Рішення

від 23.10.2018 по справі 694/952/18

ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 694/952/18

провадження 2/694/553/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

23.10.2018 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Сакун Д. І.

за участю секретаря судового засідання Матвієнко А. А.,

позивача ОСОБА_1,

з участю представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши за правилами загального позовного провадження в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Попівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

встановив :

ОСОБА_1, (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_3, РНОКПП), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_4), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2), ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_5, АДРЕСА_5, РНОКПП НОМЕР_3), Попівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області ( вул. Центральна, 25, с. Попівка, Звенигородський район, Черкаська область, 20236, Код ЄДРПОУ 26490823, тел. 047497648) про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Попівка Звенигородського району Черкаської області померла бабуся ОСОБА_1 - ОСОБА_8. Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з земельної ділянки розміром 3,23 умовних кадастрових гектарах, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Кірова та належить ОСОБА_8 згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_5 від 17.05.1997 року. Батько позивачки, син ОСОБА_8, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7 помер, а тому у відповідності до норми закону ОСОБА_1 має право на спадкування майна належного своїй бабусі ОСОБА_8, як спадкоємиця за законом. В зв'язку з тим, що позивачка не знайшла оригіналу сертифіката на право на земельну частку (пай) вона була змушена звернутися до відділу держгеокадасту, однак була видана довідка про, те що в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) Попівської сільської ради дійсно зареєстрований сертифікат НОМЕР_10 на ім'я ОСОБА_8, серія НОМЕР_5 від 17.05.1997 року площею 3,23 умовних кадастрових гектарів. Державний акт на земельну ділянку на гр. ОСОБА_8 не виготовлявся та відповідно книг записів реєстрації державних актів фізичних осіб державний акт на право приватної власності на земельну частку (пай) на ОСОБА_8 не зареєстровано. Сертифікат на право на земельну частку пай втратився. Про втрату сертифіката на право на земельну частку на ім'я ОСОБА_8 серія НОМЕР_5 від 17.05.1997 року позивачка повідомила всіх заінтересованих осіб через оголошення в засобах масової інформації. Та на даний час орган який видавав свідоцтва відсутній, реєстрацію дубліката свідоцтва провести не можливо оскільки, відповідно до ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність особи припиняється у момент її смерті. У зв'язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи що підтверджували б належність земельної ділянки спадкодавцеві та необхідності встановлення факту, що має юридичне значення, отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальному порядку не можливо.ОСОБА_1 своєчасно не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але фактично вступила у володіння спадковим майном, тому їй необхідно встановити факт прийняття спадщини, в зв'язку з цим змушена звернутися до суду.

З урахуванням змінених позовних вимог позивач просить встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_8 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 в селі Попівка Звенигородського району, Черкаської області, актовий запис про смерть від 26 лютого 2000 року за № 5. Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 право, на земельну ділянку площею 3,23 га. розташованої на території Попівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_8, що належала її на підставі Сертифікату на право на земельну частку ( пай), серія НОМЕР_5, виданого 17.05.1997 року, як члену КСП імені Кірова.

Ухвалою Звенигородського районного суду від 17.07.2018 року позовна заява була залишена без руху.

Ухвалою суду від 01.10.2018 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання на 16.10.2018 року.

Ухвалою суду від 16.10.2018 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні позов підтримали, просили задоволити. ОСОБА_1 пояснила, що вона проживала у сусідньому селі та часто навідувала бабусю ОСОБА_8, оскільки та проживала одиноко після смерті свого чоловіка. Після смерті ОСОБА_8 позивачка поховала її та фактично прийняла спадщину, шляхом користування її майном. Так, позивачка взяла собі речі домашнього вжитку та певні меблі з домоволодіння померлої. Саме ж домоволодіння вона у спадщину не приймала, оскільки воно було зареєстровано на померлого чоловіка ОСОБА_8 та за усною домовленістю мало перейти його донькам. Після смерті ОСОБА_8 позивачці невідомо було про наявність у померлої права на земельну частку пай, оскільки за життя ОСОБА_8 його в натурі не отримала, а після її смерті у речах померлої відповідного сертифікату знайдено не було. Про існування вказаного сертифікату та, відповідно права на земельну ділянку, яке ним посвідчувалося, позивачці стало відомо з відповіді ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 01.03.2017р., а звернулася позивачка з відповідним запитом до управління після працевлаштування на роботу до сільськогосподарського підприємства, де їй стало відомо про те що колишні члени КСП, до яких належала і бабуся позивачки, мали право на земельні частки.

Відповідач ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися. Подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги ОСОБА_1 визнають повністю та просять їх задоволити.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнала, пояснила, що після смерті ОСОБА_8 залишилася невелика спадщина, яка складалася переважно з речей домашнього вжитку і певних меблів. Домоволодіння повинно було відійти дітям його власника - померлого чоловіка ОСОБА_8 Враховуючи невеликий обсяг спадкового майна, та те, що всі інші спадкоємці, окрім позивачки, не проживали у сільській місцевості, вони за усною домовленістю між собою вирішили, що спадкове майно відійде позивачці ОСОБА_1, яка фактично ним заволоділа, перевізши його до свого домоволодіння. Про існування у померлої ОСОБА_8 права на земельну частку пай їй, як і іншим спадкоємцям нічого відомо не було.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити. Пояснив, що він працює сільським головою с. Попівка і вказана земельна ділянка дійсно рахується за померлою, вона фактично була виділена згідно технічної документації, проте належним чином померлою не дооформлена. На даний час її використовує сільська рада, здаючи її в оренду сільськогосподарському підприємству, за що отримує орендну плату, яка використовується для потреб села. Вказав, що сільська рада не зверталася до суду з вимогою про визнання спадщини відумерлою, оскільки їй було відомо про наявність спадкоємців у померлої ОСОБА_8 Крім того зазначив, що позивачка на час смерті ОСОБА_8 не проживала разом з нею і її поховання не здійснювала, також вказав, що будинок померлої ніхто у спадщину не прийняв, відтак позивачка не вступила у фактичне володіння спадковим майном. Про вказані обставини йому відомо зі слів мешканців села.

Крім того представником відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні 23.10.2018р. після дослідження матеріалів справи було заявлено клопотання про виклик свідків, у задоволенні якого судом було відмовлено протокольною ухвалою з огляду на порушення порядку заявлення такого клопотання та те, що обставини, які повинні були підтвердити свідки зі слів заявника клопотання (хто здійснював поховання ОСОБА_8) не входять до предмету доказування у даній справі.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що її родина проживала по сусідству з померлою ОСОБА_8 і вона була свідком того, як позивачка приїжджала доглядати свою бабусю, а після її смерті фактично успадкувала належне їй майно, забравши певні меблі, речі домашнього вжитку, інвентар.

Заслухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини ,на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що цивільний позов підлягає задоволенню повністю.

Так згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності .

Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

У ч.3 ст.5 ЦК України зазначено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності

Так статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах , що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не впливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з п.1 ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права .

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків(спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб спадкоємців ст.1216 ЦК України.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її ч.1 ст.1268 ЦК України.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 померла бабуся позивачки по батьківській лінії ОСОБА_8, що підтверджується відповідним свідоцтвом про її смерть, серії НОМЕР_6, від 06.10.2017р., актовий запис про смерть № 5(а.с.10).

Споріднення позивачки з померлою, як онуки та рідної бабусі підтверджене матеріалами справи, а саме свідоцтвом про народження позивачки, серія НОМЕР_7 від 10.11.1973 року, актовий запис № 10, де її батьком записаний ОСОБА_9, свідоцтвом про укладення шлюбу, серія НОМЕР_8 від 06.06.1993 року, де позивач своє дівоче прізвище ОСОБА_1 змінила на ОСОБА_1, взявши прізвище свого чоловіка (а.с.9.), витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 06.10.2017р., де матір'ю ОСОБА_9 зазначена ОСОБА_8 (а.с. 16) та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_9 від 06.10.2017р. де бабуся позивачки своє дівоче прізвище ОСОБА_8 змінила на ОСОБА_8.

Батько позивачки ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_7., відтак позивачка має право на спадкування після ОСОБА_8 в порядку спадкової трансмісії.

У відповідності до ч.2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Факт, про встановлення якого просить позивачка, має для неї юридичне значення, остільки надасть право належним чином оформити спадщину.

Відповідно до ч.1,2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику в справах про спадкування , відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом. Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року.

Враховуючи, що спадщина після ОСОБА_8 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_6, а шестимісячний строк для її прийняття, встановлений ст. 549 ЦК УРСР, скінчився до набрання чинності ЦК України, то правовідносини у справі мають врегульовуватись ЦК УРСР.

Відповідно до ст. 527 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Згідно ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. У відповідності до ст. 548 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Статтею 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;2 ) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Згідно ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Позивачка після смерті бабусі вступила в управління спадковим майном - фактично заволоділа і користувалася речами померлої, що підтверджується поясненнями відповідачки та показами свідка. Саме вказані дії свідчать про прийняття спадщини, та узгоджувалися чинним на час виникнення відповідних правовідносин законодавством, зокрема ст.549 ЦК УРСР( в ред.1963).Де вказано, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично протягом шести місяців з дня відкриття спадщини вступив в управління або володіння спадковим майном.

До показів представника відповідача ОСОБА_4 суд ставиться критично, оскільки обставини прийняття спадщини йому відомі зі слів інших осіб, а самі факти непроживання позивачки із спадкодавицею не спростовують позовних вимог.

Окрім даного майна після померлої залишається неуспадкованим й інше майно, яке входить до спадкової маси. Зокрема залишається неуспадковане право на земельну частку(пай), яке правомірно за життя набула ОСОБА_8 в колективному сільськогосподарському підприємстві ім. Кірова с. Попівка Звенигородського району Черкаської області. Підтвердженням того є довідка ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 01.03.2017р., з якої вбачається, що в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) Попівської сільської ради дійсно зареєстрований сертифікат НОМЕР_10 на ім'я ОСОБА_8 серії НОМЕР_5 від 17.05.1997р., площею 3,23 умовних кадастрових гектарів.

Разом з тим даний сертифікат було втрачено, про що зроблено відповідне оголошення в газеті Шевченків Край № 23-24 від 23.03.2018 року (а.с.17).

При зверненні позивачки до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину по закону, а саме на земельну частку(пай), яка залишилась неуспадкованою після смерті ОСОБА_8, нотаріусом їй було відмовлено, що підтверджується відповідною постановою від 31.08.2017 року №2580/02-31.

Саме через дану обставину, з метою прийняття спадщини по закону, позивачка ставить питання, та просить суд встановити факт, який має юридичне значення,. Встановлення даного факту необхідно позивачці для доведення правомірності набуття права на земельну частку(пай) після смерті бабусі, як спадкоємиці по закону визначеної законодавством, чинним на час відкриття спадщини, а саме ст.531 ЦК УРСР (в ред.1963 року).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що докази надані позивачем на підтвердження своїх вимог знайшли своє підтвердження у ході розгляду даної справи, а тому вважає доведеним факт прийняття позивачкою спадщини після ОСОБА_8 Також суд дійшов висновку про правомірність набуття позивачем права на спадщину по закону, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_6 після смерті її Бабусі ОСОБА_8

Відповідно до інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Згідно зі ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визначаються речовими правами.

Поняття майнового права визначено статтею 3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні. Відповідно до нього майновими правами визначаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності, а також інші специфічні права та права вимоги.

Моментом виникнення майнових прав у їх носія вважається загально прийнятий момент набуття права власності. Моментом набуття права власності на майнові права є момент, визначений відповідним правочином. Правочин, який визначає наявність у набувача відповідних прав, відмінних від права власності.

У Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30.01.2013 року у справі № 6-168цс12 зроблено висновок, що майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою майна як об єкта цивільних прав. Майнове право- це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомірність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

У відповідності до ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР 1963 року (який діяв на час відкриття спадщини) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв, тобто протягом шести місяців з дня відкриття спадщини подав до державної нотаріальної контори заяву про її прийняття або фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Відповідно до ч.2 ст. 548 ЦК УРСР 1963 року (який діяв на час відкриття спадщини) прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Таким чином, оскільки позивачка є спадкоємицею по закону в порядку спадкової трансмісії, вчинила дії, які свідчать про її прийняття, а тому суд вважає за можливе визнати за позивачем право на земельну частку(пай).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 529, 531, 548,549 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, ст. ст. 16, 328, 1216, 1218, 1268 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 78, 89, 142, 206, 210, 211,247,259,263,265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Попівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задоволити.

Встановити факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, прийняла спадщину після ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право на земельну частку (пай), розташовану в адміністративних межах Попівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, згідно Сертифіката на право на земельну частку (пай) Серії НОМЕР_5 від 17.05.1997р., в порядку спадкування за законом після ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Апеляційного суду Черкаської області.

Повний текст рішення виготовлений 26.10.2018 року.

Суддя Д.І. Сакун