Рішення

від 16.10.2018 по справі 915/583/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року Справа № 915/583/18

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: Ярославського Ю.В., дов.№01/54-306 від 02.05.2018;

представника відповідача: Голубащенка Т.Р., дов.№007Др-144-1217 від 20.12.2017;

представників ІІІ осіб: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства Миколаївобленерго

(54017, м.Миколаїв, вул.Громадянська, буд.40; ідент.код 23399393);

до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Миколаївгаз (54000, м.Миколаїв, вул.Погранична, буд.159; ідент.код 05410263);

ІІІ особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

ОСОБА_4

АДРЕСА_3;

ІІІ особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Товариство з обмеженою відповідальністю Микгазпослуга

(54030, м.Миколаїв, вул.Обсерваторна, буд.2, кв.9; ідент.код 39743311);

про: стягнення в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди суми в розмірі 13265,80 грн., -

в с т а н о в и в:

13.06.2018 Акціонерне товариство Миколаївобленерго звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №01/22-4482 від 08.06.2018, в якій просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства Миколаївгаз в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди суму в розмірі 13265,80 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 24.06.2015 при виконанні Вознесенським управлінням експлуатації газового господарства, яке на момент виникнення події було структурним підрозділом відповідача, робіт по приєднанню зовнішнього газопостачання в житловому будинку АДРЕСА_2, в рамках договору на приєднання до газових мереж (магістральних або газорозподільних мереж) від 20.04.2015 укладеного між відповідачем та ОСОБА_4, в охоронній зоні уздовж підземних кабельних ліній електропередач екскаватором (джерело підвищеної небезпеки) марки JCB ЗСХ, який належить ПАТ Миколаївгаз , під час риття траншеї було пошкоджено КЛ-10 кВ від ТП-116 до ТП-8, балансоутримувачем якої є AT Миколаївобленерго .

До того ж, позивач зазначає, що факт виконання робіт за вказаною адресою та у зазначену дату саме силами та спеціальною технікою (екскаватором) відповідача встановлений рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23.01.2018 у справі №473/3755/17 та підтверджується свідченням уповноваженого представника відповідача, зафіксованим протоколом судового засідання у вказаній справі від 23.01.2018.

Оскільки, пошкоджена ділянка кабельної лінії від ТП-116 до ТП-8 підлягала відновленню з метою подальшої експлуатації за цільовим призначенням, позивачем понесені витрати, які полягали у виконанні комплексу робіт, пов'язаних з відновленням робочого стану пошкодженої кабельної лінії, вартістю 13265,80 грн, які позивач на підставі ст.22, ч.3 ст.386, ст.ст.1166, 1187, ч.1 ст.1192 ЦК України просить стягнути з відповідача в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Ухвалою суду від 18.06.2018 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 05.07.2018 у даній справі відкрито провадження. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач у відзиві на позов та клопотанні від 14.08.2018 про долучення до матеріалів справи письмових доказів проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що з позовної заяви не вбачається належних та допустимих доказів на підтвердження того, що екскаватор марки JCB ЗСХ, яким було пошкоджено кабельну лінію 10 кВ, належить саме ПАТ Миколаївгаз , а твердження позивача про те, що рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23.01.2018 у справі №473/3755/17 підтверджується факт заподіяння шкоди позивачу саме представниками ПАТ Миколаївгаз та джерелом підвищеної небезпеки екскаватором марки JCB ЗСХ, який на думку позивача належить ПАТ Миколаївгаз , є необґрунтованим, а зазначення в наведеному судовому рішенні таких обставин є лише оціночними судженнями. Відповідач виконував роботи з встановлення газового лічильника, підключення новозбудованих газових мереж до діючого газопроводу та пуску газу на новозбудовані газові мережі, які належать споживачу ОСОБА_4, при цьому частину робіт на зазначеному об'єкті виконувало ТОВ Микгазпослуга на підставі договору підряду №16-01/23 від 05.05.2015.

Ухвалою суду від 25.07.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_4.

Ухвалою суду від 14.08.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Микгазпослуга .

У підготовчих засіданнях 25.07.2018, 14.08.2018, 05.09.2018 у відповідності до ст.ст.183, 202 ГПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) судом оголошувались перерви.

05.09.2018 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 10.10.2018 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду

Під час розгляду справи, представник позивача підтримав доводи, викладені у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових клопотаннях.

Треті особи явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, пояснень по суті спору до суду не надали, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

У судовому засіданні 16.10.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

20.04.2015 між ПАТ Миколаївгаз (власник) та ОСОБА_4 (замовник) укладено типовий договір №5602/16-01/133НП (далі - Договір) (а.с.75-77) на приєднання до газових мереж (магістральних або газорозподільних мереж) згідно п.1.1 якого до газових мереж власника, що перебувають у його власності, користуванні, господарському віданні чи експлуатації, приєднується житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до пунктів 1.2- 1.4 Договору місце забезпечення потужності об'єкта замовника встановлюється: точка забезпечення потужності діючий підземний сталевий газопровід низького тиску (Рпр.= до 0,03 кгс/см 2 ) ДУ-89 мм по АДРЕСА_2 Миколаївської обл. Точка приєднання (межа балансової належності між власником та замовником) встановлюється на межі балансової належності житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2. Тип приєднання об'єкта замовника: нестандартне.

Згідно пунктів 2.1, 2.2 Договору власник забезпечує приєднання об'єкта замовника (будівництво та введення в експлуатацію газових мереж зовнішнього газопостачання об'єкта замовника від місця забезпечення потужності до точки приєднання) відповідно до схеми зовнішнього газопостачання або проектно-кошторисної документації на зовнішнє газопостачання, що додаються до цього Договору та є його невід'ємними частинами, а також здійснює підключення об'єкта замовника до власних газових мереж на умовах цього договору. Замовник оплачує власнику вартість приєднання та забезпечує в установленому порядку будівництво (встановлення) та введення в експлуатацію внутрішніх систем газоспоживання (газопостачання) власного об'єкту.

На підставі поданої ОСОБА_4 заяви від 04.06.2015 щодо видачі дозволу на виконання земляних робіт Відділом містобудування та архітектури Управління комунальної власності Вознесенської міської ради був виданий дозвіл №4 на виконання земляних робіт щодо приєднання внутрішнього газопостачання по АДРЕСА_2 в строк з 15.06.2015 по 29.06.2015 (а.с.14), який зокрема було погоджено з Філією Вознесенського району ПАТ Миколаївобленерго .

Висновком ДІМ Вознесенського МВ УМВС від 24.06.2015 (а.с.18) встановлено, що 24.06.2015 Вознесенським управлінням експлуатації газового господарства проводились роботи по приєднанню до зовнішнього газопостачання житлового будинку АДРЕСА_2. Екскаватор, який проводив земельні роботи з риття траншеї пошкодив лінію електропередач КЛ-10 кВ від ТП-116 до ТП-8, яка належить AT Миколаївобленерго .

До того ж, пошкодження кабельної лінії підтверджується листом огляду кабельної лінії 10 кВ від ТП-116 до ТП-8 від 24.06.2015 (а.с.25), випискою з оперативного журналу №4 філії Вознесенського району (а.с.28-30).

Перебування кабельної лінії 10 кВ від ТП-116 до ТП-8 на балансі AT Миколаївобленерго підтверджується довідкою від 05.06.2018 (а.с.33).

Виконання та вартість відновлювальних робіт підтверджується випискою з журналу обліку роботи за нарядами та розпорядженнями №3 ОДГ AT Миколаївобленерго (наряди-допуски на виконання робіт в електроустановках №1312, 1315) (а.с.26, 27), договірною ціною, локальним кошторисом на будівельні роботи №4-1-1, актом приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) від 26.06.2015, довідкою про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3) від 26.06.2015 (а.с.34-40), та складає 13265,80 грн.

14.08.2017 позивач звернувся до відповідача із претензією від 11.08.2017 №01/24-4589 щодо відшкодування завданої матеріальної шкоди у сумі 13265,80 грн (а.с.19).

У відповідь на претензію, відповідач листом від 01.09.2017 №Мк007-ЛВ/4901-0917, повідомив, що хоча у дозволі на виконання земляних робіт №4 в графі назва організації, яка проводить роботи і зазначено Вознесенське УЕГГ, земляні роботи у період та за адресою, вказаними у дозволі ПАТ Миколаївгаз не проводились, з претензії також не вбачається достатньої доказової бази у відповідності до ст.1192 ЦК України, щодо підтвердження права володіння джерелом підвищеної небезпеки (екскаватором) саме за ПАТ Миколаївгаз , в зв'язку з чим ПАТ Миколаївгаз не вбачає підстав для задоволення претензії (а.с.22).

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23.01.2018 у справі №473/3755/17 в задоволенні позовних вимог ПАТ Миколаївобленерго до ОСОБА_4, ІІІ особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ПАТ Миколаївгаз , про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 13265,80 грн. - відмовлено.

Позивач в позові зазначає, що факт виконання робіт за вказаною адресою та у зазначену дату саме силами та спеціальною технікою (екскаватором) відповідача встановлений вказаним рішенням суду та підтверджується свідченням уповноваженого представника відповідача, зафіксованим протоколом судового засідання від 23.01.2018.

13.04.2018 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою від 12.04.2018 №01/24-2970 щодо добровільного відшкодування завданої матеріальної шкоди (а.с.47).

Відповідач у відповідь на вимогу листом від 20.04.2018 № Мк007-СЛ-9838-0418 повідомив про те, що він не вбачає підстав для задоволення вимог позивача, оскільки з вимоги не вбачається достатніх доказів щодо нанесення шкоди AT Миколаївобленерго джерелом підвищеної небезпеки ПАТ Миколаївгаз та не наведено обґрунтованість розміру збитків (а.с.48).

Вказані обставини і стали підставою для звернення позивача до суду із позовом.

Таким чином, предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача шкоди, завданої майну позивача, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала .

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків .

Відповідно до ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом , іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до абзаців 1, 3, 4 п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала . Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч.2 ст.1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК, п.1 ч.2 ст.1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до п.6 вищевказаної Постанови особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом , механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Факт завдання фізичній або юридичній особі, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання . Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

Деліктне зобов'язання первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди.

Системний аналіз вищевказаних норм законодавства дозволяє дійти висновку, що за загальним правилом відповідальність за шкоду несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом . Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

При розгляді даної справи судом разом зі сторонами по справі зокрема досліджувалися: типовий договір №5602/16-01/133НП на приєднання до газових мереж (магістральних або газорозподільних мереж) укладений 20.04.2015 між ПАТ Миколаївгаз та ОСОБА_4 з додатками до нього; дозвіл №4, виданий Відділом містобудування та архітектури Управління комунальної власності Вознесенської міської ради, на виконання земляних робіт щодо приєднання внутрішнього газопостачання по АДРЕСА_2; висновок Вознесенського МВ УМВС України в Миколаївській області №43/1388 від 24.06.2015 з наявними в ньому матеріалами (рапортом, поясненнями, протоколом огляду місця події); договір підряду №16-01/23 укладений 05.05.2015 між ПАТ Миколаївгаз та ТОВ Микгазпослуга з доданими до нього актом приймання виконаних будівельних робіт №48; а також надана позивачем копія відеозапису з місця події - назва файлу MOV01528; з яких жодним чином не вбачається та якими не підтверджується завдання шкоди, а саме пошкодження лінії електропередач КЛ-10 кВ АТ Миколаївобленерго , саме працівниками ПАТ Миколаївгаз чи володіння відповідачем (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) екскаватором марки JCB ЗСХ, яким було пошкоджено зазначену лінію електропередач.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23.01.2018 у справі №473/3755/17 щодо встановлення факту виконання земляних робіт за вказаною адресою та у зазначену дату саме силами та спеціальною технікою (екскаватором) відповідача, оскільки, у вказаному рішенні, судом не встановлено осіб - працівників ПАТ Миколаївгаз , які виконували земляні роботи, та підстав володіння відповідачем (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) екскаватором марки JCB ЗСХ, яким було пошкоджено зазначену лінію електропередач, а лише зазначено, що представник ПАТ Миколаївгаз пояснив, що дійсно вказані роботи виконувались працівниками Вознесенської дільниці ПАТ Миколаївгаз , роботи здійснювались транспортним засобом, що є власністю ПАТ Миколаївгаз … . Однак, вказані твердження, представником відповідача під час розгляду даної справи заперечувались повністю як у відзиві на позов, так і в усних поясненнях.

Натомість, як вказано вище, особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом.

Безпідставними є твердження позивача щодо того, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є юридична особа ПАТ Миколаївгаз , оскільки суду не подано жодних доказів, які б підтверджували яким саме екскаватором марки JCB ЗСХ та, на якій правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) вказана юридична особа володіє вказаним транспортним засобом (в контексті положень ст.1187 ЦК України).

Таким чином, не доведеним є факт завдання шкоди позивачу саме відповідачем (особи, яка повинна відповідати за завдану шкоду).

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що предметом спору є вимога про стягнення завданої шкоди (позадоговірне зобов'язання), а матеріалами справи не підтверджено та не доведено позивачем факту завдання йому шкоди саме відповідачем, суд доходить висновку про безпідставність позовних вимог.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст.129 ГПК України, у разі відмови судом у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 96, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 26.10.2018 року.

Суддя М.В. Мавродієва