Постанова

від 24.10.2018 по справі 804/4291/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2018 року

Київ

справа №804/4291/17

адміністративне провадження №К/9901/26845/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ГРЕЙ-ФОРТ

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2017 (суддя - Верба І.О.)

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 (головуючий суддя - Олефіренко Н.А., судді - Шальєва В.А., Білак С.В.)

у справі №804/4291/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГРЕЙ-ФОРТ

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю ГРЕЙ-ФОРТ (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.06.2016 № 0007321419 та № 0007331419.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення ним вимог Податкового Кодексу України в частині несплати орендної плати за користування землею, оскільки в період, що перевірявся, Товариство не було землекористувачем.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2017, залишеною без змін поставою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018, в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями, Товариство звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, невірно оцінивши залучені до справи докази.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної документальної позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті плати за землю за використання земельної ділянки кадастровий номер 1221482000:02:067:0010, площею 8,5 га, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Горьківська сільська рада, за період з 19.11.2009 по 21.05.2017 складено акт від 07.06.2017.

В акті викладено висновки ГУ ДФС у Дніпропетровській області про виявлення під час перевірки наступних порушень:

- пункту 49.2 статті 49, пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України в частині неподання щороку податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за місцезнаходженням земельної ділянки за податкові (звітні) періоди за 2009 рік, починаючи з 19.11.2009, за 2010 рік, за 2011 рік, за 2012 рік, за 2013 рік, за 2014 рік, за 2015 рік, а також несвоєчасного подання за 2016 рік;

- пункту 286.2 статті 286, пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань земельного податку за період з 19.11.2009 по 27.10.2016 на суму 59 348,08 грн.

На цій підставі ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.06.2017:

- № 0007321419, яким платнику податків збільшено суми грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на суму 74 185,10 грн., з них за основним платежем 59 348,08 грн., за штрафними санкціями 14 837,02 грн.;

- № 0007331419, яким до платника податків застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1360,00 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач мотивує тим, що з 2009 року Товариство користується земельною ділянкою площею 8,5 га. за межами населеного пункту на території Горьківської сільської ради Дніпровського району. Проте позивач не подавав до Дніпровської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за місцезнаходженням земельної ділянки за податкові (звітні) періоди 2009 - 2015 роки, несвоєчасно подав декларацію за 2016 рік та не сплатив у вказані періоди земельний податок на загальну суму 59 348,08 грн.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 04.04.2008 між ОСОБА_2 (продавець) та Товариством (покупець) укладено договір купівлі-продажу підсобного господарства, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив належне продавцю на підставі права власності підсобне господарство, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1

На підставі розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 09.10.2009 між Дніпропетровською райдержадміністрацією та Товариством (орендар) 19.11.2009 укладено договір оренди землі загальною площею 8,5 га. для комерційного використання (будівництво та обслуговування складських приміщень).

При цьому в договорі оренди сторони узгодили всі його істотні умови, в тому числі і щодо справляння орендної плати.

Факт отримання позивачем у користування земельної ділянки підтверджується відповідним актом про передачу та прийом, підписаний сторонами договору, копію якого залучено до справи.

На час укладення договору купівлі-продажу від 04.04.2008, за яким до Товариства перейшло право власності на об'єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці площею 87486 кв.м., та договору оренди від 19.11.2009, за яким позивач отримав у тимчасове платне користування земельну ділянку площею 8,5000 га. для обслуговування вищезгаданих об'єктів, статтею 2 Закону України Про плату за землю обумовлювалось, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, яким внормовано питання справляння плати за землю.

Так, відповідно до приписів підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу плата за землю це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з пунктом 269.1 статті 269 Податкового Кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, - це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Водночас, пунктом 5.2 статті 5 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Системний аналіз положень Закону України Про плату за землю та Податкового Кодексу України свідчить про те, що ці норми пов'язують виникнення податкового обов'язку орендаря по сплаті орендної плати за землю з наявністю чинного договору про оренду земельної ділянки та фактичним перебуванням землі у користуванні орендаря, а не з реєстрацією права оренди земельної ділянки, обов'язок щодо чого встановлений нормами Закону України Про оренду землі та Земельного Кодексу України земельного законодавства.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 815/1735/14.

Оскільки матеріалами справи встановлено, що позивач, як власник об'єктів нерухомості, користується земельною ділянкою площею 8,5 га. для обслуговування цих об'єктів на підставі договору оренди землі від 19.11.2009, судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок, що з листопада 2009 року у Товариства виник обов'язок здійснювати обов'язковий платіж за користування землею незалежно від того, чи відбулась у передбаченому Законом України Про оренду землі та Земельним Кодексом України порядку державна реєстрація права користування землею.

Касаційна скарга Товариства не спростовує правильності доводів, якими мотивовані судові рішення, ґрунтується на неправильному тлумаченні відповідачем норм права, що регламентують спірні правовідносини, відтак не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ГРЕЙ-ФОРТ залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова