Рішення

від 23.10.2018 по справі 194/856/18

ТЕРНІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 194/856/18

Номер провадження 2/194/393/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2018 року Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Солодовник І.С.,

при секретарі - Сафоновій А.Г.,

за участю адвокатів - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Тернівка Дніпропетровської області в залі суду цивільну справу за уточненою позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третьої особи - Тернівської міської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості про розірвання трудового договору, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про розірвання трудового договору, в якій зазначає, що 01.04.2011 року між нею та відповідачем укладено безстроковий трудовий договір, згідно умов якого працівник зобов'язується виконувати реалізацію товару з матеріальною відповідальністю за товар. Трудовий договір між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 01.04.2011 року, зареєстрований 05.04.2011 року Тернівським міським центром зайнятості. Позивач вказує, що вона здійснює свою діяльність з продажу взуття в магазині Взуття в м. Тернівка, по вул. Харківська,буд. 26 на підставі договору оренди.

Згідно акту звірки ревізії від 28.04.2018 року в магазині Взуття м. Тернівка вул. Харківська, буд. 26, за місцем роботи продавця ОСОБА_4 виявлена недостача грошових цінностей в сумі 288952 грн.. Позивач також зазначає, що відповідач визнала даний факт та надала розписку від 03.05.2018 року про здійснення нею розтрати матеріальних цінностей, ввірених їй під звіт.

07.05.2018 року позивач звернулася до Тернівського центру зайнятості з заявою про розірвання договору на підставі ст. 41 КЗпПУ. 17.05.2018 року відповідачка була запрошена до Тернівського центру зайнятості для розірвання договору на підставі ст. 41 КЗпПУ, проте не прибула до Тернівського центру зайнятості на умовлену дату, на телефоні дзвінки не відповідала, тобто ухилилась від явки до центру зайнятості. Внаслідок чого, позивач направила 21.05.2018 року вимогу про обов'язкову явку до Тернівського центру зайнятості на 25.05.2018 року на 9 годину, однак відповідачка ОСОБА_4 знову не з'явилась на призначений час. У вимозі від 21.05.2018 року було вказано, що у випадку ухилення від явки до Тернівського центру зайнятості для розірвання трудового договору, договір буде розірвано за ч. 2 ст. 40 КЗпПУ внаслідок втрати довіри в односторонньому порядку.

04.06.2018 року Тернівський центр зайнятості надав відповідь на її заяву про розірвання трудового договору в односторонньому порядку без участі відповідачки, в якій зазначив, що центр зайнятості не має можливості розірвати договір на підставі ст. 41 КЗпПУ, а тільки на підставі ст.ст. 36, 38 КЗпПУ та їй було рекомендовано звернутися до суду з позовом про розірвання трудового договору.

У зв'язку з чим, позивач просить суд розірвати трудовий договір від 01.04.2011 року, укладений між нею фізичною особою - підприємцем та ОСОБА_4 на підставі ст. 41 КЗпПУ та стягнути з відповідача судові витрати у справі.

Позивач ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала уточнені позовні вимоги, просила їх задовольнити у повному обсязі та пояснила, що відповідач ОСОБА_4 працювала у неї з 01.04.2011 року на підставі трудового договору. Відповідно до акту ревізії станом на 28.04.2018 року була виявлена недостача, ревізія по магазину проводилася щомісяця, сума недостачі, яка була виявлена 28.04.2018 року, є значною, а тому у неї виникла недовіра до ОСОБА_4, у зв'язку з чим, вона наполягає на розірванні трудового договору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпПУ. Крім того, позивач зазначила, що у зв'язку з тим, що відповідач перебувала на лікарняному по 08.06.2018 року, то розірвати трудовий договір необхідно з 09.06.018 року.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала думку позивача, просила уточнені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та зазначила, що позивач з відповідачем уклали трудовий договір 01.04.2011 року, який був зареєстрований в Тернівському міському центрі зайнятості 05.04.2011 року. 28.04.2018 року позивачем ОСОБА_3 була проведена перевірка товару та виявлена недостача в сумі 288952 грн., про що складено акт ревізії. З документальною перевіркою ОСОБА_4 погодилася, факт недостачі відповідачем визнано, про що нею підписано відповідну розписку 03.05.2018 року. ОСОБА_4 на наступний робочий день після проведеної ревізії була запрошена до Тернівського міського центру зайнятості для розірвання трудового договору, однак остання до центру зайнятості не прийшла, згодом позивач направила на адресу ОСОБА_4 повідомлення про розірвання трудового договору та її обов'язкової явки до центру зайнятості, яке ОСОБА_4 отримала, однак до центру зайнятості не з'явилася, знаходилася на лікарняному, листки непрацездатності надала пізніше. Також адвокат ОСОБА_1 зазначила, що у відділенні поліції ведеться досудове розслідування по кримінальному провадженню, оскільки відповідач заволоділа товарними цінностями або їх продала. В даному випадку звільнення відповідача не треба ставити в залежність від факту кримінального правопорушення, оскільки чи винна відповідач чи не винна не з'ясовується. У зв'язку з чим, представник позивача - адвокат ОСОБА_1 просила розірвати з 09.06.2018 року трудовий договір укладений між позивачем та відповідачем на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпПУ, оскільки трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу. З вимогами відповідача щодо розірвання трудового договору за власним бажанням не погоджується. Також вказала, що трудові договори укладені до 2015 року підлягають зняттю з реєстрації в центрі зайнятості та без розірвання трудового договору його неможливо зняти з реєстрації.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні уточнені позовні вимоги визнала частково та пояснила, що на підставі трудового договору пропрацювала у ОСОБА_3 вісім років, погоджується розірвати трудовий договір з нею, але з 08.06.2018 року та за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпПУ. Зазначила, що у позивача виникла недостача, яка зазначена в акті ревізії, але вона не винна, вона пропонувала провести розслідування, оскільки з нею працювала ще рідна дочка позивача - ОСОБА_5, та в неї також були ключі від магазину. ОСОБА_4 вказала, що у неї недостачі не було, крім того, ведеться досудове розслідування по даному факту, однак її винною в розкраданні не визнано, зазначила, що в розписці її підпис, однак вона підписувала пустий лист та вважала, що підписувала заяву про звільнення з роботи за ст. 38 КЗпПУ.

Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала думку відповідача та зазначила, що акт ревізії відповідачем не підписаний, сума недостачі зазначена в розписці від 03.05.2018 року не відповідає сумі недостачі зазначеної в акті ревізії. Крім того, ОСОБА_4 03.05.2018 року знаходилась на лікарняному та не могла підписувати розписку. 25.05.2018 року відповідачем направлено ОСОБА_3 заяву про звільнення за власним бажанням з 08.06.2018 року, вказана заява про звільнення за власним бажанням направлена у відповідності до вимог КЗпП України - за чотирнадцять днів. Крім того, адвокат ОСОБА_2 зазначила, що суд повинен з'ясувати підзвітний порядок матеріальних цінностей у відповідності до правової позиції, викладеної в постанові ВСУ № 6-104цс/14 від 24.09.2014 року, також вказала, що акт ревізії містить строк за який проведено ревізію, а саме з 24.07.2017 року по 28.04.2018 року, однак актів ревізії за кожен місяць вказаного періоду позивачем не надано, але, як стверджує позивач ревізія проводилася кожного місяця. Окрім цього, акти передачі товарно-матеріальних цінностей відповідачу під звіт взагалі відсутні та позивачем не доведено передачу товару ОСОБА_4, звільнення відповідача за ст. 38 КЗпПУ чи за ст. 41 КЗпПУ не є наслідком вчинення недостачі.

Представник третьої особи - Тернівської міської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості у судове засідання не з'явився, однак раніше їх представник надав до суду письмову заяву про розгляд справи без їх участі, рішення просили прийняти на розсуд суду, не заперечували проти винесення заочного рішення (а.с. 34).

Вислухавши пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч. 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Так, у судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_3 є фізичною особою - підприємцем з 06.06.2007 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії В01 № 032980, виданого державним реєстратором виконавчого комітету Тернівської міської ради Дніпропетровської області (а.с. 9) та довідкою про взяття на облік платника податків від 14.07.2010 року № 305, виданою відділом обліку платників податків Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (а.с. 8), відповідно до якої, видом діяльності ОСОБА_3 є роздрібна торгівля.

Між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_4 01.04.2011 року укладено безстроковий трудовий договір, який зареєстрований Тернівським міським центром зайнятості 05.04.2011 року (а.с. 7). Відповідно до п. 2 трудового договору працівник зобов'язаний виконувати реалізацію товару, на працівника покладено матеріальну відповідальність за товар, та працівник зобов'язаний дотримуватися санітарно-гігієнічних вимог.

Відповідно до акту ревізії магазину Взуття м. Тернівка станом на 28.04.2018 року за період з 28.07.2017 року по 28.04.2018 року, проведеної фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 сума недостачі склала 288912,00 грн. (а.с. 13а).

З розписки від 03.05.2018 року, видно, що ОСОБА_4В працювала у фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на умовах трудового договору. В період з червня 2017 року умисно дописувала суму коштів при ревізії, внаслідок чого, сума недостачі склала 288952,00 грн., що підтверджується актом ревізії від 28.04.2018 року, у зв'язку з чим, вона в рахунок погашення боргу добровільно передає у власність ОСОБА_3 належну їй на праві приватної власності 2/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13).

Положеннями ст. 3 КЗпП України визначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Для розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України потрібна наявність таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл і т.ін.); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір'я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Як роз'яснено в абзаці другому пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , звільнення з підстав втрати довір'я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.ін.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я.

Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт.

Вирішуючи питання звільнення працівника за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпПУ в кожному конкретному випадку необхідно з'ясувати: чи становить виконання операцій, що пов'язані з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов'язків працівника; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 24.09.2014 року № 6-104цс/14.

Відповідно до положень ст.ст. 76, 77, 78, 80, 81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до акту ревізії магазину Взуття м. Тернівка станом на 28.04.2018 року за період з 28.07.2017 року по 28.04.2018 року, проведеної фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 сума недостачі склала 288912,00 грн., однак доводи позивача та представника позивача - адвоката ОСОБА_1 про виявлену суму недостачі відповідно до акту ревізії від 28.04.2018 року судом не можуть взятися до уваги, оскільки матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що на відповідача було покладено обов'язки, пов'язані з безпосереднім обслуговуванням нею саме грошових коштів, оскільки згідно з трудовим договором від 01.04.2011 року ОСОБА_4 була матеріально - відповідальна саме за товар.

Крім того, позивачем не надано доказів того , чи носить виконання ОСОБА_4 указаних дій, а саме матеріальної відповідальності за товар, відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей, про що також зазначено в судовому засіданні представником відповідача - адвокатом ОСОБА_2 .

Також, позивачем до суду не надано доказів будь-якого службового розслідування проведеного за виявленням недостачі на суму 288912,00 грн., зазначеної в акті ревізії від 28.04.2018 року.

Окрім цього, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що акт ревізії станом на 28.04.2018 року, на який посилаються позивач та представник позивача, був підписаний лише самим позивачем. З акту ревізії видно, що ревізія проведена в магазині Взуття м. Тернівка, а згідно з розпискою від 03.05.2018 року ОСОБА_4 працювала в магазині Взуття за адресою: м. Тернівка, вул. Харківська, буд. 26. В акті ревізії ще зазначені прихід та витрати із зазначенням місць знаходження, ніж розташований магазин Взуття , а саме вказані міста Лозова, Запоріжжя та Первомайськ. Також, акт ревізії складений за період з 28.07.2017 року по 28.04.2018 року та сума недостачі складає 288912,00 грн., однак згідно з розпискою від 03.05.2018 року сума недостачі грошових коштів складає 288952 грн. та зазначено, що на сьогоднішній день (дата написання розписки 03.05.2018 року), період з якого починається недостача коштів зазначається з червня 2017 року, а в акті ревізії з 28 липня 2017 року.

Отже, суд критично оцінює акт ревізії від 28.04.2018 року та розписку від 03.05.2018 року, оскільки вони протирічать один одному та показанням позивача і відповідача наданих в судовому засіданні.

Крім того, з матеріалів справи видно, що трудовий договір від 01.04.2011 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не розірваний та не знятий з реєстрації в центрі зайнятості, оскільки відповідно до листа Тернівської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 04.06.2018 року № 01-10/32 трудові договори, зареєстровані у Державній службі зайнятості до 01.01.2015 року знімаються з реєстрації згідно Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 року № 260. А у разі, якщо ФОП бажає звільнити найманого працівника (без його присутності) за власною ініціативою у випадках визначених КЗпПУ, то центр зайнятості знімає трудовий договір з реєстрації за певних умов встановлених п.п. 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України Деякі питання застосування законодавства про працю фізичною особою, яка використовує найману працю від 29.10.2009 року № 1168 з наданням ФОП до центру зайнятості встановленого переліку документів (а.с. 14).

Так, з вимоги ОСОБА_3 від 18.05.2018 року видно, що позивач ОСОБА_3 вказала про суму недостачі та запрошувала до центру зайнятості ОСОБА_4 для розірвання трудового договору від 01.04.2011 року згідно з п. 2 ст. 41 КЗпПУ у зв'язку з втратою довір'я до неї. Крім того, вказана письмова вимога направлялася ОСОБА_4 для обов'язкової явки до Тернівського центру зайнятості на 25.05.2018 року, де зазначено, що у випадку ухилення від явки до Тернівського міського центру зайнятості для розірвання трудового договору, договір буде розірвано за ч. 2 ст. 40 КЗпПУ внаслідок втрати довіри в односторонньому порядку (а.с. 16). Отже, текст вимоги містить посилання то на п. 2 ст. 41, то на ч. 2 ст. 40 КЗпПУ, крім того, не містить підпису, тому суд критично відноситься до вказаного документу і не може взяти за увагу як доказ надсилання працівникові повідомлення про намір розірвати з ним трудовий договір. Крім того, фіскальний чек Укрпошта ЦПЗ № 7 від 21.05.2018 року про направлення ОСОБА_6 рекомендованого листа (а.с. 15) не містить опису, що саме було надіслано відповідачу та позивачем не надано доказів отримання нею вказаного рекомендованого відправлення.

Посилання позивача та представника позивача - адвоката ОСОБА_1 на неможливість розірвати трудовий договір за власною ініціативою фізичної особи - підприємця, суд не може прийняти до уваги, оскільки розірвання трудового договору за ініціативою фізичної особи - підприємця можливо за умови подання фізичною особою - підприємцем до центру зайнятості відповідного пакету документів згідно з постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання застосування законодавства про працю фізичною особою, яка використовує найману працю від 29.10.2009 року № 1168, а саме: подання фізичною особою: примірника трудового договору; заяви про зняття трудового договору з реєстрації із зазначенням дати звільнення з роботи працівника та підстав розірвання зазначеного договору; копій документів, що підтверджують: - надсилання працівникові повідомлення про намір розірвати з ним трудовий договір (рекомендованим листом з повідомленням про вручення). У разі коли вручити поштове відправлення неможливо, подаються копії підтвердних документів; проведення передбаченого законодавством розрахунку з працівником або копію платіжної відомості із зазначенням суми депонованої заробітної плати.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 26.05.2018 року надіслала рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 43) на адресу ОСОБА_3 заяву від 25.05.2018 року про розірвання безстрокового трудового договору, укладеного 01.04.2011 року відповідно до ст. 38 КЗпП України з 08.06.2018 року, та зазначила, що на даний час вона перебуває на лікарняному, про що позивачу було повідомлено в телефонному режимі (а.с. 42).

Відповідно до листків непрацездатності серії АДК № 105267 та серії АДК № 334910 виданих Комунальним закладом Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 8 ОСОБА_4 перебувала на лікарняному з 02.05.2018 року по 31.05.2018 року та з 01.06.2018 року по 08.06.2018 року відповідно (а.с. 44).

Згідно з ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Позивач ОСОБА_3 та представник позивача - адвокат ОСОБА_1 у судовому засіданні наполягали на розірванні безстрокового трудового договору укладеного 01.04.2011 року з ОСОБА_4 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з недовірою до неї в наслідок недостачі грошових цінностей, однак відповідач ОСОБА_4 та її представник - адвокат ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги визнали частково та просили розірвати безстроковий трудовий договір від 01.04.2011 року, проте не з підстав п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, а з підстав ст. 38 КЗпП України.

Оскільки ОСОБА_4 у відповідності до ст. 38 КЗпП України попередила фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 про звільнення за власним бажанням письмово за два тижні, та направила на адресу позивача заяву рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, яка отримана позивачем ОСОБА_3 (а.с. 42-43), враховуючи встановлені судом по справі обставини, відсутність в матеріалах справи доказів щодо безпосередньої підзвітності ОСОБА_4 матеріальних цінностей (товару), прийняття з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням товару, суд знаходить уточнений позов таким, що підлягає частковому задоволенню та вважає, що трудовий договір від 01.04.2011 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрований Тернівським міським центром зайнятості 05.04.2011 року за № 04911100101, необхідно розірвати з 09.06.2018 року, оскільки 08.06.2018 року відповідач перебувала на лікарняному, на підставі ст. 38 КЗпП України.

В порядку, визначеному ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 881 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 6.11.1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , ст.ст. 38, 41 КЗпП України, ст.ст. 4, 5, 13, 76-78, 80-81, 141, 258, 263-265, 274 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Уточнену позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третьої особи - Тернівської міської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості про розірвання трудового договору - задовольнити частково.

Розірвати трудовий договір від 01.04.2011 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрований Тернівським міським центром зайнятості 05.04.2011 року за № 04911100101, з 09.06.2018 року на підставі ст. 38 КЗпП України.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_3, судовий збір в розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одна) грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Тернівський міський суд Дніпропетровської області.

Сторони справи:

Позивач: ОСОБА_3, адреса: АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_2.

Відповідач: ОСОБА_4, адреса: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1.

Третя особа: Тернівська філія Дніпропетровського обласного центру зайнятості, адреса: Дніпропетровська область, м. Тернівка, вул. Дніпровська, буд. 9, ЄДРПОУ 42101291.

Повний текст рішення складений 29.10.2018 року.

Суддя: І.С. Солодовник