Рішення

від 17.10.2018 по справі 808/1634/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року Справа № 808/1634/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представника позивача Андрусенко О.В.,

представника відповідача Когут А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ростенергомаш

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ростенергомаш (далі - ТОВ Ростенергомаш , позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.03.2018 №0062365101 на суму зменшення суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту 297 886,00 грн., видане відповідачем.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що щодо відносин з ТОВ ВІАЛ-ПЛЮС та ТОВ ФЕРУМ-ЕРУП Товариством надало перевіряючим повний пакет документів під час проведення перевірки, а саме: Договори постачання, специфікації, рахунки, видаткові накладні, платіжні доручення, сертифікати якості та виписки із сертифікатів якості, товарно-транспортні накладні, таким чином, з у рахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності підприємства, в результаті господарських операцій з вказаними контрагентами, відбулись зміни в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій. Вказує, що будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних контролюючим органом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні. Податкові накладні видані особами, які на час здійснення господарських операцій зареєстровані суб'єктом підприємницької діяльності, платниками податку на додану вартість, та внесені до Єдиного реєстру податкових накладних. Крім того, на думку позивача, податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (роби; послуг), до складу податковою кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Ураховуючи вищевикладені доводи, просить адміністративний позов задовольнити повністю та скасувати оскаржуване рішення відповідача.

Ухвалою суду від 07.05.2018 відкрито провадження у справи та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 05 червня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 29 травня 2018 року надав суду відзив (вх. №16470), відповідно до якого вказує, що ТОВ Ростенергомаш до перевірки надано сертифікати якості за періоди, не пов'язані з періодом перевірки, а виписки з сертифікатів якості видані безпосередньо ТОВ ВІАЛ-ПЛЮС та ТОВ ФЕРУМ-ГРУП , які не є виробниками поставленої продукції, відповідно не можливо встановити ідентифікувати реальне джерело походження товару. Зауважує, що вказані підприємства орендують складські приміщення за однією адресою: м. Запоріжжя, вул. рекордна, буд. 20-А, при цьому, згідно інформації, отриманої від оперативного управління Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області від 15.02.2018 №892/7/08-29-21-03, за результатами виїзду на вказану у договорі оренди адресу складських приміщень підприємства не встановлено, а встановлено, що такої адреси фактично не існує. Так, аналізом інформаційних баз даних ДФС України та Єдиного реєстру податкових накладних, при опрацюванні отриманої податкової інформації з ДФС контрагентів-постачальників у відповідності до ст. 72, 73, 74 Податкового кодексу України перевіркою встановлено нереальність придбання позивачем по ланцюгу постачання ідентифікованого товару, введення в обіг якого (первинний продаж) не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження цього товару (послуг). Звертає увагу суду, що при проведенні детального аналізу постачальників згідно з комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем та Армів: ІС Податковий блок, архіву електронної звітності, ЄРПН, Веб-сайт ДФС України та інших баз даних, інформації отриманої із зовнішніх джерел, не встановлено в наявності ТОВ ВІАЛ-ПЛЮС та ТОВ ФЕРУМ-ГРУП за адресами, зазначеними в ТТН, об'єктів оподаткування, а саме складських приміщень, де відбувається зберігання продукції, виробничі потужності відсутні, за даними, отриманими від ГУ Нп в Запорізькій області, пересування автошляхами України транспортних засобів, вказаних у наданих до перевірки ТТН ІС Відеоконтроль Рубіж не підтверджено, пояснення водіїв, що здійснювали перевезення, не співвідносні з даними, вказаними в ТТН. Таким чином, на думку відповідача, в первинних документах визначені господарські операції, які фактично не відбувались, у зв'язку із чим вони (договори, податкові накладні, видаткові та прибуткові накладні тощо) не мають юридичної сили первинних документів, і як слідство, позивачем неправомірно сформовані регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність з ПДВ на підставі таких первинних документів. Враховуючи викладене, вважає, що ГУ ДФС у Запорізькій області, як суб'єкт владних повноважень, прийнявши оскаржуване рішення діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДФС прав, у зв'язку із чим просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивачем надано до матеріалів справи відповідь на відзив (вх. №17246), у якій додатково повторно викладено доводи, на які позивач посилався у позовній заяві.

05 червня 2018 року підготовче засідання відкладене на 03 липня 2018 року.

Згідно із ухвалою від 03.07.2018 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 13 вересня 2018 року.

13 вересня 2018 року провадження у справі поновлено.

Судом 13 вересня 2018 року закрите підготовче провадження у справі та призначене судове засідання у той самий день після закінчення підготовчого.

У судовому засіданні допитані у свідки, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які надали суду пояснення з питань обставин здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, а у подальшому судом оголошена перерва до 25 вересня 2018 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити та надав пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

У період з 09.02.2018 по 15.02.2018 на підставі наказу від 18.01.2018 №140 та відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову перевірку ТОВ Ростенергомаш з питань достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2017 року, результати якої викладені в акті перевірки від 16.02.2018 №106/08-01-51-01/35875210.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп. 14.1.36, 14.1.181, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, позивачем завищено показник у рядку 10.1 Декларацій Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України по взаємовідносинах з ТОВ ВІАЛ-ПЛЮС та ТОВ ФЕРУМ-ГРУП за період червень-листопад 2017 року на загальну суму ПДВ 297 886,00 грн., в т.ч.: за червень 2017 року на суму ПДВ 113 155,00 грн., за липень 2017 року на суму ПДВ 75 883,00 грн., за серпень 2017 року на суму ПДВ 48 808,00 грн., за вересень 2017 року на суму ПДВ 36 394,00 грн., за жовтень 2017 року на суму ПДВ 4 018,00 грн., за листопад 2017 року на суму ПДВ 19 628,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість в декларації за листопад 2017 року (рядок 21) у сумі 297 886,00 грн.

26 лютого 2018 року ТОВ Ростенергомаш було подано до контролюючого органу заперечення на висновки акту перевірки від 16.02.2018 №106/08-01-51-01/35875210.

У період з 12.03.2018 по 16.03.2018 наказу від 06.03.2018 №715 та відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову перевірку ТОВ Ростенергомаш з питань достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2017 року, результати якої викладені в акті перевірки від 23.03.2018 №10685/08-01-51-01/35875210.

За результатами перевірки відповідач повторно дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп. 14.1.36, 14.1.181, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, позивачем завищено показник у рядку 10.1 Декларацій Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України по взаємовідносинах з ТОВ ВІАЛ-ПЛЮС та ТОВ ФЕРУМ-ГРУП за період червень-листопад 2017 року на загальну суму ПДВ 297 886,00 грн., в т.ч.: за червень 2017 року на суму ПДВ 113 155,00 грн., за липень 2017 року на суму ПДВ 75 883,00 грн., за серпень 2017 року на суму ПДВ 48 808,00 грн., за вересень 2017 року на суму ПДВ 36 394,00 грн., за жовтень 2017 року на суму ПДВ 4 018,00 грн., за листопад 2017 року на суму ПДВ 19 628,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість в декларації за листопад 2017 року (рядок 21) у сумі 297 886,00 грн.

Вказані висновки податкового органу обґрунтовані тим, що перевіркою не підтверджено здійснення товарних операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ ВІАЛ-ПЛЮС та ТОВ ФЕРУМ-ГРУП та встановлено надходження товарів з джерел невідомого походження, тобто такі товари не постачались та не надавались. В первинних документах зазначені господарські операції, які фактично не відбувались, у зв'язку із чим первинні документи не мають юридичної сили первинних документів, і як наслідок, позивач неправомірно формував регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність з ПДВ на підставі таких первинних документів.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем до відповідача подано письмові заперечення № 2169 від 04.04.2018 на акт перевірки, проте листом-відповіддю на заперечення № 10489/10/08-01-51-01 від 16.04.2018 висновки акту перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області залишені без змін.

На підставі Акту перевірки відповідачем 30.03.2018 винесене податкове повідомлення-рішення форма В4 №0062365101, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ за листопад 2017 року у розмірі 297 886,00 грн.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваного рішення, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22, пунктом 185.1 статті 185 та пунктом 186.1 статті 186 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 Податкового кодексу України.

За пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Підпунктом 198.6 пункту 198 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:

покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця;

покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Крім того, вимоги до первинних документів викладені у частині 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, наявність належним чином оформлених первинних документів, зокрема, податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

При цьому, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Доводи ж податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ Ростенергомаш та ТОВ ВІАЛ-ПЛЮС був укладений договір постачання № 24/03/16 від 24.03.2016, який діє і по теперішній час. За умовами зазначеного договору постачальник прийняв на себе зобов'язання поставляти товар, асортимент якого визначається у специфікаціях.

Також між ТОВ Ростенергомаш та ТОВ ФЕРУМ-ГРУП був укладений договір постачання № 07/06/17-1 від 07.06.2017, який діє і по теперішній час. За умовами зазначеного договору постачальник прийняв на себе зобов'язання поставляти товар, асортимент якого визначається у специфікаціях.

ТОВ ФЕРУМ-ГРУП та ТОВ ВІАЛ-ПЛЮС є постачальниками металів та сплавів, необхідних для профільної діяльності Товариства та виготовлення литої сталевої, або чавунної продукції.

На виконання умов договорів постачання, на кожну партію товар) сторони складали специфікації до договорів з визначенням асортименту та ціни товар).

Так, за перевіряємий період між Товариством та ТОВ ВІАЛ-ПЛЮС відповідно до договору постачання № 24/03/16 від 24.03.2016 було складено наступні специфікації: Специфікація №16 від 01.06.2017 на суму 137 400,11 грн., в тому числі ПДВ 22 9000,02 гри., Специфікація № 17 від 09.06.2017 на суму 19 000,20 грн. в тому числі ПДВ 3 166,70 гри., Специфікація №18 від 13.06.2017 , на суму 373 375,25 грн. в тому числі ПДВ 62 220,21 грн., Специфікація №19 від 30.06.2017 на суму 13 300,00 грн., в тому числі ПДВ - 2 216.,67 грн., Специфікація №20 від 03.07.2017 на суму 66 500,04 грн., в тому числі ПДВ - 11 083,34 грн., Специфікація №21 від 18.07.2017 на суму 53 200,03 грн., в тому числі ПДВ - 8 866,67 грн., Специфікація №22 від 28.07.2017 на суму 26 599,99 грн., в тому числі ПДВ - 4 433.33 грн., Специфікація №23 від 01.08.2017 на суму 8 200,08 грн., в тому числі ПДВ - 1 366,68 грн., Специфікація №24 від 08.08.2017 на суму 30 798,02 грн., в тому числі ПДВ - 5 133,01 грн., Специфікація №25 від 21.08.2017 на суму 49 050,18 грн. в тому числі ПДВ 8 175,03 грн., Специфікація №26 від 12.09.2017 на суму 87 289,98 грн., в тому числі ПДВ 14 548,33 грн., Специфікація №27 від 22.09.2017 на суму 21 000,01 грн., в тому числі ПДВ - 3 500,00 грн., Специфікація №28 від 27.09.2017 на суму 6 645,00 грн., в тому числі ПДВ - 1 107,50 грн., Специфікація №29 від 17.10.2017 на суму 2 550,00 грн., в тому числі ПДВ - 425,00 грн., Специфікація №30 від 31.10.2017 на суму 5 472,00 грн., в тому числі ПДВ 912,00 грн., Специфікація №31 від 08.11.2017 на суму 27 000,00 грн., в тому числі ГІДВ 4 500,00 гри., Специфікація №32 від 09.11.2017 на суму 9 450,00 грн., в тому числі ПДВ 1 575,00 грн., Специфікація №33 від 22.11.2017 на суму 850,00 грн., в тому числі ПДВ 141,67 грн., Специфікація №34 від 28.11.2017 на суму 5 415,00 грн., в тому числі ПДВ 902,50 грн., Специфікація №35 від 29.11.2017 на суму 27 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 4 500.00 грн.

Відвантаження товару ТОВ ВІАЛ-ПЛЮС відбувалось на підставі наступних видаткових накладних: Видаткова накладна №РН-0000185 від 01.06.2017 на суму 137 400,11 гри. в тому числі ПДВ - 22 900,02 грн., Видаткова накладна №РН-0000200 від 09.06.2017 на суму 19 000,20 грн., в тому числі ПДВ 3 166,70 грн., Видаткова накладна №РН-0000208 від 13.06.2017 на суму 373 375,25 грн., в тому числі ПДВ - 62 229,21 грн.. Видаткова накладна №РН-0000236 від 27.06.2017 на суму 79 800,05 грн., в тому числі ПДВ - 13 300,01 грн., Видаткова накладна №РН-0000242 від 30.06.2017 на суму 13 300,00 грн., в тому числі ПДВ - 2 216,67 грн.. Видаткова накладна №РН-0000245 від 04.07.2017 на суму 66 500,04 грн. в тому числі ПДВ - 11 083,34 грн.. Видаткова накладна №РН-0000278 від 19.07.2017 на суму 53 200,03 грн., в тому числі ПДВ - 8 866,67 грн., Видаткова накладна №РН-0000294 від 28.07.2017 на суму 26 599,99 гри., в тому числі ПДВ - 4 433,33 грн.. Видаткова накладна №РН-0000298 від 02.08.2017 на суму 8 200,08 грн., в тому числі ПДВ - 1 366,68 грн.. Видаткова накладна №РН-0000305 від 09.08.2017 на суму 30 798,02 грн., в тому числі ПДВ - 5 133,01 грн., Видаткова накладна №Р11-0000322 від 22.08.2017 на суму 49 050,18 грн., в тому числі ПДВ - 8 175,03 грн., Видаткова накладна №РН-0000348 від 12.09.2017 на суму 87 289,98 гри., в тому числі ПДВ - 14 548,33 грн., Видаткова накладна №РН-0000356 від 22.09.2017 на суму 21 000,01 грн., в тому числі ПДВ -3 500,00 грн., Видаткова накладна №РН-0000365 від 27.09.2017 на суму 6 645,00 грн., в тому числі ПДВ - 1 107,50 грн., Видаткова накладна №РН-0000393 від 17.10.2017 на суму 2 550,00 грн., в тому числі ПДВ - 425,00 грн.. Видаткова накладна №РН-0000420 від 01.11.2017 на суму 5 472,00 грн., в тому числі ПДВ - 912,00 грн., Видаткова накладна №РН-0000437 від 09.11.2017 на суму 27 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 4 500,00 грн., Видаткова накладна №РН-0000441 від 09.11.2017 на суму 9 450,00 грн., в тому числі ПДВ - 1 575,00 грн.. Видаткова накладна №РН-0000453 від 23.11.2017 на суму 850,00 грн., в тому числі ПДВ - 141,67 грн.. Видаткова накладна №РН-0000458 від 29.11.2017 на суму 5 415,00 грн., в тому числі ПДВ - 902,50 грн., Видаткова накладна №Р11-0000463 від 29.11.2017 на суму 27 000,00 грн. в тому числі ПДВ - 4 500,00 грн.

Крім того. ТОВ ВІАЛ-ПЛЮС виписано в адресу Товариства та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: Податкова накладна №2 від 01.06.2017 на суму 137 400,11 грн., в тому числі ПДВ 22 900,02 грн., Податкова накладна №17 від 09.06.2017 на суму 19 000,20 грн., в тому числі ПДВ 3 166,70 грн., Податкова накладна №25 від 13.06.2017 на суму 373 375,25 грн., в тому числі ПДВ 62 229,21 грн., Податкова накладна №54 від 27.06.2017 на суму 78 800,05 грн., в тому числі ПДВ - 13 300,01 грн., Податкова накладна №58 від 30.06.2017 на суму 13 300,00 грн., в тому числі ПДВ - 2 216,67 грн., Податкова накладна №2 від 04.07.2017 на суму 66 500,04 грн., в тому числі ПДВ 11 083,34 грн., Податкова накладна №32 від 19.07.2017 на суму 53 200,03 грн. в тому числі ПДВ 8 866,67 грн., Податкова накладна №49 від 28.07.2017 на суму 26 599,99 грн., в тому числі ПДВ 4 433,33 грн., Податкова накладна №1 від 01.08.2017 на суму 8 200,08 грн. в тому числі ПДВ -1 366,68 грн., Податкова накладна №11 від 08.08.2017 на суму 30 798,01 грн., в тому числі ПДВ - 5 133,00грн., Податкова накладна №29 від 22.08.2017 на суму 49 050,18 грн., в тому числі ПДВ - 8 175,03 грн., Податкова накладна №15 від 12.09.2017 на суму 87 289,98 грн., в тому числі ПДВ - 14 548.,33 грн., Податкова накладна №25 від 22.09.2017 на суму 21 000,01 грн., в тому числі ПДВ - 3 500,00 грн.. Податкова накладна №33 від 27.09.2017 на суму 6 645,00 грн. в тому числі ПДВ - 1 107,50 грн., Податкова накладна №21 від 17.10.2017 на суму 2 550,00 грн., в тому числі ПДВ 425,00 грн., Податкова накладна №1 від 01.11.2017 на суму 472,00 грн. в тому числі ПДВ - 912,00 грн.. Податкова накладна №14 від 08.1 1.2017 на суму 27 000,00 грн., в тому числі ПДВ 4 500,00 грн., Податкова накладна №19 від 09.1 1.2017 на суму 9 450,00 грн., в тому числі ПДВ -1 575,00 грн., Податкова накладна №29 від 23.11.2017 на суму 850,00 грн., в тому числі ПДВ - 141,67 грн., Податкова накладна №37 від 28.11.2017 на суму 5 415,00 грн., в тому числі ПДВ 902,50 грн., Податкова накладна №39 від 29.11.2017 на суму 27 000,00 грн., в тому числі ПДВ 4 500,00 грн.

Перевезення вантажу від ТОВ ВІАЛ-ПЛЮС здійснювалось перевізниками суб'єктами господарської діяльності, на кожну партію товару виписувалась товарно-транспортна накладна, експрес накладна ТОВ НОВА Пошта тощо (Копії позивачем долучено до матеріалів справи).

Також за перевіряємий період між Товариством та ТОВ ФЕРУМ-ГРУП відповідно до договору постачання № 07/06/17-1 від 07.06.2017 було складено наступні специфікації: Специфікація №1 від 13.06.2017 на суму 56 056,81 грн., в тому числі ПДВ - 9 342,30 грн., Специфікація №2 від 17.07.2017 на суму 103 000,00 грн., в тому числі ПДВ 17 166,67 грн., Специфікація №3 від 18.07.2017 на суму 206 000,02 грн., в тому числі ПДВ 34 333,34 грн., Специфікація №4 від 01.08.2017 на суму 14 799,84 грн., в тому числі ПДВ 2 466,64 грн., Специфікація №5 від 14.08.2017 на суму 26 600,02 грн., в тому числі ПДВ - 4 433,34 грн., Специфікація №6 від 16.08.2017 на суму 120 841,02 грн., в тому числі ПДВ - 20 140,17 грн., Специфікація №7 від 21.08.2017 на суму 42 560,03 грн., в тому числі ПДВ - 7 093,34 грн., Специфікація №8 від 05.09.2017 на суму 40 225,30 грн., в тому числі ПДВ - 6 704,22 грн., Специфікація №9 від 21.09.2017 на суму 63 200,60 грн., в тому числі ПДВ 10 533,43 грн., Специфікація №10 від 17.10.2017 на суму 21 560,40 грн., в тому числі ПДВ 3 593,40 грн., Специфікація №11 від 31.10.2017 на суму 15 580,15 грн. в тому числі ПДВ 2 596,69 грн., Специфікація №12 від 15.11.2017 на суму 27 000,00 грн., в тому числі ПДВ 4 500,00 грн.

Відвантаження товару ТОВ ФЕРУМ-ГРУП відбувалось на підставі наступних видаткових накладних: Видаткова накладна .РН-0000116 від 13.06.2017 на суму 56 053,81 грн., в тому числі ПДВ 9 342,30 грн., Видаткова накладна №РН-0000130 від 17.07.2017 на суму 103 000,00 грн., в тому числі ПДВ 17 166,67 грн., Видаткова накладна № РН-0000133 від 19.07.2017 на суму 206 000,02 грн. в тому числі ПДВ - 34 333,34 грн., Видаткова накладна №РН-0000146 від 02.08.2017 на суму 14 799,84 грн., в тому числі ПДВ - 2 466,64 грн., Видаткова накладна №РН-0000155 від 15.08.2017 на суму 26 600,02 грн., в тому числі ПДВ - 4 431,34 грн., Видаткова накладна №РН-0000158 від 16.08.2017 на суму 120 841,02 грн., в тому числі ПДВ - 20 140,17 грн., Видаткова накладна №РН-0000167 від 22.08.2017 на суму 42 560,03 грн., в тому числі ПДВ - 7 093,34 грн., Видаткова накладна №РН-0000179 від 05.09.2017 року на суму 40 225,30 грн. в тому числі ПДВ - 6 704,.22 грн., Видаткова накладна №РН-0000192 від 22.09.2017 на суму 63 200,60 грн., в тому числі ПДВ - 10 533,43 грн., Видаткова накладна №РН-0000207 від 17.10.2017 на суму 21 560,40 грн., в тому числі ПДВ - 3 593,40 грн., Видаткова накладна №РН-0000212 від 01.11.2017 на суму 15 580,15 грн., в тому числі ПДВ - 2 596,69 грн., Видаткова накладна №РН-0000225 від 16.11.2017 на суму 27 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 4500,00 грн.

ТОВ ФЕРУМ-ГРУП виписано в адресу Товариства та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: Податкова накладна №7 від 13.06.2017 на суму 56 053,81грн., в тому числі ПДВ -9 342,30 грн., Податкова накладна №8 від 17.07.2017 на суму 103 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 17 166,67 грн., Податкова накладна №11 від 19.07.2017 на суму 206 000,02 грн., в тому числі ПДВ -34 333,34 грн., Податкова накладна №2 від 01.08.2017 на суму 14 799,84 грн., в тому числі ПДВ -2 466,64 грн., Податкова накладна №11 від 15.08.2017 на суму 26 600,02 грн., в тому числі ПДВ - 4 433,34 грн., Податкова накладна №14 від 16.08.2017 на суму 120 841,02 грн., в тому числі ПДВ - 20 140,17 грн., Податкова накладна №21 від 22.08.2017 на суму 42 560,03 грн. в тому числі ПДВ - 7 093,34 грн., Податкова накладна №5 від 05.09.2017 на суму 40 225.30 грн. в тому числі ПДВ -6 704,22 грн.. Податкова накладна №19 від 22.09.2017 на суму 63 200,60 грн., в тому числі ПДВ -10 533,43 грн., Податкова накладна №11 від 17.10.2017 на суму 21 560,40 грн. в тому числі ПДВ -3 593,40 грн., Податкова накладна №1 від 01.11.2017 на суму 15 580,15 грн., в тому числі ПДВ - 2 596.69 грн., Податкова накладна №15 від 16.11.2017 на суму 27 000,00 грн. в тому числі ГІДВ - 4 500,00 грн.

Перевезення вантажу від ТОВ ФЕРУМ-ГРУП здійснювалось перевізниками суб'єктами господарської діяльності, на кожну партію товару виписувалась товарно-транспортна накладна, експрес накладна ТОВ НОВА Пошта (копії долучено позивачем до матеріалів справи).

Як пояснив позивач, оплата за поставлений товар здійснювалась безготівковій формі, при цьому враховуючи партнерські відносини, постачальники відвантажували товар і без попередньої оплати (копії банківських виписок також додано до матеріалів справи).

Крім того, відповідач не заперечує, то розрахунки між сторонами здійснені у безготівковій формі і на день складання Акту у повному обсязі.

Суми податку на додану вартість, сплачені ТОВ Ростенергомаш у ціні товару, віднесені ТОВ ВІАЛ-ПЛЮС та ТОВ ФЕРУМ-ГРУП до складу податкових зобов'язань з ПДВ, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість, а Товариством до складу податкового кредиту, що підтверджується податковим деклараціями з податку на додану вартість. (Копії додатків № 5 до податкових декларацій з ПДВ з квитанціями постачальників додаються до позову).

Таким чином, з у рахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності Товариства, в результаті господарських операцій з ТОВ ВІАЛ-ПЛЮС та ТОВ ФЕРУМ-ГРУП відбулись зміни в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій.

Крім того, відповідно до абз. 3 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового під твердження.

Виходячи з приписів вищевказаних норм, податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. Придбання товарів (робіт, послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послу г підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних контролюючим органом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні. Податкові накладні видані особами, які на час здійснення господарських операцій зареєстровані суб'єктом підприємницької діяльності, платниками податку на додану вартість, та внесені до Єдиного реєстру податкових накладних.

Усі вище перелічені податкові накладні були зареєстровані контрагентами позивача в ЄРПН та пройшли відповідну перевірку на ризиковість .

Придбані матеріали використані Товариством для виготовлення продукції відповідно до статутної діяльності, що визначено калькуляціях та інших документах.

Щодо доводів відповідача, про неможливості встановлення походження товару, який в подальшому реалізований позивачу, суд зазначає про те, що позивач не зобов'язаний та не має об'єктивної можливості під час придбання товару у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента.

Окрім того, позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів податкової звітності.

Враховуючи наявність господарської мети при укладанні договору, надання первинних документів, які свідчать про виконання правочину та використання його результатів у господарській діяльності позивачем, суд дійшов висновку щодо реальності вчиненого правочину з контрагентом.

Отже, доводи відповідача стосовно нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом є такими, що суперечать письмовим доказам наявним в матеріалах справи.

Щодо посилань у Акті, що оперативним управлінням Мелітопольської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області відібрано пояснення від фізичних осіб-підприємців ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які здійснювали перевезення вантажів від ТОВ BIAЛ-ПЛЮС та ТОВ ФЕРУМ-ГРУП до ТОВ Ростенергомаш , то зазначені підприємці підтвердили факт перевезення ватажу, підтвердили наявність складських приміщень та товар у ТОВ ВІЛЛ-ПЛЮС та ТОВ ФЕРУМ-ГРУП .

Суд не приймає твердження, що підприємцям перевізникам такі назви як ТОВ ФЕРУМ-ГРУП та ТОВ ВІАЛ- ПЛЮС ні про що не говорять, оскільки перевізники мали господарські відносини саме з позивачем, замовниками перевезень є ТОВ Ростенергомаш .

Згідно з умовами договорів постачання (п. 1.5.) разом з товаром Постачальник передає копію сертифікату (посвідчення) якості.

На кожну партію товару постачальники видавали копію сертифікату якості, або виписку із сертифікату якості. (Копії сертифікатів якості (виписок) додаються до позову).

При цьому, Сертифікати якості на товар не є первинними документами, та жодним чином не пов'язані з обчисленням та сплатою податків. зборів, платежів.

Сертифікати якості - це документи, якими підтверджується відповідність товару показникам якості, технічним характеристикам, передбаченим умовами договору та діючим стандартам.

У будь якому разі, такі документи як сертифікат якості не можуть свідчити про наявність чи відсутність фактичного виконання господарської операції, як і не є документами на підставі яких формуються показники податкової та бухгалтерської звітності.

ТОВ ФЕРУМ-ГРУП та ТОВ ВІАЛ-ПЛЮС є постачальниками металів та сплавів, необхідних для профільної діяльності Товариства та виготовлення литої сталевої, або чавунної продукції.

Зазначені підприємства пройшли акредитацію як постачальники для Товариства позивача, мають необхідну матеріально-технічну базу, складські приміщення, персонал, техніку та сировину.

Копії договорів оренди складських приміщень, штатний розклад цих підприємств були надані ГУ ДФС у Запорізькій області під час проведення перевірки.

У Акті контролюючий орган визначає, що постачальники дійсно мали імпорт та інший приход реалізованого Товариству товару, проте його кількість не співвідносна з кількістю реалізованого на адресу інших покупців.

Але як саме відповідачем встановило, що Товариство придбало не той товар, що був наприклад імпортований ТОВ ВІАЛ-ПЛЮС , а невідомого походження і чим це підтверджується залишається невідомим.

Суд вважає, що складений за результатами перевірки акт перевірки не містить документальних підтверджень порушень при відображенні в обліку взаємовідносин з контрагентом за період, що підлягав перевірці. Вказане свідчить про те, що всі висновки у акті стосовно порушень позивача при роботі з контрагентом зроблені виключно з припущень перевіряючих, які не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015.

В акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за укладеним договором поставки, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету укладеного договору з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів (робіт, послуг), що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб'єкта владних повноважень про не підтвердження руху товарів від постачальників ТОВ BIAЛ-ПЛЮС та ТОВ ФЕРУМ-ГРУП на адресу позивача.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом не виявлено.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримання позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим спірне рішення контролюючого органу, прийняте відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 468,29 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Запорізькій області.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Ростенергомаш (71114, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Шаумяна, буд. 2-е, код ЄДРПОУ 35875210) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.03.2018 №0062365101, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 297 886,00 грн.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ростенергомаш суму судового збору у розмірі 4 468,29 грн. (чотири тисячі чотириста шістдесят вісім гривень двадцять вісім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 26.10.2018.

Суддя І.В. Батрак