Рішення

від 25.10.2018 по справі 826/18491/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 жовтня 2018 року № 826/18491/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Порше Страхове Агентство ДоДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.2017 р. № 0005551205, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Порше Страхове Агентство звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.2017 р. № 0005551205.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 12.12.2016 р. відкрито провадження по справі суддею Келебердою В.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 20.10.2017 р. справу прийнято до провадження суддею Васильченко І.П. та призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю оскаржуваного рішення, з огляду на відсутність податкового боргу за ТОВ Порше Страхове Агентство .

Відповідач в письмовому запереченні проти позову підтримав висновки акта перевірки та вказав на відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, з огляду на відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства.

За клопотанням сторін, на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що позивачем самостійно визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток, згідно декларації від 29.02.2016 р. № 9276301234 в сумі 863 429,00 грн.; самостійно нараховане грошове зобов'язання з авансових внесків у зв'язку із виплатою дивідендів (р.20) податкової декларації з податку на прибуток від 02.03.2015 р. № 9081439996 в сумі 3 350 158,00 грн. та самостійно визначено грошове зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток (р.23) податкової декларації з податку на прибуток від 02.03.2015 р. № 9081439996 та з урахуванням уточнюючої декларації від 27.04.2015 р. № 9081844867 на суму 615 041,00 грн.

ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києві проведено камеральну перевірку вказаної податкової звітності з податку на прибуток ТОВ Порше Страхове Агентство .

Перевіркою встановлено порушення Порше Страхове Агентство термінів сплати, передбачених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, самостійно задекларованого грошового зобов'язання з податку на прибуток та пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України щодо повноти утримання самостійно визначеного грошового зобов'язання.

За результатами перевірки складено акт від 08.06.2016 р. № 4621/26-53-12-05 та винесено податкове повідомлення-рішення від 29.06.2017 р. № 0005551205, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % на суму 871 799,18 грн.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Так, згідно з п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1. Податкового кодексу України).

Як визначено у п.294.1. ст. 294 Податкового кодексу України, податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Пунктом 49.18 Податкового кодексу України встановлені строки подання податкових декларацій, а саме: податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до п.75.1ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Відповідно до п.76.1.ст.76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок визначення сум податкових та грошових зобов'язань встановлений статтею 54 Податкового кодексу України, п. 54.1 якої визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 87.1. ст.87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:

а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);

б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів;

в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.

Платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п. 110.1 ст.110 Податкового кодексу України).

Відповідно п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством (п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України).

Згідно з вимогами ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У випадку застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків відповідно до ст.116 Податкового кодексу України надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення. За одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України.

З метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджету та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 р. № 422 затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за № 751/28881 (далі - Порядок №422).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ вказаного Порядку облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Як встановлено судом та вбачається із постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.12.2015 р. по справі №826/22179/15, у квітні 2015 року працівниками ДПІ у Дніпровському районі проведено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ ПСА з податку на прибуток (податкова декларація за звітний податковий період 2014 рік від 02.03.2015 року №9081439996 та уточнююча податкова декларація від 25.03.2015 року №9081692272). У ході перевірки встановлено, зокрема, що Позивачем в порушення пп. 153.3.3 п. 153.3 ст. 153 ПК України враховано у зменшення нарахованої суми податку (р. 13 декларації) суму 1 095 800,00 грн. авансового внеску у зв'язку з виплатою дивідендів (р. 13.5.1 табл. 1 дод. ЗП до рядку 13 декларації). Крім того, під час перевірки виявлено, що платіжним дорученням №189 від 28.03.2014 року сплачено 3 350 158,38 грн., але, починаючи з 08.09.2014 року до кінця року відбувалося перерахування коштів на інший рахунок. Загальна сума повернення становить 1 095 800,00 грн., а залишок сплаченої суми авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів 2 254 358,38 грн., що може бути враховано відповідно до пп. 153.3.3 п. 153.3 ст. 153 ПК України у зменшення нарахованої суми податку.

Крім іншого, за наслідками перевірки встановлено, що ТОВ Порше Страхове Агентство не у повному обсязі враховано у зменшення нарахованої суми податку (р. 13 декларації) суму нарахованого авансового внеску з податку на прибуток відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України (р. 13.7 табл. 1 дод. ЗП до р. 13 декларації), оскільки сума нарахованого протягом 2014 року авансового внеску з податку на прибуток складає 4 262 702,00 грн.

Встановлені обставини стали підставою для прийняття Відповідачем податкового повідомлення-рішення форми Р від 21.04.2015 року №0003781503, яким Позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 273 950,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 03.07.2015 року №10354/10/26-15-10-06 задоволено скаргу Позивача та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.04.2015 року №0003781503.

Разом з тим, відповідачем 07.04.2015 року винесено податкову вимогу форми Ю №2325-23 у зв'язку з тим, що станом на 06.04.2015 року сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями з податку на прибуток підприємств (КБК 11021000) (згідно податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік від 02.03.2015 року №9081439996 з урахуванням переплати у розмірі 3 067 797,38 грн.) складала 1 145 789,62 грн. Крім того, 07.04.2015 року ДПІ у Дніпровському районі прийнято рішення №2325-23 про опис майна у податкову заставу.

У вересні 2015 року ТОВ Порше Страхове Агентство звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва (справа №826/22179/15) з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування вимоги від 07.04.2015 року №2325-23 та рішення від 07.04.2015 року №2325-23 про опис майна, переданого у податкову заставу, який був задоволений.

Водночас, як вбачається з витягу з електронного кабінету платника податків ТОВ Порше Страхове Агентство за 2015-2017 роки з 11.03.2015 року за товариством обліковується від'ємне сальдо розрахунків у сумі 1 145 789,62 грн.

У зв'язку із зарахуванням сплаченої за платіжним дорученням №462 від 22.09.2015 року суми коштів 50 407 грн. станом на 06.10.2015 сума від'ємного сальдо розрахунків становить 1 095 382,62 грн. та з цього часу підприємству нараховується пеня за податковою декларацією від 02.03.2015 року.

При цьому, не зважаючи на скасування в адміністративному порядку податкового повідомлення-рішення 21.04.2015 року №0003781503, а також оскарження в судовому порядку податкової вимоги від 07.04.2015 року №2325-23, сплачені позивачем кошти почали зараховуватися відповідачем у сплату пені та основного боргу.

Так, на погашення такої заборгованості були спрямовані сплачені товариством кошти відповідно до платіжних доручень №509 від 27.10.2015, №545 від 24.11.2015, № 567 від 09.12.2015, №93 від 03.03.2016.

Таким чином, у зв'язку із зарахуванням частини коштів, спрямованих на погашення поточних зобов'язань, в рахунок погашення заборгованості, зазначеній у податковій вимозі від 07.04.2015 року №2325-23, яка продовжувала обліковуватися в обліковій картці позивача, у товариства утворилася заборгованість зі сплати поточних зобов'язань.

Тобто, у платника податків в обліковій картці продовжувала значитись заборгованість із сплати обов'язкових платежів, розмір якої відповідає сумі зазначеній у первісній вимозі від 07.04.2015 року №2325-23 плюс нарахована пеня.

Відповідно до податкової декларації з податку на прибуток №9276301234 від 29.02.2016 товариством самостійно визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3 821 833 грн., яке було сплачено згідно платіжного доручення №93 від 03.03.2016.

Однак, як зазначалось вище, частина суми коштів за вказаним платіжним дорученням була зарахована на сплату податкового боргу, що станом на час сплати з урахуванням нарахованої пенсі вже становив 1 244 638 грн.

Таким чином, оскільки кошти, сплачені за податковим повідомленням рішенням, не були зараховані в повному обсязі на сплату поточного зобов'язання, у позивача утворилася заборгованість із сплати такого самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток та в подальшому на вказану суму заборгованості податковим органом товариству 29.03.2016 року виставлена нова вимога про сплату боргу №1001-17 на суму 1 368 084,37 грн.

Відповідно до податкової декларації з податку на прибуток №9068866589 від 03.05.2016 товариством самостійно визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 4 217 720 грн., яке було сплачено згідно платіжного доручення №189 від 17.05.2016.

При цьому, частина коштів, сплачених за вказаним платіжним дорученням, була також зарахована на сплату податкового боргу у розмірі 1 368 084,37 грн., що, як і в попередньому випадку, призвело до утворення заборгованості із сплати цього самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток.

В той же час, кошти, сплачені товариством згідно платіжного доручення від 15.08.2016 №352, спрямовані податковим органом на сплату вищезазначеної заборгованості.

Отже, на думку податкового органу заборгованість за самостійно визначеним платником податків грошовим зобов'язанням з податку на прибуток за податковою декларацією з податку на прибуток №9068866589 від 03.05.2016 сплачено позивачем лише 15.08.2016, тобто з пропуском на 87 днів, що стало підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Водночас, постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.12.2015 року у справі №826/22179/15, залишеною без змін рішеннями судів апеляційної та касаційної інстанцій, визнано протиправними та скасовано вимогу від 07.04.2015 року №2325-23 та рішення від 07.04.2015 року №2325-23 про опис майна, переданого у податкову заставу. При цьому, вказаним рішенням встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин, у позивача податковий борг відсутній.

Однак, не зважаючи на вказані судові рішення, податковий орган не здійснив коригування в обліковій картці платника податків, чим фактично продовжує обліковувати за позивачем неіснуючу заборгованість та зараховувати платежі за поточними зобов'язаннями у сплату такої заборгованості, нараховувати пеню та штрафні санкції.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про протиправність застосування по позивача штрафних санкцій, згідно податкового повідомлення-рішення від 29.06.2017 р. № 0005551205.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень, в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятого на його підставі рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Страхове Агентство (02152, м.Київ, просп. Тичини, 1-В, код ЄДРПОУ 38021053) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 29.06.2017 р. № 0005551205.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Страхове Агентство (02152, м.Київ, просп. Тичини, 1-В, код ЄДРПОУ 38021053) судові витрати в сумі 13 076,99 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві (02094, м.Київ, вул. Верховної Ради, 24-Б, код ЄДРПОУ 39469994).

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко