Рішення

від 25.10.2018 по справі 826/7116/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 жовтня 2018 року № 826/7116/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали адміністративної справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Дельта-Імпрекс" (03680, м. Київ, вул. Святошинська, 34) доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0019671404, №0019681444 , В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Дельта-Імпрекс (далі по тексту - позивач) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить: скасувати податкове повідомлення-рішення №0019671404 від 17 квітня 2018 року про збільшення суми ПДВ до сплати в розмірі 51 246,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0019681404 від 17 квітня 2018 року про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 8 307,00 грн, винесених на підставі акту №311/26-15-14-04-05/38966090 від 30 березня 2018 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Компанія Дельта-Імпрекс (код ЄДРПОУ 38966090) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ПП Омікрон (код 30471869) за липень 2015 року, вересень 2015 року, березень 2016 року, травень 2016 року, липень 2016 року та вересень 2016 року, складеного державними ревізорами Головного управління ДФС у м. Києві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки щодо нереальності операцій між позивачем та ПП Омікрон ґрунтуються виключно на протоколі допиту директора ПП Омікрон та документах щодо здійснення досудового розслідування кримінального провадження №32016100100000027 від 29 лютого 2016 року. Додатково представник позивача стверджував, що позивач не зобов'язаний та не мав можливості перевіряти весь ланцюг постачання придбаних товарів та послуг, оскільки такий обов'язок відсутній у діючому Податкового кодексу України. На думку позивача, будь-який суб'єкт господарювання не зобов'язаний мати ті чи інші основні засоби для здійснення поточної діяльності, крім того, він не обмежений в укладанні господарських договорів з іншими суб'єктами господарювання, які б надавали такому суб'єкту відповідні послуги та роботи.

В частині доводів податкового органу щодо ненадання ТТН, позивач повідомив, що наявність та відсутність ТТН, подорожній листів чи транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом та не пов'язано з дотриманням вимог податкового законодавства.

Представник податкового органу у відзиві на адміністративний позов зазначив, що враховуючи наявність у матеріалах справи протоколу допиту від 16 вересня 2016 року, у якому ОСОБА_1 вказує про непричетність до фінансово-господарської діяльності ПП Омікрон , а також згідно інформаційних баз даних Головного управління ДФС у м. Києві встановлено, що по ПП Омікрон заведено до картки суб'єктів фіктивного підприємництва від 16 вересня 2016 року, в результаті порушення кримінальної справ за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України.

Податковий орган стверджує, що контрагент-постачальник зареєстрований з метою реалізації товарів по ухиленню від сплати податків реально діючим СПД в тому числі для ТОВ Компанія Дельта-Імпрекс шляхом незаконного формування податкового кредиту. На думку контролюючого органу, ТОВ Компанія Дельта-Імпрекс не проявило розумної обережності при укладенні договорів з постачальником ПП Омікрон .

Крім того, в клопотанні представник податкового органу просив не брати до уваги як належний доказ подану позивачем копію нотаріально завіреної заяви ОСОБА_1 від 03 листопада 2016 року, оскільки така заява складена уже після проведення фінансово-господарських операцій із позивачем та після дачі пояснень правоохоронним органам. При цьому, представник відповідача стверджує, що нотаріус, завіряючи заяву від 03 листопада 2016 року завірив підпис ОСОБА_1, а не достовірність інформації, викладеної у заяві.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 19 березня 2018 року по 23 березня 2018 року на підставі направлення від 19 березня 2018 року №432/26-15-14-04-05, виданого Головним управлінням ДФС у м. Києві, відповідно до пункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 16 березня 2018 року №4083, проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Дельта-Імпрекс (код ЄДРПОУ 38966090) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ПП ОМІКРОН (код ЄДРПОУ 30471869) за липень 2015 року, вересень 2015 року, березень 2016 року, травень 2016 року, липень 2016 року та вересень 2016 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки №311/26-15-14-04-05/38966090 від 30 березня 2018 року.

Перевіркою Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Дельта-Імпрекс з питань дотримання вимог податкового законодавства за період липень 2015 року, вересень 2015 року, березень 2016 року, травень 2016 року, липень 2016 року та вересень 2016 року встановлені порушення: п. 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми від'ємного значення, що нараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за липень та вересень 2015 року (ряд. 24 декларації) на загальну суму 8 307 грн. та встановлено заниження суми податку на додану вартість у сумі 40 997 грн.: липень 2015 року - 199 грн.; вересень 2015 року - 20 327 грн.; березень 2016 року - 3 417 грн., травень 2016 року - 6 766 грн., липень 2016 року - 4 782 грн., вересень 2016 року - 5 506 грн.

Вказані висновки ґрунтуються на тому, що до перевірки не надано жодних документів, які б фактично підтверджували транспортування ТМЦ від постачальника до покупця. За таких обставин, неможливо встановити, де, за якою адресою, ким та якими транспортними засобами здійснювалось відвантаження та перевезення товару від контрагента - постачальника ПП Омікрон до покупця - ТОВ Компанія Дельта-Імпрекс .

Крім того, до перевірки не надано жодних документів, що підтверджують якість та ідентифікацію товару, технічні характеристики, виробника товару, країну походження товару, а саме - сертифікати відповідності товарів, паспорта заводів виробників, про що складено акт ненадання документів при проведенні документальної позапланової перевірки №495/26-15-14-04-05 від 23 березня 2018 року.

Також в акті перевірки зазначено, що Головним управлінням ДФС у м. Києві отримано лист від 23 вересня 2016 року №4368/7/26-59-23-01, в якому зазначено, що співробітниками ОУ та СУ ФР Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в ході проведення заходів в межах кримінального провадження №32016100100000027 від 29 лютого 2016 року, зареєстрованого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України ліквідовано діяльність конвертаційного центру , який надавав послуги підприємствам реального сектору економіки з формування незаконного податкового кредиту та переведення безготівкових коштів у готівку. Серед учасників конвертаційного центру є ПП Омікрон (код ЄДРПОУ 30471869). Так, під час розслідування кримінального провадження було запитано в якості свідка директора, засновника ПП Омікрон (код ЄДРПОУ 30441851) гр. ОСОБА_1, яка надала покази щодо непричетності до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

В акті перевірки зазначено, що до Єдиного реєстру судових рішень внесена ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року справа №761/39520/16-к щодо кримінального провадження №32016100100000027 від 29 лютого 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

На думку податкового органу, операції ПП Омікрон неможливо підтвердити, оскільки директором, головним бухгалтером та засновником підприємства надано пояснення про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, що свідчить про нереальність господарських операцій.

На підставі вказаних висновків акта перевірки податковим органом 17 квітня 2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0019671404, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Дельта-Імпрекс збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 51 246,00 грн., в т.ч. за податковими зобов'язаннями у розмірі 40 997,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 10 249,00 грн.

Крім того, 17 квітня 2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0019681404, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8 307,00 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, при дослідженні наданих до перевірки документів по взаємовідносинам ТОВ Компанія Дельта-Імпрекс з ПП Омікрон встановлено, що господарській операції між ТОВ Компанія Дельта-Імпрекс та ПП Омікрон у липні 2015 року, вересні 2015 року, березні 2016 року, травні 2016 року, липні 2016 року та вересні 2016 року на підставі рахунків-фактур №ОМ-156 від 27 липня 2015 року, №ОМ-61 від 09 вересня 2015 року, №ОМ-128 від 18 вересня 2015 року, №ОМ-144 від 22 вересня 2015 року, №ОМ-170 від 25 вересня 2015 року, №ОМ-176 від 28 вересня 2015 року, №ОМ-0000170 від 23 березня 2016 року, №ОМ-00143 від 24 травня 2016 року, №ОМ-000040 від 06 липня 2016 року, №ОМ-221 від 27 липня 2016 року, №ОМ-22 від 05 вересня 2016 року.

В акті перевірки зазначено, що згідно рахунків ПП Омікрон здійснено постачання ТМЦ, на що виписано:

видаткові накладні- №ОМ-0000160 від 27 липня 2015 року, №ОМ-0000061 від 09 вересня 2015 року, №ОМ-0000128 від 18 вересня 2015 року, №0000144 від 22 вересня 2015 року, №ОМ-0000144 від 22 вересня 2015 року, №ОМ-0000170 від 25 вересня 2015 року, №ОМ-0000182 від 28 вересня 2015 року, №ОМ-000170 від 29 березня 2016 року, №ОМ-000143 від 24 травня 2016 року, №ОМ-0000040 від 06 липня 2016 року, №ОМ-0000221 від 27 липня 2016 року, №ОМ-0000022 від 05 вересня 2016 року;

рахунки - №ОМ-156 від 27 липня 2015 року, №ОМ-61 від 09 вересня 2015 року, №ОМ-128 від 18 вересня 2015 року, №ОМ-144 від 22 вересня 2015 року, №ОМ-170 від 25 вересня 2015 року, №ОМ-176 від 28 вересня 2015 року, №ОМ-0000170 від 23 березня 2016 року, №ОМ-00143 від 24 травня 2016 року, №ОМ-000040 від 06 липня 2016 року, №ОМ-221 від 27 липня 2016 року, №ОМ-22 від 05 вересня 2016 року;

податкові накладні - №160 від 27 липня 2015 року, №61 від 09 вересня 2015 року, №128 від 18 вересня 2015 року, №144 від 22 вересня 2015 року, №170 від 25 вересня 2015 року, №182 від 28 вересня 2015 року, №170 від 23 березня 2016 року, №143 від 24 травня 2016 року, №40 від 06 липня 2016 року, №221 від 27 липня 2016 року, №22 від 05 вересня 2016 року.

Копії первинної документації представником позивача до суду не надано, як і не вказано причин неможливості подання такої документації.

Водночас, як вказано в акті перевірки та не заперечується представником позивача, до перевірки не надано жодних документів, які б фактично підтверджували транспортування ТМЦ від постачальника до покупця. За таких обставин, неможливо встановити, де, за якою адресою, ким та якими транспортними засобами здійснювалось відвантаження та перевезення товару від контрагента - постачальника ПП Омікрон до покупця - ТОВ Компанія Дельта-Імпрекс .

Крім того, до перевірки не надано жодних документів, що підтверджують якість та ідентифікацію товару, технічні характеристики, виробника товару, країну походження товару, а саме - сертифікати відповідності товарів, паспорта заводів виробників, про що складено акт ненадання документів при проведенні документальної позапланової перевірки №495/26-15-14-04-05 від 23 березня 2018 року.

При цьому, зазначається, що первинна документація ПП Омікрон підписувалась ОСОБА_1, яка спростувала свою причетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ПП Омікрон , згідно відібраних пояснень в рамках кримінального провадження №32016100100000027.

Крім того, в ході перевірки не підтверджено факт виконання робіт та поставки товару між позивачем та його контрагентом, що свідчить, що правочини між останніми вчинено без мети настання реальних наслідків. Оскільки реальність та можливість вчинення господарських операцій у ПП Омікрон відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Однак, вирішуючи дану справу суд зважає на те, що позивачем на надано документів які б фактично підтверджували надання послуг, а саме: звітів про надання послуг, калькуляцій з зазначенням витрат та ресурсів, у яких би зазначалось використання трудових ресурсів, часу, обсягів, виду наданих послуг, завірених відповідальними особами та особами які їх надавали та інших.

Також, відсутні докази поставки товарів, зокрема докази приймання (розвантаження, навантаження); доказів формування основних фондів; довіреностей на отримання матеріальних цінностей товару уповноваженою особою; доказів оприбуткування товару; доказів того, що спірні господарські операції були вчиненні з наміром отримати матеріальну вигоду та мали на меті досягнення ділової мети.

Окрім того, суд враховує наявність кримінального провадження №32016100100000027 за фактом фіктивного підприємництва відносно ПП Омікрон .

Так, у постановах Верховного Суду України від 17.11.2015 р. справа №2а/3264/11/1070, від 12.09.2017 р. справа № 826/10933/14 було викладено правову позицію, згідно якої первинні документи, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими і підписаними звітними документами, що посвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, а тому віднесення сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. При цьому також наведений наступний висновок: статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами .

Отже, сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Тобто згідно вказаних рішень вирок по статті 205 Кримінального кодексу України щодо однієї особи - фіктивного суб'єкта господарювання - позбавляє права на податкову вигоду всіх його контрагентів незалежно від реальності чи нереальності господарських операцій. Проте навіть за відсутності вироку показання посадових осіб умовно фіктивного контрагента в кримінальному провадженні можуть бути доказами у адміністративній справі щодо права платника податків на податкову вигоду (податковий кредит і витрати).

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товару фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Враховуючи вищенаведене, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, наданням послуг та їх реалізацією, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту та валових витрат є правомірними.

Стосовно наявності нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 №2826 від 03 листопада 2016 року, в якій остання вказує, що має відношення до ПП Омікрон , суд зазначає, що в такій заяві нотаріусом посвідчується справжність підпису особи, а не достовірність викладених в такій заяві обставин.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення вимог чинного законодавства занижено податок на додану вартість на суму 51 246,00 грн. та завищення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 8 307,00 грн.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкового повідомлення-рішення 17 квітня 2018 року №0019681404 та №0019671404, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на вищевикладене, виходячи із меж заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача, а тому в задоволенні позовних вимог відмовляє.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із відмовою у задоволенні позову відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246, 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Дельта-Імпрекс" (03680, м. Київ, вул. Святошинська, 34) відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук