Рішення

від 08.10.2018 по справі 727/4107/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/4107/18

Провадження № 2/727/1046/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2018 року

Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого судді Слободян Г.М.

при секретарі судових засідань ОСОБА_1

за участю сторін:

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення Шевченківського районного суду м. Чернівці цивільну справу за позовною заявою Сільгосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Прогрес (місце знаходження: 60435, с. Тереблече, вул. Головна, 2 Глибоцького району Чернівецької області) до ОСОБА_3 (місце проживання: 58032 м. Чернівці вул. Комарова, 7/24) про стягнення заподіяної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Прогрес звернулося до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до ОСОБА_3 про стягнення шкоди на суму 17 170,16 грн.

Позивач посилався на те, що постановою господарського суду Чернівецької області від 24.01.2011 р. товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Прогрес було визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.Ухвалою цього ж суду від 23.12.2014 р. було припинено повноваження ліквідатора ОСОБА_5, новим ліквідатором ТОВ Агро-Прогрес призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 25.04.2017 р. повноваження ліквідатора ОСОБА_3 було припинено, новим ліквідатором ТОВ Агро-Прогрес було призначено арбітражного керуючого ОСОБА_6.

Таким чином, відповідач ОСОБА_3 виконував обов'язки ліквідатора сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агро?Прогрес в період 23.12.2014 р. по 24.04.2017 р.

За час своєї роботи як ліквідатора ОСОБА_3 отримав на своє ім'я кошти, які позивач вважає такими, що отримані безпідставно.

Так, ухвалою господарського суду Чернівецької області від 02.02.2016 р. було затверджено ліквідатору ОСОБА_3 оплату послуг за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткову грошову винагороду в розмірі 10% від вартості проданого майна банкрута за рахунок коштів від реалізації майна. Отже, основна винагорода відповідача як ліквідатора ТОВ Агро-Прогрес за період здійснення ним своїх повноважень мала становити дві мінімальні заробітні плати щомісяця.

При цьому відповідач сплатив собі в якості оплати послуг 104 177,39 грн. (без урахування додаткової винагороди) наступними платежами: 08.02.2016 р. - 20 229,39 грн. (за період 23.12.2014 р. - 08.2015 р.); 12.02.2016 р. - 13 780,00 грн. (за період 09-12.2015 р.); 03.03.2016 р. - 2756,00 грн. (за 02.2016 р.);21.03.2016 р. - 2756,00 грн. (за 03.2016 р.); 25.04.2016 р. - 2756,00 грн. (за 04.2016 р.);20.10.2016 р. - 7500,00 грн. (за 05.07.2016 р.); 26.10.2016 р. - 7000,00 грн. (за 08.09.2016 р.);30.11.2016 р. - 5800,00 грн. (за 10-11.2016 р.); 05.01.2017 р. - 9600 грн. (за 12.2016 р. та 01.2017 р.); 02.02.2017 р. - 12 800 грн. (за 02.2017 р. та компенсація за відпустку 6400 грн.); 14.03.2017 р. - 12 800 грн. (за 03.2017 р. та компенсація за відпустку 6400 грн.); 21.04.1017 р. - 6400,00 грн. (за 04.2017 р.).

В той же час, розмір винагороди мав би, на думку позивача, становити 87 007, 23 грн.

Тому, на думку позивача, відповідач за рахунок коштів позивача безпідставно отримав винагороди на суму 17 170,16 грн. (104 177,39 грн. - 87 007,23 грн.), чим наніс відповідні збитки товариству.

Посилаючись на ч.1 ст.111 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом СТОВ Агро-Прогрес просив стягнути з ОСОБА_3 17 170,16 грн. нанесеної шкоди.

В подальшому, позивач у запереченнях на відзив зменшив розмір позовних вимог до 14 114,16 грн., визнавши, що в розрахунку ним були допущені помилки.

Відповідач, ОСОБА_3, позовні вимоги не визнав. У своєму відзиві послався на те, що мав право на виплату собі грошової компенсації за невикористані ним за два роки щорічні відпустки на суму 12 800 грн. Крім того, зазначив, що у нього була можливість нарахування ним собі грошової винагороди після його звільнення ухвалою господарського суду Чернівецької області від 25.04.2017 р., так як він оскаржив цю ухвалу в апеляційному порядку.

У своїх запереченнях від 23.07.2018 р. відповідач додатково стверджував, що в бухгалтерському обліку ТОВ Агро-Прогрес виплатило йому 02.02.2018 р. та 14.03.2018 р. загалом 12 800 грн. компенсації за щорічні відпустки, які були певним чином відкориговані.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою господарського суду Чернівецької області від 24.01.2011 р. сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Прогрес було визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 23.12.2014 р. припинено повноваження ліквідатора ОСОБА_5, новим ліквідатором СТОВ Агро-Прогрес призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 25.04.2017 р. повноваження ліквідатора ОСОБА_3 було припинено, новим ліквідатором СТОВ Агро-Прогрес було призначено арбітражного керуючого ОСОБА_6.

Отже, відповідач ОСОБА_3 виконував обов'язки ліквідатора СТОВ Агро-Прогрес в період 23.12.2014 р. по 24.04.2017 р.

У відповідності до ч.1 ст.115 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Згідно ч.3 ст.115 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород. Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до введення господарським судом процедури санації боржника або відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень керуючого санацією або ліквідатора. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора не може перевищувати десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

У відповідності до ч.5 ст. 115 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 02.02.2016 р. було затверджено ліквідатору ОСОБА_3 оплату послуг за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткову грошову винагороду в розмірі 10% від вартості проданого майна банкрута за рахунок коштів від реалізації майна.

Таким чином, основна винагорода відповідача як ліквідатора СТОВ Агро-Прогрес за період здійснення ним своїх повноважень мала становити дві мінімальні заробітні плати щомісяця.

У відповідності до наданих позивачем виписок по банківському рахунку, справжність яких відповідачем не заперечувалася, СТОВ Агро-Прогрес сплатив ОСОБА_3 в якості оплати його послуг арбітражного керуючого наступні суми: 20 229,39 грн.- 08.02.2016 р. (за період 23.12.2014 р. - 08.2015 р.); 13 780,00 грн. - 12.02.2016 р. (за період 09-12.2015 р.); 2756,00 грн. - 03.03.2016 р. (за 02.2016 р.); 2756,00 грн. - 21.03.2016 р. (за 03.2016 р.); 2756,00 грн. - 25.04.2016 р. (за 04.2016 р.); 7500,00 грн. - 20.10.2016 р. (за 05.07.2016 р.); 7000,00 грн. - 26.10.2016 р. (за 08.09.2016 р.); 5800,00 грн. - 30.11.2016 р. (за 10-11.2016 р.); 9600 грн. - 05.01.2017 р. (за 12.2016 р. та 01.2017 р.); 12 800 грн. - 02.02.2017 р. (за 02.2017 р. та компенсація за відпустку 6400 грн.); 12 800 грн. - 14.03.2017 р. (за 03.2017 р. та компенсація за відпустку 6400 грн.); 6400,00 грн. - 21.04.1017 р. (за 04.2017 р.).

Отже, відповідачу було загалом сплачено 104 177,39 грн. винагороди як арбітражному керуючому.

В той же час, розмір винагороди у відповідності до встановлених законодавством розмірів мінімальної заробітної плати за відповідний період мав становити згідно розрахунку - 90063,23 грн.

Таким чином, відповідач за рахунок коштів позивача безпідставно отримав винагороди на суму 14 114,16 грн. (104 177,39 грн. - 90 063,23 грн.), чим наніс відповідні збитки позивачу.

У відповідності до ч.1 ст.111 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), відшкодовується відповідно до закону.

Так як відповідач, очолюючи як ліквідатор СТОВ Агро-Прогрес , безпідставно та помилково сплатив собі 14 114,16 грн. за рахунок коштів ТОВ Агро-Прогрес , то зазначена сума має бути відшкодована (повернута) ТОВ Агро-Прогрес .

При цьому доводи відповідача, заявлені ним у поданих відзиві та запереченнях, є суперечливими та безпідставними.

Так, відповідач помилково вважає, що правові відносини між підприємством-банкрутом та арбітражним керуючим, який його очолює, носять трудовий характер. Виходячи з цього, відповідач твердить, що нарахування грошової винагороди ОСОБА_3 слід обраховувати в робочих днях, а не календарних.

Крім того, відповідач, посилаючись на нібито його трудовий характер взаємовідносин з очолюваним ним підприємством, вважає, що має право на трудові гарантії, грошову компенсацію за невикористану ним щорічну відпустку.

Така позиція відповідача суперечить чинному законодавству.

Обов'язковою умовою трудових відносин є наявність трудового договору між працівником та роботодавцем. В той же час, арбітражний керуючий призначається судом, є суб'єктом професійної незалежної діяльності, не є найнятим працівником, а тому трудовий договір між ним і підприємством відсутній.

Характер відносин між арбітражним керуючим та боржником (банкрутом) є цивільно-правовим та регулюється Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Питання оплати послуг арбітражного керуючого врегульовані пунктом 12 ст. 31 Закону України Про банкрутство в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. Законом України №4212-VI від 22.12.2011 р., де зазначено, що оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство. Отже, вказаною нормою зазначено, що арбітражний керуючий отримує саме оплату послуг та ця оплата послуг здійснюється періодично, а саме за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень. Умовою визначення розміру оплати праці арбітражного керуючого є наявність рішення комітету кредиторів, затвердженого господарським судом. Тому, правовідносини щодо оплати праці арбітражного керуючого прямо врегульовані вказаною нормою Закону України Про банкрутство .

Зазначена позиція була висловлена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 р. по справі № Б8/180-10.

У відповідності до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Також є помилковою позиція відповідача щодо можливості нарахування ним собі грошової винагороди після його звільнення ухвалою господарського суду Чернівецької області від 25.04.2017 р.

Так, ухвалою господарського суду Чернівецької області від 25.04.2017 р. повноваження ліквідатора ОСОБА_3 було припинено, новим ліквідатором ТОВ Агро-Прогрес було призначено арбітражного керуючого ОСОБА_6.

Відповідач вважає, що так як він оскаржив зазначену ухвалу в апеляційному порядку, то відповідно ухвала суду першої інстанції про його звільнення не набрала законної сили.

Разом з тим, відповідачем не враховано, що ухвали господарських судів набирають законної сили в день їх винесення, якщо інше не було передбачено законом (зокрема, частинами п'ятою та шостою статті 12211 ГПК України, в редакції що була чинна до 15.12.2017 р.). Зазначена позиція була висловлена в пункті 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 Про судове рішення .

Крім того, відповідачу постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 р. було відмовлено в його апеляційній скарзі на ухвалу господарського суду від 25.04.2017 р.

Додатково, у своїх запереченнях від 23.07.2018 р. відповідач стверджував, що перераховані СТОВ Агро?Прогрес 02.02.2017 р. на користь ОСОБА_3 12 800 грн., з яких 6400 грн. в якості оплати послуг арбітражного керуючого, а 6400 грн. як компенсація за невикористану щорічну відпустку та, аналогічно, 14.03.2018 р. в тих же сумах, були відкориговані (сторновані) в бухгалтерському обліку таким чином, що по кожному з цих платежів на оплату послуг арбітражного керуючого було спрямовано по 3200 грн. за кожним платежем відповідно, а решта суми віднесено на компенсацію витрат.

Статтею 78 ЦПК України встановлено принцип допустимості доказів, відповідно до якого суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як випливає із наданих суду виписок по банківському рахунку СТОВ Агро-Прогрес 02.02.2017 р. ОСОБА_3 було перераховано 12 800 грн., - в оплату послуг за лютий 2017 р. - 6400 грн.; компенсація за відпустку 6400 грн.; згідно ухвали суду від 02.02.2016. по справі 10/206/б.

Так само, згідно банківських виписок СТОВ Агро-Прогрес 14.03.2018 р. перерахував ОСОБА_3 12 800 грн. з наступною підставою платежу: оплата послуг за березень 2017 р. (6400 грн.) та компенсація за відпустку (6400 грн.) згідно ухвали суду від 02.02.2016 р. по справі 10/206/б.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 02.02.2018 р. по справі № 10/206/б було затверджено ліквідатору ОСОБА_3 оплату послуг за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткову грошову винагороду в розмірі 10% від вартості проданого майна банкрута за рахунок коштів від реалізації майна (копія ухвали додається).

Таким чином, позивачем надані належні та допустимі докази того, що відповідач отримав 02.02.2017 р. 12 800 грн. саме в якості оплати послуг арбітражного керуючого згідно ухвали господарського суду Чернівецької області від 02.02.2016 р. по справі № 10/206/б.

Аналогічно, 14.03.2017 р. відповідач також отримав 12 800 грн. в якості оплати послуг арбітражного керуючого згідно ухвали господарського суду Чернівецької області від 02.02.2016 р. по справі № 10/206/б.

Крім того, у своєму відзиві на пред'явлений позов від 12.07.2018 р. ОСОБА_3 не заперечував отримання цих коштів саме як оплати його послуг як арбітражного керуючого, - більше того зазначав, що позивачем не врахована грошова компенсація за невикористані за два роки щорічної відпустки в сумі 12 800 грн. .

Можливість виправлення помилок у первинних документах та облікових регістрах врегульовано розділом 4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджене наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. (з наступними змінами та доповненнями).

У відповідності до п.4.5 зазначеного Положення у документах, якими оформлені касові і банківські операції та операції з цінними паперами, виправлення не допускаються.

Таким чином, чинне законодавство забороняє коригування банківських (платіжних) документів.

Отже, твердження відповідача щодо нібито виправлення (сторнування) ним підстав для вже здійснених платежів суперечить наявним у справі доказам, а також, якби таке виправлення (сторнування) й мало місце, то суперечило би п. 4.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку,затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні даного спору суд враховує, що одним із проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Ця позиція суду ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року N 15-рп/2004у справі N 1-33/2004.

Згідно положень ст. 12, 13 ЦПК України, учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

На основі всебічно з'ясованих обставин, на які посилається позивач, як учасник справи, як на підставу заявлених вимог, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити.

Вирішуючи питання щодо відшкодування судових витрат суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягнення судових витрат по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн., що є документально підтвердженим.

На підставі викладеного та керуючись ст.88, 89, 90, 120, 140, 152 Земельного Кодексу України; ст. ст.. 111, 115 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , ст. 31 Закону України Про банкрутство , ст. 3, 4, 12, 13, 76, 78, 81, 133, 141, 263, 264, 265, 268, 352, 354 ЦПК України,суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Прогрес до ОСОБА_3 про стягнення заподіяної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, мешканця 58032 м. Чернівці вул. Комарова, 7/24, ІПН НОМЕР_1 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агро -- Прогрес , (місце знаходження: 60435 с.Тереблече вул.Головна, 2 Глибоцького району Чернівецької області, код ЄДРПОУ 30713734), заподіяну шкоду в розмірі 14.114.16 грн.

Стягнути з ОСОБА_3, мешканця 58032 м.Чернівці вул.Комарова, 7/24, ІПН НОМЕР_1 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Прогрес , (місце знаходження: 60435 с.Тереблече вул.Головна, 2 Глибоцького району Чернівецької області, код ЄДРПОУ 30713734), витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1762,00 грн.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу (в порядку вимог ст. 352, 354 ЦПК України) до Апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівців протягом 30 - ти днів з дня його проголошення, а особами які на були присутні при проголошенні рішення суду в той же термін з дня отримання його копії.

Суддя Слободян Г.М.