Рішення

від 19.10.2018 по справі 808/1168/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2018 року (о 16 год. 55 хв.)Справа № 808/1168/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представників позивача Пшец О.В., Саланської І.Л.,

представника відповідача Хижняка В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВК Термінал

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВК Термінал (далі - ТОВ ВК Термінал , позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.03.2018:

№0003561402 за формою Р , яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 660 877,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 165 219,25 грн.,

№0003581402 за формою Р , яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 70 226,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 17 556,50 грн.,

№0003571402 за формою П , яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2017 року на суму 90 713,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що відсутність ТТН жодним чином не спростовує господарські операції, оскільки поставки на користь ТОВ Алькор некст , ТОВ Фірма арон , ТОВ Квадро-моноліт , ТОВ Укртехторг 2015 здійснювались за видатковими накладними, без оформлення договору. Покупці забирали товар на умовах само вивозу зі складу по Донецькому шосе, 9 у м. Запоріжжі, куди у свою чергу цемент постачався на користь ТОВ ВК Термінал ПАТ ХайдельбергЦемент Україна у межах договору поставки цемент №75 від 01.01.2016. Вказує, що оскільки сторонами не погоджувались умови поставки у відповідному договорі, то обов'язок підприємства щодо поставки товару вважається виконаним в момент переходу у власність покупця. Крім того, на думку позивача, наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток не є обов'язковими при оподаткуванні операцій з поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а ТОВ ВК Термінал не зобов'язане перевіряти наявність у покупця ТТН чи путьових листів, оскільки не є вантажовідправником чи перевізником товару, товар переважно забирали на умовах само вивозу, а тому відсутність ТТН не спростовує реальність товарних операцій із зазначеними контрагентами. Щодо відсутності довіреностей на отримання ТМЦ звертає увагу суду, що позивачем до перевірки надані відповідні довіреності ТОВ Алькор некст , ТОВ Фірма арон , а за видатковими накладними ТОВ Квадро-моноліт , ТОВ Укртехторг 2015 товар отримували директора підприємств згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Також вважає, що відсутність у контрагентів матеріальних цінностей та трудових ресурсів жодним чином не виключає можливості реального виконання ними господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди продавцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Стосовно посилань контролюючого органу на наявність ряду кримінальних проваджень зауважує, що згадані вище кримінальні провадження зареєстровані щодо осіб, причетних до створення групи підприємств з ознаками фіктивності , котрі надають послуги з переведення в готівку грошових коштів та безпідставного формування штучного податкового кредиту з ПДВ, а також безпідставне віднесення цих операцій до складу валових витрат. Проте ТОВ ВК Термінал не сплачувало кошти на користь ТОВ Алькор некст , ТОВ Фірма Арон , ТОВ Квадро-Моноліт , ТОВ Укртехторг 2015 не формувало податковий кредит у цих взаємовідносинах, оскільки наше товариство є продавцем товару, а не його покупцем, при цьому, товариство не зобов'язане перевіряти обставини подальшої реалізації товару покупцями. Посилається також на приписи Податкового кодексу України та вказує, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними). Також вказує, що позивачем фактично була сплачена сума ПДВ при придбані товарів у вищевказаних контрагентів (банківські виписки про розрахунки за отриманий товар, у тому числі зі сплаченою сумою ПДВ, надавались перевіряючим), що входить до вартості самого товару, та враховуючи положення податкового законодавства правомірно включено вказану суму до складу податкового кредиту та відображено її у податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди. Ураховуючи вищевикладені доводи, просить адміністративний позов задовольнити повністю та скасувати оскаржуване рішення відповідача.

Ухвалою суду від 04.04.2018 відкрито провадження у справи та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 02 травня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 02 травня 2018 року надав суду відзив (вх. №13690), відповідно до якого вказує, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ ВК Термінал із контрагентами ТОВ Алькор некст , ТОВ Фірма Арон , ТОВ Квадро-Моноліт , ТОВ Укртехторг 2015 , ТОВ Лофтбуд . Зазначає, що під час перевірки відповідач дійшов висновку про нереальність господарських операцій із зазначеними контрагентами. За висновком контролюючого органу, перевіркою не підтверджена реальність здійснення товарних операцій між ТОВ Алькор некст , ТОВ Фірма Арон , ТОВ Квадро-Моноліт , ТОВ Укртехторг 2015 та ТОВ ВК Термінал , товари на адресу покупців не поставлялись, а тому в первинних документах, виписаних постачальником ТОВ ВК Термінал зазначені господарські операції, які фактично не відбувались, первинні документи не мають юридичної сили, підприємство неправомірно формувало регістри бухгалтерського обліку. Фактично такі товарно-матеріальні цінності не реалізовуються, а кошти переводяться в готівку шляхом проведення подальших операцій з іншими транзитними фіктивними суб'єктами господарювання, які задіяні в злочинній схемі конвертаційного центру з подальшим їх переведенням в готівку. Отже , на думку відповідача, ТОВ ВК Термінал не враховано до складу інших доходів суму коштів, отриманих від контрагентів-покупців, чим занижено задекларовані показники у рядку 01 декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку на суму у тому числі 2 391 123,20 грн. Вказує на не підтвердження перевіркою реальності здійснення підприємством ТОВ Лофтбуд робіт по ремонту пандуса транспортного на загальну суму без ПДВ 292 796,00 грн., так як дана послуга одержана з невідомого джерела, від невстановлених осіб, по якій лише оформлені документи від ТОВ Лофтбуд , та не підтвердження реальності здійснення підприємством ТОВ Укртехторг 2015 робіт по ремонту автомобілів ТОВ ВК Термінал на загальну суму 58 333,33 грн., так як дана послуга одержана з невідомого джерела, від невстановлених осіб, по якій лише оформлені документи від ТОВ Укртехторг 2015 . Отже за висновком контролюючого органу, ТОВ ВК Термінал не включено до складу інших доходів вартість безоплатно отриманих послуг з невідомого джерела, від невстановлених осіб на загальну суму 351 129,33 грн. Крім того, контролюючий у Акті перевірки приходить до висновку, що в первинних документах, виписаних ТОВ Універсалавтотранс у 2016 році на адресу ТОВ ВК Термінал відображені господарські операції, які фактично не відбувались, первинні документи (договір, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), звіт про надані послуги) не мають юридичної сили первинних документів. Отже за висновком контролюючого органу, ТОВ ВК Термінал занижено фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності н: взаємовідносинам з ТОВ Універсалавтотранс на суму 1 020 000,00 грн. Ураховуючи викладене, просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

У підготовчому засіданні 02 травня 2018 року оголошена перерва до 30 травня 2018 року.

Позивачем надано до матеріалів справи відповідь на відзив (вх. №14484 від 10.05.2018), у якій додатково зазначає, що позивачем до адміністративного позову додано повний обсяг первинних документів, які підтверджують реальне здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками, а саме податкові накладні, видаткові накладні, рахунки фактури, банківські виписки, регістри бухгалтерського обліку, Договори підряду, акти приймання-передачі виконаних робіт, товарно-транспортні накладні. Вказані документи містять всі обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 №88, а отже відповідають вимогам, встановленим для оформлення первинного документа. Ураховуючи викладене, вимоги контролюючого органу щодо надання додаткових документів (відмінних від первинних) на підтвердження реальності господарських операцій є безпідставними та необґрунтованими, отже, доведення факту здійснення операцій, як із продажу товарів так і отримання послуг доводить правомірність формування ТОВ ВК Термінал доходів та витрат за спірні звітні податкові періоди 2015-2017 років, твердження контролюючого органу про надання додаткових документів, які не можуть бути належними доказами здійснення господарських операцій між ТОВ ВК Термінал та його контрагентами є незаконним та бездоказовим.

30 травня 2018 року судом вирішено продовжити строк підготовчого провадження та відкласти підготовче засідання на 25 червня 2018 року.

На адресу суду від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення (вх. №19417 від 21.06.2018).

Згідно із ухвалою від 25.06.2018 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 19 вересня 2018 року.

19 вересня 2018 року провадження у справі поновлено.

Відповідно до ухвали суду від 19.09.2018 вирішено закрите підготовче провадження у справі та призначене судове засідання на 19 жовтня 2018 року.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали у повному обсязі, просили його задовольнити та надали пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

У період з 01.02.2018 по 21.02.2018 ГУ ДФС у Запорізькій області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ВК Термінал (код ЄДРПОУ 39679536) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06.03.2015 по 30.09.2017, за результатами якої складений Акт перевірки від 28.02.2018 № 125/08-01-14- 12 39679536 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки контролюючим органом зроблено висновки (з урахуванням виправлених технічних помилок у відповіді на заперечення до Акта перевірки) про порушення позивачем, зокрема:

- п.п.134.1.1 п.134.1. ст.134, п.135.1 ст. 135 розділу III з врахуванням вимог п.44.1, п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ ВК Термінал занижено податок на прибуток за період з 06.03.2015 по 30.09.2017 на загальну суму 660 877,00 грн., у тому числі періодах: за 2016 рік на суму 597 642,00 грн. за 1 квартал 2017 року на суму 10 532,00 грн., за півріччя 2017 року на суму 63 235,00 грн., у тому числі за 2 квартал на суму 52 703,00 грн., за 3 квартали 2017 року на суму 63 235,00 грн. (наростаючим підсумком), та встановлено завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 90 713,00 грн., в т.ч. по періодах: за 1 квартал 2017 року на суму 90 713,00 грн.

- п. 198.1., п. 198.2, п.198.5, п. 198.6 ст.198, п.200.4 ст.200, п.201.1., п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством ТОВ ВК Термінал встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету (р. 18.1 р. 18) на загальну суму 70 226,00 грн., в тому числі по періодам: березень 2016 року на суму 11 667,00 грн. травень 2017 року на суму 58 559,00 грн.

На підставі Акту та вказаних порушень відповідачем 22.03.2018 були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- за формою Р № 0003561402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 826 096,25 грн., у тому числі за основним платежем на суму 660 877,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 165 219,25 грн.;

- за формою Р № 0003581402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 87 782,50 грн., у тому числі за основним платежем на суму 70 226,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 17556,50 грн.;

- за формою П № 0003571402, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2017 року на суму 90 713,00 грн.

Вказані рішення були 22.03.2018 вручені директору позивача, про що свідчить його підпис у відповідних графах вказаних рішень.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваних рішень, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

У відповідності до пункту 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Згідно з інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на врахування витрат, понесених у зв'язку із здійсненням цих господарських операцій при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та сум податку на додану вартість при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Доводи ж податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено з матеріалів справи, ТОВ ВК Термінал на адресу контрагентів ТОВ Алькор некст , ТОВ Фірма Арон , ТОВ Квадро-Моноліт , ТОВ Укртехторг 2015 було реалізовано товар (цемент) на загальну суму 2 391 123,2 грн. з ПДВ. Товар відвантажувався за попередньою оплатою на підставі видаткових накладних, які були надані до перевірки (перелік наведено на с. 5-6, 13-15, 21-23, 26-27 Акту перевірки, копії долучено позивачем до матеріалів справи. Операції з реалізації товару та здійснення розрахунку за нього відображені у бухгалтерському обліку ТОВ ВК Термінал . Складені нашим товариством податкові накладні зареєстровані у ЄРПН. Станом на дату проведення перевірки кредиторська заборгованість за отримані товари відсутня.

На підтвердження придбання цементу, який у подальшому був реалізований у тому числі на адресу контрагентів-покупців ТОВ Алькор некст , ТОВ Фірма Арон , ТОВ Квадро-Моноліт , ТОВ Укртехторг 2015 , ТОВ ВК Термінал до матеріалів справи надано Журнал-ордер і Відомість по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за 01.04.2016-31.03.2017.

Що стосується оформлення товарно-транспортних накладних, то Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, на які посилається податковий орган, були видані на виконання Програми заходів щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті, затвердженої постановою КМУ від 05.01.95 № 710. Програма розроблена відповідно до Державної програми боротьби зі злочинністю, затвердженої Постановою ВРУ від 25.06.1993 на виконання рішення Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю від 18.02.1994. Отже, сфера застосування Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, не пов'язана з визначенням правил ведення платником податку податкового та бухгалтерського обліку в частині прийняття - передачі товарно-матеріальних цінностей. Отже, відсутність певних реквізитів в товарно-транспортній накладній або її відсутність є лише порушенням Правил перевезень автомобільним транспортом з боку перевізника, яке не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства Товариством.

Таким чином, відсутність у ТОВ ВК Термінал ТТН жодним чином не спростовує господарські операції, оскільки поставки на користь ТОВ Алькор некст , ТОВ Фірма Арон , ТОВ Квадро-Моноліт , ТОВ Укртехторг 2015 здійснювались за видатковими накладними, без оформлення договору. Як пояснив представник позивача, покупці забирали товар на умовах самовивозу зі складу по Донецькому шосе, 9 у м. Запоріжжі, куди у свою чергу цемент постачався на корить позивача ПАТ ХайтельбергЦемент Україна у межах Договору поставки цементу № 75 від 01.01.2016. Оскільки сторони не погоджували умови поставки у відповідному договорі, то обов'язок ТОВ ВК Термінал щодо поставки товару вважається виконаним в момент передачі товару покупцю за видатковою накладною і саме з цього моменту товар переходить у власність покупця. Наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток не є обов'язковими при оподаткуванні операцій з поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом т акту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується наданими до перевірки видатковими накладними. Підписані покупцем та продавцем видаткові накладні про отримання товару є беззаперечним доказом переходу права власності на такий товар у момент їх підписання, а вимога контролюючого органу про надання додаткових документів є незаконною.

Крім цього, на думку суду, ТОВ ВК Термінал не зобов'язане перевіряти наявність у покупця ТТН чи путьових листів, оскільки не є вантажовідправником чи перевізником товару, товар переважно забирали на умовах самовивозу.

Так, протягом 2017 року ТОВ ВК Термінал було здійснено чотири поставки власним транспортом на користь покупця ТОВ Фірма Арон і до перевірки було надано чотири ТТН: від 16.03.2017 № 1603-1/17, від 16.03.2017 № 1603/17, від 17.03.2017 № 1703/17, від 17.03.2017 № 1703-1/17. Поставки здійснювались зі складу ТОВ ВК Термінал по вул. Стартовій, 3 у м. Запоріжжі, який орендується позивачем за Договором № 23/3 від 03.01.2017. У всіх інших випадках покупці забирали товар на умовах самовивозу зі складу по Донецькому шосе, 9 у м. Запоріжжі.

Стосовно відсутні довіреності на отримання ТМЦ, то такий висновок контролюючого органу є необґрунтованим, оскільки оглянуті контролюючим органом довіреності ТОВ Алькор некст у сукупності виписані на отримання 630,4 т цементу, що відповідало кількості отриманого покупцем цементу за видатковими накладними; оглянуті контролюючим органом довіреності ТОВ Фірма Арон у сукупності виписані на отримання ; 23,2 т. цементу, що відповідає кількості отриманого цементу за видатковими накладними.

Що стосується довіреностей ТОВ Квадро-Моноліт , ТОВ Укртехторг 2015 , то за видатковими накладними товар отримували директори ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно, які згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань уповноважений діяти від імені товариства без довіреності.

По взаємовідносинам позивач з ТОВ Лофтбуд судом встановлено, що 10 квітня 2017 року між ТОВ ВК Термінал у якості замовника та ТОВ ЛОФТБУД у якості підрядника був укладений Договір підряду № 24/1. Відповідно до п. 2.1 вказаного договору, замовник доручає, а підрядник виконує власними силами з власних матеріалів та на власних виробничих потужностях роботи з ремонту покриття пандуса транспортного (перший та другий пандуси), погоджені із замовником, виконані роботи передає замовнику в обумовлені строки. На виконання умов договору, підрядником ТОВ Лофтбуд були виконані та передані замовнику ТОВ ВК Термінал роботи, що підтверджується Актами за формою №КБ-2в за травень 2017 року № 1 на суму 175 677,60 грн. та № 2 на суму 175 680,00 грн. Операції з отримання даних послуг відображені у бухгалтерському обліку ТОВ ВК Термінал , витрати віднесені до складу витрат на збут. Складені підрядником податкові накладні зареєстровані у СРПН. Станом на дату проведення перевірки ТОВ ВК Термінал має кредиторську заборгованість за надані послуги у сумі 203 922,27 грн.

По взаємовідносинам позивача з ТОВ Укртехторг 2015 із матеріалів справи вбачається, що 29 березня 2016 року між ТОВ ВК Термінал у якості замовника та ТОВ Укртехторг 2015 у якості виконавця був укладений Договір на технічне обслуговування та ремонт автомобілів №29/03-16, згідно з п. 1.1. якого виконавець приймає на ремонт автомобілі, які належать замовнику. На виконання умов договору, виконавцем ТОВ Укртехторг 2015 були виконані га передані замовнику ТОВ ВК Термінал ремонтні роботи автомобіля (ступиця, амортизатор передній, підшипник колеса (комплект)), що підтверджується Актом виконаних робіт від 29.03.2016 на суму 58 333,33грн. Операції з отримання даних послуг відображені у бухгалтерському обліку ТОВ ВК Термінал як витрати. Складені виконавцем податкові накладні зареєстровані у ЄРПН. Станом на дату проведення перевірки ТОВ ВК Термінал проведено повний розрахунок за надані послуги.

Роботи з ремонту автомобіля ТОВ Укртехторг 2015 проводились на території, прилеглій до об'єктів нерухомості по Донецькому шосе, 9 у м. Запоріжжі, яка перебувала в оренді у ТОВ ТД Мозаїка (пов'язана особа). Виконання робіт з ремонту автомобіля, які перелічені у Акті виконаних робіт від 29.03.2016 не потребує використання оглядової ями чи спеціального обладнання.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ Універсалавтотранс , то 01 січня 2016 року між ТОВ Універсалавтотранс у якості виконавця та ТОВ ВК Термінал у якості замовника був укладений договір про надання інформаційно-маркетингових послуг. Відповідно до п.1.1 даного договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з надання послуг інформаційно-маркетингового характеру, які забезпечують функціонування діяльності замовника у сфері вивчення ринку, стимулювання збуту продукції, політики цін, організації та управління руху продукції до споживача в межах господарської діяльності замовника. На виконання умов договору виконавцем були надані ТОВ ВК Термінал інформаційно-маркетингові послуги на загальну суму 1 020 000, 00 грн. Операції з отримання даних послуг відображені у бухгалтерському обліку ТОВ ВК Термінал та включені до складу витрат на збут.

Необхідність укладення договору про надання інформаційно-маркетингових послуг, за поясненнями позивача, була зумовлена необхідністю віднайти способи збуту товарів, які придбані ТОВ ВК Термінал , проте не реалізовані через відсутність інформації про ринки їх збуту, ціни та потенційних покупців, забезпечення формування конкурентних цін на товари, пошук нових покупців. За результатами виконаних робіт (наданих послуг) замовник та виконавець дійшли висновку про те, що проведений аналіз споживчого попиту на товари Замовника на території проведення дослідження, формування конкурентоспроможних цін, інформування потенційних покупців про ціни, асортимент продукції мають дуже високий показник результативності виконаних робіт, про що свідчить збільшення обсягу реалізації товару Замовника, укладення нових договорів, підвищення прибутковості діяльності підприємства. В результаті виконаних робіт (наданих послуг) були здійснені поставки продукції Замовника на суму 16 114 514,22 грн., тобто даний договір був укладений з розумної помічної причини (ділової мети).

Враховуючи наведене, ТОВ ВК Термінал не занижувало фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності по взаємовідносинам з ТОВ Універсалавтотранс на 1 020 000,00 грн.

Щодо посилань в Акті перевірки на відсутність реальної можливості здійснення поставок товару через відсутність у постачальника майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, що було встановлено з наданої податкової інформації, суд вважає такими, що не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з тих підстав, що згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Щодо доводів відповідача, про неможливості встановлення походження товару, який в подальшому реалізований позивачу, суд зазначає про те, що позивач не зобов'язаний та не має об'єктивної можливості під час придбання товару у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента.

Окрім того, позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів податкової звітності.

В Податковому кодексі України відсутня будь-яка норма, яка б позбавляла платників податків права на податковий кредит у випадку, коли постачальники (продавці) такого платника податків несвоєчасно подають податкову звітність, не декларують та/або не сплачують податки за тими ж операціями, а платник податку виконав усі передбачені законом умови та має необхідне документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Складений за результатами перевірки акт перевірки не містить документальних підтверджень порушень при відображенні в обліку взаємовідносин з контрагентом за період, що підлягав перевірці. Вказане свідчить про те, що всі висновки у акті стосовно порушень позивача при роботі з контрагентами зроблені виключно з припущень перевіряючих, які не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015.

В акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за укладеним договором поставки, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету укладеного договору з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманого товару, що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб'єкта владних повноважень про їх вчинення без мети реального настання правових наслідків.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом не виявлено. Ці обставини вироком суду або постановою слідчого у кримінальній справі не були встановлені, а лише, як зазначено у Акті перевірки, витікають із отриманої податкової інформації та наявність окремих кримінальних проваджень.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Як зазначає суд, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінально процесуальний кодекс України.

Відповідно до частини першої статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670 від 26.06.2018 у справі №808/2360/17, та Верховним Судом України у постановах від 12.04.2016 по справі №826/17617/13, від 05.03.2012 у справі №21-421а11 та від 22.09.2015 у справі №810/5645/14.

Крім цього, згадані вище кримінальні провадження зареєстровані щодо осіб, причетних до створення групи підприємств з ознаками фіктивності , котрі надають послуги з переведення в готівку грошових коштів та безпідставного формування штучного податкового кредиту з ПДВ, а також безпідставне віднесення цих операцій до складу валових витрат. Проте ТОВ ВК Термінал не сплачувало кошти на користь ТОВ Алькор некст , ТОВ Фірма Арон , ТОВ Квадро-Моноліт , ТОВ Укртехторг 2015 не формувало податковий кредит у цих взаємовідносинах, оскільки наше товариство є продавцем товару, а не його покупцем.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримання позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи згадані документи в сукупності та кожен зокрема суд вважає, що такі не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення. Таким чином, висновок контролюючого органу про безтоварний характер спірних операцій є передчасним, оскільки цей висновок не відповідає фактам, покладеним в його основу. Так, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними та допустимими доказами. Викладені обставини та факти не відповідають таким ознакам, позаяк мають характер припущень.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВК Термінал (69035, м. Запоріжжя, вул. Панфіловців, буд. 7, код ЄДРПОУ 39679536) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.03.2018 №0003561402 за формою Р , яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 660 877,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 165 219,25 грн., податкове повідомлення-рішення від 22.03.2018 №0003581402 за формою Р , яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 70 226,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 17 556,50 грн., податкове повідомлення - рішення від 22.03.2018 №0003571402 за формою П , яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2017 року на суму 90 713,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВК Термінал (69035, м. Запоріжжя, вул. Панфіловців, буд. 7, код ЄДРПОУ 39679536) суму судового збору у розмірі 15 068,88 грн. (п'ятнадцять тисяч шістдесят вісім гривень вісімдесят вісім копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 26.10.2018.

Суддя І.В. Батрак