Постанова

від 25.10.2018 по справі 813/680/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2018 рокуЛьвів№ 857/1186/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновська Л.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Леовест Девелопмент до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2018 року у справі №813/680/18,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Леовест Девелопмент (далі - ТОВ Леовест Девелопмент ) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 жовтня 2017 року №0019171412, від 31 жовтня 2017 року №0019181412, від 31 жовтня 2017 року №0019191412, від 31 жовтня 2017 року №0019201412.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2018 року (головуюча суддя Грень Н.М., повний текст підписано 27 червня 2018 року) адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0019171412, №0019181412, №0019191412, №0019201412 від 31.10.2017 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Львівській області на користь Леовест Девелопмент 3418 грн 95 коп. сплаченого судового збору.

Із таким рішенням суду не погодилося Головне управління ДФС у Львівській області та оскаржило його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Обгрунтовуючи незгоду, відповідач зазначив, що проведеною податковим органом перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п. 5, 6, 7 П (С) БО 16, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на 2016 рік на 75428 грн, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 39249 грн та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2016 року в сумі 50751 грн. Такі твердження грунтуються на висновках щодо нереальності здійснення господарських операцій з ТОВ Білдінг Трейд . Згідно акту перевірки роботи з прочистки без дезінфекції трубопроводів, розподільчих колодязів та колекторів, прочищення каналізаційних колодязів вручну без викачування мулу, викачування, очищення септиків ТОВ Білдінг трейд фактично не виконувало. При цьому апелянт посилається на податкову інформацію від 20.03.2017 №7/13-33-12-01/37610662 Яворівського відділення Городоцької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області та на неналежним чином складені первинні бухгалтерські та податкові документи. Зокрема, зазначає, що в актах прийому-передачі послуг не зазначено прізвища та посади особи, що їх підписала. Вважає, що позивач є безпосереднім вигодоотримувачем від відображення в бухгалтерському та податковому обліках робіт (послуг), які фактично не відбулися, і збільшення ним суми витрат та податкового кредиту на вартість придбаних у ТОВ Білдінг Трейд робіт (послуг) суперечить нормам законодавчих актів. З цих підстав просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення япеляційної скарги та пояснив, що роботи реально були виконані і господарські операції мали економічний результат, оскільки підприємство отримало прибуток, з якого сплатило податки.

Дослідивши письмові докази, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області провело документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Леовест Девелопмент з питань проведення взаємовідносин з ТОВ Білдіннг Трейд ЛТД за грудень 2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 11 жовтня 2017 року №1685/13-01-14-12/39290708, згідно якого було встановлено порушення:

- п. 5,6,7 П(С)БО 16, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на загальну суму 75428 грн;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, у сумі 39249 грн та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2016 року, що сплачується до державного бюджету, в сумі 50751 грн.

31 жовтня 2017 року Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення №0019171412, яким збільшено ТОВ Леовест Девелопмент суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 94285 грн, №0019181412, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств в сумі 30957 грн, №0019191412, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 63439 грн, №0019201412, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 39249 грн.

Апеляційний суд погоджеється з висновком суду першої інстанції про протиправність цих податкових повідомлень-рішень з таких підстав.

Відповідно до п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 7, п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 за №860/4153 дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Відповідно до п. 5, п. 6, п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 за №27/4248 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на дату здійснення спірних господарських операцій) датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачаня яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України також передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи товари/послуги та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Застосовуючи до спірних правовідносин ці норми, суд апеляційної інстанції вважає, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Як вбачається з акту перевірки від 11 жовтня 2017 року №1685/13-01-14-12/39290708, підставою для визначення позивачу таких грошових зобов'язань став висновок про те, що господарська операція між позивачем та ТОВ Білдінг Трейд ЛТД щодо виконання робіт (надання послуг) з прочистки без дезінфекції трубопроводів, розподільчих колодязів та колекторів, прочищення каналізаційних колодязів вручну без викачування мулу, викачування, очищення септиків фактично не відбулася, роботи (послуги) зазначеним контрагентом не виконувались.

Однак такі висновки податкового органу належним чином не підтверджені, фактично є припущеннями і спростовуються матеріалами справи.

ТОВ Леовест Девелопмент зареєстроване Городоцькою районною державною адміністрацією 07 липня 2014 року.

Як платник податків Товариство перебуває на обліку в Шевченківському відділенні Личаківської ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області і є платником податку на додану вартість з 01 серпня 2014 року.

Основними видами діяльності Товариства є неспеціалізована оптова торгівля; діяльність у сфері архітектури; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; інша професійна, наукова та технічна діяльність; будівництво житлових і нежитлових будівель; будівництво трубопроводів; будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

З матеріалів справи встановлено, що 21 березня 2016 року між ТОВ БІТРЕЙД ВЕСТ (Замовник) та позивачем (Підрядник) укладено договір підряду на виконання робіт №21/03/16, відповідно до якого Підрядник зобов'язується виконати ремонтно-будівельні роботи на об'єкті та прилеглої до нього території, що знаходиться за адресою: 81070, Львівська область Яворівський район смт. Івано-Франкове, вул. Львівська, б. 55.

Пунктом 3.1 розділу 3 Договору передбачено, що ремонтно-будівельні роботи Виконавець здійснює самостійно, однак в разі потреби має право залучати інші організації до виконання робіт, передбачених цим Договором.

У відповідності до положень та на виконання умов договору від 21.03.2016 №21/03/16 між позивачем (Замовник) та ТОВ Білдінг Трейд ЛТД (Виконавець) були укладені договір про надання послуг від 02 серпня 2016 року №02/08-1 та додаткова угода №1 від 30 листопада 2016 року, відповідно до яких Виконавець зобов'язується виконати роботи з прочистки без дезінфекції трубопроводів, розподільчих колодязів та колекторів, прочищення каналізаційних колодязів вручну без викачування мулу, викачування, очищення септиків.

Платіжними дорученнями від 07.12.2016 №435 на суму 70000 грн, від 09.12.2016 №446 на суму 40000 грн, від 12.12.2016 №452 на суму 40000 грн, від 13.12.2016 №455 на суму 60000 грн, від 14.12.2016 №457 на суму 50000 грн, від 23.12.2016 №431 на суму 60000 грн, від 26.12.2016 №438 на суму 90000 грн ТОВ Леовест Девелопмент здійснило попередню оплату за роботи (послуги) шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ Білдінг Трейд ЛТД .

Після виконання передбачених Договором №02/08-1 робіт (надання послуг) сторонами були підписані акти надання послуг №1000000546 від 29 грудня 2016 року на суму 369000 грн, в тому числі ПДВ - 61500 грн, та №1000000547 від 30 грудня 2016 року на суму 171000 грн, в тому числі ПДВ - 28500 грн.

ТОВ Білдінг Трейд ЛТД надало позивачу податкову накладну від 29.12.2016 №102 на суму 369000 грн, в тому числі ПДВ - 61500 грн, та податкову накладну від 30.12.2016 №103 на суму 171000 грн, в тому числі ПДВ - 28500 грн.

В бухгалтерському та податковому обліках сплачені кошти позивачем було віднесено до витрат, а податок на додану вартість в сумі 90000 грн до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач уклав договір на виконання робіт з прочистки без дезінфекції трубопроводів, розподільчих колодязів та колекторів, прочищення каналізаційних колодязів, викачування, очищення септиків з ТОВ Білдінг Трейд ЛТД для забезпечення виконання з договору від 21 березня 2016 року №21/03/16з ТОВ Бітрейд Вест щодо виконання будівельних робіт.

Ці роботи з відповідною націнкою були включені до вартості всього обсягу виконаних будівельних робіт відповідно до договору від 21 березня 2016 року №21/03/16, про що свідчать довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 31 березня 2017 року (форма КБ-3), акт надання послуг №17 від 31 березня 2017 року, реєстр платіжних доручень про здійснення оплати позивачу за виконані роботи, а також податкові накладні від 11.01.2017 №1, від 20.01.2017 №4, від 02.02.2017 №6, від 08.02.2017 №10, від 15.02.2017 №14, від 16.02.2017 №15, від 17.02.2017 №16, від 02.03.2017 №19, від 14.03.2017 №36, від 17.03.2017 №38, від 29.03.2017 №44, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В бухгалтерському та податковому обліках ТОВ Леовест Девелопмент збільшило дохід на 468300 грн та податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 93660 грн.

Суд першої інстанції правильно визнав безпідставними посилання відповідача на податкову інформацію від 20.03.2017 №7/13-33-12-01/37610662, оскільки вона не містить об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, в ній відсутній аналіз первинних документів щодо господарських відносин між позивачем та ТОВ Білдінг Трейд ЛТД , зроблені в ній висновки ґрунтуються лише на аналізі податкової звітності зазначеного підприємства, що не може бути самостійною та достатньою підставою для висновку про не здійснення спірних операцій із позивачем.

ОСОБА_2 зазначити, факт того, що на ТОВ Білдінг Трейд ЛТД працювала одна людина, як зафіксовано у податковій звітності цього підприємства, не свідчить про відсутність у нього укладених цивільно-правових договорів, зокрема з фізичними особами, для забезпечення виконання взятих на себе перед позивачем зобов'язань.

Специфіка робіт, що є предметом договору, не потребує обов'язкового існування у виконавця транспорту, складських приміщень, тощо.

Доводи апелянта про відсутність в актах прийому-передачі наданих послуг №1000000546 від 29 грудня 2016 року та №1000000547 від 30 грудня 2016 року обов'язкових рекізитів, зокрема незазначення прізвища підписанта зі сторони замовника послуг - ТОВ Леовест Девелопмент , суд вважає такими, що не спростовуть дійсність цих документів, оскільки міститься підпис особи, що приймала участь у цій операції, у верхньому правому куті акту вказано посаду підписанта - директор підприємтва. Підписи скріплені печаткою підприємства.

При цьому, сам позивач від імені якого саме і були складені акти наданих послуг №1000000546 від 29 грудня 2016 року та №1000000547 від 30 грудня 2016 року не спростовує їх дійсності, навпаки наполягає на реальному виконанні зазначених робіт і зафіксував факт отримання робіт в бухгалтерському і в податковому обліках.

Договір, укладений ТОВ Леовест Девелопмент з ТОВ Білдінг Трейд ЛТД , додаткові угоди, а також акти виконаних робіт достатньою мірою підтверджують і розкривають суть, внутрішню сторону господарських операцій.

Аналіз господарської діяльності позивача з іншим контрагентом ТОВ Бітрейд Вест підтверджує справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету господарських операцій з ТОВ Білдінг Трейд ЛТД .

ОСОБА_2 зазначити, що окремі недоліки первинних документів в разі відображення суті господарської операції не дають підстав для визнання таких документів недійсними.

Спірні господарські операції фактично спричинили реальні зміни в структурі активів, зобов'язань та власного капіталу суб'єкта господарюванн, майнового стану платника податків, що також не заперечується відповідачем, так як позивач отримав дохід від замовника об'єкту - ТОВ Бітрейд Вест і відобразив його у податковій звітності з визначенням зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Доводи відповідача про нереальність господарських операцій з посиланням на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Білдінг Трейд ЛТД не заслуговують на увагу, оскільки останній є документом, який складається у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести таку звірку, свідчить про неможливість співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання для цілей документального підтвердження чи спростування його господарських відносин з платниками податків, а отже й про неможливість формування відповідної податкової інформації по таких взаємовідносинах. Відтак, при неможливості звірки контролюючим органом не можуть формуватися висновки за аналогією акта документальної перевірки, яка проводиться, у тому числі й на підставі первинних документів, що використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, а тому неможливість проведення зустрічної звірки контрагента не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення господарських операцій платників податків та про порушення саме позивачем податкового законодавства.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, не був зареєстрований як платник податку на додану вартість в момент укладення або виконання договору та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання сторонами договору взятих на себе зобов'язань, відповідачем не надано.

Отже відповідачем - суб'єктом владних повноважень, на якого положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не надано доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та і могли призвести до невизнання права позивача на формування відповідних податкових вигод.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява N 3991/03/) Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії , пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має і не повинен зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Таким чином, у разі порушення контрагентом платника податків вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обов'язковими до виконання.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про донарахування позивачу податкових зобов'язань.

Отже, вимоги апеляційної скаиги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Керуючись ч. 3 ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2018 року у справі № 813/680/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

ОСОБА_3

Повний текст складений 26 жовтня 2018 року