Постанова

від 23.10.2018 по справі 820/4427/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року

Київ

справа №820/4427/17

адміністративне провадження №К/9901/1042/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,суддів: Гончарової І.А., Хохуляка В.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Констант Лідер ХХІ до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ТОВ Констант Лідер ХХІ у вересні 2017 року подало до суду позов, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.08.2017 № 0027211214 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1020 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2016 року подана з дотриманням встановленого законом терміну, але у квитанції № 1 необґрунтовано визначено підставу для відмову у її прийнятті як порушення вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233, а саме: Можливо розірвано договір про визнання електронної звітності . Окрім того, відповідач безпідставно відмовив у прийнятті своєчасно поданої податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2016 року в паперовій формі.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 01.11.2017 адміністративний позов задовольнив повністю, скасував податкове повідомлення-рішення від 01.08.2017 № 0027211214 та стягнув за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 1600,00 грн.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.12.2017 залишив без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2017.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що подана позивачем податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2016 року складена та підписана без порушення вимог Податкового кодексу України. Контролюючий орган безпідставно відмовив у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2016 в електронній та паперовій формах, не довів в суді обґрунтованість своїх рішень.

Головне управління ДФС у Харківській області подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, не врахували, що позивач не дотримався строку подання податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2016 року, не скористався своїм правом на судовий захист шляхом оскарження рішення контролюючого органу про відмову у прийнятті податкової декларації у встановлений законом строк.

Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 2 червня 2016 року №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 Про визначення дня початку роботи Верховного Суду днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2017 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.01.2018 відкрив касаційне провадження, ухвалою від 18.10.2018 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 23.10.2018.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2018 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Гончарова І.А., Хохуляк В.В.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що за податковим повідомленням-рішенням від 01.08.2017 № 0027211214 до позивача застосовано штраф в сумі 1020,00 грн на підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України за порушення вимог підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, що полягало у несвоєчасному поданні декларації з податку на додану вартість за серпень 2016 року (декларація надійшла до контролюючого органу 17.10.2016).

Суди попередніх інстанцій також встановили, що позивач 20.09.2016 подав до контролюючого органу в електронному вигляді податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2016 року. 20.09.2016 ДФС створила квитанцію № 1, в якій зазначила, що документ не прийнято, виявлено помилки: порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233, а саме: Можливо розірвано договір про визнання електронної звітності .

Позивач 20.09.2016 поштовим зв'язком направив податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2016 року.

Київська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова у листі від 23.09.2016 № 14517/10/20-31-08-02 повідомила позивача про відмову в прийнятті поданої податкової звітності з причин порушення вимог пунктів 48.3, 48.5 статті 48 Податкового кодексу України, що полягали у відсутності в декларації обов'язкового реквізиту, а саме: реєстраційного номеру облікової картки особи, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку підприємства, підпису, прізвища та ініціалів головного бухгалтера.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно пунктом 49.2 статті 49 зазначеного Кодексу платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Відповідно до підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 48, пункту 203.1 статті 203 зазначеного Кодексу податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 зазначеного Кодексу прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

У відповідності до підпункту 49.3 і 49.4 статті 49 зазначеного Кодексу податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233 (далі - Інструкція), платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Згідно з пунктом 5 розділу ІІІ Інструкції для подання електронних податкових документів платник податків має попередньо укласти з органом ДПС за місцем реєстрації договір про визнання електронної звітності (за затвердженими формою та змістом - Додаток 1 до Інструкції) та отримати спеціальне програмне забезпечення.

У розділі 6 додатку 1 Інструкції встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (пункт 1). Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо Платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів (п.3). Орган ДФС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації (пункт 4). У разі припинення дії Договору надісланий Платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається (пункт 5).

З огляду на те, що підставою для неприйняття контролюючим органом податкової декларації з податку на додану вартість в електронному вигляді у квитанції № 1 визначено: Можливо розірвано договір про визнання електронної звітності , натомість відповідач не надав судам попередніх інстанцій доказів розірвання договору про визнання електронної звітності, суди обґрунтовано визнали безпідставним неприйняття контролюючим органом своєчасно поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2016 року в електронному вигляді.

Відповідно до пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Підпунктом 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 зазначеного Кодексу передбачено, що податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 зазначеного Кодексу прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з пунктом 49.9 статті 49 зазначеного Кодексу за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

У пункті 49.10 статті 49 зазначеного Кодексу передбачено, що відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Згідно з підпунктом 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 зазначеного Кодексу податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Суди попередніх інстанцій за результатом дослідження штатного розкладу позивача встановили, що на підприємстві не передбачено посади головного бухгалтера. Ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації здійснюється безпосередньо керівником платника податку.

З огляду на зазначену обставину та зважаючи на положення закону, за якими у разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується керівником, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про необґрунтованість відмови контролюючого органу в прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2016 року в паперовій формі, безпідставно мотивованої посиланням на відсутність в декларації реєстраційного номеру облікової картки особи, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку підприємства, підпису, прізвища та ініціалів головного бухгалтера.

Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Так, суди зважили на встановлені обставини, які свідчать про те, що несвоєчасне надходження до контролюючого органу податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2016 року зумовлено протиправними діями контролюючого органу щодо неприйняття своєчасно поданої позивачем такої податкової декларації як в електронній так і в паперовій формах, та дійшли правильного висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафу за несвоєчасне подання податкової декларації. Доводи, наведені в касаційній скарзі, є такими, що не спростовують встановлених судами попередніх інстанцій обставин та висновків.

Керуючись статтями 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

..........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

І.А. Гончарова

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду