Рішення

від 26.10.2018 по справі 0940/1476/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2018 р. справа № 0940/1476/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до Приватного підприємства "Безпека Захід" про стягнення заборгованості з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 5 547,23 гривень та єдиного податку з юридичних осіб в розмірі 18 353,43 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - позивач, ГУ ДФС в Івано-Франківській області) 17.08.2018 звернулося в суд з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Безпека Захід" (надалі по тексту також - відповідач, ПП "Безпека Захід") про стягнення заборгованості з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 5 547,23 гривень та єдиного податку з юридичних осіб в розмірі 18 353,43 гривень.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.08.2018 вказану позовну заяву ГУ ДФС в Івано-Франківській області залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня отримання ухвали, в тому числі приведення описової частини адміністративного позову у відповідність до документів, долучених до позовної зави (а.с. 30-32).

28.08.2018 позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом та подав уточнюючу заяву, згідно якої просив стягнути з Приватного підприємства "Безпека Захід" заборгованість з податку на прибуток приватних підприємств та єдиного податку з юридичних осіб в загальному розмірі 23 900,66 гривень (а.с. 35, 38-40, 41-43).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, статті 36, пункту 57.1 статті 57, пункту 295.3, підпункту 295.9.2 пункту 295.9 статті 295 Податкового кодексу України не погашено самостійно визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2016 і 2017 рік в загальному розмірі 5 547,23 гривень та по єдиному податку з юридичних осіб за спрощеною системою оподаткування за півріччя 2015 року (платник єдиного податку ІV групи) в розмірі 5 255,22 гривень і за три квартали 2015 року (платник єдиного податку ІІІ групи) в розмірі 7 426,46 гривень. Крім того, за відповідачем числиться заборгованість з єдиного податку з юридичних осіб, яка виникла у зв'язку з несплатою штрафних санкцій, визначених податковими повідомлення-рішеннями №0020671503 від 24.11.2015 і №0010911501 від 18.08.2016 в загальному розмірі 3 332,34 гривень та пені в розмірі 2 339,41 гривень. Вказані грошові зобов'язання є податковим боргом відповідача, який станом на день звернення до адміністративного суду в загальному становить 23 900,66 гривень, і несплачений Приватним підприємством "Безпека Захід" до бюджету.

За наслідками виконання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху, Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 30.08.2018, на підставі статей 260-261 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін (а.с. 1-2).

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.08.2018 надіслана відповідачу за адресою, яка зазначена в адміністративному позові та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Івана Павла IIАДРЕСА_1, м. Івано-Франківськ, 76018. Однак, 07.09.2018 поштове відправлення 76018 4618439 1 із даною ухвалою повернулося на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду із відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 49-52).

Частиною 10 статті 171 КАС України визначено, що ухвала про відкриття провадження у справі постановляється з додержанням вимог статті 126 цього Кодексу.

За змістом частини 11 статті 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 124 КАС України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються, зокрема, юридичним особам за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

Частиною 1 статті 174 КАС України визначено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу.

За змістом вимог пункту 4 частини 1 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення, серед іншого, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи.

З урахуванням вказаного ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.08.2018 вважається врученою позивачу належним чином з 07.09.2018.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений пунктом 3 ухвали про відкриття провадження від 30.08.2018.

В силу вимог частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом здійснено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) відповідно до вимог частини 5 статті 262 КАС України без проведення судового засідання та повідомлення і виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, на підставі положення частин 2, 8 статті 262 КАС України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Встановлено, що Приватне підприємство "Безпека Захід" 19.02.2008 зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 35764778), на підтвердження чого в матеріалах справи міститься Витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 13.08.2018 та взятий на облік Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області як платник податків і зборів (а.с. 9-10).

Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Конституційний обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом визначений частиною 1 статті 67 Конституції України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі по тексту також - ПК України, Кодекс), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пунктів 8.1, 8.2, 8.3 статті 8 коментованого Кодексу в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно підпункту 9.1.1 пункту 9.1. статті 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків належать податок на прибуток підприємств, який є предметом стягнення за даним адміністративним позовом.

Єдиний податок, який також є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 10.1.2. пункту 10.1 статті 10 ПК України належить до місцевих податків і зборів (обов'язкові платежі).

Виходячи із положень пункту 133.1 статті 133, підпунктів 3, 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України відповідач є платником податку на прибуток підприємств та єдиного податку з юридичних осіб.

Досліджуючи обставини про наявність податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, суд зазначає наступне.

Згідно положень пункту 54.1 статті 54 та пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

При цьому, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків (пункт 136.1 статті 136 Кодексу).

Пунктом 137.1 статті 137 даного Кодексу визначено, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Підпунктом 137.4 статті 137 Податкового кодексу України визначено, що податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком.

Судом встановлено, що ПП "Безпека Захід" подано до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області декларацію з податку на прибуток підприємства від 28.02.2017 за 2016 рік та від 26.02.2018 за 2017 рік, де останнім розраховано розмір податкових зобов'язань в сумі 3 409,00 гривень та 2 143,00 гривень відповідно (а.с. 13-14, 15-16). Однак, дані зобов'язання відповідач в повному обсязі не сплатив. Із урахуванням часткового внесення (зарахування у зв'язку із переплатою) коштів в сумі 4,77 гривень на момент розгляду справи податковий борг з податку на прибуток підприємства становить 5 547,23 гривень.

З приводу зобов'язання відповідача з єдиного податку з юридичних осіб, суд зазначає наступне.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються Главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.

Згідно пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до пункту 291.3 статті 291, підпункту 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 вказаного Кодексу юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.

Приписами підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 ПК України встановлено, що до суб'єктів господарювання четвертої групи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності відносяться, зокрема, юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб; обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Згідно підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 ПК (в редакції Закону №71-VIII від 28.12.2014) до суб'єктів господарювання третьої групи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності відносяться, зокрема фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20000000 гривень.

За змістом пунктів 293.1, 293.3 статті 293 згаданого Кодексу ставки єдиного податку для платників першої - другої груп встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 2 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 4 відсотки доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

У відповідності до абзацу 2 пункту 294.1 статті 294 Кодексу податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Згідно пункту 295.3 статті 295 ПК України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Аналогічно приписами пункту 294.1 статті 294 та пункту 295.3 статті 295 Податкового кодексу України (в редакції до 28.12.2014) податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої-шостої груп є календарний квартал.

Платники єдиного податку третьої - шостої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Згідно пункту 296.3 статті 296 Кодексу платники єдиного податку третьої групи (третьої-шостої групи (в редакції до 28.12.2014) подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Як встановлено судом, 07.08.2015 відповідачем подано до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області декларацію з єдиного податку - юридична особа (IV група) за ІІ квартал 2015 року, в якій самостійно визначено суму єдиного податку, що підлягає сплаті у розмірі 10 709,24 гривень, а також 04.11.2015 декларацію платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за ІІІ квартал 2015, згідно якої сума єдиного податку, що підлягає сплаті становить 7 426,46 гривень (а.с. 17-18, 19). Вказані самостійно визначені зобов'язання з єдиного податку за ІІ і ІІІ квартал 2015 року відповідачем в повному обсязі не сплачені до бюджету і на час розгляду справи податковий борг в загальному становить 12 681,68 гривень.

Щодо правомірності застосування позивачем до відповідача штрафних (фінансових) санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За приписами підпункту 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Відповідно до абзацу 2 пункту 76.1 статті 76 Кодексу (в редакції на момент здійснення перевірки) камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згідно пунктів 86.2, 86.8 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську ГУ ДФС, 24.11.2015 і 18.08.2016 проведено камеральну перевірку податкової звітності Приватного підприємства "Безпека Захід" з єдиного податку з юридичних осіб за 2014 рік і 1-ий квартал 2015, а також за перше півріччя 2015 року, якою встановлено порушення відповідачем термінів сплати самостійно визначених зобов'язань з єдиного податку протягом строків, визначених пунктом 295.3 статті 295 Податкового кодексу України. Вказані порушення зафіксовані в актах перевірки за №5158/09-15-15-03-28/35764778 від 24.11.2015 та за №3334/12-03/35764778 від 18.08.2016 (а.с. 21, 41).

На підставі вищевказаних актів перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0020671503 від 24.11.2015 та податкове повідомлення-рішення за №0010911501 від 18.08.2016, якими застосовано до ПП "Безпека Захід" за несвоєчасну сплату самостійно визначених податкових зобов'язань з єдиного податку з юридичних осіб в розмірі 2 241,54 гривень і 1 090,80 гривень відповідно (а.с. 20, 42).

В силу вимог пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як слідує із актів перевірки за №5158/09-15-15-03-28/35764778 від 24.11.2015 та за №3334/12-03/35764778 від 18.08.2016, кількість днів затримки сплати узгодженого податкового зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб перевищувала 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, в результаті контролюючим органом правомірно застосовано до відповідача штрафні (фінансові) санкції в загальному розмірі 3 332,34 гривень, виходячи із 20 відсотків погашеної суми податкового боргу, що становила 11 206,71 гривень і 5 454,00 гривень відповідно (а.с. 20, 21, 41, 42).

Податкове повідомлення-рішення за №0020671503 від 24.11.2015 вручено відповідачу 25.12.2015, про що свідчить підпис на корінці податкового повідомлення-рішення, наявного в матеріалах адміністративної справи (а.с. 20).

Податкове повідомлення-рішення за №0010911501 від 18.08.2016, отримане відповідачем 16.09.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 76018 3847456 9, яке міститься в матеріалах справи (зворотній бік а.с. 42).

На час розгляду справи штрафні санкції, застосовані податковими повідомлення-рішеннями за №0020671503 від 24.11.2015 і за №0010911501 від 18.08.2016, відповідачем до бюджету не сплачені і заборгованість по них в загальному становить 3 332,34 гривень.

За приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкового зобов'язання, визначеного податковими повідомлення-рішеннями за №0020671503 від 24.11.2015 і за №0010911501 від 18.08.2016, суд приходить до переконання, що застосовані позивачем штрафні санкції в загальному розмірі 3 332,34 гривень, є узгодженими та являється податковим боргом.

У відповідності до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Кодексу після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

Згідно підпункту 129.3.1. пункту 129.3 статі 129 ПК України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

За змістом пункту 129.4 статті 129 Кодексу пеня, визначена підпунктом 129.1.1 . пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Наявний у матеріалах справи витяг із облікової картки платника податків відповідача з єдиного податку з фізичних осіб за період з 31.12.2015 по 31.10.2016, а також розрахунок пені свідчать про наявність у відповідача заборгованості по пені в сумі 2 339,41 гривень, яка числиться по особовому рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань попередніх періодів (а.с. 25, 43).

Згідно вимог підпункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Як слідує з матеріалів справи, 03.02.2015 ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення податкову вимогу форми "Ю" за №155-25 від 22.01.2015, за адресою: вул. Івана Павла IIАДРЕСА_1, м. Івано-Франківськ, 76018, проте вказана вимога повернулася на адресу податкового органу із відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 12).

У відповідності до абзацу 3 пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкову вимогу, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Таким чином, податкова вимога форми "Ю" за №155-25 від 22.01.2015 вручена відповідачу 02.03.2015 (а.с. 12).

Відповідач податкову вимогу не оскаржував у строк передбачений законом.

Підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Податковий борг відповідача підтверджується деклараціями з податку на прибуток підприємства від 28.02.2017 і від 26.02.2018, деклараціями з єдиного податку з юридичних осіб від 07.08.2015 і від 04.11.2015, актами камеральної перевірки за №5158/09-15-15-03-28/35764778 від 24.11.2015 та за №3334/12-03/35764778 від 18.08.2016, податковими повідомлення-рішеннями за №0020671503 від 24.11.2015 і за №0010911501 від 18.08.2016, витягами із облікової картки платника єдиного податку з юридичних осіб та платника податку на прибуток підприємства, розрахунком пені, довідкою про борг за платежами від 07.08.2018, а також податковою вимогою форми "Ю" за №155-25 від 22.01.2015, які містяться в матеріалах справи (а.с. 11, 12, 13-14, 15-16, 17-18, 19, 20, 21, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 41, 42, 43).

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове зобов'язання по єдиному податку з юридичних осіб та з податку на прибуток підприємства в загальному розмірі 23 900,66 гривень, являється податковим боргом відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено право контролюючих органів звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1. статті 95 ПК України).

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 ПК України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 23 900,66 гривень, у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

На переконання суду відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, вказаний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Безпека Захід" податкового боргу в загальній сумі 23 900,66 гривень є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Безпека Захід" (ідентифікаційний код юридичної особи 35764778) в дохід місцевого бюджету податковий борг зі сплати єдиного податку в сумі 18 353,43 гривень (вісімнадцять тисяч триста п'ятдесят три гривні сорок три копійки).

Стягнути з Приватного підприємства "Безпека Захід" (ідентифікаційний код юридичної особи 35764778) в дохід державного бюджету податковий борг зі сплати податку на прибуток підприємства сумі 5 547,23 гривень (п'ять тисяч п'ятсот сорок сім гривень двадцять три копійки).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач - Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39394463), вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.

Відповідач - Приватне підприємство "Безпека Захід" (ідентифікаційний код юридичної особи 35764778), вул. Івана Павла IIАДРЕСА_1, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ ОСОБА_1