Рішення

від 24.10.2018 по справі 910/10584/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 24.10.2018Справа №  910/10584/18 За позовомАдвокатського бюро “Арсена Маринушкіна” доТовариства з обмеженою відповідальністю “Мрія-16” простягнення 132602,62 грн Суддя Смирнова Ю.М. Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Адвокатське бюро “Арсена Маринушкіна” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мрія-16” 132602,62 грн, з яких: 41000,00 грн основного боргу, 84750,00 грн пені, 3% річних у розмірі 6027,00 грн та 825,62 грн інфляційних втрат. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору суборенди нежитлового приміщення від 01.08.2016. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2018, судом відкрито провадження у справі №910/10584/18, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) – протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив – протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов. 12.09.2018 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив про існування заборгованості зі сплати орендної плати в загальному розмірі 41000,00 грн та навів свої заперечення щодо нарахування Адвокатським бюро “Арсена Маринушкіна” пені. Як вбачається з матеріалів справи, позивач можливістю подання відповіді на відзив відповідно до ст.166 Господарського процесуального кодексу України, не скористався. Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва – ВСТАНОВИВ: 01.08.2016 між Адвокатським бюро “Арсена Маринушкіна” (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Мрія-16” (орендар, відповідач) було укладено договір суборенди нежитлового приміщення (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти у тимчасове платне володіння і користування об'єкт оренди визначений згідно п.2.1 цього договору (п.1.1), об'єктом оренди є приміщення під офіс, яка складається з однієї кімнати на першому поверсі (загальна площа 35 кв.м), що перебуває в будинку за адресою: місто Київ, вул.Хрещатик, 46А (п.2.1), орендодавець зобов'язаний, зокрема, надати в користування приміщення в строк, передбачений даним договором (п.2.1), за надане приміщення орендар щомісяця сплачує орендареві суму в розмірі 18 000,00 грн (п.3.1), дана сума підлягає оплаті не пізніше 01 числа кожного місяця (п.3.2), даний договір набуває чинності з моменту передачі майна в тимчасове користування і діє з 01.08.2016 по 01.08.2017. За погодженням сторін цей строк може бути продовжений. Передача майна відбувається наступного дня після підписання договору (п.6.1), якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору (п.9.2), зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або чинним в Україні законодавстві (п.9.3). На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно загальною площею 35,0 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Київ, вул.Хрещатик, 46А, що підтверджується актом прийому-передачі приміщення від 01.08.2016. Відповідно до додаткової угоди №1 від 30.06.2018 орендодавець та орендар визначили, що станом на 30.06.2017 заборгованість за орендну плату приміщення за адресою: м.Київ, вул. Хрещатик, 46А складає загалом 41000,00 грн, а саме: березень 2017 року - 9000,00 грн, квітень 2017 року - 16000,00 грн, травень 2017 року - 16000,00 грн (п.1), орендодавець та орендар визначили графік погашення боргу частково, до 30.07.2017 - 9000,00 грн, до 30.08.2017 року - 8000,00 грн, до 30.09.2017 - 8000,00 грн, до 30.10.2017 -8000,00 грн, до 30.11.2017 - 8000,00 грн (п.2), за кожен день прострочки зобов'язань визначених в пункті 3 цього договору орендар сплачує орендарю пеню у розмірі 3% за кожен день прострочки зобов'язань (п.3), орендодавець прийняв у орендаря 30.06.2017 приміщення в придатному стані без зауважень. Приміщення недоліків не має (п.4). 12.12.2017 позивачем направлено на адресу відповідача претензію за вих.№123/2017 від 07.12.2017 про оплату заборгованості, яка відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0100156935837 отримана відповідачем 15.01.2018. Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати, а крім цього просить стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором суборенди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України. Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (ст.774 Цивільного кодексу України). За змістом ст.762 Цивільного кодексу України передбачено, що з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України). Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст.286 Господарського кодексу України). Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами. Як свідчать матеріали справи, позивач свій обов'язок щодо надання відповідачу приміщення виконав, однак відповідач, всупереч п.п.3.1, 3.2 договору орендну плату за період з березня по травень місяць 2017 року не сплатив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість зі сплати орендної плати перед позивачем на суму 41000,00 грн. З урахуванням умов додаткової угоди №1 від 30.06.2017 до договору щодо погодженого між сторонами графіку погашення заборгованості та положень ст.530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був сплатити до 30.07.2017 - 9000,00 грн, до 30.08.2017 року - 8000,00 грн, до 30.09.2017 - 8000,00 грн, до 30.10.2017 -8000,00 грн, до 30.11.2017 - 8000,00 грн. Відтак, за висновками суду, строк виконання відповідачем грошових зобов'язань, щодо яких заявлено позов, настав. Судом встановлено, що відповідач не сплатив позивачу орендну плату за користування об'єктом оренди за період з березня по травень 2017 року, а отже позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 41000,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Доказів протилежного матеріали справи не містять. Також позивачем заявлено вимоги про стягнення пені в сумі 84750,00 грн за прострочення сплати орендної плати за період з 31.07.2017 по 06.12.2017. Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання. Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. За змістом ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Частиною 2 ст.551 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно з ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Як вже було зазначено судом, у п.3 додаткової угоди №1 від 30.06.2017 між контрагентами погоджено, що за кожен день прострочки зобов'язань визначених в пункті 3 цього договору орендар сплачує орендарю пеню у розмірі 3% за кожен день прострочки зобов'язань. Тобто укладеним між сторонами договором та додатковою угодою №1 до нього не визначено обов'язку орендаря сплачувати на користь орендодавця неустойку у вигляді пені. Як наслідок, оскільки між сторонами не укладався відповідний письмовий правочин щодо забезпечення виконання відповідачем зобов'язання у вигляді сплати останнім пені на користь позивача, а чинним законодавством України не встановлено обов'язкове нарахування пені у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині визнаються судом необґрунтованими та підлягають залишенню без задоволення. Стосовно позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 30.11.2017 по 01.08.2018 суд зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Здійснивши власний перерахунок 3% річних за період, який визначений судом з 01.12.2017 (з урахуванням дати виникнення заборгованості саме на суму 41000,00 грн) по 01.08.2018 (день, який самостійно визначений позивачем у розрахунку до позовної заяви), суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача 3% річних в сумі 822,25 грн, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню. Пунктом 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 визначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.07.2014 "Аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, який наданий позивачем, дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в цій частині, з урахуванням рекомендацій, які викладені в листі Верховного Суду України від 01.07.2014. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати за період прострочки з грудня місяця 2017 по липень місяць 2018 (позивачем зазначено період з 30.11.2017 по 01.08.2018 відповідно) на суму 1916,41 грн. За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Адвокатського бюро “Арсена Маринушкіна” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мрія-16” підлягають задоволенню частково. Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам. Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд - ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю “Мрія-16” (03040, м.Київ, вул.Ломоносова, будинок 5/3, ідентифікаційний код 39739855) на користь Адвокатського бюро “Арсена Маринушкіна” (01001, м.Київ, вул.Хрещатик, будинок 46-А, ідентифікаційний код 40548073) 41000 (сорок одна тисяча) грн 00 коп. основного боргу, 3% річних на суму 822 (вісімсот двадцять дві) грн 25 коп., інфляційні втрати у розмірі 1916 (одна тисяча дев'ятсот шістнадцять) грн 41 коп. та 656 (шістсот п'ятдесят шість) грн 08 коп. витрат по сплаті судового збору. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 4. В іншій частині позову відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Згідно з п.17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Повне рішення складено 24.10.2018. Суддя                                                            Ю.М.Смирнова