Рішення

від 25.10.2018 по справі 826/9562/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 жовтня 2018 року № 826/9562/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

за позовом Товариства обмеженою відповідальністю "СТ Профі Груп" доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування ППР №1772615147 , В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю СТ Профі Груп (далі - позивач) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1772615147 від 17 липня 2017 року форми Р на суму 127 169,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням ДФС у м. Києві надіслано інформаційну довідку вих. №87 від 23 червня 2017 року, яка свідчить про те, що за період, який перевіряється Товариство з обмеженою відповідальністю СТ Профі Груп були великі матеріальні витрати на навчання, обладнання, матеріали та у декларацію з прибутку підприємства не відносилися деякі витрати, в тому числі і по підприємствам Товариству з обмеженою відповідальністю Кордон Трейд та Товариству з обмеженою відповідальністю Печерськстрой . Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю СТ Профі Груп підтверджує господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю Кордон Трейд , але витрати, які були зазначені в декларації, виникли не в результаті діяльності з Товариством з обмеженою відповідальністю Кордон Трейд , а з іншими контрагентами: Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Ал.Фі , Приватним підприємством Аз-Фрукт , СПД ОСОБА_2

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.

У відзиві на адміністративний позов представник податкового органу зазначив, що відповідно до матеріалів кримінального провадження №32016100060000117 від 27 вересня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27 частини 3 статті 212 Кримінального кодексу України, колишній засновник, директор та головний бухгалтер Товариства з обмеженою відповідальністю Кордон Трейд ОСОБА_3 зареєструвала підприємство за грошову винагороду без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, та те, що вона не причетна до ведення фінансово-господарської діяльності вказаних підприємств, документів по взаємовідносинам із підприємствами-контрагентами не складала та не підписувала, фінансову та податкову звітність не складала та не подавала до контролюючих органів. Наведені факти, на думку податкового органу, свідчать про здійснення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Кордон Трейд без настання правових наслідків, для забезпечення вигоди третіх осіб шляхом формального оформлення первинних документів.

Представник контролюючого органу стверджує, що в діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Кордон Трейд встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою заниження фінансового результату, не мають реального товарного характеру.

Зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку спрощеного провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 11 травня 2017 року по 29 червня 2017 року на підставі направлень №467/26-15-14-07-02, №468/26-15-14-07-02, №1562/26-15-14-03-03 від 11 травня 2017 року та №3037/26-15-14-04-06 від 12 травня 2017 року, виданих Головним управлінням ДФС у м. Києві, згідно наказу Головного управління ДФС у м. Києві №3301 від 05 травня 2017 року та на виконання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 12 квітня 2017 року у справі №757/21157/17-к, що винесена під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №32016100060000117, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27 вересня 2016 року за ознаками злочину, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 205, частиною 5 статті 27 частини 3 статті 212 Кримінального кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю СТ Профі Груп з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, утому числі під час проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ Печерськстрой (код 39989742) та ТОВ Кордон Трейд (код 40041739) за період з 01 жовтня 2015 року по 12 квітня 2017 року відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено відповідний акт перевірки №102/26-15-14-07-02-10/34679268 від 06 липня 2017 року.

Документальною позаплановою виїзною перевіркою позивача встановлено порушення:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу, занижено податок на прибуток за 2015 рік в сумі 127 169 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, ТОВ СТ Профі Груп занижено податок на додану вартість в загальній сумі 141 298 грн., а саме: по періодах: листопад 2015 року в сумі 116 877 грн., грудень 2015 року в сумі 24 098 грн., квітень 2016 року в сумі 323 гривень;

- підпункту б пункту 176.2 статті 176 та підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України та пункту 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міндоходів України від 21 січня 2014 року №49, та наказом Мінфіну України від 13 січня 2015 року №4, щодо подання не у повному обсязі та з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку за 3-4 кв.2015, 1-4 кв.2016 та І кв. 2017, та несвоєчасно подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за 1 кв.2016 року;

- пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року №2464-VI та пункту 1 розділу ІІІ наказу Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року №435 Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ;

- пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року №2464-VI у результаті несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

17 липня 2017 року Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №1772615147, яким Товариству з обмеженою відповідальністю СТ Профі Груп збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 127 169,00 грн.

Незгода позивача із вказаним податковим повідомленням-рішенням зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Згідно п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до чч.1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до аб. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Проте, фактично підставою для висновків акту перевірки і винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стала інформація з ІС "Податковий блок" щодо контрагента позивача, інформація, отримана від оперативного управління Головного управління ДФС у м. Києві - пояснення посадової особи контрагента, яка заперечила факт підписання нею будь-яких документів щодо господарської діяльності ТОВ Кордон Трейд .

Будь-яких інших підстав для висновку про порушення позивачем вимог п. 44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого зроблено висновок про завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад-грудень 2015 року, квітень 2016 року у сумі 141 298 грн., а також заниження податку на прибуток за 2015 рік в сумі 127 169 грн.

Згідно ч. 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Посилання контролюючого органу на інформацію щодо контрагента позивача та інформація, отримана від оперативного управління Головного управління ДФС у м. Києві, не можуть бути визнані обґрунтованими та достатніми для викладених у акті перевірки висновків, а саме.

Надана інформація у вигляді пояснень посадової особи контрагента сама по собі ніякої доказової сили не має, тоді як належним доказом в даному випадку могли би бути виключно вироки суду щодо посадових осіб вказаних підприємств, що набули законної сили, щодо вчинення ними кримінальних правопорушень, пов'язаних з фіктивним підприємництвом чи ухиленням від сплати податків, тощо.

За відсутності відповідного вироку суду, де визнані встановленими факти, зібрані під час розслідування кримінальних справ, будь-яка зібрана під час розслідування інформація не може бути належним доказом, оскільки вона може не знайти підтвердження за результатами судового розгляду відповідної кримінальної справи.

Зокрема, саме за наявності відповідного вироку суду була визнана обґрунтованою позиція контролюючого органу у справі №К/9901/1478/18 (2а-7075/12/2670) Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (постанова від 16 січня 2018 року) http://reyestr.court.gov.ua/Review/71630425.

Станом на час оформлення податкових накладних позивачу вказане підприємство мало статус платника ПДВ, і наступне анулювання відповідного свідоцтва не може бути підставою для висновку про відсутність підстав для видачі податкових накладних у попередні періоди.

Також суд зазначає, що встановлення податковим органом порушень податкового законодавства у діях інших суб'єктів господарювання, ніж позивач, в будь-якому випадку не може бути підставою для висновку про наявність порушень податкового законодавства у господарській діяльності всіх контрагентів порушника.

Поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

А відтак, за умови невстановлення контролюючим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

У той же час, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що ані з акту перевірки, ані з письмових заперечень відповідача не вбачається, що контролюючим органом досліджувався реальний рух активів в процесі здійснення відповідної господарської операції, не наведено доказів залучення контрагента позивача до схеми мінімалізації податкового навантаження та отримання неправомірної податкової вигоди, зокрема, відсутні докази порушення фіскальних інтересів за результатами таких взаємовідносин, ухилення від сплати податків.

При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами ч. 2 статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Згідно п. 38 рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2017 року у справі Інтерсплав проти України суд нагадує, що держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними, і їх застосування підлягає перегляду органами Конвенції (див. рішення у справі "Lithgow and Others v. the United Kindom" від 8 липня 1986 року, Серія А, N 102, стор. 50-51, пп. 121-122). На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.

Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань (Case of Intersplav v. Ukraine, Application no. 803/02 (http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx?i=001-78872 ; http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/974_194).

В той же час, у суду відсутні підстави для висновку про невжиття позивачем належних заходів для встановлення особи свого контрагента та наявності підстав для висновку про ведення ним протиправної діяльності, зокрема, отримання інформації з загальнодоступних джерел, тоді як інформаційні бази контролюючого органу, не є загальнодоступним джерелом, і неврахування позивачем вказаної інформації не може свідчити про недотримання ним принципу належної обачності.

Крім того, в матеріалах справи наявна інформаційна довідка №28 від 02 лютого 2018 року, з якої вбачається, що за період, який перевіряється на ТОВ СТ Профі Груп були великі матеріальні витрати на навчання, обладнання, матеріали та у декларацію з прибутку підприємства не відносилися деякі витрати, в тому числі і по підприємствам ТОВ Кордон Трейд та ТОВ Печерськстрой , а тому витрати, які були зазначені в декларації, виникли не в результаті діяльності з ТОВ Кордон Трейд та ТОВ Печерськстрой , а з контрагентами: фірма АЛ.Фі (код ЄДРПОУ 37290601) 4,4 млн.грн.; ПП Аз-Фрукт (код ЄДРПОУ 34878980) 978 тис.грн.; СПД ОСОБА_2 (НОМЕР_1) 399 тис.грн.

Згідно ч. 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

В даному випадку відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення на порушення принципу обґрунтованості, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю СП Профі Груп задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві №1772615147 від 17 липня 2017 року.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СП Профі Груп (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 2/4, кв. 87, код ЄДРПОУ 34679268) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 920,00 (одна тисяча дев'ятсот двадцять гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук