Ухвала

від 26.10.2018 по справі 1140/2474/18

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

26 жовтня 2018 року м. Кропивницький Справа № 1140/2474/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

за участю секретаря судового засідання Бондар Я.Г.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження

адміністративну справу

позивач: приватне підприємство "Олександрія Квартал" (28009, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Сидоренко, 2, кв. 125, код ЄДРПОУ 36686523)

відповідач-1: Олександрійський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (28008, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. 6-го Грудня, 138, код ЄДРПОУ 37015274)

відповідач-2: Олександрійське управління Державної Казначейської служби України Кіровоградської області (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Першотравнева, 30, код ЄДРПОУ 37944584)

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення збитків, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Олександрія Квартал" (надалі - ПП "Олександрія Квартал") звернулося до суду з адміністративним позовом до Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (надалі - Олександрійський МРВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області), Олександрійського управління Державної Казначейської служби України Кіровоградської області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення збитків.

Позов мотивовано тим, що у квітні 2017 року відповідачем-1 було відкрито виконавче провадження №ВП53516880, у якому накладено арешт на кошти ПП "Олександрія Квартал" у сумі 23788, 54 грн. У зв'язку з накладенням цього арешту позивач не мав можливості самостійно розпоряджатися коштами та своєчасно сплачувати платежі до бюджету, а відповідач не вживав належних заходів щодо стягнення боргу та перерахування його до бюджету. Своєю бездіяльністю відповідач-1 порушив вимоги Закону України "Про виконавче провадження", що вплинуло на матеріальні інтереси позивача та призвело до заподіяння йому збитків від застосування податковим органом штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску. Так, 27.08.2018 року позивачу було вручене рішення Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області №0064705302 від 15.08.2018 року про застосування до нього штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску в сумі 18387, 36 грн. Позивач, стверджуючи, що ці кошти є його збитками, які він поніс внаслідок протиправної бездіяльності відповідача-1, просить суд, з урахуванням поданих уточнень:

- визнати бездіяльність Олександрійського МРВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області (пасивну поведінку до виконання своїх прямих службових обов'язків) по відношенню до нього протиправною;

- стягнути з Олександрійського МРВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області, через Олександрійське управління Державної Казначейської служби України Кіровоградської області, на його користь збитки від сплати штрафу та пені в сумі 18387,36 грн., судовий збір в сумі 1841 грн.

Ухвалою судді від 05.10.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі за вказаним позовом та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 19.10.2018 року. У судовому засіданні 19.10.2017 року оголошено перерву до 26.10.2017 року.

Від відповідача-1 до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, які мотивовані тим, що на виконанні в Олександрійському МРВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області перебувала вимога №Ю-100-17У від 09.12.2016 року, видана Олександрійською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області про стягнення з ПП "Олександрія Квартал" заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 21346, 85 грн. Відкривши 03.03.3017 року виконавче провадження №53516880 за цим виконавчим документом, державний виконавець вживав належних заходів щодо його примусового виконання, зокрема, виявивши рахунки боржника у банках, 12.04.2017 року виніс постанову про арешт коштів на цих рахунках. 27.12.2017 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.5 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження". Заперечуючи протиправну бездіяльність, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідач-2 відзиву на позов не подав.

Розглянувши справу, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані та зібрані докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив такі обставини.

До Олександрійського МРВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області 02.03.2017 року на виконання надійшла вимога Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області №Ю-100-17У від 09.12.2016 року про сплату ПП "Олександрія Квартал" суми боргу з єдиного соціального внеску в розмірі 21346, 85 грн. (а.с. 73, 105 зв.)

Старшим державним виконавцем Олександрійського МРВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області 03.03.2017 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №53516880 з примусового виконання цієї вимоги, яку направлено сторонам виконавчого провадження. Цією ж постановою стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 2134,69 грн. (а.с. 75)

Також старшим державним виконавцем винесено постанову від 12.04.2017 року про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти ПП "Олександрія Квартал", що містяться на рахунках, відкритих в АБ "Укргазбанк", ПАТ "Сбербанк", ПАТ "ПриватБанк", у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, що склало 23788, 54 грн. (а.с. 80)

Копії постанови про арешт коштів боржника направлені на виконання до вказаних у ній банків, які згодом проінформували відповідача про відсутність коштів на рахунках боржника. (а.с. 98, 99)

Старшим державним виконавцем 21.12.2017 року винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, якою на підставі п.5 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" вимогу №Ю-100-17У від 09.12.2016 року повернуто до Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області. (а.с. 104 - 105)

Позивач 01.09.2018 року звернувся до суду з даним позовом, стверджуючи, що відповідач у цьому виконавчому провадженні №53516880 допустив протиправну бездіяльність, оскільки, закінчивши 21.12.2017 року виконавче провадження, державний виконавець не зняв арешт з рахунків ПП "Олександрія Квартал" у банках, накладений постановою від 12.04.2017 року. Внаслідок цього кошти перебували під арештом аж до липня 2018 року, коли арешт був знятий в іншому виконавчому провадженні.

Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частинами 1, 2 статті 18 цього Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний зокрема накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Згідно з частиною 4 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Відповідно до частин 2, 3, 5 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках.

Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" унормований порядок зняття арешту з майна.

Відповідно до частини 4 цієї статті підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Статтею 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачені підстави повернення виконавчого документа стягувачу, а статтею 39 цього Закону - підстави закінчення виконавчого провадження.

Згідно з частиною 5 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа наведені у статті 40 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частин 1, 2 цієї статті у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Як установив суд, виконавче провадження №53516880 не було закінчено за статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження", а в ньому виконавчий документ був повернутий стягувачу на підставі п.5 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" з посиланням на те, що у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати його місцезнаходження, про що винесено постанову від 21.12.2017 року. Відтак, згідно з частиною 1 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" питання про зняття арешту з коштів божника у цій постанові не вирішувалося.

Позивачем не оскаржувалася постанова державного виконавця від 21.12.2017 року про повернення виконавчого документу стягувачу.

Про цю постанову державного виконавця позивачеві достеменно було відомо ще у березні 2018 року, про що свідчить зміст його претензії від 23.03.2018 року, з якою він звернувся до Олександрійського МРВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області після відкриття у березні 2018 року чергового виконавчого провадження, а саме виконавчого провадження ВП №55874454 про примусове виконання нової вимоги Олександрійською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області про стягнення з ПП "Олександрія Квартал" заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 28111, 60 грн. (а.с. 115 - 116). У цій претензії позивач зазначав зокрема про порушення, допущені, на нього його думку, у виконавчому провадженні №53516880, стверджував, що державний виконавець, повернувши виконавчий документ стягувачу без виконання, не зняв арешт з рахунків боржника, та просив зняти цей арешт.

Між тим, до адміністративного суду з позовом про визнання цієї бездіяльності державного виконавця протиправною позивач, як боржник у виконавчому провадженні, звернувся лише 01.09.2018 року. (а.с. 20)

Відповідно до частин 1, 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

За загальним правилом, бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Днем бездіяльності суб'єкта владних повноважень є останній день встановленого законом строку, в який мало бути вчинено дію або прийнято рішення.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 45 рішення від 28.10.1998 року у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 року у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 року у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Суд вважає, що позивач пропустив установлений частиною 2 статті 287 КАС України строк на оскарження до адміністративного суду бездіяльності державного виконавця у виконавчому провадженні №53516880.

Статтею 21 КАС України передбачено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.

Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС України.

Так, згідно з частинами 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до частин 3, 4 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

В ухвалі про відкриття провадження у даній справі питання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду не вирішувалося.

У заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду, поданому на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивач вказував, що про порушення своїх прав оскаржуваною бездіяльністю відповідача-1 дізнався лише 27.08.2018 року, коли отримав рішення Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області №0064705302 від 15.08.2018 року про застосування до нього штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 12.07.2016 року по 23.07.2018 року (а.с. 16 - 19), що, на думку позивача, сталося через протиправну бездіяльність відповідача-1.

Суд критично оцінює ці доводи, оскільки, як установлено у судовому засіданні, ще у січні 2018 року, а згодом у липні 2018 року позивач звертався до судів з позовами (справи №912/167/18 та №1140/2117/18), оскаржуючи бездіяльність відповідача-1 щодо незняття арешту з рахунків, накладеного 12.04.2017 року у виконавчому провадженні №53516880, та прохаючи стягнути з відповідача-1 збитки у вигляді донарахованих штрафів та пені. (а.с. 117 - 118, 175-179)

Розглянувши у судовому засіданні заяву позивача про поновлення строку звернення до суду, суд прийшов до висновку, що наведені у заяві причини пропущення цього строку є неповажними, оскільки вони не свідчать про наявність об'єктивно непереборних обставин, що не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до адміністративного суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку. Відтак, у задоволенні цієї заяви слід відмовити.

Інших підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовною вимогою про визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 позивачем не наведено, а судом не знайдено.

Пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Отже оскільки позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності відповідача-1, а наведені у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду причини визнані судом неповажними, тому позов слід залишити без розгляду згідно з п.8 ч.1 ст.240 КАС України.

Позовна вимога про стягнення з відповідача-2 збитків, заподіяних бездіяльністю відповідача-1, є похідною від основної позовної вимоги про визнання такої бездіяльності протиправною. Позаяк ця вимога заявлена в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, вона теж має бути залишена без розгляду.

При зверненні до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 1841 грн.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Тож для повернення судового збору, сплаченого за подання цього позову, позивачу слід звернутися до суду з відповідним клопотанням.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 248, 287, 256, 294, 295 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву приватного підприємства "Олександрія Квартал" залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 10-денний строк, установлений статтею 287 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш