Постанова

від 25.10.2018 по справі 574/1038/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2018 року м. Суми

Справа №574/1038/16-ц

Номер провадження 22-ц/788/1613/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Новікової А.С.,

у присутності :

позивача ОСОБА_1,

представника позивача - адвоката ОСОБА_2,

представника відповідача - адвоката Крищенко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Приватного підприємства Буринські аграрні інвестиції - адвоката Крищенко Людмили Володимирівни

на рішення Буринського районного суду Сумської області від 30 травня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Куцан В.М. у м.Буринь Сумської області

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Буринські аграрні інвестиції про визнання недійсним договору оренди землі,

в с т а н о в и в :

Відповідно до п.3 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ Про судоустрій і статус суддів апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до ПП Буринські аграрні інвестиції , який мотивував тим, що він є власником земельної ділянки площею 3,19 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради Буринського району Сумської області. Зазначена земельна ділянка належить йому на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом. Йому стало відомо, що належна йому земельна ділянка використовується ПП Буринські аграрні інвестиції . Зазначає, що особисто він, належну йому земельну ділянку в оренду нікому не передавав, договір оренди земельної ділянки ніколи не підписував, ні з ПП Буринські аграрні інвестиції , ні з будь-якою іншою фізичною чи юридичною особою, а також нікого не уповноважував на укладання та підписання від його імені ніяких договорів оренди землі. Незважаючи на неодноразові заяви до відповідача про надання йому оригіналу договору оренди землі, лише 26 липня 2016 року йому було надано відповідь на запит, а також копії витребуваних документів. Ознайомившись зі змістом договору оренди землі, він побачив, що у договорі записані його персональні дані, однак підпис в графі орендодавець йому не належить, також не його підпис стоїть і на Акті визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та на Акті приймання-передачі земельної ділянки, що надається в оренду. Таким чином, йому не відомо, хто підписував від його імені договір оренди землі, а також інші документи, які мають відношення до даного договору. Тому, просив суд визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ПП Буринські аграрні інвестиції , який зареєстровано у Буринському районному відділі Сумської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.03.2010 р. №041062700732, та скасувати державну реєстрацію зазначеного договору оренди землі.

Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 30 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі без номеру та без дати, укладений від імені ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, з ПП Буринські аграрні інвестиції щодо оренди земельної ділянки площею 3,1853 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Олександрівської сільської ради Буринського району Сумської області, який зареєстрований у Буринському районному відділі Сумської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах 23.03.2010 року за №041062700732.

Стягнуто з ПП Буринські аграрні інвестиції на користь ОСОБА_1 3697,21 грн. в рахунок компенсації понесених судових витрат.

В апеляційній скарзі ПП Буринські аграрні інвестиції , посилаючись на необґрунтованість, безпідставність, неповноту з'ясованих обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У доводах апеляційної скарги зазначає, що між ОСОБА_1 як орендодавцем та відповідачем як орендарем було укладено Договір оренди землі. Даний договір було зареєстровано у Буринському районному відділі Сумської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах 23.03.2010 року про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за № 041062700732. В подальшому, 02.11.2015 року між позивачем і відповідачем був укладений Додатковий договір до даного Договору оренди землі, яким було збільшено розмір орендної плати до 7%. Вважають, що позивачу було достовірно відомо про те, що належна йому земельна ділянка перебуває в оренді саме у відповідача, оскільки протягом 2012-2015 років він отримував орендну плату. Підставою для нарахування і отримання орендної плати є виключно договір оренди землі. Таким чином, маючи у власності одну земельну ділянку, позивач не міг не знати за що і від кого він отримує грошові кошти. Також вважають, що суд належним чином не перевірив доводи відповідача щодо необхідності застосування позовної давності до спірних правовідносин, не з'ясував, коли позивач довідався або повинен був довідатися про порушення свого права, отримання орендної плати від відповідача, а відтак не вірно встановив початок перебігу строку позовної давності, не перевірив строки її дотримання та наявності поважних причин його пропуску.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку представника апелянта, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення проти апеляційної скарги позивача та його представника, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 успадкував 3,19 га земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради Буринського району Сумської області, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 05 грудня 2009 року, посвідченого державним нотаріусом Буринської районної державної нотаріальної контори Сумської області Анохіним О.В., який зареєстровано в реєстрі за №1993. (т.1, а.с.11).

Також ОСОБА_1 має державний акт на право власності на земельну ділянку від 22 лютого 2010 року, який виданий на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, 1993, від 05 грудня 2009 року, НОМЕР_2, відповідно до якого ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,1853 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Олександрівської сільської ради (т.1, а.с.41, 66).

З копії договору оренди землі без номеру та без дати, укладеного від імені ОСОБА_1 (орендодавець) з Приватним підприємством Буринські аграрні інвестиції (орендар) вбачається, що позивач передає відповідачу земельну ділянку загальною площею 3,1853 га в оренду строком на 20 років, який, в свою чергу, зобов'язався сплачувати орендну плату у розмірі 3% від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки, що становить 997 грн. 43 коп., яка вноситься у строк до 1 березня року, наступного за роком, за який здійснюється виплата орендної плати.

Вищевказаний договір був зареєстрований 23.03.2010 року за №041062700732 у Буринському районному відділі Сумської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах .

До договору також надано акт визначення меж земельної ділянки в натурі на (місцевості) та акт приймання-передачі земельної ділянки, які також не мають дати їх укладення та підписання (т.1, а.с.16-19, 125-128).

02 листопада 2015 року між сторонами укладено додатковий договір до договору оренди землі, зареєстрованому 23 березня 2010 року за №041062700732 у Буринському районному відділі Сумської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах , відповідно до якого сторони погодили розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки та новий розмір орендної плати, яка повинна становити 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 5416 грн. 22 коп.. Додатковий договір, відповідно до пункту 6, є невід'ємною частиною Договору з дати його підписання сторонами (т.1, а.с. 20, 122).

В цей же день, позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому орендної плати за 2015 рік в грошовій формі, при цьому, також, було складено акт підтвердження особи Орендодавця по Договору оренди земельної ділянки (т.1, а.с. 21, 39-40, 123,124).

Проте, ОСОБА_1 стверджує, що він не мав волевиявлення на укладення з ПП Буринські аграрні інвестиції договору оренди землі, що був зареєстрований 23 березня 2010 року за №041062700732. Вказаний договір він не підписував, а про його наявність дізнався лише 26 липня 2016 року коли отримав його копію від відповідача. Додатковий договір він міг підписати випадково серед інших документів, коли йому повідомили, що не виплатять орендну плату за 2015 рік без уточнення анкетних даних.

З відомостей на виплату грошей за 2010 рік, 2011 рік 2014 рік та за 2015 рік ПП Буринські аграрні інвестиції вбачається, що ОСОБА_1 як орендодавцю було сплачено кошти на загальну суму 8713,27 грн. (т.1, а.с. 35-38, 58-59).

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №1-7 від 03 березня 2018 року, складеного судовими експертами С. Ф. Брюхань та Г.М.Строкаліс Сумського відділення Харківського НДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса було встановлено про неможливість вирішення питання про належність підписів від імені ОСОБА_1 в графі Орендодавець в оспорюваному договорі оренди землі, в акті визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та в акті приймання-передачі земельної ділянки, які були додані до договору оренди, оскільки ці підписи є технічним зображенням (копією), виконані за допомогою електрофотографічного способу друку із використанням технічних засобів та методів за допомогою комп'ютерної або копіювально-розмножувальної техніки. Підписи ж від імені ОСОБА_1 в графі Орендодавець у додатковому договорі, в заяві на ім'я директора ПП Буринські Аграрні Інвестиції , в акті підтвердження особи орендодавця до договору оренди датовані 02.11.2015 року виконані за допомогою пасти для кулькових ручок рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів ОСОБА_1 (т.1, а.с.144-164).

Неодноразові вимоги суду про зобов'язання відповідача надати експертам для проведення судово-почеркознавчої експертизи оригіналів договору оренди, акту визначення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та акту приймання-передачі земельної ділянки виконані не були і суду було надано лише нотаріально посвідчені копії даних документів.

Також місцевим судом вчинялись дії по отриманню оригіналу оспорюваного договору оренди землі від Відділу Держгеокадастру у Буринському районі Сумської області Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, але керівництвом відділу неодноразово було повідомлено про відсутність у них на зберіганні оригіналів договору оренди землі та акту приймання-передачі земельної ділянки (т.1, а.с.64, 76).

Проаналізувавши положення процесуального закону, яким урегульовано наслідки ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, місцевий суд обґрунтовано прийшов до висновку про визнання факту, що підписи, які виконані від імені ОСОБА_1 в договорі оренди землі, зареєстрованого 23.03.2011 року за № 041062700732 у Буринському районному відділі Сумської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах та додатних до нього акту визначення меж земельної ділянки та акту приймання-передачі земельної ділянки виконані не позивачем, а іншою особою.

Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2 ,4, 7. та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності.

Зміст права власності полягає у тому, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК України). Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.3 ст.319 ЦК України).

Згідно зі ст. ст. 13, 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України Про оренду землі договір оренди землі підлягає державній реєстрації та на підставі частини 1 статті 210, частини 3 статті 640 ЦК України, статті 125 ЗК України і статті 18 Закону України Про оренду землі є укладеним з моменту його державної реєстрації.

За змістом роз'яснень, які містяться в пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними недійсним може бути визнано лише укладений договір.

Звідси, оскільки у даному випадку здійснено в передбаченому законом порядку державну реєстрацію спірного договору оренди землі,він є укладеним, а отже - оспорюваним та за рішенням суду може бути визнаний недійсним.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-99цс13.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

У пункті в ч. 3 ст. 152 ЗК України закріплено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України унормовано, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За таких умов, за відсутності волевиявлення позивача на укладення спірної угоди про передачу відповідачу в оренду належної йому земельної ділянки, про що свідчить відсутність підпису останнього у ній, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у даному випадку підстав для визнання оспорюваної угоди недійсною.

Щодо передбаченого ст..257 ЦК України трирічного строку позовної давності, то цей строк позивачем пропущений не був, оскільки в силу ч.1 ст.261 ЦК України перебіг цього строку почався від дня коли він довідався про порушення свого права, тобто з липня 2016 року, коли відповідачем було надіслано на його вимогу копії спірного договору оренди землі та акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Факт отримання позивачем орендної плати не свідчить про ознайомлення останнього зі змістом самого договору оренди. Крім того, місцевий суд вірно зазначив, що фактичне користування орендарем земельною ділянкою позивача й відповідне отримання прибутку з цієї земельної ділянки, є підставою для сплати власнику земельної ділянки плати за користування цією землею.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни постановленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1; 375; 381 ч.ч.1, 3; 382 ЦПК України, апеляційний суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Приватного підприємства Буринські аграрні інвестиції - адвоката Крищенко Людмили Володимирівни залишити без задоволення.

Рішення Буринського районного суду Сумської області від 30 травня 2018 року у даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 29 жовтня 2018 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: Т. А. Левченко

С. С. Ткачук