Постанова

від 17.10.2018 по справі 170/361/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 170/361/17-ц

провадження № 61-24659св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Шацьке районне споживче товариство ,

відповідач - ОСОБА_1,

третя особа - Шацька селищна рада Шацького району Волинської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Волинської області у складі колегії суддів: Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І., Карпук А. К., від 05 березня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року Шацьке районне споживче товариство (далі - Шацьке РСТ) звернулося до ОСОБА_2, третя особа - Шацька селищна рада Шацького району Волинської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що рішеннями Шацької селищної ради Шацького району Волинської області від 15 червня 2004 року № 15/24 та від 17 квітня 2008 року № 17/17.1 Шацькому РСТ вирішено передати земельну ділянку загальною площею 2701 кв. м у довгострокову оренду на 49 років для обслуговування ресторану Голубі озера по АДРЕСА_1

На підставі зазначених рішень 27 березня 2009 року між Шацькою селищною радою Шацького району Волинської області(орендодавець) та Шацьким РСТ (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, що знаходиться по АДРЕСА_1

ОСОБА_2 незаконно розмістив тимчасову споруду на орендованій позивачем земельній ділянці для здійснення торгівлі без документів, що посвідчують право на користування земельною ділянкою.

Шацьке РСТ неодноразово зверталося до відповідача з вимогою про усунення порушень чинного законодавства та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, однак дані вимоги залишились без задоволення.

Ураховуючи викладене, Шацьке РСТпросило зобов'язати ОСОБА_2 усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що знаходиться по АДРЕСА_1, на якій розташовано металевий контейнер, орієнтовною площею 40 кв. м, шляхом звільнення земельної ділянки та примусового демонтажу тимчасової споруди - металевого контейнеру.

Ухвалою Шацького районного суду Волинської областівід 16 листопада 2017 року проведено заміну відповідача з ОСОБА_2 на належного відповідача ОСОБА_1

Рішенням Шацького районного суду Волинської області у складі судді Сушик Н. В. від 16 листопада 2017 року у задоволенні позову Шацького РСТвідмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову Шацького РСТ , суд першої інстанції виходив із того, що торгівельний павільйон знаходиться на земельній ділянці, яка відповідає плану розміщення земельної ділянки, що надана ОСОБА_1 рішенням селищної ради для розміщення тимчасової споруди, тому зазначене не є самовільним зайняттям земельної ділянки.

Також з посиланням на статтю 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини основоположних свобод суд зазначив, що відповідач має право мирно володіти своїм майном.

Постановою Апеляційного суду Волинської області від 05 березня 2018 року апеляційну скаргу Шацького РСТ задоволено частково.

Рішення Шацького районного суду Волинської області від 16 листопада 2017 року скасовано. Позов Шацького РСТ задоволено.

Зобов'язаноОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована по НОМЕР_1 на якій знаходиться металевий контейнер орієнтовною площею 40 кв. м шляхом демонтажу тимчасової споруди - металевого контейнеру.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов Шацького РСТ, виходив із того, що відповідач незаконно займає для обслуговування торгового контейнеру земельну ділянку, яка перебуває в оренді позивача, чим порушує його права як єдиного належного орендаря спірної земельної ділянки. У відповідача відсутні правові підстави для розміщення торгівельних місць на вказаній земельній ділянці, оскільки рішенням Шацької селищної ради Шацького району Волинської області від 17 червня 1998 року № 2/10 таких прав йому не надано. Отже, відповідач самовільно зайняв земельну ділянку.

У квітні 2018 року ОСОБА_1подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою те, що всі оформлені ним документи та отримані дозволи для встановлення тимчасової споруди - торгового павільйону, повністю відповідали по формі та змісту вимогам, визначеним у Типовому положенні про розробку та видачу архітектурно-планувальних завдань і технічних умов на проектування об'єктів: нового будівництва, розширення, реконструкції, капітального ремонту та комплексного благоустрою території, затвердженому наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 04 квітня 1997 року № 54, та іншим нормативним актам.

Також під час апеляційного розгляду залишено поза увагою норми ЗК України 1990 року , згідно з якими земельні ділянки могли надаватися у володіння і користування, у тому числі і тимчасове користування.

Порядок набуття права користування чи права власності на землю регулювався главою 2 ЗК України 1990 року.

Дії та рішення органів місцевого самоврядування щодо надання йому у користування спірної земельної ділянки ніким не скасовані і не оскаржувались, тому повністю спростовують вимоги і підстави, викладені у позовній заяві Шацьким РСТ та висновок суду апеляційної інстанції про самовільне зайняття ним земельної ділянки та незаконне розміщення тимчасової споруди.

При цьому станом на 1998 рік розміщення тимчасової споруди - торгівельногопавільйону , на земельній ділянці не передбачало розроблення проекту відведення земельної ділянки під нього.

У постанові Апеляційного суду Волинської області від 05 березня 2018 року судом зазначено, що він не надавав до суду першої інстанції договір на право тимчасового користування землею від 24 червня 1999 року, тому його не беруть до уваги. Однак під час оцінки цього доказу судом залишено поза увагою те, що він був залучений в якості відповідача до участі у справі лише 16 листопада 2017 року шляхом заміни неналежного відповідача і у тому ж судовому засіданні було прийнято рішення Шацьким районним судом Волинської області. Таким чином, він не мав можливості подати всі існуючі докази особисто чи через свого представника, тим більше, що копію даного договору він отримав після ухвалення рішення судом першої інстанції.

Однак суд апеляційної інстанції всупереч вимогам частини третьої статті 367 ЦПК України не прийняв цього доказу, хоча суду було відомо про неможливість його подання ним у суді першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

У липні 2018 року Шацьке РСТ подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Також вказало, що Шацьке РСТ є правонаступником Шацького об'єднання підприємств громадського харчування районного споживчого товариства та згідно з передавального акта отримало у власність все майно, права та обов'язки у тому числі приміщення ресторану та право користування земельною ділянкою.

Ще з 1965 року за рестораном закріплено земельну ділянку площею 0,30 га, яка виділялася для будівництва та обслуговування ресторану Голубі озера на підставі рішення виконавчого комітету Шацької селищної ради депутатів трудящих від 24 березня 1965 року № 26, а вже у 2004 році площа земельної ділянки частково зменшилася і стала становити 0,27 га, що вбачається з рішення Шацької селищної ради Шацького району Волинської області від 15 червня 2004 № 15/24 Про передачу земельних ділянок для обслуговування об'єктів громадського харчування . Рішення селищної ради від 24березня 1965 року наявне в матеріалах інвентаризаційної справи. Жодного рішення про вилучення у встановленому законом порядку земельної ділянки органом місцевого самоврядування не приймалося, відповідно до цього часу за рестораном було закріплено земельну ділянку площею 0,30 га.

У липні 2018 року Шацька селищна рада Шацького району Волинської області подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Також вказало, що рішення Шацької селищної ради Шацького району Волинської області від 17 червня 1998 року № 2/10 Про надання земельної ділянки для розташування торгівельного павільйону прийнято селищною радою в межах повноважень, визначених, зокрема, пунктом 34 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , якими встановлено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено - вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Це рішення є чинним та ніким не оскаржене, термін користування вказаною земельною ділянкою за умовами договору на право користування земельною ділянкою не закінчились.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

04 липня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом установлено, що 27 березня 2009 року між Шацькою селищною радою Шацького району Волинської області (орендодавець) та Шацьким РСТ (орендар) укладено договір оренди землі, за умовам якого орендодавець на підставі рішення Шацької селищної ради Шацького району Волинської області від 15 червня 2004 року № 15/24, №17/17.1 від 17 квітня 2008 року передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови площею 2701 кв. м. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: двоповерхова капітальна, нормативна грошова оцінка становить 146 988, 42 грн. Строк дії договору - 49 років, орендна плата - 7 349,42 грн за один рік.

Договір оренди зареєстрований у Шацькому районному відділі Волинської регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що у державному реєстрі земель вчинено відповідний запис від 10 веесня 2009 року. Цей договір є чинним.

Статтею 27 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Також судом установлено, що рішенням Шацької селищної ради Шацького району Волинської областівід 17 червня 1998 року № 2/10 ОСОБА_1 для тимчасового користування надана земельну ділянку розміром 50 кв. м, що розташована в центрі селища біля земельної ділянки ОСОБА_4 по АДРЕСА_2. Зобов'язано ОСОБА_1 отримати будівельний паспорт, виготовити проект торгового павільйону, погодити їх в установленому порядку (а.с. 117 т. 1).

Відповідно до положень статті 22 ЗК України 1990 року право власності або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступити до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Згідно зі статтею 23 ЗК України 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З урахуванням наведених норм закону рішення Шацької селищної ради Шацького району Волинської області від 17 червня 1998 року № 2/10 не підтверджує належного права користування ОСОБА_1 спірною земельною ділянкою.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті152 ЗК України).

Таким чином, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 89 ЦПК України), вірно застосувавши положення статей 22, 23 ЗК України 1990 року, дійшов до правильного висновку про те, що відповідач використовує земельну ділянку без відповідних правових підстав, визначених положеннями статей 116, 125, 126 ЗК України.

Посилання касаційної скарги на те, що рішення органів місцевого самоврядування щодо надання ОСОБА_3 у користування спірної земельної ділянки не скасовані і не оскаржувались не заслуговують на увагу, оскільки земельна ділянка виділялася для будівництва та обслуговування ресторану Голубі озера ще на підставі рішення виконавчого комітету Шацької селищної ради депутатів трудящих від 24 березня 1965 року № 26 (а.с. 170 т. 1), а Шацьке РСТ, яке є правонаступником Шацького об'єднання підприємств громадського харчування районного споживчого товариства, згідно з передавальним актом отримало у власність все майно, права та обов'язки у тому числі приміщення ресторану та право користування земельною ділянкою.

Шацькому об'єднанню підприємств громадського харчування районного споживчого товариства, правонаступником якого є позивач, .

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Волинської області від 05 березня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Апеляційного суду Волинської області від 05 березня 2018 року .

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк