Постанова

від 29.10.2018 по справі 2-169/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/5207/18

Номер справи місцевого суду: 2-169/10

Головуючий у першій інстанції Швець В. М.

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Кравця Ю.І.

з участю секретаря Бєляєвої А.О.

імена (найменування) сторін:

заявник - ОСОБА_2

представник заявника - ОСОБА_3

зацікавлена особа - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 квітня 2018 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання

в с т а н о в и в:

У квітні 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про виділ частки майна зі спільної власності, посилаючись на те, що вона є власницею 1/3 частини домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, просила виділити 1/3 частину житлового будинку з надвірними спорудами в натурі зі спільної сумісної власності. В результаті проведення будівельно-технічної експертизи, яка була призначена під час розгляду справи, виявилось, що неможливо виділити частину власності в натурі.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду від 28 жовтня 2010 року затверджено мирову угоду між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_4 за умовами якої: визначена грошова компенсація за 1/3 частину житлового будинку з надвірними спорудами, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2, в розмірі 10000 доларів США, що еквівалентно 79116грн. згідно курсу НБУ; визнано за ОСОБА_4 право власності на спірний будинок; ОСОБА_4 в особі її законного представника ОСОБА_5, зобов'язалася сплатити грошову компенсацію за спірний будинок, в розмірі 10000 доларів США, що еквівалентно 79116грн. згідно курсу НБУ, на протязі сорока місяців, з моменту затвердження мирової угоди. Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про виділ частки майна з спільної власності закрито.

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання, посилаючись на те, що після спливу строку виконання умов, визначених мировою угодою (40 місяців), у лютому 2016 року звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4 та її законного представника-ОСОБА_8. про стягнення грошових коштів в сумі 10 000 доларів США, що еквівалентно 264 622 грн. Позивач зазначала, що зобов'язання зі сплати грошової компенсації виконані не були, тому просила суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідачів 10 000 доларів США. еквівалентно 264 622 грн. Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2016 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

На підставі вищевикладеного, ОСОБА_2 просила поновити їй строк для пред'явлення виконавчого документу - ухвали про затвердження мирової угоди від 28 жовтня 2010 року до виконання.

В судовому засіданні представник заявниці вимоги підтримав.

Зацікавлена особа - боржник ОСОБА_4 в судовому засіданні із заявою не погодилась, вважає, що ОСОБА_2 пропустила строк для пред'явлення ухвали до виконання не з поважної причини.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 квітня 2018 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Поновлено ОСОБА_2 пропущений строк для пред'явлення до виконання ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду від 28 жовтня 2010 року по цивільній справі № 2-169/10 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про виділ частки майна з спільної власності строком на один рік з дня набрання ухвалою законної сили.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, ухвалити нове рішення, посилаючись на те, що ухвала суду не відповідає фактичним обставинам справи, а також нормам матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_6, посилається на те, що ухвала винесена з дотриманням норм процесуального права, підстав її скасування немає.

В порядку п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.

Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

В судове засідання, призначене на 24 жовтня 2018 року сторони не з'явились, всі були сповіщені належним чином.

На адресу суду від ОСОБА_4 надійшла заява, в якої вона просить слухання справи перенести у зв'язку зі станом її здоров'я.

Колегія суддів дійшла до висновку про відмову в задоволенні цієї заяви з тих підстав, що ОСОБА_4 13.09.2018 року належним чином була сповіщена про призначення справи до судового розгляду у суді апеляційної інстанції на 24.10.2018 року, до заяви будь-яких документів, які б підтверджували поважність її неявки до суду надано не було.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею ст.433 ЦПК України передбачено, що у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що з 2007 року в провадженні Ізмаїльського міськрайонного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про виділ частки майна з спільної власності (а.с. 1).

По даній справи, між сторонами, була досягнута мирова угода (а.с. 59).

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду від 28 жовтня 2010 року мирову угоду було затверджено між позивачем ОСОБА_2 в особі її представника ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_4 в особі її законного представника ОСОБА_5, за умовами якої: визначена грошова компенсація за 1/3 частину житлового будинку з надвірними спорудами, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 (далі: спірний будинок), в розмірі 10000 доларів США, що еквівалентно 79116грн. згідно курсу НБУ; визнано за ОСОБА_4 право власності на спірний будинок; ОСОБА_4 в особі її законного представника ОСОБА_5, зобов'язалася сплатити грошову компенсацію за спірний будинок, в розмірі 10000 доларів США, що еквівалентно 79116грн. згідно курсу НБУ, на протязі сорока місяців, з моменту затвердження мирової угоди. Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про виділ частки майна з спільної власності закрито. Законної сили ухвала набрала 3 листопада 2010 року. (а.с.61).

Згідно до ст.22 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року, який діяв на час укладання мирової угоди, виконавчі документи могли бути пред'явлені до виконання, зокрема, в такі строки: інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Відповідно до ст.12 Закону України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року, що діє на даний час, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Згідно до ст.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Тобто цей строк по ухвалі від 28 жовтня 2010 року почався 3 березня 2014 року - через сорок місяців після набрання законної сили ухвалою суду, тому що протягом цього часу вона сподівалася на добросовісне виконання ухвали з боку боржника ОСОБА_4, і закінчився через три роки - 3 березня 2017 року.

Судом встановлено, що ще у лютому 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із позовом про стягнення грошових коштів за мировою угодою від 28 жовтня 2010 року, яка була розглянута в грудні 2016 року (а.с.83-84), що свідчить про те, що ще до закінчення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання заявниця ОСОБА_2 зверталася з вимогами про виконання ухвали, тобто вищезазначений строк переривався протягом 10 місяців, а тому мав закінчитися в січні 2018 року, тобто вже після звернення ОСОБА_2 із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Але постановою державного виконавця від 13 червня 2017 року по заяві ОСОБА_2 виконавчий документ - ухвала від 28 жовтня 2010 року була повернута стягувану без прийняття до виконання.

Також суд відзначає, що згідно до ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. А згідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому суд вважає, що поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа - ухвали від 28 жовтня 2010 року - до виконання відповідає завданню цивільного судочинства, тому як має на меті захист порушених прав заявниці, які встановлені та затверджені ухвалою суду, що набрала законної сили.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 та поновлюючи пропущений строк для пред'явлення до виконання ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду від 28 жовтня 2010 року, суд першої інстанції зробив висновок про те, що строк було порушено з поважних причин.

З таким висновком суду, колегія суддів погоджується в повній мірі.

Доводи апеляційної скарги про те, що заява Валлєє Ю.К. не підлягає задоволенню, та підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу у суду не було, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а саме тим, що позивачем надані докази на підтвердження того, що заявниця пропустила строк з поважних причин.

Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права і підстав для її скасування, колегією суддів не вбачаєтся.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 квітня 2018 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 29 жовтня 2018 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

О.Г. Журавльов

---

Ю.І.Кравець