Постанова

від 24.10.2018 по справі 707/2715/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 707/2715/16-ц

провадження № 61-27968св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представники позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

представник відповідача - адвокат ОСОБА_5,

третя особа - Черкаська районна державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Черкаської області у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Василенко Л. І., Карпенко О. В. від 26 вересня 2017 року ,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - Черкаська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько ОСОБА_6, який за життя перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7, яка є матір'ю позивача. Після смерті батька відкрилася спадщина на будинковолодіння АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0,25 га, розташовану за вказаною адресою та земельну ділянку площею 0,983 га, розташовану у с. Сагунівка Черкаського району Черкаської області. За життя ОСОБА_6 склав заповіт, яким усе своє майно заповів своїй дочці ОСОБА_4, яка є рідною сестрою позивача.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла мати позивача ОСОБА_7, яка як дружина ОСОБА_6 мала право на ? частини вказаного майна як спільного сумісного майна подружжя та на обов'язкову частку від іншої ? частини спадкового майна після смерті свого чоловіка як непрацездатна особа. Проте, ОСОБА_7 за життя не оформила своє право на спадщину.

Позивач вважає, що вона має право на спадкування за законом після смерті матері на відповідні частини спадкового майна та обов'язкову частинку від якого мала б право її мати після смерті свого чоловіка.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просила суд визнати за нею право власності на 7/24 частини житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований на АДРЕСА_1 Черкаського району Черкаської області; 1/12 частини земельної ділянки площею 0,25 га, розташованої за вказаною адресою та 1/12 частини земельної ділянки площею 0,983 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться у с. Сагунівка Черкаського району Черкаської області.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 08 серпня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що за відсутності постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, права позивача не є порушеними та пред'явлений нею позов є передчасним.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 26 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 08 серпня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.

Визнано за ОСОБА_1право власності на 7/24 частини житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований на АДРЕСА_1 Черкаського району Черкаської області; 1/12 частини земельної ділянки площею 0,25 га, розташованої за вказаною адресою та 1/12 частини земельної ділянки площею 0,983 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться у с. Сагунівка Черкаського району Черкаської області у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно позбавило можливості нотаріуса Черкаської районної державної нотаріальної контори видати позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом, тому її право підлягає захисту в обраний нею спосіб.

Оскільки мати позивача ОСОБА_7 за життя не оформила право власності на спадкове майно в порядку спадкування після смерті свого чоловіка ОСОБА_6, то позивач має власності у порядку спадкування за законом після смерті матері на відповідні частини спадкового майна та обов'язкову частину від якого мала б право її мати після смерті свого чоловіка.

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому розгляду справи та не врахував, що за відсутності обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину, заявлений позивачем позов є передчасним. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази перебування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у зареєстрованому шлюбі, що виключає наявність підстав вважати, що остання успадкувала спірне спадкове майно.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд установив, що з 04 листопада 1952 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є дочками ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Відповідно до свідоцтва від 24 квітня 1989 року № НОМЕР_4 ОСОБА_6 є власником житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований на АДРЕСА_1 Черкаського району Черкаської області.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 14 березня 1997 року серія НОМЕР_2 ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 0,25 га, що розташована на території Сагунівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 26 липня 2004 року серія НОМЕР_3 ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 0,98 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на території Сагунівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

27 лютого 2009 року ОСОБА_6 склав заповіт на ім'я ОСОБА_4, згідно якого все належне йому майно заповів останній.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер.

Згідно відомостей, наданих Першою черкаською державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_6 із заявами про прийняття спадщини звернулись його дружина ОСОБА_7, дочки ОСОБА_1 та ОСОБА_4

21 вересня 2016 року ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 5/6 частини земельної ділянки площею 0,983 га, що знаходиться на території Сагунівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, кадастровий номер НОМЕР_1 після смерті ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_7 померла.

Згідно відомостей, наданих Черкаською районною державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_7 із заявами про прийняття спадщини звернулись її дочки ОСОБА_1 та ОСОБА_4, свідоцтва про право на спадщину не видавались.

Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач посилалась на те, що її мати ОСОБА_7 мала право на ? частини спірного майна, яке було спільним сумісним майном подружжя, а також як непрацездатна особа право на обов'язкову частку у спадковому майні після смерті ОСОБА_6 Оскільки за життя ОСОБА_7 не оформила в установленому законом порядку право власності на належне їй спадкове майна, то за відсутності правовстановлюючих документів на її ім'я, нотаріус відмовляє позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7

Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право на обов'язкову частку у спадщині врегульовано статтею 1241 ЦК України, частиною першою якої передбачено, що право на обов'язкову частку у спадщині мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Суд установив, що ОСОБА_7 як непрацездатна особа в силу вимог статті 1241 ЦК України мала право на обов'язкову частку у спадщині після смерті свого чоловіка ОСОБА_6 та прийняла спадщину після смерті чоловіка, подавши до нотаріальної контори відповідну заяву.

Отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Установивши, що ОСОБА_7 в установленому законом порядку прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_6, але за життя не оформила її, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що позивач як спадкоємець першої черги за законом після смерті ОСОБА_7 має право на спадкування. Апеляційний суд правильно визначив частки позивача у спадковому майні з урахуванням обов'язкової частки у спадщині, яку за життя мала ОСОБА_7, але її не оформила.

Після смерті матері сторін ОСОБА_7 відкрилася спадщина за законом, оскільки спадкоємець заповіту не залишила.

За змістом статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, хто його пережив, та батьки.

У встановленому законом порядку у шестимісячний строк спадщину за законом прийняли позивач та відповідач як діти спадкодавця - спадкоємці першої черги.

Правильно встановивши обставини справи, належні докази щодо права ОСОБА_7 на частку у будинку, яка належала ії як дружині спадкодавця у спільному сумісному майні подружжя, на обов'язкову частку при спадкуванні за заповітом, докази щодо прийняття спадщини після смерті чоловіка, та докази щодо прийняття позивачем та відповідачем спадщини за законом після смерті матері, апеляційний суд дійшов до обґрунтованого висновку про порушення спадкових прав позивача та задоволення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржуване судове рішення апеляційного суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 26 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. П. Курило