Постанова

від 22.06.2007 по справі 8/68-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/68-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2007                                                                                   Справа № 8/68-07  

          Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Павловський П.П.  (доповідача).,

суддів: Логвиненко А.О., Чус О.В

Секретар судового засідання Корх К.В.   

Представники сторін:       

від позивача:  Москаленко Н.В. представник, довіреність №2426  від 01.03.07;

від відповідача:  Звонарьова М.Л. головн.юрисконсульт, посвідчення №542  від 22.02.07;

розглянувши   апеляційну  скаргу  закритого  акціонерного  товариства  комерційного  банку “Приватбанк”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  14.05.07р  по справі № 8/68-07

за позовом Закритого акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк”, м. Дніпропетровськ

до Національного банку України в особі Управління НБУ в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

про  визнання частково недійсним договору та стягнення 160 246,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

          В березні  2007 року закрите акціонерне товариство  комерційного банку “Приватбанк”, м. Дніпропетровськ (далі –позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Національного банку України в особі Управління НБУ в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ ( далі –відповідач)  про  визнання частково недійсним договору та стягнення 160 246,47 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.07р. у справі № 8/68-07 (суддя Дубінін І.Ю.) в позові відмовити.

          Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено обставин, викладених у позовній заяві для задоволення позову.

          Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, посилаючись на те, що рішення  суду є незаконним та прийнято з порушенням норм матеріального права та вважає, що згідно зі ст. 189 ГКУ ціна –це форма грошового визначення вартості продукції, яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору і зазначається в договорі у гривнях. Без визначення ціни ( як суттєвої умови договору) договір не може вважатися укладеним.

          Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу,  в якому просить рішення суду Дніпропетровської області  залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення та вважає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, вивчивши апеляційну скаргу, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було укладено договір про розрахунково-інформаційне обслуговування в системі електронних платежів НБУ № 39/2004 від 04.11.04 р ( а. с 7-12) , згідно умовам якого відповідач зобов'язався за плату забезпечити роботу позивача в системі електронних платежів НБУ для здійснення останнім міжбанківського переказу грошей і надавати інформаційні та консультаційні послуги щодо роботи у вказаній системі електронних платежів.

Відповідно до п.4 вищевказаного договору відповідач розраховує суму оплати за надані послуги з 26 числа минулого місяця до 25 числа розрахункового місяця включно. В день проведення розрахунку відповідач надсилає позивачу електронною поштою дебетове інформаційне повідомлення із зазначенням загальної суми, належної до оплати за надані послуги згідно з тарифами на операції (послуги), встановленими нормативне - правовими актами Національного банку України. Оформлений належним чином рахунок-фактуру з відповідними розшифровками послуг, що були надані протягом розрахункового періоду, відповідач надсилає засобами поштового зв'язку. Позивач зобов'язується оплатити послуги відповідача до 10 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 4.4 розрахунок за виконані роботи, надані послуги за неповний робочий місяць (укладення, розірвання договору) здійснюється за фактично відпрацьовані дня місяця. У разі ненадходження оплати від позивача протягом місяця відповідач без даткового погодження здійснює списання грошей з кореспондентського рахунку позивача згідно з надісланим розрахунком.

          Відповідно до п.4.6 у разі внесення Національним банком України змін до тарифів розмір оплати змінюється з часу набрання чинності цими змінами (без укладання додаткової угоди).

          Постановою Правління Національного банку України від 12 серпня 2003 року № 333 в редакції від 29.10.04р встановлено, що на момент укладання сторонами договору про розрахунково-інформаційне обслуговування в системі електронних платежів  діяли тарифи НБУ № 39/2004 від 04.11.04 р.

          13.11.06р постановою Правління Національного банку України № 431 було внесено зміни до деяких переліків і тарифів операцій (послуг), що здійснюються Національним банком України, його територіальними управліннями та структурними одиницями за операціями (послугами), пов'язаними з діяльністю клієнтів і банків - кореспондентів Національного банку України.

Згідно п. 2 вказаної постанови, вона набирає чинності через 10 днів після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, а оскільки ця постанова була зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2006 р. за № 1256/13130, то вона набрала чинності з 11.12.06р.

Відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № 4530003535 від 26.12.06 р за період з 26.11.06 р. по 25.12.06 р. на загальну суму 939 273,97 грн., з урахуванням зміни тарифів.

Вказаний рахунок-фактуру в сумі 893 435,48 грн., відповідач оплатив виходячи з розміру тарифів, встановлених постановою Правління Національного банку України від 12 серпня 2003 року № 333 в редакції від 29.10.04 р.

23.02.07 р. відповідач, на підставі п. 4.5. договору № 39/2004 від 04.11.04 р., здійснив договірне списання суми 45 838,49 грн., яка становить різницю між сумою, вказаною у рахунку-фактурі, та фактично сплаченою позивачем сумою.

26.01.07 р. відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № 4530003619 за період з 26.12.06 р. по 25.01.07 р. на загальну суму 833 279,81 грн., з урахуванням зміни тарифів.

          Відповідач оплатив вказаний рахунок-фактуру в сумі 718 871,83 грн., виходячи з розміру тарифів, встановлених постановою Правління Національного банку України від 12 серпня 2003 року № 333 в редакції від 29.10.04 р.

Відповідно до п. 4.5. договору № 39/2004 від 04.11.04 р., відповідач здійснив договірне списання суми 114 407,98 грн., яка становить різницю між сумою, вказаною у рахунку-фактурі, та фактично сплаченою позивачем сумою.

13.03.07 р. відповідач, на підставі п. 4.5. договору № 39/2004 від 04.11.04 р., здійснив договірне списання суми 114 407,98 грн., яка становить різницю між сумою, вказаною у рахунку-фактурі, та фактично сплаченою позивачем сумою.

          Як видно з наведеного, відповідачем було здійснене договірне списання за п. 4.5. договору № 39/2004 від 04.11.04 р. на загальну суму: 45 838,49 грн. + 114 407,98 грн. = 160 246,47 грн.

Відповідно до ст.ст. 626, 901 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судова колегія  вважає, що як видно з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали договір № 39/2004 від 04.11.2004, який є договором про надання послуг і ці послуги є платними. Відповідно до статей 632, 903 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до пункту 4.2 договору позивач оплачує послуги  НБУ згідно з тарифами на      операції      (послуги),   встановленими      нормативно – правовими актами НБУ.

Відповідно до пункту 4.6 договору Позивач та НБУ погодились, що у разі внесення Національним банком України змін до тарифів, розмір оплати змінюється з часу набрання чинності цими змінами (без укладання додаткової угоди).

Пункт 4.6. та розділ 6 договору не суперечать один одному, а регулюють різні його умови. Розділ 6 не поширюється на пункт 4.6 договору, яким вже врегульовано можливість зміни тарифів та строк, з якого набирають чинності ці зміни, а також спеціально обумовлено, що вказані зміни не потребують додаткової угоди сторін. Отже розділ 6 стосується будь-яких інших змін, крім змін, передбачених пунктом 4.6 договору.

Згідно ст.ст. 626, 901 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.ст. 632, 903 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно статей 525, 526, 530 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З урахуванням вказаних норм в договорі обумовлена можливість зміни тарифів і визначено, що строк оплати за зміненими тарифами починається з часу набрання чинності цими змінами (без укладання додаткової угоди).

.          Згідно пункту 1 статті 15 Закону України „Про Національний банк України", до повноважень Правління Національного банку України відноситься зокрема - встановлення плати за надані відповідно до закону послуги (здійснені операції). Тарифи на надані послуги затверджені нормативно-правовим актом Національного банку України який набрав чинності, отже обов'язковий для банків (Позивача) згідно статті 56 Закону України „Про Національний банк України".

Суд першої інстанції вірно дійшов висновку  про те, що ціна на послуги відповідача дійсно є вільною ціною, яка встановлюється за згодою сторін.

          Таким чином судова колегія Дніпропетровського апеляційного господарського суду не знаходить підстав, передбачених ст. 104 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Дніпропетровської  області від 14.05.07р. у справі № 8/68-07 – залишити без змін, а апеляційну скаргу закритого  акціонерного  товариства  комерційного  банку “Приватбанк”, м. Дніпропетровськ    –без задоволення.

          Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

          Головуючий суддя                                                                              П.П. Павловський

           Суддя                                                                                         А.О.Логвиненко   

           Суддя                                                                                                   О.В. Чус