Рішення

від 17.10.2018 по справі 808/1504/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року (об 11 год. 50 хв.)Справа № 808/1504/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представників позивача Пориченського П.В., Шепілової Н.В.,

представника відповідача Дяченко Ю.Т.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватної фірми ТВ-Сплав

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватної фірми ТВ-Сплав (далі - ПФ ТВ-Сплав , позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС в Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 22.01.2018 №0000891409 по збільшенню грошового зобов'язання на 90 195,00 грн., в тому числі по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 72 156,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 18 039,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що Висновок ГУ ДФС у Запорізькій області про безоплатне набуття товару твердосплавний металорізальний інструмент на суму 400 865,00 грн. (без ПДВ) не відповідає і суперечить пп. 14.1.13 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, оскільки товар, джерело якого не встановлене, без наявності первинних документів, які опосередковують таке отримання, не може вважатися безоплатно наданим, оскільки безоплатно наданий товар надається за договорами дарування або відповідального зберігання, тобто має джерело походження та первинні документи від особи, яка надає цей товар. Крім того, позивач не може погодитись з твердженням відповідача про безоплатне отримання товару без наявності первинних документів, джерело походження якого не встановлене , адже цей товар отриманий від ТОВ Агроімпульс Україна за видатковими накладними та оплачений в повному обсязі, тому не є отриманим безоплатно. Передача товару, який не є крупногабаритним та не потребує перевезення вантажним автомобілем, відбулось на складі позивача у м. Запоріжжі по вул. Незалежної України, 16, кв. 2 згідно з п. 5.1, 10.1 Договору №10/13 від 02.04.2013, строком дії до 30.12.2014. Пояснює, що Договір, видаткові накладні зі сторони ТОВ Агроімпульс Україна підписала заступник директора ОСОБА_4, діючи на підставі Довіреності від 11.01.2013, строк дії якої згідно з Повного витягу з Єдиного реєстру довіреностей №35722372 від 25.01.2017 до 11 січня 2016 року, таким чином, договір та видаткові накладні зі строни контрагента підписані належною особою у відповідності до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України. Твердження відповідача, що встановлено відсутність інформації щодо наявності будь-яких трудових взаємовідностин з працівником ОСОБА_4 на підприємстві ТОВ Агроімпульс Україна протягом 2013-2014 років, на думку позивача, не спростовує реальність купівлі товару. Звертає увагу суду, що ГУ ДФС у Запорізькій області при проведенні податкової перевірки продажу твердосплавного металорізального інструменту від ТОВ Агроімпульс Україна до ПФ ТВ-Сплав перевірку придбання цього товару контрагентом у третіх осіб не проводила, проте позивачем встановлено, що вказаний товар був придбаний ТОВ Агроімпульс Україна у Приватного підприємства Інкар , яке в свою чергу придбало його у Підприємства з 100% іноземними інвестиціями Сандвік , що підтверджується отриманим від ПП Інкар листом від 05.04.2018 та доданими до цього листа завіреними копіями податкових накладних, що підтверджує реальність купівлі позивачем товару за ланцюгом поставок. Вказує також, що придбаний у ТОВ Агроімпульс Україна товар проданий на АТ Мотор Січ згідно з видатковими накладними. Щодо посилання відповідача в доказ нереальності продажу товару на допит свідка ОСОБА_5 за протоколом від 18.03.2014 у кримінальному провадженні №12014250200000115, в якому він заперечує свою діяльність в ТОВ Агроімпульс Україна , звертає увагу суду, що згідно з Повної інформаційної довідки з Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження про у справі про банкрутство №293944 від 18.04.2018 та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003880522 від 18.04.2018 ТОВ Агроімпульс Україна припинено 02.12.2014 у зв'язку з визнанням банкрутом за судовим рішенням господарського суду Київської області від 12.11.2014 у справі №911/3171/14, при цьому, ОСОБА_5 був ліквідатором. На підставі вищевикладеного, вважає, що відповідачем протиправно збільшено позивачу дохід на суму 400 865,00 грн., у зв'язку із чим просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 22.01.2018 №0000891409, яким позивачу протиправно нарахований податок на прибуток за 2014 рік на суму 72 156,00 грн. та визначені штрафні (фінансові) санкції в сумі 18 039,00 грн.

Ухвалою судді від 25.04.2018 призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 25 травня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 16.05.2018 надав до суду відзив (вх. №15148), у якому пояснює, що проведення перевірки ПФ ТВ-Сплав по взаємовідносинах з ТОВ Агроімпульс Україна було ініційовано прокуратурою Черкаської області в рамках кримінального провадження №12014250200000115, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. Вказує, що в ході проведення перевірки встановлено нереальність придбання ідентифікованого товару (інструмент із твердосплавних металів (пластини, вставки твердосплавні, державки)), тобто введення в обіг якого (первинний продаж) не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження цих товарів (відсутнє дійсне формування активу). Крім того, зауважує, що при дослідженні питання перевезення (переміщення)товарів від постачальника до покупця, встановлено, що відповідно до пп. 5.1 п. 5 Договору постачання від 02.04.2013 №10/13, товар повинен бути поставлений покупцю в терміни, визначені сторонами (стосовно кожної конкретної поставки) транспортом постачальника, проте до перевірки не надані товарно-транспортні накладні, у зв'язку із чим дослідити переміщення товару не можливо. Згідно з інформацією, наданою регіональним сервісним центром в Запорізькі області МВС України (лист від 15.12.2017 №31/8-6157) у ТОВ Агроімпульс Україна у період з 2014 по 2017 роки відсутня реєстрація транспортних засобів, а згідно з даними звітності та ЄРПН контрагентом позивача послуги перевезення, транчпортно-експедиційні послуги у пеервіряємому періоді не придбавались. Зазначає, що проведеним аналізом згідно з ІС Податковий блок встановлено, що ТОВ Агроімпульс Україна має статус 11 (припинено, але не знято з обліку, КОР не пусті), остання податкова декларація з ПДВ за серпень 2014 року подана з нульовими показниками та остання податкова декларація з податку на прибуток підприємства подана також за 2014 рік з нульовими показниками, що свідчить про відсутність діяльності, кількість працюючих 1 особа, директором в період з 2013 і по теперішній час є ОСОБА_5. Так, відповідно до пояснень, отриманих від ОСОБА_5 за протоколом від 18.03.2014 у кримінальному провадженні №12014250200000115, останній пояснив, що жодного відношення до діяльності ТОВ Агроімпульс Україна не має, вказане підприємство зареєстрував на себе за певну винагороду, будь-які фінансово-господарські документи не підписував та не здійснював керівництво вказаним підприємством, доручення іншим особам не надавав, жодних угод із будь-якими підприємствами не укладав. Пояснює також, що у ході аналізу первинних документів щодо взаємовідносин ПФ ТВ-Сплав з ТОВ Агроімпульс Україна встановлено, що договір постачання з боку постачальника був підписаний заступником директора ОСОБА_4 на підставі довіреності, проте зазначена довіреність до перевірки не надавалась. Крім того, у ході дослідження податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ), наданих ТОВ Агроімпульс Україна до контролюючого органу, встановлено відсутність інформації щодо наявності будь-яких трудових взаємовідносин з працівником ОСОБА_4 На вказаному підприємстві протягом 2013-2014 років, тобто первинні документи, складені з боку постачальника, підписані від імені заступника директора ОСОБА_4, фактично підписані невстановленою особою, яка не має жодних трудових взаємовідносин з ТОВ Агроімпульс Україна . Таким чином, на думку відповідача, вищевикладене свідчить про відсутність факту виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій ТОВ Агроімпульс Україна , спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у вказаного підприємства створення правових наслідків, тобто такі дії носять формальний характер та діяльність підприємства була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди контрагентів-покупців, фактично не виконуючи своїх податкових зобов'язань та порушуючи приписи господарського і цивільного законодавства. Ураховуючи викладене, вважає, що подані до перевірки документи складені з порушенням принципу бухгалтерського обліку та фінансової звітності - превалювання сутності на формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи із юридичної форми, виписані від імені ТОВ Агроімпульс Україна первинні документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноваженою особою звітними документами, які засвідчують факт придбання товарів, робіт, послуг, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

22 травня 2018 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №15860), яка аналогічна за змістом позовній заяві.

Згідно з ухвалою суду від 25.05.2018 вирішено витребувати у приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої Оксани Миколаївни ( місцезнаходження 21009, м. Вінниця, вул. Київська, 4 офіс 207) копію довіреності ТОВ Агроімпульс Україна від 11.01.2013 видану представнику ОСОБА_4, підготовче засідання відкладене на 21 червня 2018 року.

На виконання вказаної ухвали, 19 червня 2018 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою Оксаною Миколаївною надано належним чином засвідчену копію нотаріальної довіреності, посвідченою нею, від 11.01.2013, за реєстровим №12, від імені ТОВ Агроімпульс Україна .

Відповідно до ухвали від 21.06.2018 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 17 вересня 2018 року.

17 вересня 2018 року провадження у справі поновлено.

У той самий день, підготовче провадження у справі закрите та призначене судове засідання на 17 жовтня 2018 року.

08 жовтня 2018 року на адресу суду від представника позивача надійшли пояснення (вх. №31802), у яких вказує, що позивач про можливий недобросовісний характер діяльності ТОВ Агроімпульс Україна не був обізнаний, за Договором №10/13 від 02.04.2013 є добросовісним покупцем. На думку позивача, нотаріальна довіреність доводить, що її видав особисто ОСОБА_5 Будучи на посаді директора ТОВ Агроімпульс Україна та спростовує інформацію в протоколі допиту свідка від 18.03.2014 у кримінальному провадженні №12014250200000115 про його неучасть в діяльності ТОВ Агроімпульс Україна . Таким чином, вважає, що протокол допиту свідка ОСОБА_5 Отриманий на стадії досудового слідства, може бути визнаний як доказ лише в разі його відображення під час розгляду кримінальної справи в суді, а до винесення вироку в рамках кримінального провадження протокол допиту досудового розслідування не є доказом в адміністративному судочинстві. Звертає увагу суду, що вирок за кримінальним провадженням №12014250200000115 не прийнятий, діяльність ОСОБА_5 в ТОВ Агроімпульс Україна підтверджена ухвалою господарського суду Київської області від 05.11.2014 у справі №911/3171/14, відомостями від 12.12.2017 з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів директору, податковим розрахунком ТОВ Агроімпульс Україна від 18.07.2014 сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форма №1-ДФ) за 2 квартал 2014 року, нотаріальною довіреністю ТОВ Агроімпульс Україна від 11.01.2013 за реєстровим №12. Щодо відсутності товарно-транспортних накладних вказує, що товари загальною вагою 1,6 кг та 20,8 кг не потребують перевезення вантажними автомобілями.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали у повному обсязі, просили його задовольнити та надали пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ПФ ТВ-Сплав (ідентифікаційний код 22137260) є юридичною особою, яка зареєстрована 02.12.1994, основний вид економічної діяльності 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У період з 07.12.2017 по 13.12.2017 ГУ ДФС у Запорізькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Агроімпульс Україна за 2014 рік, за результатами якої складений акт від 20.12.2017 №6734/08-01-14-09/22137260, яким зафіксовано порушення позивачем, зокрема:

п. 44.2 ст. 44, пп.135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємства, який підлягає сплаті до бюджету за 2014 рік на загальну суму 72 156,00 грн.

У зв'язку з відмовою посадових осіб ПФ ТВ-Сплав від ознайомлення, підписання та отримання акта документальної позапланової перевірки №734/08-01-14-09/22137260 від 20.12.2017 відповідачем складений відповідний Акт №933/08-01-14-05/22137260 від 20.12.2017.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем до відповідача подано письмові заперечення, проте листом-відповіддю на заперечення № 1187/10/08-01-14-09-11 від 17.01.2018 висновки акту перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області залишені без змін.

На підставі Акту та вказаного порушення 22 січня 2018 року ГУ ДФС у Запорізькій області було прийняте податкове повідомлення - рішення №0000891409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 90 195,00 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 72 156,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 18 039,00 грн.

Позивач здійснив оскарження вищевказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Так, рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 28.03.2018 № 11040/6/99-99-11-01-01-15 залишене без змін оскаржуване рішення, а скарга - без задоволення.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваного рішення, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Статтею 134 Податкового кодексу України в редакції, чинній до 01.01.2015, визначено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

За приписами підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України у цієї ж редакції витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності згідно з пп. 138.1.1 включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; 138.2. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 цього кодексу у зазначеній редакції витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

При цьому, згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Частинами першою, другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, необхідною умовою для формування витрат, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88), за змістом якого, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Як зазначено у пункті 2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Судом встановлено, що 02.04.2013 між ПФ ТВ-Сплав як Покупцем та ТОВ Агроімпульс Україна як Продавцем укладений договір № 10/13, за умовами якого позивач протягом 2014 року придбавав товар, зокрема: пластини твердосплавні та державки, вказані у видаткових накладних, які оформлені продавцем.

Фактичне придбання позивачем товару за вказаним договором протягом квітня 2014 року підтверджено видатковими накладними №АГ-0000215 від 01.04.2014, №АГ-0000218 від 09.04.2014. Позивачем здійснена оплата придбаного товару шляхом перерахування на рахунок контрагента грошових коштів згідно з платіжними дорученнями №309 від 22.04.2014 на суму 287 136,00 грн., №317 від 25.04.2014 на суму 193 902,24 грн.

Реалізацію продукції, придбаної у вищевказаного контрагента підтверджують документи з продажу її кінцевому споживачу АТ Мотор Січ , а саме видатковими накладними від 02.04.2014 №309, №310, №311, від 11.04.2014 №347.

Суд зауважує, що ГУ ДФС у Запорізькій області при проведенні податкової перевірки продажу твердосплавного металорізального інструменту від ТОВ Агроімпульс Україна до ПФ ТВ-Сплав перевірку придбання цього товару контрагентом у третіх осіб не проводила, проте позивачем встановлено та надано до матеріалів справи копії первинних документів, що підтверджують реальність купівлі позивачем товару за ланцюгом поставок, а саме: вказаний товар був придбаний ТОВ Агроімпульс Україна у Приватного підприємства Інкар , яке в свою чергу придбало його у Підприємства з 100% іноземними інвестиціями Сандвік , що підтверджується отриманим від ПП Інкар листом від 05.04.2018 та доданими до цього листа завіреними копіями податкових накладних, у тому числі податковими накладними №1 від 01.04.2014, № 13 від 09.04.2014, виписаними продавцем ПП Інкар на адресу ТОВ Агроімпульс Україна , податковими накладними №120 від 24.03.2014, №1 від 01.04.2014, виписаними продавцем Підприємством з 100% іноземними інвестиціями Сандвік на адресу ПП Інкар .

Крім того, позивачем 23.05.2018 отримано від Підприємства з 100% іноземними інвестиціями Сандвік з супровідним листом від 21.05.2018 №45 копії вантажних митних декларацій №125120105/2014/305977, №125120105/2014/306550, які доводять, що твердосплавний металорізальний інструмент був імпортований від Santrade B.V., Ltd (Швейцарія).

Що стосується оформлення товарно-транспортних накладних, то Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, на які посилається податковий орган, були видані на виконання Програми заходів щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті, затвердженої постановою КМУ від 05.01.95 № 710. Програма розроблена відповідно до Державної програми боротьби зі злочинністю, затвердженої Постановою ВРУ від 25.06.1993 на виконання рішення Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю від 18.02.1994. Отже, сфера застосування Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, не пов'язана з визначенням правил ведення платником податку податкового та бухгалтерського обліку в частині прийняття - передачі товарно-матеріальних цінностей. Отже, відсутність певних реквізитів в товарно-транспортній накладній або її відсутність є лише порушенням Правил перевезень автомобільним транспортом з боку перевізника, яке не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства Товариством.

Так, у відповідь на запит позивача №351 від 11.06.2018 Підприємством з 100% іноземними інвестиціями Сандвік надано інформацію про вагу нетто інструменту, що був відвантажений ПП Інкар за податковими накладними №120 від 24.03.2014 та №1 від 01.04.2014. Так, із листа вказаного підприємства від 14.06.2018 №53 вбачається, що товари загальною вагою 1,6 кг та 20,8 кг відповідно, а тому суд погоджується з доводами позивача, що вказаний товар не потребував перевезення вантажними автомобілями.

До того ж, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Суд зауважує, що доводи ж податкового органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Так, підставою для визнання операцій нереальними з ТОВ Агроімпульс Україна став лист №04/5-584 від 05.07.2017 прокуратури Черкаської області, в якому вказувалось, що слідчим управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Черкаські області проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені № 12014250200000115 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України.

Встановлено, що невідомими особами упродовж 2013-2014 років з метою прикриття незаконної діяльності створено та придбано ряд підприємств на території Черкаської області, в т.ч. ТОВ Агроімпульс Україна (код ЄДРПОУ 36995114), зареєструвавши та перереєструвавши їх за винагороду на підставних осіб. Крім того, досліджуючи фінансові - господарські операції вказаного вище суб'єкта підприємницької діяльності встановлено, що упродовж 2014 року ним сформовано податковий кредит з податку на додану вартість для підприємств, які зареєстровані на території обслуговування ГУ ДФС у Запорізькій області, а саме ПФ ТВ-Сплав .

До вказаного листа прокуратурою долучено також протокол від 18.03.2014 допиту свідка ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12014250200000115, в якому він заперечує свою діяльність в ТОВ Агроімпульс Україна .

Так, відповідно до пояснень, отриманих від ОСОБА_5 за вказаним протоколом, останній пояснив, що жодного відношення до діяльності ТОВ Агроімпульс Україна не має, вказане підприємство зареєстрував на себе за певну винагороду, будь-які фінансово-господарські документи не підписував та не здійснював керівництво вказаним підприємством, доручення іншим особам не надавав, жодних угод із будь-якими підприємствами не укладав.

Враховуючи вищевикладене, на переконання відповідача, позивач не мав реальних взаємостосунків з ТОВ Агроімпульс Україна , фактично не придбавав товар твердосплавний металорізальний інструмент.

Тому первинні документи, виписані на адресу ПФ ТВ-Сплав від ТОВ Агроімпульс Україна , не можуть вважатися документами для цілей ведення податкового обліку та бути підставою для віднесення сум понесених витрат по собівартості придбаних товарів (робіт/послуг), що відображені у податковій декларації з податку на прибуток підприємств, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Як зазначає суд, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінально процесуальний кодекс України.

Відповідно до частини першої статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670 від 26.06.2018 у справі №808/2360/17, та Верховним Судом України у постановах від 12.04.2016 по справі №826/17617/13, від 05.03.2012 у справі №21-421а11 та від 22.09.2015 у справі №810/5645/14.

З урахуванням викладеного суд вважає, що лист прокуратури Черкаської області №04/5-584 від 05.07.2017 та протокол допиту не може беззаперечно вказувати на фіктивність діяльності ТОВ Агроімпульс Україна .

Крім того, діяльність ОСОБА_5 в ТОВ Агроімпульс Україна підтверджується ухвалою господарського суду Київської області від 05.11.2014 у справі №911/3171/14 про визнання банкрутом вказаного підприємства та Повною інформаційною довідкою з Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження про у справі про банкрутство №293944 від 18.04.2018, при цьому, ОСОБА_5 був ліквідатором ТОВ Агроімпульс Україна .

Стосовно твердження відповідача, що первинні документи, складені з боку постачальника, підписані від імені заступника директора ОСОБА_4, фактично підписані невстановленою особою, яка не має жодних трудових взаємовідносин з ТОВ Агроімпульс Україна суд вважає за необхідне вказати наступне.

На виконання ухвали суду від 25.05.2018 про витребування доказів, 19 червня 2018 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою Оксаною Миколаївною надано належним чином засвідчену копію нотаріальної довіреності, посвідченою нею 11.01.2013, за реєстровим №12, від імені ТОВ Агроімпульс Україна , видану ОСОБА_5 заступнику директора ОСОБА_4, строком дії до 11.01.2016.

Таким чином, на думку суду, первинні бухгалтерські та податкові документи від імені ТОВ Агроімпульс Україна підписані належною особою у відповідності до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Суд також враховує правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 по справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 по справі №802/4940/14, згідно з якою податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Тобто, у разі підтвердження товарності здійснених поставок та реальності надання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали ТОВ Агроімпульс Україна , або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, можливі порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача.

Разом з цим, позивачем надано до суду копії первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ Агроімпульс Україна .

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

При цьому, посилання відповідача на інформацію про відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів, основних засобів, транспорту як на доказ, на існування кримінального провадження, в якому позивач не є учасником, як на обставини, що спростовують факт здійснення господарських операції між позивачем та його контрагентом, суд вважає необґрунтованим, оскільки чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі 804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки зокрема залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Крім того, контролюючим органом не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні станом на здійснення господарських операцій з позивачем у контрагента ТОВ Агроімпульс Україна трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для надання послуг, обумовлених укладеними договорами з позивачем.

Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань.

З урахуванням вищенаведеного, відповідачем не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Оскільки формування позивачем витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податковим на прибуток, за спірними господарськими операціями, здійсненими позивачем протягом 2014 року, підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, ці витрати здійснені для подальшого використання у власній господарській діяльності, наявні у позивача документи є первинними документами у розумінні Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні , суд приходить до висновку про відсутність порушень з боку позивача при формуванні витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, відтак, є неправомірним збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток щодо господарських операцій, які мали місце у 2014 році.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про правомірність формування позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2014 рік, а відтак, висновки, зроблені відповідачем в Акті, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватної фірми ТВ-Сплав (69006, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 16, кв. 2, код ЄДРПОУ 22137260) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ) про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.01.2018 №0000891409 по збільшенню грошового зобов'язання на 90 195,00 грн., в тому числі по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 72 156,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 18 039,00 грн.

Присудити на користь Приватної фірми ТВ-Сплав суму судового збору у розмірі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 26.10.2018.

Суддя І.В. Батрак