зазначає, що згідно із законодавством, членами КСП були, зокрема, такі особи: постійні працівники - члени КСП, пенсіонери, які раніше працювали в КСП і залишилися його членами.

Право за земельну частку безпосередньо не залежить від стажу роботи громадянина, його виробничих показників, особистих заслуг, місця проживання тощо. Навіть якщо після отримання сертифіката працівник перестав працювати в КСП або переїхав будь-куди, він не втрачає права за земельний пай. Це право йому гарантує законодавство України й ніхто не може позбавити його цього права інакше, як за рішенням суду.

Виходячи зі змісту статей 22, 23 ЗК 1990 року та даного Указу Президента особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування у членах КСП, включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, одержання КСП цього акта.

Позивач вказує, що він був членом підприємства на час розпаювання, але в списку-додатку громадян, які мають право на земельну частку (пай ) мене було пропущено.

Внаслідок того, що він був помилкового пропущений у списках на право на земельну частку (пай ), в даний час поновити його право колективне сільськогосподарське підприємство Промінь не може, тому своє право вважає за необхідне захистити в судовому порядку.

Також позивач вказує, що через юридичну необізнаність він вчасно не звернувся за отриманням державного акту на земельну частку (пай), тому в даний час вимушений звернутися до суду з даним позовом

Досудове врегулювання даного спору не є можливим, оскільки СГП Промінь реорганізовано, підтверджуючих документів не збережено.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 21 червня 2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 25 жовтня 2018 року на 08-30 годину.

6 липня 2018 року сільський голова Паланської сільської ради подав до суду заяву про розгляд справи у відсутності їхнього представника.

25 жовтня 2018 року сільський голова Паланської сільської ради подав до суду заяву про розгляд справи у відсутності їхнього представника.

25 жовтня 2018 року позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, однак подав до суду заяву, в якій просить справ розглянути у його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити.

Представник Паланської сільської ради Томашпільського району в судове засідання не з'явився, однак голова сільської ради подав до суду заяву, в якій просить справу розглянути у його відсутності, позов визнає повністю.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, які заявили про розгляд справи за їх відсутності, на підставі наявних у справі доказів, відповідно вимог ст.211 ЦПК України.

Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд, заслухавши пояснення сторін у справі та їх представників, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність ї достовірність показань сторін по справі, сприяючи всебічному й повному з'ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч.9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до п.11 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року, суд, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення сторін, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, має мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до Конституції України усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Згідно ст.. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Главою 29 ЦК України ( ст.ст. 386-394 ) регулюється захист права власності.

Судом встановлено, що до суду звернувся ОСОБА_2, вказуючи, що він був членом підприємства на час розпаювання, але в списку-додатку громадян, які мають право на земельну частку (пай ) мене було пропущено.

Спірні правовідносини виникли з цивільних відносин та регулюються ст.ст.1216,1218 ЦК України,ст.ст.22,23 ЗК України (в ред. 1990 року) п.2 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям №720 від 8.08.1995 року,п.3 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних ділянок (паїв),затвердженого ПКМУ від 4.02.2004 року № 122.

Як вбачається із трудової книжки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 15 липня 1993 року він був прийнятий в члени колгоспу СГП Промінь с.Паланка Томашпільського району Вінницької області на посаду шофера, де працював до 20 липня 1997 року (а.с.13-15).

Згідно довідки Паланської сільської ради № 359 від 18.06.2018, ОСОБА_1 в списки на отримання державного акту на право власності на земельну частку (пай) не включений (а.с.7).

Згідно довідки Паланської сільської ради № 359 від 11.06.2018, середній розмір паю складає 2,31 умовних гектара (а.с.8).

Згідно довідки Паланської сільської ради № 345 від 11.06.2018, ОСОБА_1 не отримував державного акту при розпаюванні земель СПП Промінь с.Паланка (а.с.9).

Згідно довідки Паланської сільської ради № 343 від 11.06.2018, правонаступником СПП Промінь с.Паланка являлося АФ Томашпільське с.Паланка, на даний час-ТОВ АК Зелена долина (а.с.10).

Відповідно до копії Державного акту на право колективної власності на землю, даний акт видано КСП Промінь с.Паланка Паланською сільською радою народних депутатів Томашпільського району Вінницької області у тому, що вказаному власнику землі передається у колективну власність 1736,6 гектарів землі в межах згідно з планом для сільськогосподарського використання, відповідно до рішення Паланської сільської ради народних депутатів від 30 січня 1996 року 5 сесії 22 скликання (а.с.11).

Отже, позивач ОСОБА_1, як член колективного сільськогосподарського підприємства Промінь с.Паланка мав право на земельну частку (пай) і повинен був бути включений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай).

Питання включення особи до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю вирішується відповідно до ст..ст. 22,23 Земельного кодексу України, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , Указу Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва від 10.11.1994 року, Закону України Про встановлення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05.06.2003 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Так, відповідно до Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям право на земельний пай одержали всі особи, які входили до складу КСП на момент паювання землі і яких внесено до списку, що додається до Державного акта на право колективної власності на землю.

Право громадян як співвласників колективної власності на землю набувається з дня видачі в установленому порядку державного акту на право колективної власності на землю з обов'язковим додатком-списком громадян, які є членами сільськогосподарського підприємства.

Згідно із законодавством, членами КСП були, зокрема, такі особи: постійні працівники - члени КСП, пенсіонери, які раніше працювали в КСП і залишилися його членами.

Право за земельну частку безпосередньо не залежить від стажу роботи громадянина, його виробничих показників, особистих заслуг, місця проживання тощо. Навіть якщо після отримання сертифіката працівник перестав працювати в КСП або переїхав будь-куди, він не втрачає права за земельний пай. Це право йому гарантує законодавство України й ніхто не може позбавити його цього права інакше, як за рішенням суду.

Згідно зі ст.23 ЗК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) право власності або право постійного користування землею посвідчується затвердженими актами, які видають і реєструють сільські, селищні, міські, районні ради народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видавався КСП, кооперативу, акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і в колективній власності громадян. До державного акта додавався список цих громадян.

Виходячи зі змісту статей 22, 23 ЗК 1990 року та даного Указу Президента особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування у членах КСП, включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, одержання КСП цього акта.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2, невнесення до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) особи, яка є членом КСП не може позбавити її права на земельну частку (пай); при неможливості надати земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання, відповідно до п.7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , має бути надана із земель запасу

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2 при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права. Суд вирішує ці питання по суті, якщо це відповідає закону (наприклад, визнає відповідно до частини третьої статті 1 Закону України від 5 червня 2003 р. № 899-ІV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай), якщо районною (міською) державною адміністрацією безпідставно відмовлено у видачі документа, що посвідчує право на земельну частку (пай). В інших випадках суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо.

Отже для визнання права на земельну частку необхідна сукупність двох факторів, а саме наявність у окремої особи членства в зазначеному підприємстві, а також наявність у підприємства Державного акта на право колективної власності на землю, в списку додатку до якого повинна бути вказана особа, яка є членом підприємства та має право на земельну частку.

Згідно з п.24 Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Як було встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 був членом підприємства Промінь с.Паланка на час розпаювання, але в списку-додатку громадян, які мають право на земельну частку (пай ) його прізвище було пропущено.

Згідно Указу Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва від 10 листопада 1994 року № 666 зазначено, що кожному члену підприємства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку пай із зазначенням у ньому розміру частки паю в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2, невнесення до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) особи, яка є членом КСП не може позбавити її права на земельну частку (пай); при неможливості надати земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання, відповідно до п.7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , має бути надана із земель запасу.

Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у разі виявлення після розробки проекту факту не включення одного чи кількох громадян, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська рада чи райдержадміністрація приймає одне з рішень (розпоряджень) або про коригування проекту землеустрою організацією з метою забезпечення громадян необхідною кількістю земельних ділянок (на підставі відповідного договору); або про надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю).

У листі від 10 грудня 2001 року Державний комітет України по земельних ресурсах зазначає, що виходячи з Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям право на земельну частку (пай) мають тільки члени недержавного сільськогосподарського підприємства, а надання права на земельну частку (пай) здійснюється не за місцем проживання, а відповідно до встановленого членства в підприємстві (за місцем роботи або виходом на пенсію). Отже, невнесення до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) особи, яка є членом КСП не позбавляє її права на земельну частку (пай).

Внаслідок того, що позивач був помилкового пропущений у списках на право на земельну частку (пай ), в даний час поновити моє право колективне сільськогосподарське підприємство Промінь не може, тому його право необхідно захистити постановленням судового рішення.

Зазначені обставини визнанні відповідачем, підтверджені дослідженими судом доказами та вважаються судом доведеними в порядку ст. 89 ЦПК України.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст.. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого цивільного права чи інтересу шляхом подачі позовної заяви до суду.

Можливість звернення до суду за захистом порушених прав невід'ємно пов'язана з правом на позов. Право на позов традиційно розглядають в двох аспектах: як право на позов у процесуальному розумінні і право на позов у матеріальному розумінні. Право на позов у процесуальному розумінні - це можливість подання позову до суду. Таке право, як елемент правоздатності, у суб'єкта цивільного права існує завжди. Воно закріплюється і гарантується ст. 8 Конституції України. Воно жодним чином не пов'язане з позовною давністю і тому на його існування не впливає закінчення строку позовної давності. Право на позов у матеріальному сенсі - це можливість отримати захист порушеного права у судовому порядку, тобто право вимагати від суду винесення рішення про захист порушеного права. Оскільки ця можливість є суб'єктивним правом, що виникає за наявності певних юридичних фактів (складу правопорушення тощо), то вона може бути припинена скасувальним юридичним фактом - закінченням строку позовної давності.

Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки жодною стороною у спорі не подавалася заява про застосування позовної давності, позивачем доведено, що про своє порушене право позивач дізналася в 2018 році, тому суд вважає, що позивачем строк звернення до суду пропущено з поважних причини.

Відповідно до ч.2 ст. 14 Конституції України, ч.2 ст. 1 Земельного кодексу України, право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судових розгляд.

Відповідно до п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясовування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки вимоги позивача є законними та достатньо вмотивованими і ґрунтуються на наявних у справі доказах, відповідачем визнано позовні вимоги ОСОБА_1, визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, аналізуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають задоволенню, та вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) по КСП Промінь с.Паланка, а також зобов'язати відповідача виділити позивачу земельну ділянку на рівні земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах по КСП Промінь с.Паланка із земель запасу Паланської сільської ради та видати на дану ділянку державний акт, відповідно до встановленого порядку, методики та діючого законодавства.

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 704,80 гривень (а.с.1), а тому враховуючи вимоги ч.1 ст. 142 ЦПК України, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 352,40 гривень.

Керуючись ст.ст.1216,1218 ЦК України,ст.ст.22,23 ЗК України (в ред. 1990 року) п.2 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям №720 від 8.08.1995 року, п.3 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних ділянок (паїв),затвердженого ПКМУ від 4.02.2004 року №122. ст. ст.2, 4, 10, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 89, 141, 142, 200, 206, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Паланської сільської ради Томашпільського району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай), зобов'язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай), розміщену на землях резервного фонду Паланської сільської ради, як члена колективного сільськогосподарського підприємства КСП Промінь .

Зобов'язати Паланську сільську раду виділити ОСОБА_1 земельну ділянку в розмірі 2,31 га - на рівні земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах по КСП Промінь с.Паланка із земель запасу Паланської сільської ради Томашпільського району Вінницької області.

Повернути ОСОБА_1 50 відсотків сплаченого ним на рахунок № 312102606700524 в ГУ ДКСУ у Вінницькій області (МФО 802015) за квитанцією № 31 від 20.06.2018 судового збору, а саме в сумі 352, 40 грн (триста п'ятдесят дві гривні 40 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, виданий 10.09.2011 Томашпільським РВ УМВС України у Вінницькій області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса: 24222, Вінницька область, Томашпільський район, с.Паланка, вул.

відповідач: Паланська сільська рада Томашпільського району Вінницької області, Код ЄДРПОУ: 04330958, КОАТУУ: НОМЕР_3, адреса: 24222, Вінницька область, Томашпільський район, с.Паланка, вул.Дребота, 2.

Суддя: ОСОБА_3