Рішення

від 23.10.2018 по справі 2040/6503/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 жовтня 2018 р. № 2040/6503/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шляхової О.М.,

за участі

секретаря судового засідання - Молчанової О.М.,

представника позивача - Шрамко І.С.,

представника відповідача - Фіщук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Фасад-сервіс" до Державної фіскальної служби України про скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Фасад-сервіс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: 1) скасувати:

- рішення Державної фіскальної служби України від 15.01.18 № 556649/39374557, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 4 від 01.12.2017 року на суму 68 421, 28 грн.;

- рішення Державної фіскальної служби України від 15.01.18 № 556648/39374557, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 17 від 04.12.2017 року на суму 79 358, 40 грн.;

- рішення Державної фіскальної служби України від 15.01.18 № 556647/39374557, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 21 від 27.11.2017 року на суму 14 833, 68 грн.;

- рішення Державної фіскальної служби України від 24.01.18 № 5б9583/39374557, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 24 від 08.12.2017 року на суму 72 664, 25 грн.;

2) зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю Фасад- сервіс (код 32438415): № 4 від 01.12.2017 року на суму 68 421, 28 грн.; № 17 від 04.12.2017 року на суму 79358, 40 грн.; № 21 від 27.11.2017 року на суму 14 833, 68 грн.; №24 від 08.12.2017 року на суму 72 664, 25 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Фасад-сервіс" здійснює господарську діяльність у сфері будівництва будівель, надання в оренду будівельних машин і устаткування, а також торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. В періоді, в якому були зареєстровані податкові накладні, ТОВ ТК Фасад-Сервіс регулярно здійснювало закупку та подальший продаж будівельних матеріалів та устаткування. Після здійснення господарських операцій під час провадження господарської діяльності підприємством позивача виписувались належним чином податкові накладні, які подано для їх реєстрації до Єдиного реєстру податкових накладних. Проте, відповідачем прийняті спірні рішення про відмову у реєстрації податкових накладних, які є предметом розгляду по справі. В якості підстави відмови в кожному рішенні зазначено: "надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку/ коригування". Позивач зазначає, що йому не зрозуміло, які саме документи були складені з порушенням законодавства або які саме документи не були надані, але очікувалися відповідачем для утворення достатніх підстав реєстрації - в рішенні не зазначається. Зазначає, що оскаржувані рішення не містять чіткого визначення підстав для прийняття відповідачем рішення про відмову 7 в реєстрації податкової накладної. Виходячи з викладеного, спірні рішення відповідача вважає безпідставними і такими, що підлягають скасуванню. Крім того зазначає, що одне лише скасування зазначених рішень не відновлюватиме порушених прав позивача, оскільки зберігається як негативний вплив на обсяги дозволеного податкового кредиту так і страждає ділова репутація перед покупцями. З метою надання позивачу повних гарантії остаточного вирішення спору, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке має бути справедливим, публічним та швидким вважає також доцільним і необхідним спонукати відповідача до вчинення активної дії - реєстрації спірної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у такому саме порядку і у спосіб, якби відповідач від самого початку діяв в межах закону.

Ухвалою суду від 14 серпня 2018 року відкрито провадження по справі.

На виконання вимог ухвали суду представником відповідача надано відзив на позов, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що підприємством не надано документів зазначених у пункті 3,4.5 докази постачання продукції, приймання зберігання, транспортування отримання відповідальними особами (що підтверджують перехід права власності) та документи, що підтверджують оплату та відповідність продукції. 3 наданих позивачем документів було неможливо ідентифікувати та підтвердити проведення господарських операцій так як ні позивач ні його контрагенти не є виробниками ТМЦ. Неподання таких пояснень / копій документів/ може стати причиною для прийняття Комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, що передбачено Постановою КМУ Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації від 29.03.2017 у. №190.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав свою позицію викладену у відзиві на позов, просив суд відмовити в його задоволенні.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Торгівельна компанія "Фасад-сервіс" здійснює господарську діяльність у сфері будівництва будівель, надання в оренду будівельних машин і устаткування, а також торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. В періоді, в якому були зареєстровані податкові накладні, ТОВ ТК Фасад-Сервіс регулярно здійснювало закупку та подальший продаж будівельних матеріалів та устаткування. Оскільки всі договори, які стосуються поставки будівельних матеріалів, мають тривалий термін дії, реалізація матеріалів не завжди відбувалась в тому ж періоді, в якому відбулось їх придбання.

Відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент видання податкових накладних) позивач виписав податкові накладні № 4 від 01.12.2017, № 17 від 04.12.2017, № 21 від 27.11.2017, № 24 від 08.12.2017 року та в установлений законом термін подав ці податкові накладні на реєстрацію в порядку, передбаченому цією статтею, на що отримав повідомлення відповідача з посиланням на п. 201.16 ст. 201 ПКУ про зупинення реєстрації податкової накладної, оскільки остання "відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 N0567". Зазначалося, що за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 41.00. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту в п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 N0567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

Витребувані відповідачем пояснення з додатками були скеровані йому у форматі електронного документа за формою J 1312302. На підтвердження пояснень підприємством позивача надано таблицю даних платника податку.

Незважаючи на наявність документів, передбачених вичерпним переліком, встановленим Наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.17, відповідач прийняв спірні рішення про відмову у реєстрації податкової накладної. В якості підстави відмовив кожному рішенні зазначено наступне: "надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку/ коригування".

Проте, які ж саме документи були складені з порушенням законодавства або які саме документи не були надані, але очікувалися податковим органом для утворення достатніх підстав реєстрації - в рішенні не зазначалось.

Судом з'ясовано, що Рішенням комісії ДФС України від 15.01.18 № 556649/39374557 відмовлено в реєстрації податкової накладної № 4 від 01.12.2017 року на суму 68 421, 28 грн. з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Рішенням комісії ДФС України від 15.01.18 № 556648/39374557 відмовлено в реєстрації податкової накладної № 17 від 04.12.2017 року на суму 79 358, 40 грн. з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Рішенням комісії ДФС України від 15.01.18 № 556647/39374557 відмовлено в реєстрації податкової накладної № 21 від 27.11.2017 року на суму 14 833, 68 грн. з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Рішенням комісії ДФС України від 24.01.18 № 569583/39374557 відмовлено в реєстрації податкової накладної № 24 від 08.12.2017 року на суму 72 664, 25 грн. з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Не погодившись з зазначеними рішеннями позивач звернувся щодо їх оскарження до суду.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне:

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно підпунктів "а", "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

За приписами пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" № 1246 від 29.12.2010, податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно яких реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної / розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній / розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Суд зазначає, що абзацем 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" № 190 від 29.03.2017 встановлено, що комісія Державної фіскальної служби приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Абзацем 2 Постанови № 190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або "надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування", або "надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування".

Проте, в рішеннях комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних від

15.01.18 № 556649/39374557, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 4 від 01.12.2017 року на суму 68 421, 28 грн.; від 15.01.18 № 556648/39374557, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 17 від 04.12.2017 року на суму 79 358, 40 грн.; від 15.01.18 № 556647/39374557, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 21 від 27.11.2017 року на суму 14 833, 68 грн.; від 24.01.18 № 5б9583/39374557, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 24 від 08.12.2017 року на суму 72 664, 25 грн. не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Отже, на думку суду, оскаржувані рішення не містить чіткого визначення підстав для прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкових накладних.

Суд також зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна / розрахунок коригування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що контролюючий орган не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.

Відтак, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення є необґрунтованим, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковими накладними, у реєстрації яких було відмовлено, а тому є таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи N R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 № 7, суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Так, відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За приписами пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Аналізуючи дані положення кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Окрім того, суд звертає увагу на приписи п.п. 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМ України № 1246 від 29.12.2010, (зі змінами), яким передбачалось, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду). У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної, при цьому датою реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, нормами Податкового кодексу України та Порядку чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної та можливості зазначення дати її реєстрації.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України N 475/97-ВР від 17.07.97; Конвенція набула чинності для України 11.09.97.

За приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю Фасад- сервіс (код 32438415): № 4 від 01.12.2017 року; № 17 від 04.12.2017 року; № 21 від 27.11.2017 року, №24 від 08.12.2017 року, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Суд вказує, що відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

А згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Фасад-сервіс" (61072, м. Харків, просп. Науки, буд. 27, корп. Б код ЄДРПОУ: 39374557), до Державної фіскальної служби України (04655, м. Київ, Львівська площа. 8, код ЄДРПОУ 39292197) про скасування рішень - задовольнити.

Скасувати рішення Державної фіскальної служби України (04655, м. Київ, пл. Львівська, 8, код ЄДРПОУ 39292197):

- від 15.01.18 № 556649/39374557, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №4 від 01.12.2017 року;

- від 15.01.18 № 556648/39374557, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 17 від 04.12.2017 року;

- від 15.01.18 № 556647/39374557, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 21 від 27.11.2017 року;

- від 24.01.18 № 5б9583/39374557, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 24 від 08.12.2017 року.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю Фасад- сервіс (код ЄДРПОУ 32438415): № 4 від 01.12.2017 року; № 17 від 04.12.2017 року; № 21 від 27.11.2017 року; № 24 від 08.12.2017 року.

Стягнути з Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, пл. Львівська, 8 код ЄДРПОУ 39292197) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Фасад-сервіс" (61072, м. Харків, просп. Науки, буд. 27, корп. Б код ЄДРПОУ: 39374557) у розмірі 14096,00 грн. (чотирнадцять тисяч дев'яносто шість гривень 00 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде виготовлено протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 29 жовтня2018 року.

Суддя Шляхова О.М.