Рішення

від 25.09.2018 по справі 0440/5061/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року Справа № 0440/5061/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Букіна Л.Є.,

за участі: секретаря судового засідання Бутенко П.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2В,

розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпровська холдінгова компанія до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпровська холдінгова компанія (далі - Товариство) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 21.03.2018 року № НОМЕР_1.

В обґрунтування позову Товариство посилалося, що оскарженим рішенням безпідставно зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ, оскільки формування податкового кредиту відбувалося у відповідності до вимог чинного законодавства на підставі відповідних документів бухгалтерського обліку. Позивач наголошує, що його господарські операції, у період, що перевірявся, носили реальний характер та мали на меті отримання прибутку, а всі учасники господарського обороту на момент укладання відповідних договорів відповідали ознакам та поняттю юридичної особи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що оскаржене рішення прийнято ним у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки надані Товариством до перевірки документи та сукупність фактів свідчать про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, у період що перевірявся, оскільки вони не спрямовані на реальне настання наслідків та отримання доходу, а направлені виключно на подальшу мінімізацію податкових зобов'язань всіх учасників паперово-транзитного переміщення товару по ланцюгу постачання.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції і надали суду пояснення аналогічні тим, що викладені у заявах по суті.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що Товариство є належним чином зареєстрованою юридичною особою. Одним із видів діяльності останнього є Виробництво інших виробів з паперу та картону (Код КВЕД 17.29).

У період з 30.01.2018 р. по 05.02.2018 року посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Прем'єр Папір за період з 01.07.2015 року по 31.08.2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 14.02.2017 року № 57/04-36-14-09/19437337, висновками якого встановлено порушення Товариством, у тому числі: п. 198.2, п. 198.3 і п. 196.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 131225,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.03.2018 року № НОМЕР_1, яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 131225,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного рішення, скарга позивача залишена без задоволення.

Правомірність та підстави проведення перевірок позивачем не оскаржується, останній фактично не згоден з висновками, викладеними в акті перевірки і прийнятим за наслідками перевірки податковим повідомленням-рішенням від 21.03.2018 року № НОМЕР_1.

Вирішуючи по суті спірні позовні вимоги суд виходить з такого.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Доводи податкового органу про отримання платником необгрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, які безспірно підтверджують існування обставин, що виключає право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для встановлення порушень з боку позивача та зменшення йому суми спірного грошового зобов'язання стало посилання податкового органу на аналіз інформаційних баз даних щодо контрагента позивача - ТОВ Прем'єр Папір , яким встановлено невідповідність придбаного та реалізованого товару, що свідчить про обрив ланцюга постачання товару, нереальність здійснення господарської операції і як наслідок здійснення діяльності, направленої на надання вигоди третім особам.

У той же час судом, з аналізу суті та наслідків господарських операцій позивача, які мали місце у періоді, що перевірявся, встановлено, зокрема таке.

Так, у періоді, що перевірявся, Товариство мало взаємовідносини з ТОВ Прем'єр Папір (продавець) на підставі договору купівлі-продажу товару (картон, папір, фольга) від 15.01.2015 року № 01-Д, за умовами продавець зобов'язується постачати Покупцю, а останній зобов'язується прийняти Товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору.

Відповідно до п.2.4 вказаного договору, товар відвантажується Покупцеві на умовах ЕХW зі складу Продавця. Підтвердженням передачі ТМЦ є підпис представника Покупця на накладній (п.2.6)

Спрямованість господарських операцій позивача на реальне настання правових наслідків підтверджується належними первинними документами, зокрема: податковими і видатковими накладними, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства.

Оплата товару відбувалась у безготівковій формі через розрахункові рахунки підприємств, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи.

Придбані ТМЦ використані Товариством у власній господарській діяльності.

Ставлячи під сумнів реальність вказаних операцій, податковий орган не здійснював аналізу суті та наслідків господарських операцій позивача, які мали місце у періоді, що перевірявся, а посилався лише на номенклатуру придбаного та реалізованого контрагентом позивача товару.

Проте такі посилання суд вважає безпідставними, оскільки платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом чи його постачальниками вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит. У разі коли постачальник чи його контрагенти допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них. При цьому, судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема: при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).

Крім того, суд виходить з того, що на час здійснення спірних господарських операцій, контрагент позивача був зареєстрований в установленому законом порядку, відповідав ознакам і поняттю юридичної особи та виступав правоздатним учасником господарського обороту.

Отже, факт реальності придбання позивачем товарів за вказаним договором, підтверджується вищенаведеними первинними документами, які розцінені судом як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій.

Слід також зазначити, що нереальність господарських операцій з придбання платником податків товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про дотримання позивачем у справі необхідних умов для формування податкового кредиту і про відсутність у податкового органу підстав для зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ, у зв'язку з чим, податкове повідомлення-рішення від 21.03.2018 року № НОМЕР_1 підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.

Згідно зі статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпровська холдінгова компанія - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, місцезнаходження: 49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а) від 21.03.2018 року № НОМЕР_1, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Дніпровська холдінгова компанія зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 131225,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпровська холдінгова компанія (код ЄДРПОУ - 19437337, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Н. Перемоги, 58-А) документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1968,38 грн. (одна тисяча дев'ятсот шістдесят вісім гривень, 38 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 39394856, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, 49000).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 05.10.2018 року.

Суддя ОСОБА_3