Постанова

від 18.02.2019 по справі 808/1504/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 лютого 2019 року м. Дніпросправа № 808/1504/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,

секретар судового засідання Яковенко О.М.

за участі представника відповідача Дяченко Ю.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2018 р. (суддя Батрак І.В., повне судове рішення складено 26.10.2018 р.) в справі № 808/1504/18 за позовом Приватної фірми ТВ-Сплав до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма ТВ-Сплав (далі - ПФ ТВ-Сплав ) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС) про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.01.2018 р. № 0000891409 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 90195 грн., в тому числі за основним платежем - 72156 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18039 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2018 р. позов задоволено, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 22.01.2018 р. № 0000891409 по збільшенню грошового зобов'язання на 90 195,00 грн., в тому числі по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 72 156,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 18 039,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянтом зазначено, що судом першої інстанції не взято до уваги недоведеності фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ Агроімпульс Україна з огляду на те, що у контрагента позивача відсутні транспортні засоби, підприємство має стан 11 (припинено, але не знято в обліку, КОР не пусті), остання податкова звітність з податку на додану вартість подана за серпень 2014 р., а остання податкова звітність з податку на прибуток подана за 2014 рік з нульовими показниками; на підприємстві працює тільки 1 особа - директор. За відомостями кримінального провадження директор ТОВ Агроімпульс Україна заперечував причетність до господарської діяльності підприємства. Тому апелянт вважає, що документи, якими позивач підтверджує фактичне здійснення господарської операції, не є первинними документами у розумінні Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засідання представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином. Позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи через відпустку директора позивача. Судом визнано неявку до судового засідання представника позивача - директора підприємства такою, що відбулась з неповажних причин. При цьому судом враховано, що в судовому засіданні суду першої інстанції барв участь інший представник, ніж директор ПФ ТВ-Сплав .

Враховуючи викладене, суд визнав за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутності представника позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Агроімпульс Україна за 2014 рік, за результатами якої складений акт від 20.12.2017 №6734/08-01-14-09/22137260, яким зафіксовано порушення позивачем, зокрема: п. 44.2 ст. 44, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємства, який підлягає сплаті до бюджету за 2014 рік, на загальну суму 72 156,00 грн.

На підставі акту та вказаного порушення 22 січня 2018 року ГУ ДФС у Запорізькій області прийняте податкове повідомлення - рішення №0000891409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 90 195,00 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 72 156,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 18 039,00 грн.

Позивачем здійснено оскарження вищевказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Так, рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 28.03.2018 № 11040/6/99-99-11-01-01-15 залишене без змін оскаржуване рішення, а скарга - без задоволення.

02.04.2013 між ПФ ТВ-Сплав як покупцем та ТОВ Агроімпульс Україна як продавцем укладений договір № 10/13, за умовами якого позивач протягом 2014 року придбавав товар, зокрема, пластини твердосплавні та державки, вказані у видаткових накладних, які оформлені продавцем.

Фактичне придбання позивачем товару за вказаним договором протягом квітня 2014 року підтверджено видатковими накладними №АГ-0000215 від 01.04.2014, №АГ-0000218 від 09.04.2014. Позивачем здійснена оплата придбаного товару шляхом перерахування на рахунок контрагента грошових коштів згідно з платіжними дорученнями №309 від 22.04.2014 на суму 287 136,00 грн., №317 від 25.04.2014 на суму 193 902,24 грн.

Реалізація продукції, придбаної у вищевказаного контрагента, підтверджена документами з продажу її кінцевому споживачу АТ Мотор Січ , а саме видатковими накладними від 02.04.2014 №309, №310, №311, від 11.04.2014 №347.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності фактичного здійснення спірної господарської операції.

Суд вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ГУ ДФС проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПФ ТВ-Сплав з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток під час здійснення фінансово-господарських з ТОВ Агроімпульс Україна за 2014 рік, результати якої оформлені актом № 734/08-01-14-09/22137260 від 20.12.2017 р. За висновками акту перевірки ПФ ТВ-Сплав порушено п. 44.1 ст. 44, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету за 2014 рік, на загальну суму 72156 грн.

На підставі вказаного вище акту перевірки ГУ ДФС прийнято 22.01.2018 р. податкове повідомлення-рішення № 0000891409 про збільшення ПФ ТВ-Сплав суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 90195 грн., в тому числі за основним платежем - 72156 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18039 грн.

Рішенням ДФС України від 28.03.2018 р. № 11040/6199-99-11-01-01-25 скарга платника податків залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення - без змін.

Підставою збільшення суми грошового зобов'язання є висновок контролюючого органу про нереальність господарської операції з придбання позивачем у ТОВ Агроімпульс України товару за договором № 10/13 від 02.04.2013 р.

Судом встановлено, що 02.04.2013 р. між ПФ ТВ-Сплав як покупцем укладено з ТОВ Агроімпульс Україна як продавцем договір № 10/13, за умовами якого позивачем у квітні 2014 р. придбано товар - пластини твердосплавні та державки, що підтверджено видатковими накладними №АГ-0000215 від 01.04.2014 р., №АГ-0000218 від 09.04.2014 р. Позивачем здійснена оплата придбаного товару шляхом перерахування на рахунок контрагента грошових коштів згідно з платіжними дорученнями №309 від 22.04.2014 на суму 287 136,00 грн., №317 від 25.04.2014 на суму 193 902,24 грн.

Позивачем здійснено оприбуткування придбаного товару у бухгалтерському обліку, що підтверджено змістом акту перевірки.

Витрати щодо придбання товару позивачем віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Основним видом діяльності ПФ ТВ-Сплав є оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням.

Використання позивачем придбаного у ТОВ Агроімпульс Україна товару у власній господарській діяльності доводиться тим, що придбані у ТОВ Агроімпульс Україна товари реалізовані ПАТ Мотор Січ , що підтверджено наявними в матеріалах справи первинними документами (видатковими накладними від 02.04.2014 №309, №310, №311, від 11.04.2014 №347).

Документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Як зазначено вище, спірні господарські операції мали місце у 2014 році, тому аналізу підлягає редакція податкового законодавства, яка діяла протягом 2014 року.

Статтею 134 Податкового кодексу України в редакції, чинній в 2014 р., визначено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України в редакції, що діяла до 01.01.2015 р., відповідно до якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

За приписами пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України в редакції, яка діяла до 01.01.2015 р., інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України у цієї ж редакції витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності згідно з пп. 138.1.1 включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; 138.2. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього кодексу у зазначеній редакції витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Оскільки формування позивачем витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податковим на прибуток, за спірними господарськими операціями, здійсненими позивачем протягом 2014 р., підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, ці витрати здійснені для подальшого використання у власній господарській діяльності, наявні у позивача документи є первинними документами у розумінні Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні , суд доходить до висновку про відсутність порушень з боку позивача при формуванні витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, відтак, є правильним висновок суду першої інстанції про протиправність збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням № 0000891409.

Доводи апелянта є аналогічними змісту відзиву на позовну заяву.

Судом першої інстанції надана належна правова оцінка усім доводам контролюючого органу.

Суд вважає за необхідне надати оцінку доводам апелянта, які зводяться до того, що документи, якими позивач підтверджує фактичне здійснення господарських операції, не є первинними документами у розмінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки документи підписані та видані особами, які не мають відношення до господарської діяльності контрагента, а також відсутності у контрагента умов для ведення господарської діяльності.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Первинні документи, якими позивач підтверджує фактичне здійснення спірних господарських операцій, повністю відтворюють зміст господарських операцій, містять інформацію щодо фактично здійснених господарських операцій. Зокрема, наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують фактичне отримання позивачем робіт (послуг) за спірними угодами, оприбуткування таких товарів, подальший рух та використання у власній господарській діяльності.

Щодо доводів апелянта про неврахування судом першої інстанції встановлених в ході перевірки обставин, зокрема, щодо взаємовідносин позивача з контрагентом з ознаками сумнівності суд вказує на таке.

Контрагент позивача в перевіряємий період мав статус платника податку на додану вартість, відомості про відсутність за місцезнаходженням, про ліквідацію підприємства до ЄДР не вносились, а відтак, ТОВ Агроімпульс Україна мало право видавати позивачу податкові накладні та інші первинні документи на підтвердження факту отримання останнім товару.

Фактично ж відповідач вказує на не підтвердження господарських операцій за ланцюгом, при цьому сумнівними є операції саме контрагента позивача з його постачальником.

З цього приводу суд вказує, що невиконання контрагентом та його постачальниками своїх податкових зобов'язань тягне відповідальність та негативні наслідки саме для таких осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених за придбані товари та послуги сум до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуг), - до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування вказаних показників та має всі документальні підтвердження розміру таких витрат та податкового кредиту.

Суд зазначає, що позивачем на підтвердження фактичного здійснення спірних господарських операцій надано копії первинних документів з придбання товару ТОВ Агроімпульс Україна у Приватного підприємства Інкар , яке придбало товар у підприємства з 100% іноземними інвестиціями Сандвік . Так, листом ПП Інкар від 05.04.2018 та доданими до цього листа завіреними копіями податкових накладних, у тому числі податковими накладними №1 від 01.04.2014, № 13 від 09.04.2014, виписаними продавцем ПП Інкар на адресу ТОВ Агроімпульс Україна , податковими накладними №120 від 24.03.2014, №1 від 01.04.2014, виписаними продавцем підприємством з 100% іноземними інвестиціями Сандвік на адресу ПП Інкар , підтверджено придбання цього товару (твердосплавного металорізального інструменту) у ПП Інкар та придбання товару ПП Інкар у підприємства з 100% іноземними інвестиціями Сандвік .

Копіями вантажних митних декларацій №125120105/2014/305977, №125120105/2014/306550, наданими підприємством з 100% іноземними інвестиціями Сандвік позивачу із супровідним листом від 21.05.2018 №45, підтверджено, що твердосплавний металорізальний інструмент імпортований від Santrade B.V., Ltd (Швейцарія).

Доводи апелянта про відсутність у контрагента позивача основних засобів, виробничих приміщень, трудових ресурсів суд вважає безпідставними.

Відповідачем не надано належних, достовірних та достатніх доказів у розумінні статей 73, 75-76 КАС України таких тверджень.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, в постановах від 16.01.2018 р. в справі № 820/4648/13-а, в справі № 826/1398/17, яка полягає у тому, що на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно-правових угод.

Щодо доводів апелянта про неврахування судом першої інстанції показань засновника контрагента ТОВ Агроімпульс Україна ОСОБА_3 про непричетність до господарської діяльності підприємств, що на думку відповідача, свідчить про фіктивність ТОВ Агроімпульс Україна , суд зазначає наступне.

За приписами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з 1 ст. 91 КАС України показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Письмовими доказами згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Послідовний аналіз зазначених процесуальних норм дає підстави для висновку, що пояснення свідків є належним доказом в адміністративній справі, якщо такий свідок допитаний судом саме в процесі розгляду такої адміністративної справи.

Протоколи допиту свідків в рамках кримінального провадження, якщо в такому кримінальному провадженні відсутній вирок, який набрав законної сили, тим більш, пояснення таких осіб, не можуть вважатися належними доказами в адміністративній справі ні як показаннями свідків, ні як письмовими доказами.

При цьому суд зауважує, що оцінку таким показанням свідків має компетенцію надавати лише суд в процесі розгляду саме кримінального провадження.

В розглядуваному випадку відсутній вирок, що набрав законної сили, а сам по собі факт відкриття кримінального провадження не має правового значення та жодним чином не стосується предмету доказування в цій справі, тому факт відкриття кримінальних проваджень за умови відсутності відповідного процесуального рішення (вироку), яким встановлена вина певних осіб у вчиненні кримінального правопорушення, не може бути підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Також доводи відповідача про те, що про нереальність спірних господарських операцій свідчить той факт, що договір № 10/13 від 02.04.2013 р. з боку ТОВ Агроімпульс Україна підписаний заступником директора Жевага О.Г., а відповідна довіреність контролюючому органу не надана, тобто договір та первинні документи підписані невстановленою особою, спростовані наступним.

Судом першої інстанції ухвалою від 25.05.2018 р. витребувано у приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої О.М. відповідні докази. На виконання цієї ухвали вказаною особою надано суду першої інстанції належним чином засвідчену копію нотаріально посвідченої довіреності від 11.01.2013 р. (реєстровий № 12), якою ТОВ Агроімпульс Україна (ЄДРПОУ 36995114) в особі директора ОСОБА_3 уповноважило заступника директора Жевагу Олену Григорівну представляти інтереси цієї юридичної особи у відносинах зі всіма вітчизняними і іноземними юридичними особами, а також громадянами з усіх питань, які пов'язані з господарською діяльністю товариства, в рамках повноважень директора товариства. Строк дії довіреності - до 11.01.2016 р.

Таким чином, є правильний висновок суду першої інстанції, що первинні бухгалтерські та податкові документи від імені ТОВ Агроімпульс Україна підписані належною особою.

Суд вказує, що результати спірних господарських операцій призвели до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинили зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення не вбачається.

Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України в редакції, яка діє з 15.12.2017 р. та підлягає застосуванню судом апеляційної інстанції відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2018 р. в справі № 808/1504/18 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2018 р. в справі № 808/1504/18 за позовом Приватної фірми ТВ-Сплав до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 18.02.2019 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 19.02.2019 р.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко