Рішення

від 29.10.2018 по справі 611/818/16-ц

БЛИЗНЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №611/818/16-ц

№2/612/20/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2018 року смт. Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області в складі головуючого судді Мороза О.І., при секретарі Коняєвій Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою, майнової та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 08.09. 2016 звернувся до Барвінківського районного суду Харківської області з позовом до фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 в якому просить розірвати договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6320484000:02:000:0019, укладений між ОСОБА_3 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (надалі - ФОП ОСОБА_2І.). Стягнути із відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 58096,53 грн., майнову шкоду у вигляді збитків у розмірі 295238,66 грн., моральну шкоду у розмірі 50000 грн.(т.1 а.с.1-4)

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 11 жовтня 2017 року справа передана на розгляд до Близнюківського районного суду Харківської області та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11. 2017 розподілена судді Морозу О.І. Попереднє судове засідання яке було призначене на 20.11. 2017, було відкладене за клопотанням представника позивача адвоката ОСОБА_4

12.12.2017 у попередньому судовому засіданні справа ухвалою суду призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27.12. 2017.

27.12. 2017 та 23.01.2018 розгляд справи було відкладено.

Ухвалою суду 12.02.2018, у відповідності до підпункту 9.п.1 Перехідних положень ЦПК України, вирішено розгляд справи продовжити за правилами загального позовного провадження, призначивши підготовче судове засідання на 13.02. 2018.

26.01.2018 позивач уточнив позовні вимоги, збільшивши суми які підлягають стягненню із відповідача на його користь: щодо заборгованості із орендної плати - до 73464,93 грн., щодо збитків - до 344543,50 грн., щодо моральної шкоди - до 60000 грн. В іншому вимоги залишив без змін (т.2 а.с.46,47).

Позовні вимоги, з урахуванням уточнення, обґрунтовані наступним.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 успадкував від своєї бабусі ОСОБА_3 земельну ділянку, кадастровий номер 6320484000:02:000:0019. За життя ОСОБА_3 уклала договір оренди цієї земельної ділянки із ФОП ОСОБА_2 Після укладення договору ОСОБА_2 орендну плату не сплачує не зважаючи на неодноразові звернення як його так і ОСОБА_3 Розмір заборгованості із орендної плати визначає з урахуванням терміну заборгованості, вартості землі, інфляційної складової, 3% річних.

Зазначає, що не маючи постійної роботи, він був вимушений займатися розведенням великої рогатої худоби і орендну плату мав використовувати на придбання кормів. За браком зерна не вигодував кількість худоби на яку розраховував, а тому і поніс збитки у вказаному розмірі.

Моральну шкоду обґрунтовує своїм незадовільним моральним станом, необхідністю утримувати двох дітей та престарілих батьків, захворюваннями.

Відповідачем ОСОБА_2 12.03. 2018 надано відзив на позовну заяву в якому він проти задоволення позову заперечує (т.2 а.с.64,65). Вказує, що факти, викладені позивачем, не відповідають дійсним обставинам справи та не підтверджені письмовими доказами. Він не погоджується із розрахунками заборгованості, наданими позивачем, не вбачає причинно-наслідкового зв'язку між начебто порушеннями із його боку та вимогами щодо моральної шкоди. Стверджує, що орендна плата ним сплачувалася своєчасно і на підтвердження маються відповідні письмові розписки ОСОБА_1 Жодної шкоди своїми діями від позивачу не завдав.

04.04.2018 позивачем ОСОБА_1 надано відповідь на відзив (т.2 а.с.75-76). У відповіді на відзив просять не брати до уваги заперечення відповідача, вказуючи, що свій обов'язок зі сплати орендної плати він не виконав. За певних обставин міг би внести кошти по сплаті орендної плати наприклад на депозит нотаріальної контори.

Відповідачем заперечення на відповідь на відзив не подано.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_4 на задоволенні позову наполягали, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві, відповіді на відзив. ОСОБА_1 зокрема наголошував на тім, що він був згоден належну орендну плату отримати як натуроплату зерном. За попереднім погодженням із ОСОБА_2 двічі приїздив, найнявши вантажний автомобіль, до нього в Барвінківський район але зерно йому не було видане.

У судові засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився жодного разу, будучи завчасно та належним чином повідомленим про час, дату та місце їх проведення. Про проведення підготовчого судового засіданням за його відсутності ОСОБА_2 було надано письмову заяву(т.2 а.с.21).

У судове засідання, призначене на 18.10.2018, позивач та відповідач, будучи своєчасно та належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, не з'явилися. Представник позивача адвокат ОСОБА_4 наполягав на продовженні розгляду справи за їх відсутності.

Судом встановлено, що судову повістку з викликом до суду на 18.10. 2018 відповідач отримав завчасно - 25.09. 2018, що вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Клопотань про відкладення судового засідання тощо не надав.

За таких обставин, на підставі ст.223 ЦПК України, розгляд справи 18.10.2018 проведено за відсутності позивача та відповідача.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені 19.10. 2018.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, свідків, вивчивши відзив, відповідь на відзив, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, які є належними, допустимими і достовірними, суд приходить до висновку про необхідність позов задовольнити частково, виходячи із наступного.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК України .

Судовим розглядом встановлено наступне.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.03. 2016, ОСОБА_1, після померлої 20 серпня 2011 року ОСОБА_3, успадкував земельну ділянку кадастровий номер 6320484000:02:000:0019, розташовану на території Мечибилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області. Призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва(т.1. а.с.9).

Зазначена обставина також підтверджена Відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно(т.1 а.с.10).

Отже ОСОБА_1 є власником спірної земельної ділянки яку він успадкував після ОСОБА_3.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України до нього перейшли права та обов'язки після смерті ОСОБА_3 зокрема і щодо спірної земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Належність земельної ділянки, кадастровий номер 6320484000:02:000:0019 до земель призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва підтверджена Висновком Барвінківського районного відділу земельних ресурсів(т.1 а.с.14).

12 лютого 2008 року між ОСОБА_3 та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 6320484000:02:000:0019 (надалі - Договір оренди).

У позовній заяві вказано, що зазначений договір укладено 11.08. 2009. Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що місяць та рік укладення Договору оренди у позовній заяві вказані помилково, оскільки позивач мав неякісну фотокопію цього договору.

У судовому засіданні були вивчені фотокопія цього Договору оренди, посвідчена та надана Відділом у Барвінківському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з додатками - Актом визначення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки … та Актом приймання-передачі земельної ділянки(т.2 а.с.121-125).

Зокрема із копії Договору оренди вбачається, що він дійсно укладений 12.02. 2008 року та зареєстрований в Державному реєстрі ДП Центр ДЗК при ДКУ по ЗР в Барвінківському районному відділі, про що у Державному реєстрі вчинено запис від 11 серпня 2009 р за №040968400023.

Статтею 18 Закону України Про оренду землі (у редакції Закону на час укладення договору оренди землі) встановлювалося, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Набрання договором чинності є момент у часі, коли починають діяти права та обов'язки за цим договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.06. 2018 у справі № 549/364/16-ц, провадження № 61-15122св18.

Отже Договір оренди набрав чинності 11 серпня 2009 року. Саме з цього моменту починають діяти права і обов'язки сторін і саме ця дата є датою початку перебігу строку дії договору.

Договором оренди передбачено наступне:

- П.2.5. нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент реєстрації договору становить 55855,87 грн. з подальшим урахуванням коефіцієнту індексації відповідно до постанов КМУ;

- П.31. Земельна ділянка надається в оренду на 10 років з моменту підписання відповідного акту приймання-передачі земельної ділянки у користування Орендарю згідно з цим договором, з правом сторін на дострокове розторгнення договору оренди за взаємною згодою, або за рішенням суду;

- П.4.1. Орендна плата складає 3,0 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 1675 гривень 68 коп. на момент підписання договору, станом на 01 січня поточного року оренди та вноситься орендарем у грошовій формі;

- П.4.3. За кожен рік оренди земельної ділянки орендна плата сплачується в строк до 30.09. кожного року;

- П.4.4. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється в урахуванням індексів інфляції;

- П.4.6. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції;

- П.4.8. Орендар за несплату орендної плати в узгоджені в цьому договорі терміни в вини орендаря виплачує орендодавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день несплати, за весь період прострочення;

- П.8.1.1. Орендар повинен своєчасно вносити орендну плату.

- П.12.1. Цей договір підлягає державній реєстрації та вступає в дію після його підписання сторонами та державної реєстрації.

- П.12.2. Цей договір діє до повного виконання кожною стороною своїх зобов'язань за цим договором. Дія цього договору чи будь-якого його положення може бути припинена достроково лише за взаємною згодою сторін та у випадках, прямо передбачених законами України;

- П.12.6. Невід'ємною частиною договору є наступні додатки: копія Державного акту на право приватної власності на землю; б) кадастровий план земельної ділянки…;в) Акт приймання-передачі земельної ділянки; г) Акт визначення меж земельної ділянки в натурі на місцевості.

Відповідно до частини першої статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про оренду землі , відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України , ЦК України , цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

За змістом статті 1 вказаного Закону оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За правилами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Аналогічна норма закріплена і в статті 31 Закону України Про оренду землі .

Згідно зі статтею 13 Закону Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У пункті д частини першої статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону , які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два і більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Такий висновок повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постановах від 12 грудня 2012 року № 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року № 6-977цс16 та правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 11 липня 2018 року, справа № 587/186/15-2, провадження № 61-13957св18.

Оскільки орендна плата відповідачем не сплачувалася регулярно, вимоги позивача щодо розірвання Договору оренди підлягають задоволенню повністю.

Позивач стверджує, що відповідач має заборгованість з орендної плати за Договором оренди, починаючи з 2009 року.

У судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повідомили суду, що ОСОБА_1 намагався отримати орендну плату за землю від ОСОБА_2, той обіцяв, але обіцянки не виконав. ОСОБА_1 двічі, за попередньою домовленістю із ОСОБА_2, найнявши вантажний автомобіль, приїздив в Барвінківський район для отримання зерна, як натуроплату, але ОСОБА_2 ухилився від виконання свого обов'язку, визначеного Договором оренди. Свідок ОСОБА_5 також пояснила, що 1500 кг зерна від ОСОБА_2 як натуроплату було отримано у 2009 році, але це була орендна плата за 2008 рік.

Заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_2 вказував, що він заборгованості з орендної плати за Договором оренди не має. Разом із тим на доведеність такого твердження ним не надано жодного доказу.

Відповідно до статей 21 , 22 Закону України Про оренду землі ( в редакції, чинній на час укладання договору), орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди…. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Сторонами в Договорі оренди передбачено, що Орендар повинен своєчасно вносити орендну плату (П.8.1.1.). За кожен рік оренди земельної ділянки орендна плата сплачується в строк до 30.09. кожного року( П.4.3).

Із листа Відділу Держгеокадастру у Барвінківському районі Харківської області від 19.07. 2016 № 29-20.10-0.4-1976/2-16 вбачається, що грошова оцінка 1 га ріллі на території Мечибилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області становить станом на: 01.01.2009 - 11044,81 грн.; 01.01.2010 - 11695,36 грн.; 01.01. 2011 - 11695,36 грн., 01.01. 2012 - 20537,05 грн.; 01.01. 2013 - 20537,05 грн.; 01.01. 2014 - 20537,05 грн.; 01.01. 2015 - 25652,06 грн.; 01.01. 2016 - 30782,47 грн.(т.1 а.с.11)

Виходячи із умов п. 4.1 Договору оренди, яким передбачено сплату орендної плати у грошовій формі, розміру орендної плати - 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка підтверджена листом Відділу Держгеокадастру у Барвінківському районі Харківської області від 19.07. 2016 № 29-20.10-0.4-1976/2-16, заборгованість з орендної плати відповідачем перед позивачем складає наступну суму:

2009 рік - 1675, 78 грн. (за умовами договору).

2010 рік 11695,36х6,2528 га=73128,24 грн. х 3%:100 = 2193,84 грн.;

2011 рік. - за сталої грошової оцінки - 2193,84 грн.;

2012 рік - 20537,05 х 6,2528га =12401,68 грн. х 3% =3852,05 грн.

2013 рік - за сталої грошової оцінки - 3852,05 грн.

2014 рік - за сталої грошової оцінки - 3852,05 грн.

2015 рік - 25652,05 х 6,2528 га =160397,20 грн. х 3% =4811,91 грн.

2016 рік - 30782,47 х 6,2528 га =192476,62 грн. х 3% =5774,29 грн.

2017 рік - за сталої грошової оцінки - 5774,29 грн.

Всього - 33980,10 грн.

При цьому суд враховує, що заборгованість з орендної плати необхідно обраховувати з урахуванням індексів інфляції.

Так в Договорі оренди в П.4.4. зазначено що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється в урахуванням індексів інфляції, а в п. 4.6 - без урахування індексів інфляції.

Про наявність зазначеної розбіжності, та необхідність застосування саме п.4.4 Договору оренди, представником позивача було письмово повідомлено відповідача. Цей лист ним отримано 27.09. 2018, що вбачається з відстеження поштових відправлень. Жодних заперечень від відповідача не надійшло.

Крім того суд приймає до уваги те, що в п. 4.4. Договору оренди слова з урахуванням виділені жирним шрифтом.

Також приймається до уваги, що ч.2 ст. 625 ЦК України прямо визначено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення.

Індекси інфляції є загальновідомими і за правилами ч.3 ст. 82 ЦПК України не потребують доказування.

За період 2009-2017 років інфляція скала 113,2% ( 2009 р.- 12,3%, 2010 = 9,1%, 2011- 4,6%, 2012 - відсутня, 2013 - 0,5 %. 2014- 24,9%. 2015 - 43,3%. 2016 - 4,85, 2017 - 13,7%)

Таким чином , з урахуванням інфляції, заборгованість відповідача з орендної плати склала 72445, 57 грн.( 33980,10 грн. х 113,2% = 38465,47 грн. + 33980,10 грн.).

Разом із тим суд вважає за необхідне відмовити позивачу в обрахуванні заборгованості із орендної плати з урахуванням 3% річних.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами першою, другою статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Так за ч.2 ст. 625 ЦК України три проценти річних стягуються і боржника який прострочив виконання грошового зобов'язання за умови якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що інший розмір, визначений в п. 4.8 Договору оренди де вказано, що орендар за несплату орендної плати в узгоджені в цьому договорі терміни з вини орендаря виплачує орендодавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день несплати, за весь період прострочення.

Отже договором передбачено стягнення пені в розмірі не 3% річних, а облікової ставки НБУ, але така вимога в позові не заявлена.

За таких обставин суд приходить до висновку, що орендар систематично не сплачує орендну плату за договором оренди, що є достатньою підставою для розірвання цього договору та стягнення з нього заборгованості з орендної плати у вказаному розмірі.

Тобто в частині стягнення орендної плати позовні вимоги задовольняються частково.

Вимоги позивача про відшкодування збитків задоволенню не підлягають.

Так ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні підстави для відповідальності за заподіяння майнової шкоди встановлені статтею 1166 ЦК України , згідно з якою шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Необхідною умовою доведення наявності упущеної вигоди є встановлення, насамперед, самих збитків та причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника й збитками потерпілої сторони. При цьому потрібно довести, що протиправна дія або бездіяльність особи, яка порушила право, є причиною, а збитки, що виникли у потерпілої особи, є слідством такої протиправної поведінки.

Збитки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються лише тоді, коли особа могла реально отримати вигоду, якби не протиправна поведінка відповідача.

Отже, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Таким чином, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

Так позивач, при поданні позову, розмір збитків у вигляді неотриманих доходів, визначив в сумі 295238,66 грн. Збільшивши позовні вимоги в цій частині, посилаючись на інфляцію та знецінення грошової одиниці України, просив їх стягнути у сумі - 344543,50 грн.

В обгрунтування вимог посилається на те, що відповідач ОСОБА_2 не сплачував орендну плату, яку він мав використовувати для вирощування худоби.

Вказує, що саме з вини ОСОБА_2 у 2010-2012 роках він не вигодував додаткову одну голову корови та 3 голови телят від яких і мав би отримати ці доходи.

Оцінючи ці твердження суд виходить з такого.

Розрахунки упушеної вигоди позивачем проведені за 2010-2012 роки. Разом із тим власником спірної земельної ділянки ОСОБА_1 став тільки у березні 2016 році і тільки в цьому році у нього виникли правовідносини щодо її оренди з відповідачем. Отже по відношенню до ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_2І у 2010-2012 роках боржником не був, а тому не міг щодо нього здійснювати протиправних дій в частині виконання умов Договору оренди.

Вимог щодо стягнення упущеної вигоди після березня 2016 року та її розрахунку позивач не надав.

Як докази ним надано Витяги з Погосподарської книги с. Надеждівка але також за 2011-2015 роки. Крім того вони стосуються домогосподарства громадянки ОСОБА_5, а не позивача ОСОБА_1 (т. а.с. 12,13).

Отже позивачем не доведено що його вимоги не є абстрактними, а доходи дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій. Крім того заявлено вимогу про стягнення упущеної вигоди коли позивач не був орендодавцем.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 18.04. 2018 у справа № 612/217/15-ц, провадження № 61-6197св18.

Відповідачем заяви про застосування позовної давності не подано.

Що стосується позовних вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що вона також не підлягають задоволенню оскільки правовідносини сторін регулюються договірними зобов'язаннями, крім того, не підтверджені будь-якими доказами.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За ч. ч.1,3.5 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня провини особи, що завдала моральну шкоду, якщо провина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності й справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, що підлягає відшкодуванню, і не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

В той же час, п. 4 вказаної Постанови Пленуму передбачено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України , а саме, наявність вини особи, яка завдала таку шкоду.

Відповідно до роз'яснень, даних в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику у справах про відшкодування моральної (не майнової) шкоди , обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювана та вина останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору .

Таким чином, в даному випадку предметом доказування є вина відповідача, причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями відповідача та спричинення моральної шкоди позивачу.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність вищевказаних обставин.

Так з наданих позивачем доказів вбачається, що право власності на земельну ділянку за позивачем зареєстроване в березні 2016 року. З позовом до суду, в тому числі і про стягнення 50000 грн. моральної шкоди, він звернувся в серпні 2016 року. Отже моральна шкода діями відповідача у розмірі 50000 грн. йому б мала бути завдана в період з березня по серпень 2016 року.

Виписками 2723, ІБ 1784 Лозівської центральної районної лікарні доводиться те, що ОСОБА_1 в період з 06.08. 2014 по 12.08. 2014, з 25.01. 2017 по 31.01. 2017 та з 13.03. 2017 по 16.03. 2017 перебував на стаціонарному лікуванні із діагнозом струс головного мозку, забій; гостре порушення мозкового кровообігу по типу ішемічного інсульту та вегето-судинна дистанія по гіпертонічному типу з літворною гіпертензією(т.1 а.с.18,160,161,165).

Отже певні захворювання у нього розпочалося ще з 2014 року. В подальшому він на стаціонарному лікуванні перебував короткочасно - 3-5 днів.

Позивач вказує, що він має неповнолітніх дітей і неотримання орендної плати ускладнило їх утримання.

Із фотокопій свідоцтв про шлюб, свідоцтв про народження, довідки виконавчого комітету Надеждинської сільської ради Лозівського району Харківської області вбачається, що ОСОБА_1 одружений, має сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. Сім'я фактично проживає за адресою, ІНФОРМАЦІЯ_3. Зареєстрований ОСОБА_9 в цьому ж селі по вул. Перемоги, буд. 64(т.1 а.с.19-24).

Разом із тим суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 має дружину на яку також покладається обов'язок по утриманню двох неповнолітніх дітей. Він не працює. Перебуває на обліку в органі зайнятості населення. Займається підсобним господарством.

Отже на підтвердження своїх вимог про стягнення моральної шкоди позивач зазначив лише перелік обставин, які, на його думку, свідчать про заподіяння йому моральної шкоди, однак ним не надано будь-яких доказів у розумінні ст.ст.76-82 ЦПК України на підтвердження факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру саме внаслідок неправомірних дій відповідача та з яких міркувань виходив позивач при визначенні розміру моральної шкоди в таку суму - спочатку 50000, а потім 60000 гривень.

За правилами ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом(ч.1). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях(ч.6).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів(ч.1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності(ч.2). Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)(ч.3).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи(ч.1). Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків(ч.2).

За ч.ч.1,2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування(ч.1). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення(ч.2).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи(ч.1 ст. 79 ЦПК України).

Як визначено ч.ч.1,2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування(ч.1). Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання(ч.2).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При поданні позову ухвалами суду позивачу ОСОБА_1 було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інших судових витрат по справі немає.

За таких обставин, з урахуванням розміру судового збору у 2016 та у 2018 роках (у зв'язку із збільшенням позовних вимог у 2018 році) на користь держави підлягає стягненню судовий збір з ОСОБА_1 у розмірі 6595, 61 коп., а ОСОБА_2 у розмірі - 724,39 коп.

А тому, керуючись ст. 14 Конституції України, ст.ст. 15,16,22,23, 526,549,551,625,651,770,1166,1167,1261 ЦК України, ст.141 ЗК України, ст.ст.1,2, 13,18,21,22,31,32 Закону України Про оренду землі , ст.ст.4, 5, 7, 12,13, 76-83,90, 97, 133, 141, 258, 259, 265, 268, 351, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою, майнової та моральної шкоди, задовольнити частково.

Розірвати договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6320484000:02:000:0019, яка розташована на території Мечибилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, укладений 12 лютого 2008 року між ОСОБА_3, НОМЕР_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, код НОМЕР_3 у зв'язку із систематичною несплатою орендної плати.

Стягнути із фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, код НОМЕР_3, вул. Лесі Українки, буд. 3, с. Українка Барвінківського району Харківської області, на користь ОСОБА_1, НОМЕР_4, ідентифікаційний код. НОМЕР_5, за користування земельною ділянкою кадастровий номер 6320484000:02:000:0019, яка розташована на території Мечибилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, відповідно до договору, укладеного 12 лютого 2008 року між ОСОБА_3 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 заборгованість з орендної плати у розмірі 72445 (сімдесят дві тисячі чотириста сорок п'ять) гривень 47 коп.

Стягнути із ОСОБА_1, НОМЕР_4, ідентифікаційний код. НОМЕР_5 на корить держави судовий збір у розмірі 6595(шість тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 61 коп.

Стягнути із фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, код НОМЕР_3, вул. Лесі Українки, буд. 3, с. Українка Барвінківського району Харківської області, на користь держави судовий збір у розмірі 724 (сімсот двадцять чотири) грн. 39 коп.

В іншому у задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга подається до Харківського Апеляційного суду через Близнюківський районний суд Харківської області.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складене 28 жовтня 2018 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1, НОМЕР_4, ідентифікаційний код. НОМЕР_5, 64860, с. Надеждівка Лозівського району Харківської області, вул. Перемоги ,64.

Представник позивача - ОСОБА_4, 64602, вул. Некрасова, 23, м. Лозова Харківської області.

Відповідач - фізична особа підприємець ОСОБА_2, код НОМЕР_3, вул. Лесі Українки, буд. 3, с. Українка Барвінківського району Харківської області,

Суддя: О.І. Мороз