Постанова

від 14.03.2007 по справі 3/89-06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/89-06

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.03.07                                                                                       Справа №3/89-06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі: Шерник О.В.

За участю:

представника позивача: не з'явився  

представника відповідача:  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Товариства з обмеженою відповідальністю “Злагода”, м. Херсон

на  рішення господарського суду Херсонської області від 29.11.2006 року у справі № 3/89-06

про стягнення суми

Встановив:

Відкрите акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Херсонобленерго”,          м. Херсон, (далі - позивач) звернулось в  господарський суд Херсонської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Злагода”, м. Херсон, (далі - відповідач) про стягнення 82.166,68 грн., які складаються з 64.678,25 грн. основного боргу за договорами про постачання електричної енергії, 11.289,514 грн. пені, 2.950,35 грн. втрат від інфляції,    3.248,57 грн. – 3% річних.     

      Рішенням господарського суду Херсонської області від 29.11.2006 року у справі № 3/89-06 (суддя Янковська І.Є.) позовні вимоги відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Херсонобленерго”, м. Херсон, задоволені частково,  з відповідача на користь позивача стягнуто 30.937,13грн. основного боргу, 2.950,35грн. інфляційних, 3.248,57грн. річних, 134,50грн. пені, 776,05грн. держмита та 111,45грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 33.741,12 грн. основного боргу провадження у справі припинено. В іншій частині позову відмовлено.   

Рішення суду мотивовано наступним.

Правовідносини між сторонами врегульовані договором № 45 оренди нежитлового приміщення від 18.05.2000 р., за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування не житлове приміщення. Передача в оренду підтверджується актом прийому-передачі від 26.05.2000 р.

Правовідносини сторін були врегульовані декількома договорами про постачання електричної енергії, за умовами яких позивач протягом 2004 – 2006 р.р. постачав відповідачу  електричну енергію. На момент розгляду спору в суді першої інстанції відповідач взяті на себе зобов'язання за договорами належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла перед позивачем заборгованість, частину якої він погасив в процесі розгляду справи. Суд першої інстанції визнав позовні вимоги щодо стягнення основного боргу, втрат від інфляції, 3% річних обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню. В частині стягнення пені з урахуванням п. 6 ст. 232 ГК України та перебігу строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов до висновку, що стягненню підлягає пеня в сумі 6.727,70 грн., але, враховуючи підстави виникнення заборгованості, зменшив розмір пені до 134,50 грн.

Не погоджуючись з винесеним судовим актом відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду. Зазначає, що суд помилково прийшов до висновку, що відносини між позивачем і відповідачем з постачання електроенергії в  2006 році регулювались договором від 01.01.2005р. № 10. Отже стягнення господарським судом заборгованості за січень та лютий 2006р є незаконним.  До того ж, суд обґрунтував стягнення 2950,35грн. інфляційних, 3248,57грн. річних тим, що підприємством відповідача не були своєчасно сплачені рахунки постачальника, однак позивачем не надано документального підтвердження надіслання відповідачеві рахунків, після отримання яких, відповідно до укладених договорів, у відповідача виникає обов'язок оплати вартості спожитої електроенергії на протязі 5 днів.  

На підставі викладеного заявник просить рішення господарського суду Херсонської області по справі № 3/89-06 змінити, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 13169,13грн. основного боргу за січень-лютий 2006р., 2950,35грн. інфляційних, 3248,57грн. річних – відмовити.

Апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 08.02.2007 року о 14-30 год.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що правовідносини сторін врегульовані договором від 01.01.2005р. №10, який в супереч вимогам п.4 ст.188 ГК України відповідач в законом установленому порядку не розірвав та продовжував в 2006р. споживати електроенергію, що підтверджується актами про обсяги спожитої електроенергії за січень, лютий 2006р., які зі сторони відповідача підписані директором ТОВ “Злагода”           Маршалом М.Д., чий підпис завірено печаткою підприємства. Доводи заявника про неотримання рахунків спростовуються підписами робітника відповідача Довженко, який щомісячно здавав звіти ХМЕМ. За казаних обставин просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 325 від 07.02.2007 року справа № 3/89-06 передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий:   Коробка Н.Д. (доповідач), судді: Шевченко Т.М., Яценко О.М.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 08.02.2007 р. у цій справі розгляд апеляційної скарги було відкладено на 21.02.2007 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача та необхідністю витребувати у сторін додаткові докази у справі. В судовому засіданні оголошувалася перерва до 14.03.2007 р. Склад колегії змінювався.           

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 745 від 14.03.2007 р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого –       Коробки Н.Д., суддів: Мірошниченка М.В., Хуторного В.М.      

14.03.2007 р. представники сторін в судове засідання не з'явилися, про час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.  

В судовому засіданні 14.03.2007 р. Запорізьким апеляційним господарським судом прийнято постанову.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, взявши до уваги доводи представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Правовідносини між позивачем та відповідачем врегульовані договором про постачання електричної енергії № 10 від 29.01.2004 р. з протоколом розбіжностей (надалі – Договір-1) та договором про постачання електричної енергії № 10 від 01.01.2005 р. з протоколом розбіжностей (надалі – Договір-2).

Згідно з умовами Договорів 1 і 2 позивач зобов'язався постачати електричну енергію відповідачу, а відповідач оплачувати позивачу її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

В абзаці 2 пункту 3 додатку № 2 до Договору-1 закріплене зобов'язання відповідача протягом 5 днів з дня отримання рахунка позивача здійснити оплату електричної енергії. Таке ж зобов'язання відповідача закріплене і в абзаці 2 пункту 3 додатку № 2 до Договору-2.

Як свідчать матеріали справи, в період: січень 2004 р. – лютий 2006 р.  відповідач споживав електричну енергію, яку постачав на виконання умов Договорів 1 і 2 позивач, що підтверджується відповідними  звітами про використання електроенергії та актами про обсяги спожитої (переданої) споживачу (субспоживачу) електричної енергії за вищевказаний період.

До сплати за спожиту в січні 2004 р. – лютому 2006 р. електроенергію відповідачу були виставлені рахунки на сплату.

Як свідчать матеріали справи та наданий сторонами в апеляційній інстанції двосторонній розрахунок боргу (міститься в матеріалах справи), внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати спожитої електричної енергії у визначені Договором-1 строки в 2004 р. у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 67.620,42 грн. За період: січень 2005 р. – лютий 2006 р. (Договір-2) у відповідача мала місце заборгованість в січні – квітні 2005 р., на кінець вказаного періоду (січень 2005 р. – лютий 2006 р.) заборгованість у відповідача перед позивачем відсутня.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов'язання щодо сплати спожитої електроенергії.

Стягнення з відповідача на користь позивача 82.166,68 грн., які складаються з    64.678,25 грн. основного боргу за Договорами 1 і 2, 11.289,514 грн. пені, 2.950,35 грн. втрат від інфляції, 3.248,57 грн. – 3% річних, стало предметом спору у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. ст. 99 та 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 275 ГК України за договором     енергопостачання    енергопостачальне підприємство (енергопостачальник)  відпускає  електричну  енергію, пару,  гарячу  і  перегріту  воду  (далі  -  енергію)  споживачеві (абоненту),  який  зобов'язаний  оплатити  прийняту   енергію   та дотримуватися  передбаченого  договором режиму її використання,  а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного  обладнання, що ним використовується. Відпуск  енергії  без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з положеннями ст. 26 Закону споживання енергії   можливе  лише  на  підставі  договору  з енергопостачальником.   

Під час розгляду справи в суді першої інстанції платіжним дорученням № 3 від     19.09.2006 р. (а.с. 68, т. 2) відповідач перерахував позивачу 33.741,12 грн.  Платіжне доручення містить призначення платежу: "Плата за електроенергію". В матеріалах справи міститься копія листа відповідача № 1-9/106 від 06.03.2007 р., в якому відповідач просить позивача суму  33.741,12 грн. зарахувати в рахунок боргу за електроенергію за 2004 р.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо припинення провадження у справі в частині стягнення 33.741,12 грн. основного боргу на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору.

Як свідчить, двосторонній розрахунок боргу, підписаний сторонами, зазначену суму зараховано в рахунок погашення боргу за 2004 р., отже заборгованість за 2004р. складає 33.879,30 грн.  

Доказів погашення зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Але, враховуючи, що позивачем до стягнення заявлено 64.678,25 грн. основного боргу, з урахуванням припинення провадження у справі в частині стягнення 33.741,12 грн. основного боргу, господарський суд першої інстанції правомірно встановив, що позовні вимоги в частині стягнення 30.937,13 грн. основного боргу є обґрунтованими і підлягають стягненню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції в сумі 2.950,35 грн. та 3% річних в сумі 3.248,57 грн. за період з лютого 2004 р. по лютий 2006 р. обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 4.2.1 Договорів 1 і 2 передбачена відповідальність відповідача: за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3 – 2.2.4 Договорів, з порушенням термінів, визначених додатком № 2 до Договорів, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню за неналежне виконання умов Договорів 1 і 2.

Але на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо зменшення розміру стягуваної пені до 134,50 грн. з урахуванням підстав виникнення заборгованості через несплату за спожиту електроенергію з боку населення.

У зв'язку з вищевикладеним, порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України,  Запорізький апеляційний господарський суд

                                               ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу  товариства з обмеженою відповідальністю “Злагода”, м. Херсон, залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від        29.11.2006 року у справі № 3/89-06 – без змін.