Постанова

від 27.04.2007 по справі 14/322-06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/322-06

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.04.07                                                                                       Справа №14/322-06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі: Шерник О.В.

за участю представників позивача: Петренко І.В. довіреність № 4/5-304 від 17.04.2007р.

представників відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 14/322-06 та апеляційну скаргу Херсонського міжгосподарського колективного шляхо – будівного підприємства, м. Херсон

на рішення господарського суду Херсонської області від 14.11.2006р. у справі 14/322-06

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Київський механічний завод «Магістраль» ім. М.П. Шульгіна, м. Київ

до відповідача Херсонського міжгосподарського колективного шляхо - будівного підприємства, м. Херсон

про стягнення суми

Склад колегії змінювався.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1395 від 27.04.2007р. справа № 14/322-06 прийнята до розгляду колегією суддів у складі: головуючого судді – Мойсеєнко Т.В. (доповідач), судді: Кагітіна Л.П., Шевченко Т.М.

Колегія суддів прийняла справу до провадження. У судовому засіданні 27.04.2007 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.11.2006р. у справі №14/322-06 (суддя Гридасов Ю.В.) позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 52800грн. - основного боргу. В частині вимог про стягнення 25400грн. провадження у справі припинено. Судові витрати покладено на відповідача. При прийнятті рішення суд послався на положення ст. ст. 193,175 Господарського кодексу України та ст. ст. 526, 612 ЦК України.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові у сумі 52000грн. В апеляційній скарзі заявник зазначає, що суд розглянувши справу порушив вимоги матеріального права, не вірно застосував ст. 764, 762, 612 ЦК України п.8.1. договору оренди технічних засобів, що привело до невірного прийняття рішення по справі. Із посиланням на п. 6 ст. 762 ЦК України, зазначає, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Цими обставинами у даній справі є зимово-весняний період, в який ремонтно-дорожні роботи проводитись не можуть за встановленими державними нормами. Відповідно до п. 8.1. договору оренди повернення майна до орендодавця покладене на обидві сторони договору та за кошти орендаря. Відповідач також наголошує на тому, що він на виконання п. 8.1. договору неодноразово повідомляв позивача про повернення найманого майна за кошти відповідача. Позовні вимоги в частини терміну оренди після закінчення дії договору, де позивач нарахував оренду плату за неповернення майна за 10 місяців 52000 грн., відповідач не визнає.

У судові засідання 14.03.2007р. та 27.04.2007р. відповідач не з'явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (оригінал доданий до матеріалів справи).

ВАТ «Київський механічний завод «Магістраль» ім. М.П. Шульгіна, м. Київ у відзивах на апеляційну скаргу направлених на адресу Запорізького апеляційного господарського суду 16.03.2007 року, 20.04.2007 року та його представник у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення повним та обґрунтованим, прийнятим із правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому просять залишити його в силі, апеляційну скаргу - без задоволення. Позивач зазначає, що відповідачу надавалась згідно договору № 12 від 03 січня 2004р. фреза моделі ФС-2 та сама модель була повернута тільки  в листопаді 2005 р. Відповідач не спростовує того, що технічні засоби повернуті несвоєчасно. Згідно умов договору оренди у випадку неповернення  об'єкта оренди по закінченню терміну оренди майно  вважається в оренді до  його повернення з відповідною оплатою. Позивач вважає доводи відповідача, що викладені в скарзі, надуманими і такими, що не ґрунтуються на нормах закону, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача Запорізький апеляційний господарський суд, встановив, що 03 січня 2004 року між ВАТ „Київський механічний завод „Магістраль" ім. М.П Шульгіна (позивач за справою, орендодавець за договором) і Херсонським міжгосподарським колективним шляхо-будівним підприємством (відповідач за справою, орендар за договором) укладено договір оренди технічних засобів-Фрези ФС-2 для знімання асфальтобетону та лафет, терміном на один рік, тобто до 31 грудня 2004року. Вартість оренди складала 5200 грн. щомісячно.

На виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем прийнято у користування предмет оренди.

Доказів повної оплати суми орендної плати у встановленому договором порядку відповідачем не надано. На момент звернення до суду сума заборгованості складала 78200грн..

Згідно акту від 08.11.05р. складеного  позивачем у присутності представників відповідача Сокол Н.Я та Красноголовцеві В.В. фреза, орендована відповідачем за договором оренди № 12, була доставлена на територію ВАТ „Київський механічний завод „Магістраль" ім. М.П Шульгіна 08.11.2005р. Відповідач даний факт не заперечує  

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог, та умов – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Згідно статі 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Зміст зазначеної статі кореспондується із змістом статі 759 ЦК України.

Відповідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов договору п. 4.1 термін дії договору оренди складає 1 рік і діє до 31.12.2004 року, а в разі не повернення в цей термін технічних засобів, ці засоби і силу п.8.1.договіру оренди вважаються в оренді до їх повернення з відповідною оплатою. Тобто договір вважається продовженим.

Відповідно до ч.4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. За відсутністю заяви однієї їх сторін при припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди він вважається пролонгованим на той же строк та на тих самих умовах. Такі самі наслідки продовження користування майном, поза строми договору оренди, передбачені ст. 764 ЦК України.

Відповідач факт отримання в оренду фрези за договором оренди № 12 від 03.01.04р. та повернення її 8 листопада 2005 року не заперечує. Не заперечує відповідач і факт наявності у нього заборгованості за договором за період до 31.12.04р. в розмірі 25400грн.

Але не погоджується з вимогами про стягнення орендної плати за 2005р. вважає, що договір  оренди припинив свою дію  і підстав для нарахування немає.

З наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача  за оренду за травень серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2004 року складає 31200 грн. та десять місяців 2005 року 52000грн., а всього 83200грн. До звернення позивачем до суду, відповідачем перераховано суму орендної плати в розмірі 5000грн. Після звернення позивача з позовом, відповідачем перераховано на користь позивача 25400грн. (платіжне доручення №1727 від 03.11.2006р.) основного боргу, а відтак суд першої інстанції цілком правомірно припинив провадження по справі в цій частині на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України

Таким чином, сума простроченого відповідачем грошового зобов'язання становить 52800грн. (83200-5000-25400=52800).

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а також наступним:

Згідно статті 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України ).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, в тому числі, шляхом укладання договорів. Свобода волевиявлення є основаним принципом укладення договорів.

Сторони за договором оренди діяли на власний розсуд обираючи контрагента за договором, предмет договору, а також строк дії договору.

Згідно п. 2 статуту Херсонського міжгосподарського колективного шляхо-будівного підприємства основною метою та предметом діяльності підприємства є, в тому числі, виконання робіт по ремонту та будівництву внутрішньогосподарських шляхів, а згідно довідки № 2569 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серед видів діяльності підприємства, основним визнаний будівництво автострад, доріг вулиць, залізниць, злітно-посадкових смуг на аеродромах. Тобто виконання робіт з використанням фрези ФС-2 для знімання асфальтобетону є для відповідача вузькоспеціальним, а відтак він не міг не знати, що у зимово-весняний період використання цього обладнання є неможливим або обмеженим, тому безпідставним є посилання заявника апеляційної скарги в тексті скарги на статтю 762 ЦК України. До того ж, виконання зобов'язань щодо сплати орендних платежів не пов'язано з неможливістю у зимовий період користуватися орендованим майном і договір не містить ніяких виключень щодо сплати орендної плати в залежності від сезонності робіт, які виконуються відповідачем.   Відповідач не був позбавлений права при укладені договору оренди фрези, визначити саме той термін, в якій обладнання буде продуктивно використовуватись або внести відповідні зміни до вже існуючого договору, що останнім не було зроблено.

Неправомірним є твердження заявника апеляційної скарги про наявність обов'язку двох сторін щодо повернення майна. Позивач прийняв на себе обов'язок передати відповідачу майно в оренду, а відповідач прийняти майно використовувати за цільовим призначенням, сплачувати орендну плату за використання фрези, а по закінченні дії договору оренди, або по закінченні використання майна повернути його орендодавцю (п. 8.1 договору). Письмові звернення відповідача до позивача із пропозицією забрати майно з наступним відшкодуванням, не є тотожними обов'язку відповідача, передбаченому за договором повернути майно самостійно або за власний рахунок. Крім того, відсутні  належні докази отримання позивачем вказаних відповідачем листів(а.с56,57). Копії з журналу реєстрації кореспонденції згідно не є належним доказом  відправлення позивачу  та отримання ним цієї кореспонденції. Слід зазначити, що журнал кореспонденції є внутрішнім документом відповідача і з даних які у ньому містяться слідує, тільки те , який підрозділ підприємства відповідача або посадова особа відповідальна за цю кореспонденцію.

Безпідставними є посилання відповідача на не надання позивачем актів виконаних робіт, рахунків та податкових накладних за послуги з оренди фрези, у договорі такого обов'язку позивача не встановлено.

Крім того. якщо відповідач вважав, що термін дії договору закінчився, то згідно ст.785 ЦК України він повинен був негайно повернути орендоване майно у стані, в якому  вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено договором, а у випадку не повернення сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення господарського суду. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами та не доведені останнім.

Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Херсонського міжгосподарського колективного шляхо – будівного підприємства, м. Херсон залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 14.11.2006р. у справі 14/322-06 залишити без змін.