Постанова

від 05.06.2007 по справі 2/380-пд-06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/380-пд-06

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

05.06.07                                                                                       Справа №2/380-пд-06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі Шерник О.В.

за участю представників:

позивача:          не з'явився;

відповідача:      Кисельов В.К., паспорт МО № 322371 від 24.04.1997р.;

відповідача:      Волкова Л.Г., довіреність від 22.03.2007р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу      Відкритого акціонерного товариства «Херсонбудтранс»,

                                       м. Херсон

на рішення                   господарського суду Херсонської області від 06.03.2007р.

у справі                         № 2/380-ПД-06

за позовом                    Відкритого акціонерного товариства «Херсонбудтранс»,

                                       м. Херсон

до відповідача             Товариства з обмеженою відповідальністю

                                       Виробничо-комерційна фірма «Дюна», м. Херсон

про                                 визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Відкритим акціонерним товариством «Херсонбудтранс», м. Херсон було подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Дюна», м. Херсон про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.12.2003р., укладеного між сторонами.

Розглянувши справу по суті, господарський суд Херсонської області своїм рішенням від 06.03.2007р. у справі № 2/380-ПД-06 (суддя Скобєлкін С.В.) в позові відмовив.

Рішення суду мотивоване тим, що договір купівлі-продажу від 15.12.2003р. за всіма своїми пунктами і положеннями відповідає договору купівлі-продажу від 02.12.2003р. і за своїм змістом не суперечить зазначеному договору. Проте, спірний договір є нікчемним і не має юридичної сили, визнання його недійсним не несе будь-яких правових наслідків. Передача нерухомого майна у власність відповідача здійснювалась на підставі договору від 02.12.2003р., укладеного у визначеній законом формі: письмовій, нотаріальній, з обов'язковою державною реєстрацією; законність і дійсність якого позивачем не оспорюється.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі ВАТ «Херсонбудтранс», позивач у справі, вказує на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що в порушення ст.65 ГПК України позивач не був повідомлений про час та місце розгляду справи в суді, у зв'язку з чим був позбавлений можливості реалізувати свої права, передбачені ст.22 ГПК України. На думку заявника, за всіма обставинами суд мав залишити позов без розгляду на підставі п.5 ст.81 ГПК України, чого зроблено не було.

Просить рішення господарського суду Херсонської області від 06.03.2007р. скасувати і залишити позов без розгляду.

ТОВ ВКФ «Дюна», відповідач у справі, у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що оскаржуване рішення господарського суду є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просить судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Позивач законним правом на участь свого представника в судовому засіданні не скористався. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення. Про причини неявки суду не повідомив. Колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами, у відсутності позивача, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1769 від 05.06.2007р. справу призначено до розгляду у складі колегії – Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Кричмаржевського В.А., Хуторного В.М.

В судовому засіданні 05.06.2007р. за згодою представників відповідача оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.

За клопотанням присутніх учасників судового процесу розгляд справи вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як випливає з матеріалів справи, 15.12.2003р. між ВАТ «Херсонбудтранс» (продавець) і ТОВ ВКФ «Дюна» (покупець) був підписаний договір купівлі-продажу, згідно з п.1.1 якого продавець продає, а покупець купує основні фонди, до складу яких входять:

- склад під майстерні (М) загальною площею 1118,6 м2;

- склад під майстерні (Л) загальною площею 521,9 м2;

- замощення асфальтове загальною площею 2363 м2;

- огорожа, біля відчужуваної території.

Зазначене майно знаходиться за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, 4-й км.

Ціна договору визначена в п.2 договору та складає суму 190.000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 31.666,67 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що при укладенні договору купівлі-продажу від 15.12.2003р. голова правління Жданов В.І. діяв від свого імені, не маючи на те відповідних повноважень. При укладенні договору головою правління була явно занижена ціна об'єкту продажу, яка склала 190.000,00 грн., що в два рази менше ринкової ціни даного об'єкту. Позивач зазначає, що покупець за договором усвідомлював, що придбає майно по явно заниженій ціні і бажав настання шкідливих для позивача наслідків, у зв'язку з чим дану угоду можна вважати такою, що вчинена внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною. Як вказує позивач, в результаті протиправного відчуження майна, йому була спричинена матеріальна шкода. Також, позивач зазначає, що спірний договір не був посвідчений нотаріально. У зв'язку з цим, в позові ставиться вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.12.2003р. Позовна вимога ґрунтується на приписах ст.ст. 92, 203, 215, 220, 232, 658 ЦК України, ст.55 Закону України «Про нотаріат».

Колегія суддів зазначає, що оскільки позивач ставить вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.12.2003р., то до спірних правовідносин слід застосовувати ст.224 ЦК УРСР, чинної на момент підписання вказаного договору, згідно до якої за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне положення закріплено в ст.655 ЦК України.

Однією з підстав для визнання договору купівлі-продажу від 15.12.2003р. недійсним позивач зазначає, що такий договір був вчинений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною, оскільки головою правління Ждановим В.І. була занижена ціна об'єкту продажу, у зв'язку з чим позивачем зроблено посилання ст.232 ЦК України.

З цього приводу слід зазначити, що у відповідності зі ст.232 ЦК України, правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

В п.13 Роз'яснення ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.1999р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” зазначено, що у вирішенні спорів про визнання угод недійсними на підставі ст.57  ЦК УРСР (ст.232 ЦК України) господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності фактів зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо укладення угоди. Зловмисна угода - це умисна змова представника однієї сторони з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої укладено договір.

Позивачем не надано суду будь-яких доказів того, що представник продавця за спірним договором (голова правління Жданов В.І.) мав умисну змову з представником покупця за таким договором (директором Березкою В.В.) при підписанні договору, внаслідок чого для ВАТ «Херсонбудтранс» настали несприятливі наслідки, від імені якої укладено такий договір.

Посилання позивача на заниження ціни об'єкту продажу судом не приймається до уваги, оскільки вказані доводи ніякими доказами не підтверджені, а матеріали справи свідчать про зворотне. Так, ціна спірного договору купівлі-продажу складає суму 190.000,00 грн. В той же час, згідно до експертного висновку Українського товариства оцінювачів від 20.11.2003р., ринкова вартість об'єктів нерухомості (складських приміщень літ. Л і літ. М), що знаходяться за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, 4 км, визначена з метою прийняття рішення про реалізацію, складає суму 158.045,00 грн. Таким чином ціна об'єкту продажу перевищує ринкову вартість.

Повноваження голови правління позивача Жданова В.І. на укладення договору купівлі-продажу об'єктів нерухомості підтверджені Статутом ВАТ «Херсонбудтранс», згідно з п.8.4.4 якого голова правління діє від імені товариства без доручення, укладає договори, контракти, угоди та здійснює інші юридичні угоди від імені товариства; розпоряджається майном та засобами відповідно до повноважень, наданих йому Статутом, діючим Положенням та рішенням зборів акціонерів та Спостережної Ради.

Статтею 48 Закону України «Про господарські товариства» закріплено, що голова правління акціонерного товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства.

З матеріалів справи також вбачається, що згідно з протоколом № 18 засідання правління ВАТ «Херсонбудтранс» від 06.11.2003р. було вирішено продати відповідачу будівлю, зазначену на схемі літерами «М»  і «Л» з прилеглими територіями за 150 – 180 тис.грн. В той же час, як вказувалось вище, ціна спірного договору визначена в сумі 190.000,00 грн., що є більшою від ціни, за яку на засіданні правління ВАТ «Херсонбудтранс» було вирішено продати об'єкти нерухомості.

Обставини справи свідчать про те, що спір виник з приводу нерухомого майна, яке було предметом спірного договору купівлі-продажу. У зв'язку з цим, слід зазначити, що позивачем не доведено порушення його прав або охоронюваних законом інтересів спірним договором, оскільки суду не надано будь-яких доказів виконання договору купівлі-продажу від 15.12.2003р., у зв'язку з чим безпідставними є доводи позивача про спричинення йому матеріальної шкоди таким договором.

Так, наданий в матеріали справи акт приймання-передачі від 15.12.2003р. складений сторонами на виконання договору купівлі-продажу нерухомості від 02.12.2003р., зареєстрованого в реєстрі під № 3239, про що вказано в самому акті. Тобто такий акт складений на виконання договору, щодо якого позивачем не висуваються вимоги про визнання його недійсним. Такий акт приймання-передачі підписаний представниками сторін та скріплений печатками товариств.

За договором купівлі-продажу від 02.12.2003р., на виконання якого складений акт приймання-передачі від 15.12.2003р., ВАТ «Херсонбудтранс» (продавець) продало, а ТОВ ВКФ «Дюна» (покупець) придбало належне продавцеві на праві власності приміщення: склад літ. Л загальною площею 521,9 кв.м, склад літ. М загальною площею 1118,6 кв.м, частину мостіння № 1 площею 2363 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, 4-й км. Вказаний договір посвідчений нотаріально та зареєстрований у Херсонському МБТІ.

Договір купівлі-продажу від 02.12.2003р. не визнаний у встановленому законом порядку судом недійсним і недійсність вказаного договору прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаного правочину (ст.204 ЦК України).

Слід також зазначити, що у відповідності з п.10 Роз'яснення ВАСУ “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”, відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.

В той же час позивачем робляться посилання на приписи ЦК України, який не набрав чинності на момент підписання між сторонами спірного договору від 15.12.2003р.

У зв'язку з цим, не приймаються до уваги доводи позивача про недійсність спірного договору купівлі-продажу, як правового наслідку недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, з посиланням на ст.220 ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004р.

Статтею 227 ЦК УРСР, чинного на момент складення спірного договору, було встановлено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Тобто статтею 227 ЦК УРСР обов'язкова нотаріальна форма правочину була передбачена лише для договорів купівлі-продажу жилого будинку, у випадку якщо хоча б однією з сторін є громадянин, що не підпадає під дію спірного договору.

Згідно з Роз'ясненням ВАСУ “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.215 ЦК України, яка входить до підстави позову, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Позивачем всупереч вимогам  ст.ст. 33, 34 ГПК України, не було доведено у встановленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а саме - наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними. Судом також відповідних обставин не встановлено.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи скаржника про те, що його не було повідомлено про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції, є необґрунтованими і не відповідають дійсності.

Так, у відповідності зі ст.64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше п'яти днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі № 2/380-ПД-06 було порушено 12.12.2006р., про що прийнята відповідна ухвала суду першої інстанції, яка в цей же день надіслана на адресу сторін у справі, що підтверджується відбитком штемпеля канцелярії суду на вказаній ухвалі за вих. № 28521 від 12.12.2006р.

У відповідності з п.3.6 Роз'яснення ВАСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» № 02-5/289 від 18.09.1997р., особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, тільки якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п.3.5.1 «Інструкції з діловодства в господарських судах України», затвердженої Наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75, ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду розсилається в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи. Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала про порушення провадження у справі № 2/380-ПД-06 була надіслана позивачу за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві, а саме: 73000, м. Херсон, Миколаївське шосе, 4 км, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про дату вручення – 20.12.2006р. (а.с. 39). В подальшому, всі ухвали суду (від 21.12.2006р., 22.01.2007, 08.02.2007р.), а також оскаржуване рішення суду були направлені на адресу всіх сторін, у т.ч. і позивача. Таким чином, позивач був належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції. Позивачем не надано суду будь-яких доказів щодо неповідомлення його про час та місце розгляду справи в суді.

Оскільки неявка позивача в судове засідання при прийнятті судом рішення не перешкоджала вирішенню спору, то спір було вирішено за наявними у справі доказами, що відповідає положенням ст.75 ГПК України.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність вимог по апеляційній скарзі та відсутністю підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, прийнятого з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України,  Запорізький апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Херсонбудтранс», м. Херсон залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 06.03.2007р. у справі № 2/380-ПД-06 – без змін.