Постанова

від 25.10.2018 по справі 823/1455/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/1455/18 Суддя (судді) першої інстанції: С.М. Гарань

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменко В.О. ,

Безименної Н.В.

за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Садівничого товариства "Пролісок" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року ( повний текст рішення виготовлено 02.07.18) у справі за адміністративним позовом Садівничого товариства "Пролісок" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування індивідуального акту,

ВСТАНОВИВ:

У квітня 2018 року позивач, Садівниче товариство "Пролісок", звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.11.2017 № 0006921407

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов у повному обсязі. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що в даному випадку ним надано докази на спростування висновків перевірки в частині недотримання товариством встановленого ліміту залишку готівки в касі за період з 2015 - січень 2017 року.

10.10.2018 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач підтримав позицію суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що 15.11.2017 посадовими особами податкового органу проведена перевірка по дотриманню субєктом господарювання Садівниче товариство "Пролісок" порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

За наслідками перевірки складено акт № 84/23/23/14/21366886, в якому зафіксовано порушення товариством п.п.1,2, 2.8, 2.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України № 637, в частині перевищення встановленого ліміту каси за 2015-2016 та січень 2017 на 190703,40грн. та нездаванні готівкових коштів на суму перевищення залишку готівки в касі до банків для їх зарахування на банківські рахунки.

Висновок відповідача щодо перевищення ліміту готівки у касі позивача обґрунтовано тим, що згідно протоколу загальних зборів СТ Пролісок від 26.05.2013 щодо встановлення ліміту залишку готівки в касі, залишок коштів, які можуть знаходитись в касі товариства складає 5 000,00грн., згідно протоколу позивача за 25.02.2017, по аналогічному питанню, залишок коштів, які можуть знаходитись в касі товариства - 10 000,00грн. В порушення вказаних протоколів товариство у 2015-2016 та січень 2017 року не здійснило своєчасне надходження готівки до кас банків та залишило понадлімітну готівку в касі товариства, у 2015 на загальну суму - 107 266,52грн., у 2016 на загальну суму - 62 730,99грн. та за січень 2017 на загальну суму 20 705,89грн.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Черкаській області 24.11.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006921407, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 381 406,80грн.

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив та зазначив, що товариство у 2015-2016 та січень 2017 року не здійснило своєчасне надходження готівки до кас банків та залишило понадлімітну готівку в касі товариства, а відтак податкове повідомлення-рішення № 0006921407, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції є правомірним.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою, визначався Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320 (далі - Положення № 637).

Відповідно до пункту 2.8 Положення № 637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Відповідно до пункту 5.2 Положення № 637 установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.

Підприємства, що розпочинають свою діяльність, а також підприємства, діяльність яких була пов'язана виключно з безготівковими розрахунками та які відповідно до встановленого законодавством України порядку отримують право на здійснення додаткового виду діяльності, що передбачає здійснення готівкових розрахунків, на перші три місяці їх роботи ліміт каси встановлюють згідно з прогнозними розрахунками. Установлений з урахуванням прогнозних розрахунків ліміт каси у двотижневий строк після закінчення перших трьох місяців їх роботи переглядається за фактичними показниками діяльності відповідно до вимог цього Положення.

Згідно з абзацом першим пункту 5.8 цього Положення, якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною.

Відповідно до пункту 7.21 Положення № 637 під час перевірки дотримання підприємством ліміту каси визначається наявність самостійно встановленого ліміту каси та відповідність його розрахунку вимогам цього Положення, уточнюються за наказами, розпорядженнями чи іншими розпорядчими документами суми самостійно доведених підприємством (юридичною особою) лімітів кас своїм відокремленим підрозділам.

Отже, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Пунктом 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки встановлено, що за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах до юридичних осіб всіх форм власності застосовуються фінансові санкції штрафу - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу під час проведення перевірки було надано протокол загальних зборів СТ Пролісок від 26.05.2013, яким встановлено ліміт залишок готівки в касі в розмірі 5 000,00 грн., та протокол від 25.02.2017 - залишок коштів, які можуть знаходитись в касі товариства складає 10 000,00грн.

Апелянт стверджує, що перевищення СТ Пролісок ліміту залишку готівки у касі за 2015-2016 та січень 2017 року не було, посилаючись на те, що є рішення загальних зборів позивача, оформлене протоколом від 06.12.2014, яким встановлено ліміт готівки в касі товариства в розмірі 26 000,00 грн. Крім цього, наказом голови правління (без зазначення прізвища) від 15.01.2015 встановлено, що вказаний ліміт буде діти з 16.01.2015.

Контролюючому органу під час проведення фактичної перевірки документи, а саме: рішення загальних зборів позивача, оформлене протоколом від 06.12.2014 та наказ голови правління від 15.01.2015 про встановлення іншого ліміту каси, СТ Пролісок надано не було.

Крім того, Акт перевірки від 15.11.2017 № 84/23/23/14/21366886 головою правління СТ Пролісок підписано без заперечень та зауважень.

Наданий позивачем наказ від 15.01.2015 не містить відомостей, які ідентифікують особу яка його підписала, а відтак не може вважатися належним та допустимим доказом на підтвердження доводів позивача. Не містить такої інформації і наданий позивачем розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Також, докази прийняття такого наказу, зокрема, витяг з книги реєстрації наказів тощо позивачем не надано.

Крім того, твердження про наявність таких документів спростовується наданими суду першої інстанції позивачем доказами, а саме: актами (а.с.20-21), складеними за підписами посадових осіб товариства, які містять відомості про втрату взагалі всієї господарської документації за 2012-2015 роки.

Доводи позивача про те, що під час проведення перевірки була присутня лише голова правління товариства, яка була обрана на посаду лише 08.05.2017 та не була обізнана про прийняття загальними зборами товариства рішення від 06.12.2014 та наказу від 15.01.15 суд оцінює критично.

Окрім того, відповідно до абзацу першого пункту 44.6 ст. 44 ПК у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (абзац другий цього пункту ).

Зміст наведених правових норм свідчить, що обов'язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов'язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Не надання таких документів нормами пункту 44.6 ст.44 ПК прирівнюється до їх відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Дослідження матеріалів справи дає підстави для висновку про те, що відповідачем доведено наявність обставин, які стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а позивачем останні належними та допустимими доказами не спростовано.

Відтак, колегія суддів вважає, що викладені в акті перевірки факти відповідали дійсності на час його складання , а тому прийняте за результатами перевірки податкове повідомлення - рішення є правомірним.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення Садівничого товариства "Пролісок" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування індивідуального акту.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Садівничого товариства "Пролісок" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 25.10.18.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

Н.В. Безименна