Рішення

від 29.10.2018 по справі 826/10826/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 29 жовтня 2018 року                      № 826/10826/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кернест» до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про скасування Наказу №8317 від 23.08.2017 року О Б С Т А В И Н И С П Р А В И: Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернест» (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління ДФС у м. Києві №8317 від 23.08.2017 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Кернест». Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 01.09.2017 р., відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 06.02.2018 року. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідачем прийнято неправомірно наказ, яким на підставі пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України у зв'язку з ненаданням пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит ГУ ДФС від 21.02.2017 року №2520/10/26-50-12-01-10 вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Кернес». У свою чергу Позивачем листом №15/03-17 від 15.03.2017 року зазначив про невідповідність запиту нормам чинного податкового законодавства України, що звільняє його від обов'язку надавати відповідь, що відповідно дає підстави для висновку про необґрунтованість спірного наказу. Представником Відповідача надано суду письмовий відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на пп. 20.1.4, 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, п.п. 61.1, 61.2 ст. 61, ст. 62, п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78, п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу, оскільки запити були направлені відповідачем у зв'язку з отриманням податкової інформації про можливу недостовірність визначення позивачем даних податкового кредиту за період грудень 2016 року. На підставі п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу Відповідачем було прийнято наказ від 23.06.2017 року №8317 проведення документальної позапланової виїзної перевірки Позивача. В судовому засіданні 06.02.2018 року Судом прийнято рішення про розгляд справи в спрощеному провадженні у відповідності до частини 5  статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції, яка діє з 15.12.2017 р. ). Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне. В С Т А Н О В И В: Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернест» (код ЄДРПОУ 39367707)  зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань. Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у м. Києві відповідно до пп.16.1.5 і 16.1.7 п. 16.1 ст. 16, пп.20.1.2 п.20.1 ст.20, п.1,3 абзацу 3 пп.73.3 ст.73, пп.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, п. 14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1245 направлено на адресу ТОВ «Кернест» письмовий запит від 21.02.2017 року за вих. №2520/10/26-50-12-01-10 про надання пояснень та їх документальних підтверджень. Листом від 15.03.2017 року за вих.№15/03-17 Позивачем повідомив Контролюючий орган, що вищезазначений запит не відповідає нормам чинного податкового законодавства, що звільняє його від обов'язку надавати відповідь. Вважаючи Наказ від 23.08.2017 року №8317 незаконним та винесеним з порушенням вимог чинного законодавства, Позивач звернувся до суду з даним позовом. Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, що  23.06.2017  року начальником ГУ ДФС у м. Києві був винесений наказ №8317 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Кернест» (код  ЄДРПОУ 39367707)». Зі змісту цього наказу вбачається, що відповідно до вимог підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, у зв'язку з ненаданням пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит ГУ ДФС у м. Києві від 21.02.2017 року за вих.№ 2520/10/26-50-12-01-10 наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку ТБ «Кернест» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Ен-Торг» (код 40685536), ТОВ «Теса-Груп» (код 39383446), ТОВ «Епіцентрік-Хоз» (код 38549020), ТОВ «Істайл 2016» (код 40267965), ТОВ «Світ Шпалер» (код 36226315), ПП «ПММ» (код 25090375) та контрагентами-покупцями ТОВ «ТК «Алокс» (код 40188171), ТОВ «НВП «Технобудпроект» (код 36935123), ТОВ «Теса-Групп» (код 39383446), ТОВ «Рембуд МГМ» (код 32771190), ТОВ «НВФ «Промтенологія» (код 37453296) за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року, тривалістю 5 робочіх днів з 29.08.2017 року по 04.09.2017 року. Підстава: доповідна записка  управління аудити у сфері матеріального виробництва від 22.08.2016 року №2312/26-15-14-01-05. Відповідно до статті 62 Податкового кодексу України, одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених Кодексом. Згідно із абзацами 4,5 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, передбачено пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. Пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової виїзної перевірки. Так, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з визначених обставин, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245 "Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом" (далі - Порядок). Зокрема, чітко визначено перелік підстав для направлення суб'єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення. Так, відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. За змістом пункту 10 Порядку встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують. У разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому пункту 73.3 статті 73 Кодексу, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит. Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що вимоги, які висуваються до змісту запиту є нормативно визначеними і поширювальному тлумаченню не підлягають. З матеріалів справи вбачається, що запит, направлений Відповідачем на адресу Позивача містив вказівку на фактичну і правову підстави направлення запиту - пп. 16.1.5 і 16.1.7 п. 16.1 ст. 16, пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20, пункту 1 та 3 абзацу третього пп. 73.3 ст. 73, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, п. 14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1245, а також обставини, встановлені на наслідком діяльності інформаційних систем автоматизованого моніторингу. Запит містив опис інформації, що запитується, та орієнтовний перелік документів, що її підтверджують. За таких обставин на Позивача покладався обов'язок щодо надання інформації, про надання якої і складений запит Контролюючим органом. Відповідно до статті 81 Податкового кодексу України у наказі на проведення документальної позапланової перевірки повинно бути зазначено підставу для її проведення із зазначенням відповідного підпункту пункту 78.1 статті 78 Кодексу. В матеріалів справи міститься наказ Контролюючого органу від 23.08.2017 року №8317, який відповідає цим вимогам. Вказівка Позивача на окремі дефекти запиту про надання інформації і наказу про призначення податкової перевірки для вирішення оспорюваного питання значення немає, оскільки відсутність або неповнота посилань на конкретні пункти Кодексу не повинні розглядатися як підстава для визнання наказу протиправним, якщо зі змісту такого наказу видається за можливе ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення відповідної перевірки Аналогічна позиція викладена в Ухвалах ВАСУ від 09.07.2014 року по справі №К/800/19335/13 та від 25.02.2015 року у справі №826/5689/13-а) Фактичною підставою для проведення позапланової виїзної перевірки Позивача стало ненадання ним пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит. Письмовий запит щодо необхідності подання пояснень сформований податковим органом на підставі інформації з інформаційних систем автоматизованого моніторингу. Відповідно до змісту пунктів 74.2, 74.3 статті 74 Податкового кодексу України, у редакції, що діяла на момент призначення позапланової виїзної документальної перевірки, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики. Враховуючи вищевикладене Суд приходить до висновку, що Контролюючим орган при направленні запиту про надання інформації від 21.02.2017 року за вих.№ 2520/10/26-50-12-01-10, а відповідно й при винесенні Наказу №8317 від 23.08.2017 року діяв на підставі, в порядку і у спосіб, передбачений законодавством. Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 24.12.2010 № 21-25а10, у разі коли платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами. Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки. Одночасно при розгляді адміністративних справ за позовами платників податків про скасування наказів про проведення позапланових невиїзних перевірок Верховний Суд України в своїх постановах (від 27.01.2015 № 21-425а14, від 09.02.2016 у справі № 826/5689/13-а та від 16.02.2016 у справі № 826/12651/14) виклав думку про те, що право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої перевірки. Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції станом на січень 2018 р.) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З аналізу вищезазначеного, Суд прийшов до висновку, що позови платників податків, спрямовані на оскарження наказів про призначення позапланових виїзних перевірок, дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення таких перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому випадку в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки. До аналогічних висновків дійшов також Вищий адміністративний суд України в Постанові від 16.03.2017 р. №К/800/54814/15, Ухвалах: від 15.03.2017 р. № К/800/48663/15, від 12.04.2016 р. №К/800/34845/14, 04.10.2016 р. № К/800/8821/16). Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись положеннями статей 2 - 4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В И Р І Ш И В: У задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Кернест» (адреса: 03039, м. Київ, пров. Руслана Лужевського, б. 14, корп. 7, оф. 32) відмовити в повному обсязі. Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.           Суддя                                                                                                А.Б. Федорчук