Рішення

від 23.10.2018 по справі 927/576/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

23 жовтня 2018 року м. Чернігів Господарським судом Чернігівської області у складі судді Оленич Т. Г.

за участю секретаря судового засідання Хіловської І. Д.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №927/576/18

за позовом: Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680

в особі: Регіональної філії Донецька залізниця , вул. Привокзальна, 22, м. Лиман, 84404

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Метал-Ком , вул. Музична, б.1, корп. 1, м. Чернігів, 14014

про стягнення 123290грн.

у присутності представників сторін:

від позивача: Головащенка Я.О. (довіреність від 01.11.2017, зареєстрована в реєстрі за №5300);

від відповідача: не з'явився,

після перерви, оголошеної в судовому засіданні з 02.10.2018 по 23.10.2018.

В судовому засіданні 23.10.2018 на підставі ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Публічне акціонерне товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Донецька залізниця звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Метал-Ком про стягнення 123290грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в зв'язку з неправильним визначенням відповідачем маси вантажу у накладній, останньому нараховано штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. У своєму відзиві на позовну заяву відповідач погоджується з тим, що різниця між масою вантажу, зазначеною у накладній, та масою цього ж вантажу, встановленою за результатами контрольного переважування, складає 1950кг. Проте таку різницю у вазі вантажу відповідач пояснює тим, що металобрухт, який завантажувався у вагон, попередньо збирався у спеціальні ємкості у період з 01.02.2018 по 09.03.2018, що знаходились на відкритому майданчику. Відповідач зазначає, що оскільки у цей період були складні погодні умови (сніг та мокрий сніг), металобрухт засипало снігом, який працівникам відповідача не вдалось повністю зчистити. На думку відповідача, різниця у вазі 1950 кг є масою снігу, який під час прямування до станції призначення розтанув, внаслідок чого зменшилась і маса вантажу. Таким чином, відповідач вважає, що маса вантажу у накладній ним вказана правильно, а її зменшення відбулось не з його вини, а отже підстави для стягнення з нього штрафу відсутні.

Ухвалою суду від 11.10.2018 у даній справі в зв'язку зі здійсненням на підставі розпорядження керівника апарату суду від 10.10.2018 №02-01/79/18 повторного автоматизованого розподілу справи між суддями через перебування судді Цимбал-Нарожної М.П. на лікарняному справу прийнято до провадження суддею Оленич Т.Г. та призначене судове засідання на 23.10.2018.

10.10.2018 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових пояснень та доказів, а саме: копії листа начальника станції Чернігів-Північний від 20.09.2018 №27, накладної від 02.03.2018 №33958414, приймально-здавального акту №1342 від 14.03.2018, накопичувальної картки №02030038 від 02.03.2018, накладної від 28.02.2018 №33939554, приймально-здавального акту №1284 від 12.03.2018, накопичувальної картки №02030085 від 02.03.2018, накладної від 09.03.2018 №34037895, приймально-здавального акту №860 від 15.03.2018, накопичувальної картки №09030098 від 02.03.2018, оперативних повідомлень від 17.03.2018, тексту телеграми.

У клопотанні відповідач зазначає, що ці додаткові пояснення та докази не могли бути надані ним у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження строк, оскільки лист начальника станції Чернігів-Північний був отриманий лише 20.09.2018, а інші документи були віднайдені 27.09.2018.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Частиною 3 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 5 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

За приписами ч. 1 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Проаналізувавши подані відповідачем додаткові пояснення, суд дійшов висновку, що пояснення містять додаткові заперечення щодо позову, які повинні бути викладені у відзиві на позов.

Таким чином, додаткові пояснення відповідача по своїй суті є додатково поданим відзивом на позов.

Відповідно до ч. 8, 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ухвалою суду від 27.08.2018 встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до поштового повідомлення про вручення ухвала суду від 27.08.2018 отримана відповідачем 28.08.2018.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 12.09.2018.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем письмові пояснення, які суд розцінює як додатково поданий відзив, подані з пропуском встановленого строку, а тому залишаються судом без розгляду, а позиції, викладені у них, не приймаються судом до уваги.

Щодо клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів суд зазначає про таке.

Згідно з ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Частиною 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Як вже зазначалось судом, останнім днем для подання відповідачем відзиву на позов, а отже і для подання доказів, є 12.09.2018.

Відповідачем подано докази 10.10.2018, тобто після закінчення строку, встановленого для їх подання.

Обґрунтовуючи неможливість подання доказів у встановлений строк, відповідач зазначає, що лист начальника станції Чернігів-Північний від 20.09.2018 №27, який він просить долучити до матеріалів справи, був отриманий ним лише 20.09.2018.

При цьому, відповідачем не наведено причин неможливості отримання цього листа раніше, оскільки, як вбачається з тексту листа від 20.09.2018, він був наданий на запит №043 від 18.09.2018. Тобто, відповідач звернувся із запитом вже після закінчення строку, встановленого для подання доказів.

Стосовно неможливості подання інших доказів у встановлений строк, відповідач вказує, що ці документи були віднайдені ним 27.09.2018, проте жодних доказів на підтвердження цієї обставини відповідачем суду не надано. Зважаючи на дати документів (лютий-березень 2018 року), які відповідач просить долучити до матеріалів справи, ці документи були наявні у нього ще до закінчення строку для подання доказів, а отже відповідач міг надати ці докази разом з відзивом на позовну заяву.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що відповідачем не обґрунтовано неможливість подання зазначених доказів у встановлений строк з причин, що не залежали від нього, а тому в силу приписів ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд не приймає подані відповідачем додаткові докази до розгляду.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, але у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

До початку судового засідання від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на 26.10.2018 на підставі п. 4 ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України. До клопотання відповідачем додано копію запиту від 07.09.2018, адресованого ТОВ Малтюроп Юкрейн , з доказами його направлення адресату.

Подане клопотання обґрунтовано тим, що відповідачем направлено запит до ТОВ Малтюроп Юкрейн про надання витягу з книги зважувань вантажів на вагонних вагах (заводський №0001), які знаходяться на під'їзній колії ВАТ Санінтербрю Україна поблизу станції Чернігів-Північний, за 10.03.2018. Відповідач вважає, що зазначений витяг є важливим доказом у цій справі, який доводить відсутність вини відповідача у розбіжності маси вантажу. У клопотанні відповідач зазначає, що 10.10.2018 від ТОВ Малтюроп Юкрейн засобами телефонного зв'язку надійшло повідомлення про те, що запит ТОВ Метал-Ком ще не розглянуто, але відповідь буде надана до 26.10.2018. Отже, оскільки відповідач вважає за необхідне подати суду доказ, який на час проведення судового засідання у нього відсутній, він просить відкласти судове засідання.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Отже, підставою для відкладення розгляду справи згідно з п. 4 ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, на який посилається відповідач, є необхідність витребування нових доказів.

Порядок витребування доказів встановлений у ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу, тобто відповідач має право подати таке клопотання разом з відзивом.

При цьому, за приписами ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Жодних клопотань від відповідача про витребування доказів у встановлений строк до суду не надходило, а відтак підстави для відкладення розгляду справи згідно з п. 4 ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України у суду відсутні.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України встановлюється граничний строк розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження - не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. При цьому можливість продовження цього строку приписами господарського процесуального законодавства не передбачена. Провадження у даній справі відкрито судом 27.08.2018, а відтак останнім днем строку розгляду справи є 26.10.2018. В період з 23.10.2018 по 26.10.2018 належним чином повідомити відповідача про дату, час та місце судового засідання з дотриманням строків, встановлених ч.4 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, не представляється можливим, що, в свою чергу, унеможливлює відкладення розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи є необґрунтованим, а в зв'язку з чим у його задоволенні відмовлено.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За правилами ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання учасника справи без поважних причин або без повідомлення причин неявки суд розглядає справу за відсутності такого учасника.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що відповідачем не повідомлено причин неявки у судове засідання, його неявка не перешкоджає розгляду справи, з метою уникнення затягування вирішення спору, суд приходить до висновку про можливість здійснення розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

10.03.2018 зі станції Чернігів-Північний Південно-Західної залізниці Товариством з обмеженою відповідальністю Метал-Ком (відповідач у справі) здійснено відправлення вагону №65953911 до станції Роя Донецької залізниці, що підтверджується накладною №34050997 від 10.03.2018. Одержувачем відправлення є ТОВ Електросталь-Курахово .

Провізна плата за перевезення вантажу становить 24658грн.

Згідно з вказаною накладною найменування вантажу - лом сталевий збірний, вид 1, пакети №2 вид 17, навалом, поверхня вагону маркована незмиваємою масляною фарбою; маса вантажу, визначена відправником, становить 67800 кг; розмір провізної плати - 24658грн.

Як зазначає відповідач, маса вантажу було визначено з використанням вагонних ваг, що знаходяться на під'їзній колії ВАТ СанІнтербрю Україна , а власником їх є ТОВ Малтюроп Юкрейн .

Відповідно до технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки, оформленого 22.05.2013, профілактичне обслуговування з періодичною повіркою ваг, що використовувались відповідачем при зважуванні вантажу, проведено 02.03.2018 з висновком про їх технічну справність, правильність показань та відповідність вимогам ДСТУ.

За твердженням позивача, 17.03.2018 на проміжній станції Покровськ Донецької залізниці працівниками залізниці при зважуванні вагону №65953911 було виявлено, що фактична маса вантажу не відповідає масі, зазначеній у накладній №34050997 від 10.03.2018, про що складено акти загальної форми від 17.03.2018 №32797 та № 337 в/ст.

У зв'язку з цим, 17.03.2018 зі станції Покровськ Донецької залізниці на станцію Чернігів-Північний було направлено оперативне повідомлення про невідповідність маси вантажу із масою, вказаній у накладній.

На підставі актів загальної форми від 17.03.2018 №32797 та № 337 в/ст на проміжній станції Покровськ Донецької залізниці було здійснено контрольне переважування вагону №65953911, за результатами якого складено комерційний акт №482004/95 від 17.03.2018.

У комерційному акті №482004/95 від 17.03.2018 зазначено, що під час зважування вагона № 65953911 на 150-тн статичних вагах станції, повірка яких відбулась 24.01.2018, було виявлено: фактична маса брутто вагону склала 89450 кг, тара вагону з ПД - 23600 кг, маса вантажу нетто - 65850 кг, що менше, ніж зазначено у накладній, на 1950 кг. Вагон прибув у справному технічному стані; двері, люки закриті; маркування синьою фарбою вздовж вагону.

Комерційний акт від 17.03.2018 підписаний в.о. зам ДС Мехедою Є.Д. та робітниками станції ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Результат переважування 17.03.2018 внесено до Книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах.

Згідно з технічним паспортом засобу ваговимірювальної техніки, оформленого 07.03.2013, вагам, на яких здійснювалось комерційне переважування вантажу, 24.01.2018 проведено профілактичне обслуговування; ваги є придатними для зважування вантажу та повіреними.

Після проведення контрольного переважування вагону, 17.03.2018 зі станції Покровськ Донецької залізниці на станцію Чернігів-Північний було направлено оперативне повідомлення про те, що фактична маса вантажу є меншою на 1950 кг, ніж зазначено у накладній.

Під час видачі вагону №65953911 на станції призначення Роя Донецької залізниці у комерційному акті №482004/95/13 від 17.03.2018 зроблено відмітку, що вантаж виданий згідно з ком. актом.

Оскільки відповідачем неправильно зазначено масу вантажу у накладній, позивачем нараховано штраф у розмірі п'ятикратної плати за всю відстань перевезення, що становить 123290грн., який позивач просить стягнути в судовому порядку.

Здійснюючи правову кваліфікацію спірних відносин суд виходить з такого:

Відповідно до ч.1, 2, 3, 5 ст.306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом ч.2 ст.8 Закону України Про залізничний транспорт умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні, за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

В силу п.22 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Згідно зі ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Відповідно до п.6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Оформлення накладної має здійснюватися відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644.

В силу п.1.1 Правил оформлення перевізних документів на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.

Відповідно до цих Правил накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Статтею 24 Статуту залізниць України визначено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Умовами пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2011, встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Вищенаведені норми свідчать про відсутність у залізниці обов'язку перевіряти відповідність вказаних відправником вантажу даних, які зазначені у накладній, при прийнятті вантажу до перевезення. А вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Судом встановлено, що накладна №34050997 від 10.03.2018 оформлена відповідно до діючих вимог, а правильність внесених до неї відомостей підтверджується цифровим підписом директора відповідача Пашка Г.О.

Таким чином, з оформленням та підписанням накладної №34050997 від 10.03.2018 відповідач як вантажовідправник засвідчив, що маса вантажу (нетто) у вагоні №65953911 становила 67800 кг.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Як встановлено судом, на станції Покровськ Донецької залізниці працівниками залізниці проведено переважування вагону №65953911, під час якого виявлено, що фактична маса вантажу є меншою, ніж зазначено у накладній, на 1950 кг. За результатами перевірки маси вантажу складено та підписано акти загальної форми від 17.03.2018 №32797, № 337 в/ст та комерційний акт від 17.03.2018 №482004/95. Ознак втрати або пошкодження вантажу під час перевезення встановлено не було.

Ваги, на яких проводилось контрольне переважування вантажу, пройшли технічне обслуговування 24.01.2018 та є повіреними, що підтверджується технічним паспортом на них.

Статтею 129 Статуту залізниць передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеними у транспортних документах, а також передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Правила складання актів (стаття 129) затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855.

Відповідно до п. 2 Правил складання актів комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності маси наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.

У тих випадках, коли різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення його маси нетто, комерційний акт не складається, а оформлення видачі вантажу провадиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу від 21.11.2000 N 644 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 на №862/5083.

Пунктом 4 Правил складання актів встановлено, що комерційні акти складаються: на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом.

Згідно з п. 6 Правил складання актів в акт включаються тільки відправки, які прибули в справних вагонах з непошкодженими пломбами (ЗПП) відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або в критих та інших вагонах без пломб (якщо такі перевезення передбачені Правилами), у яких виявлено недостачу або надлишок.

В акті зазначаються номери відправки, вагона, рід вагона, кількість пломб (ЗПП) і відбитки на них, кількість місць і маса вантажу за документами та виявлені перевіркою. У разі визначення маси на вагонних вагах зазначаються маса брутто, тари (з бруса або перевірена) вагона та нетто вантажу.

В той же час, відповідно до пункту 9 Правил складання актів у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена не збереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення не збереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини не збереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставляння рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Відповідно до п. 10 Правил складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Оцінивши наявну в матеріалах справи копію комерційного акту від 17.03.2018 №482004/95 суд доходить висновку, що вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складання актів, а відтак є належним та допустимим доказом, який підтверджує факт невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу.

Крім того, на станції призначення Роя Донецької залізниці у комерційному акті №482004/95/13 від 17.03.2018 зроблено відмітку, що вантаж виданий згідно з комерційним актом. Тобто, вантаж виданий одержувачу масою 65850 кг, яка зазначена у комерційному акті, а не вагою 67800 кг, вказаній у накладній.

Відтак, матеріалами справи підтверджується факт невідповідності маси вантажу, зазначеної відповідачем у накладній № 34050997 від 10.03.2018, складеної при відправці вагону №65953911, фактичній масі, яка зазначена у комерційному акті від 17.03.2018, та яка видана одержувачу вантажу без будь-яких зауважень. Різниця складає 1950кг.

Згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до частини 1 статті 118 Статуту залізниць України, за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

При цьому, штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків.

У зв'язку з неправильним зазначенням відповідачем у накладній маси вантажу, позивачем відповідно до ст. 118, 122 Статуту залізниць нараховано відповідачу штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, що становить 123290грн. (24658 грн *5 =123290 грн).

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги неправильне зазначення відповідачем у накладній маси вантажу (нетто) у вагоні № 65953911, а також розмір провізної плати, суд доходить висновку про наявність підстав, передбачених законодавством України, для покладення на відповідача як вантажовідправника відповідальності у вигляді штрафу за неправильне зазначення маси вантажу у накладній.

Разом з тим, суд відхиляє доводи відповідача про те, що різниця у вазі вантажу виникла внаслідок танення снігу, який потрапив до вагону під час завантаження металобрухту, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підтвердження своїх доводів відповідачем надано інформацію Чернігівського обласного центру з Гідрометеорології від 14.08.2018 №05/1008 про кількість опадів з 01.02.2018 по 10.03.2018 у м. Чернігів.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідачем не надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які підтверджують зазначені ним обставини, зокрема стосовно того факту, що станом на день відправки вагону з ломом сталевим вантаж був покритий снігом саме вагою 1950кг.

Крім того, інформація Чернігівського обласного центру з Гідрометеорології від 14.08.2018 №05/1008 не є належним та допустимим доказом факту перевищення вказаної у накладній вага за рахунок снігу, оскільки у цій інформації зазначено лише про кількість опадів у період з 01.02.2018 по 10.03.2018 у м. Чернігів, а отже вона ніяк не може підтверджувати потрапляння снігу у вагон в кількості 1950кг та у подальшому його таненні.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що вказані доводи відповідача є необґрунтованим та не підтвердженими відповідними доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та їх належить задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку із задоволенням позовних вимог в повному обсязі, сплачений за подання даного позову судовий збір повністю покладається на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 80, 123, 129, 202, 233, 237, 238, 240, 241, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (вул. Тверська, 5, м. Київ, ідентифікаційний код 40150216) до Товариства з обмеженою відповідальністю Метал-Ком (вул. Музична, б.1, корп.1, м. Чернігів, ідентифікаційний код 37299190) про стягнення 123290грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Метал-Ком (вул. Музична, б.1, корп.1, м. Чернігів, ідентифікаційний код 37299190) на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (вул. Тверська, 5, м. Київ, ідентифікаційний код 40150216) 123290грн. штрафу та 1849грн.35коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 29 жовтня 2018 року.

Суддя Т. Г. Оленич