Рішення

від 01.10.2018 по справі 808/1832/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 жовтня 2018 року ( 13 год. 49 хв.)Справа № 808/1832/17 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Конишевої О.В.

за участю секретаря судового засідання Горбова І.С.

за участю позивача- Ревуцька Т.М.

представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача 1,2 - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (87011, Запорізька область, Більмацький район, с. Труженка, вул. Чкалова, буд.13)

до 1. Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (70600, Запорізька область, м. Пологи, вул. І.Чеберка, буд.9)

2. Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166)

про визнання протиправними та скасування рішень суб'єкта владних повноважень,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - позивач) до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач 2), в якому позивач просить (згідно уточненої позовної заяви від 15.08.2018):

1.Визнати протиправним та скасувати прийняті Пологівської об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізький області:

податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 16.12.2016 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 251981,24 гривень;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф НОМЕР_2 від 16.12.2016 зі сплати єдиного внеску, штрафів, та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині 61873,40 гривень;

рішення № НОМЕР_3 від 16.12.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фінансовим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, податкову вимогу від 17.01.2017 № 45-17 про сплату суми податкового боргу.

2. Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2017 № Ф-17-13 заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.03.2017 № Ф-17-13 заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені та вимогу від 09.03.2017 № Ф-17-13У про стягнення на користь Куйбишевського відділення Пологівської ОДПІ суму недоїмки у розмірі 73213,51 грн. прийняті Головним Управлінням Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 23 червня 2017 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків до 17 липня 2017 року.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 20.07.2017 відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.11.2017 провадження у справі зупинено до 22.01.2018, попереднє судове засідання призначено на 23.01.2018.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.01.2018 поновлено провадження у справі.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.01.2018 призначено підготовче засідання на 12.02.2018.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.02.2018 відкладено підготовче засідання на 12.03.2018.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.03.2018 зупинено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 24.03.2018.

За приписами частини 9 статті 31 КАС України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

На підставі розпорядження керівника апарату суду №131 від 24.05.2018 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ» адміністративна справа №808/1832/17 призначена на повторний автоматизований розподіл у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Прудивуса О.В. у зв'язку з хворобою, що передбачає тривале знаходження у лікарняному закладі.

Справа №808/1832/17 автоматизованою системою документообігу суду 24.05.2018 передана на розгляд судді Конишевій О.В.

Ухвалою суду від 25.05.2018 прийнято позовну заяву до свого провадження та призначено підготовче засідання на 12.06.2018.

12.06.2018 відкладено підготовче засідання на 17.07.2018.

17.07.2018 відкладено підготовче засідання на 25.07.2018.

Ухвалою суду від 25.07.2018 продовжено строк підготовчого провадження строком на 30 днів, та відкладено підготовче засідання на 15.08.2018.

Ухвалою суду від 15.08.2018 провадження у справі зупинено до 26.09.2018 для надання часу для примирення.

У зв'язку із перебуванням судді Конишевої О.В. в період з 26.09.2018 по 28.09.2018 у відрядженні підготовче засідання відкладалося на 01.10.2018.

Ухвалою суду від 01.10.2018 провадження у справі поновлено.

01.10.2018 закрито підготовче провадження та за клопотанням сторін призначено справу до судового розгляду на той же день.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, позов просили задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій прийняті з додержанням вимог діючого законодавства. В задоволені позовної заяви просить відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

Пологівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області проведено планову документальну виїзну перевірку ОСОБА_3 з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету подачку з доходів фізичних oсі6, військового збору та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

п. 177.2, н. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України вiд 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, чим занижено суму податку на доходи ф1зичних oci6, який необхідно сплатити до бюджету за 2014 - 201 5 p.p. на загальну суму 203275,53 грн., в тому числ1 за 2014 рік в сумі 175873,27 грн., та за 2015 рік в сумі 27402,26 грн.;

п. 177.10 ст.177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI зі змінами та доповненнями та Порядок ведення книги обліку доходів та витрат затверджені Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року №481 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України від 01.10.2013 року за №1686/24218;

п.1 ч.2 ст.6 та п.2 ч.1 ст.7 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загально обов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року № 2464 (із змінами та доповненнями). Зазначене порушення спричинило не донарахування сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2014р. - 2015p. в розмipi 66761,88 грн., у тому числи за 2014 рік на суму 47933,64 грн., за 2015 рік на суму 18828,24 грн.

За результатами вказаної перевірки складено Акт №1964/08-15-13-04/НОМЕР_4 від 02.12.2016.

На підставі Акту перевірки №1964/08-15-13-04/НОМЕР_4 від 02.12.2016, Відповідачем1 прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 16.12.2016;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф 0006131304від 16.12.2016 зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- рішення № НОМЕР_3 від 16.12.2016, про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фінансовим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вимогою про сплату боргу (недоїмки) та рішенням про застосування штрафних санкцій позивач звернувся до суду із даним позовом.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи, судом встановлено, що Позивач здійснює господарську діяльність перебуваючи на загальній системі оподаткування, є платником ПДВ. До видів господарської діяльності Позивача належить: 14.12 - Виробництво робочого одягу ; 46.90 - Неспеціалізована оптова торгівля; 46.42 - Оптова торгівля одягом і взуттям; 46.16 Діяльність посередників у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взуттям і шкіряними виробами.

В Акті перевірки Відповідач1 вказав, що між витратами і доходами встановлено розбіжності (завищені витрати) в сумі 1093023,50 грн., в т.ч. за 2014 р. - 1038763,43 грн., за 2015 р. - 54260,07 грн., а саме: в 2014 році до декларації про майновий стан та доходи Позивача було включено до складу витрат суму 991082,00 грн., яка виникли в 2013 році, що відображена у Книзі обліку доходів і витрат Позивача.

Суд не погоджується з такими висновками Відповідача 1 з огляду на наступне.

Підприємницьку діяльність Позивач здійснює наступним чином. Спочатку Позивач укладав з контрагентами-постачальниками договори поставки на придбання товару (далі - ТМЦ) із:

ТОВ "Фірма"Рисмус" (код за ЄДРПОУ 382096005644) договір поставки № 21/12 від 01.06.2012.

ТОВ Прогресс-СК (код за ЄДРПОУ 385870005649) договір поставки № 8/13 від 01.04.2013.

ТОВ Єко-Сервис (код за ЄДРПОУ 321554826577) договір поставки № 8/14 від 03.03.2014.

Так, за умовами вищезазначених договорів поставки, Позивач купував ТМЦ, це в основному робочий спецодяг, а також фурнітуру, тканину для робочого одягу, рукавиці, капелюхи, чоботи, куртки ватяні робочі, куртки робочі утеплені, костюми із парусини з вогнестійким просоченням, костюми робочі, рукавиці в'язані з ПВХ-крапкою, окуляри захисні, респіратори протипилові, щитки зварювальні, фурнітура, тканини та для майбутнього виробництва та реалізації ТМЦ. На підтвердження виконання умов вищевказаних договорів позивачем до матеріалів справи надано: рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення та квитанції до прибуткового касового ордера.

Потім Позивач укладав з контрагентами-покупцями окремі договори поставки на реалізацію цих ТМЦ, а саме: договір поставки із:

ПАТ Ясіновський коксохімічний завод (код за ЄДРПОУ 00191035) договір № 122 від 04.03.2009, специфікації № 195-222 та № 224-228, додаткова угода від 20.11.2013, від 29.12.2014, Акт звірки взаємних розрахунків на 31.12.2014;

ПАТ БМФ Азовстальбуд (код за ЄДРПОУ 01237193) договір № 6/12/1 від 03.01.2012;

ПП Лік-Буд (код за ЄДРПОУ 35561181) договір № 4/13 від 03.01.2013, № 2/14 від 02.01.2014;

ПП Консоль (код за ЄДРПОУ 32321163) договір №3/13 від 02.01.2013, № 3/14 від 02.01.2014;

ТОВ Азовпромлюкс (код за ЄДРПОУ 32788068) договір № 1/12 від 13.01.2012;

ТОВ Южпроммонтаж (код за ЄДРПОУ 31971895) договір № 11/14 від 01.06.2014;

ТОВ Азов-Трапез (код за ЄДРПОУ 37793465) договір № 1/13 від 01.12.2013;

ТОВ Магма (код за ЄДРПОУ 31577458) договір № 15/12 від 03.01.2012 та специфікація к договору, додаткова угода від 02.01.2013 та від 14.02.2014;

ТОВ Донмехпром (код за ЄДРПОУ 33426143) договір № 1\11 від 04.01.2011, додаткова угода № 2 від 16.06.2011, № 2 від 02.01.2013, № 4 від 03.01.2014;

ТОВ СРЗ (код за ЄДРПОУ 32183383) договір № 22 від 03.01.2013, специфікація № 1, додаткова угода від 30.12.2013, від 13.11.2014;

ДПРЗ-3 ГУ ДСНС України у Донецькій області (код за ЄДРПОУ 38242758) договір купівлі-продажу № 14 від 15.04.2013, специфікація, специфікація на поставку товару - 2 шт, додаткова угода № 1 від 03.06.2013, № 2 та договір купівлі-продажу № 48 від 11.09.2014, специфікація на поставку товару - 5 шт, додаткова угода № 1 від 28.07.2014, № 2 від 19.09.2014, № 3 від 10.12.2014, № 1 від 06.05.2014.

За умовами вищезазначених договорів поставки, договорів купівлі-продажу, Позивач продавав ТМЦ іншим контрагентам (іноді діючих за довіреністю). На підтвердження виконання умов вищевказаних договорів позивачем до матеріалів справи надано: рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні.

Однак, ці контрагенти-покупці отримавши у 2013 році від Позивача ТМЦ, здійснювали оплату Позивачу за ці ТМЦ тільки в наступному 2014 році. Ця оплата ТМЦ підтверджується наданими до матеріалів справи: банківськими виписками за особистим рахунком Позивача, листами контрагентів-покупців.

Таким чином, у 2013 році Позивачем були придбані ТМЦ, які надалі їм реалізовувалися. Від реалізації цих ТМЦ Позивач отримав дохід (грошові кошти) в 2014 році і вказав у Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - Книга) документи, які підтверджують витрати, пов'язані з придбанням цих ТМЦ у 2013 році.

Позивачем задекларована вартість документально підтверджених витрат, пов'язані з господарською діяльністю за 2014рік на загальну суму 2819767,24грн. У склад задекларованих витрат за 2014 рік була включена вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції в розмірі 2687503,53 грн., у т.ч. вартість придбаних ТМЦ на підставі вищевказаних документів на загальну суму 991082,00 грн., що підтверджується податковою декларацією про майновий стан і доходи за 2014 рік.

Відповідно до положень Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт.

Таким чином, Позивач поніс витрати на придбання ТМЦ в 2013році, потім реалізував ці ТМЦ і отримав дохід від реалізації в 2014 році, а суми витрат понесені у 2013році (в розмірі 991082,00 грн.) відніс до 2014року в якому визнано дохід від реалізації таких товарів, як вимагають норми Податкового Кодексу України.

Щодо тверджень Відповідача 1, що Книга обліку доходів і витрат № 17 від 13.02.2014 велась Позивачем з порушенням вимог п.177.10 ст.177 ПКУ та Порядку ведення Книги, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 Податкового кодексу України.

Пунктом 177.10 ст.177 Кодексу визначено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форму та Порядок ведення книги обліку доходів і витрат затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України 16.09.2013р. № 481 Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (надалі Порядок). Згідно п. 5, п.п. 2, п.п. 5, п.п. 8 п.6 вищевказаного Порядку - Записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід . Самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку:

- у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг);

- у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг;

- у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв'язку, орендних та комунальних платежів тощо .

Порядок чітко визначає як заповнювати Книгу обліку доходів та витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці: з початку у Книги відображається дохід, а потім зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. З цього можна зробити висновок, що Позивач діяв згідно Порядку, а саме: отримавши дохід від реалізації товару у 2014 році (графа 2 Книги ) зазначав (графа 5 Книги) реквізити документів (рахунок-фактура), які підтверджують раніше понесені Позивачем витрати на закупівлю ТМЦ для цих товарів, при цьому закупівля ТМЦ проводилася ще у 2013 році, що безпосередньо пов'язані з подальшим продажем Позивачем товару та отриманим Позивачем у 2014році доходом від продажу товару. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Позивач заносив до Книги відомості згідно з Порядком і не порушував його.

Цей Порядок також підтверджується Листом ДФС №10011/Д/99-99-17-02-02-14 від 27.10.2015, в якому ДФС висловила свою позицію з даного питання, а саме: ...Витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) в періоді їх виникнення та визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг . Ця позиція збігається з діями Позивача пов'язаними з веденням Книги обліку доходів та витрат.

Щодо встановленого Відповідачем1 подвійного включення у Книгу витрат на придбання ТМЦ з однаковими сумами та реквізитами.

З матеріалів справи судом встановлено, що у Книзі було помилково двічі включено рахунки на загальну суму 47952,33 грн., а саме: СФ-0000046 від 08.01.2013 на суму 21244,80 грн. та СФ-0000046 від 08.01.2013 на суму 26707,53 грн., однак Позивачем не були включені у Книгу рахунок-фактура СФ-0000265 від 03.01.2014 на суму 28832,20 грн., СФ-0001051 від 09.01.2014 на суму 10079,50 грн. та СФ-0002444 від 09.01.2014 на суму 12022,00 грн. - на загальну суму 50933,70 грн. контрагента-постачальника ТОВ Прогресс- СК , ця загальна сума більше помилково включених рахунків (50933,70 грн. - 47952,33 грн.) на 2981,37 грн., таким чином реальні витрати Позивача були більше на суму 2981,37 грн., ніж ті витрати які були помилково вказані у Книги.

Позивачем до матеріалів справи були надані рахунок-фактури СФ- 0000265, СФ-0001051, СФ-0002444 та документи, що підтверджують придбання (оплату) ТМЦ за цими рахунками, а саме: квитанції до прибуткового касового ордера № 2 від 03.01.2014, № 3 від 06.01.2014, № 9 від 08.01.2014, видаткова накладна № РН-0000265 від 03.01.2014, податкова накладна № 265 від 03.01.2014, а також квитанції до прибуткового касового ордера № 13 від 09.01.2014, № 16 від 10.01.2014, видаткова накладна № РН-0001051 від 09.01.2014, податкова накладна № 2 від 09.01.2014 та квитанції до прибуткового касового ордера № 27 від 20.01.2014, № 29 від 21.01.2014, видаткова накладна № РН-0002444 від 20.01.2014, податкова накладна № 2444 від 20.01.2014.

За даними рахунками реалізація ТМЦ Позивачем була проведена в 2014 році.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, Позивач визнав помилку подвійного включення двох рахунків у Книгу обліку, однак Позивач надав три інших рахунки СФ-0000265 від 03.01.2014, СФ-0001051 від 09.01.2014 та СФ-0002444 від 09.01.2014, які помилково не були включені Позивачем в Книгу обліку з відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первісними документами, які підтверджують понесені Позивачем витрати на загальну суму 50933,70 грн., таким чином реальні витрати Позивача були більше на суму 2981,37 грн., ніж ті витрат які були вказані у Книги обліку доходів та витрат.

Що стосується калькуляції виготовленої власної продукції, то суд вважає за необхідне зазначити, що не є обов'язком фізичній особі-підприємця складати розрахунок калькуляції виготовленої власної продукції. Підприємці на загальній системі оподаткування зобов'язані мати первинні документи про походження товару згідно п. 177.10 ст. 177 ПКУ. Ведення бухгалтерського обліку у фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування полягає в обов'язковому веденні Книги обліку доходів і витрат. Об'єктом оподаткування фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

При цьому, оскільки виручкою фізичної особи - підприємця вважається дохід, отриманий у грошовій та не грошовій формі, то датою при формуванні загального оподатковуваного доходу є дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок (у касу) або отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів, тобто застосовується касовий метод. До складу витрат включаються тільки витрати, які пов'язані з отриманням доходу та підтвердженні відповідними документами про їх оплату. Фізична особа - підприємець не зобов'язана вести бухгалтерський облік (калькуляцію), хіба що за власним бажанням для цілей внутрішнього контролю. В період перевірки жоден нормативній документ чинного законодавства України не передбачав для Позивача обов'язок складання калькуляції розрахунку собівартості виготовленої продукції.

Щодо тверджень Відповідача1, що віднесені до складу витрат витрати на амортизаційні відрахування Позивачем (у 2014році - в розмірі 18753,40 грн. та у 2015році - в розмірі 17918,76 грн.) здійснювалися неправомірно, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивачу належить обладнання, яке є спеціальним та специфічним і використовується для здійснення тільки своєї підприємницької діяльності (виробництво робочого одягу), а саме: швейна промислова петельна машина К- henu , ґудзикова машина, швейна машина Сируба , пересувний шабельний розкрійний ніж - TypeSpecial C-K/3 10 , а також ноутбук Aspire V3-771G-33118G1T Mail та ноутбук Asus Transformer Infinits TF701T 32GB, яке Позивач придбав згідно документів: накладна б/н від 21.08.2012, б/н від 16.11.2012, видаткова накладна № 17/11-10 від 17.11.2014, товарний чек від 06.05.2014, товарний чек від 03.11.2014 та доручення від 13.05.2014 і від 06.11.2014, бухгалтерська довідка від 05.08.2013 та платіжне доручення № 393 від 21.08.2012, платіжне доручення № 471 від 19.11.2012, платіжне доручення № 479 від 21.11.2012, платіжне доручення № 514 від 23.12.2012.

Характеристики вищевказаного обладнання свідчать про придбання їх з метою здійснення підприємницької, комерційної діяльності Позивача з урахуванням його видів діяльності. Вищевказане обладнання Позивач купував тільки з метою виконання робіт з пошиття робочого одягу, її реалізації та отримання доходів. Тому вартість придбаного виробничого обладнання була поетапно віднесена на витрати у вигляді амортизації. Розрахунок амортизаційних відрахувань здійснювалося в системі Excel, а не в "Податковий блок 1С", про який згадують в Акті перевіряючи Відповідача1. Розрахунки амортизаційних відрахувань за 2014рік та за 2015рік були надані Позивачем Відповідачу1 для перевірки а містяться в матеріалах справи, які були відображені у вигляді таблиці Розрахунку амортизаційних відрахувань за 2013рік, за 2014рік, за 2015рік, за 2016рік. Також до матеріалів справи позивачем були надані: кредиторська і дебіторська заборгованість (2014-2015рік), оборотно-сальдові відомості по рахунку за період, що перевірявся, що входить у кінцеве сальдо перевірених періодів (2014-2015рік) за основними бухгалтерськими рахунками 31, 36, 63 з розшифровкою по контрагентам, Акти звірки взаємних розрахунків. Дані документи свідчать і підтверджують ведення Позивачем спрощеного бухгалтерського обліку і спростовують висновки Відповідача1, що ведення бухгалтерського обліку не провадилося.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України - господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами .

Згідно із п.177.2 ст.177 ПКУ об'єктом оподаткування фізичних осіб-підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Відповідно до п.177.4 ст.177 ПКУ до переліку витрат фізичних осіб-підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу ("Податок на прибуток підприємств").

Згідно із п.138.1 ст.138 ПКУ витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Положеннями п. 138.2 статті 138 ПКУ встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до абзацу "в" пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПКУ, до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, це витрати на витрати на утримання основних засобів, до яких відноситься і амортизація.

Згідно зі пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 ПКУ платник податків має право обирати самостійно метод ведення обліку доходів і витрат. Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні надає фізичній особі-підприємцю право вести спрощений облік доходів і витрат, при цьому не позбавляє його права вести бухгалтерський облік валових витрат основних фондів, що підлягають амортизації та витрат на утримання основних засобів.

Відповідно до ч.1ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Позивач має право відносити до складу витрат витрати на амортизаційні відрахування.

Щодо включення до декларації про майновий стан і доходи Позивачем до складу витрат витрати на послуги банку у 2014році в розмірі 9500,33 грн. без надання підтверджуючих документів (як зазначено в акті перевірки), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 177.4 ст. 177 ПКУ визначено перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, зокрема витрати на плату за розрахунково-касове обслуговування, прямо пов'язані з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 ПКУ фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючи документи щодо походження товару.

Форму Книги обліку доходів і витрат та Порядок її ведення затверджено наказом Міндоходів від 16.09.2013 № 481, пп. 5 п. 6 якого встановлено, що документами, які підтверджують понесені витрати, безпосередньо пов'язані з отриманим доходом, є платіжні доручення, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг.

Згідно з пп. 5.1 п. 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, визначено, що інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку

Тобто фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування може використовувати виписку з особового рахунку клієнта банку як документ, що підтверджує суму витрат на оплату банківських послуг з розрахунково-касового обслуговування, за умови зазначення в ній інформації про надання банком таких послуг, сум операцій та заповнення обов'язкових реквізитів.

Суд зазначає, що банк надає позивачу такі послуги згідно з договором банківського рахунку № 26001104128400 від 19 березня 2007 року та договором № 1041284/КПК про відкриття карточного рахунку та видачу платіжної карти від 01 жовтня 2012року, що вказано у банківський довідки № 72-14-431/227 від 12.06.2017року, а також банківській довідки № 109/5/52-10 від 09.11.2016 року.

З матеріалів справи встановлено, що у виписках за особовим рахунком Позивача (за 12 місяців 2014 року) вказані суми утримання комісії банка за зняття готівкових коштів - 129 шт. Банківська комісія (0,75%) складає суму в розмірі 9500 грн.

У Журналі проводок за 2014рік (94, 313) Позивачем були помічені тільки суми витрат, які пов'язані з комісією банка і які на законних підставах були включені Позивачем до декларації про майновий стан і доходи, як витрати на послуги банку (а саме: комісія банку 0,75% у 2014 році - в розмірі 9500,30 грн.

Позивач в судовому засіданні погодилася з тим, що до декларації про майновий стан і доходи Позивачем було включено до складу витрат витрати на послуги банку у 2014році без надання підтверджуючих документів в розмірі - 1330,80 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що грошові кошти в розмірі 8169,50 грн. були зняті з банківського рахунку і спрямовані на придбання за готівковий розрахунок спецодягу, засобів індивідуального захисту, на суму витрат в розмірі 8169,50грн., що підтверджується наданими документами, а саме: рахунками, касовими ордерами.

Крім того, в Акті перевірки зазначено, що до декларації про майновий стані доходи Позивачем було включено до складу витрат витрати на: послуги по доставці товарів (Нова пошта, Автоделівері) 13745,06 грн. та чеки на канцелярію, тощо - 5682,64 грн., усього 19427,70 грн. - у 2014 році; послуги по доставці товарів (Нова пошта, Автоделівері) 18312,35 грн. та чеки на канцелярію, тощо - 5271,89 грн., усього 23584,24 грн. - у 2015році, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що Позивачем було включено до складу витрат тільки витрати на послуги по доставці товарів (Нова пошта, Автоделівері) та чеки на канцелярію. Це було пов'язано з тим, що Позивач частину ТМЦ купував на ринках м. Харкова у приватних підприємців, а пересилали Позивачу ці ТМЦ поштою представники цих осіб-підприємців. Позивачем були надані до суду листи від осіб-підприємців, в яких особи-підприємці вказували, що громадянин який відправляв поштою ТМЦ Позивачу є представником та має повноваження від фізичної особи-підприємця, що підтверджує зв'язок відправлень з веденням господарської діяльності Позивачем.

Що стосується змісту товарних чеків. Відповідач1 у Акті перевірки вказав (стр. 22-23, 25-26), що в товарних чеках відсутні необхідні данні, які мають бути зазначені у первісних документах (а саме: не вказані дані про покупця). Суд не погоджується з даним твердженням Відповідача1 з огляду на наступне.

Згідно підпункту 5 п.6 Порядку ведення книги обліку доходів та витрат… , затвердженому Наказом № 481 від 16.09.2013 документами, які підтверджують витрати можуть бути зокрема товарно-транспортна та/або податкова накладна, платіжне доручення, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші розрахункові документи.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06 .07.1995р. N 265/95-ВР (далі - Закон про РРО) форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням РРО або використанням розрахункових книжок, встановлюються фіскальним органом.

Положення про форму та зміст розрахункових документів було затверджено Наказом ДПАУ № 614 Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 01.12.2000 (далі - Положення ). Це Положення діяло в період, що перевірявся, до 21.01.2016.

Цим Положенням було визначено форми і зміст розрахункових документів, які мають видаватися при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Пунктом 2.1 Положення передбачено, що встановлені у цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів: фіскальний касовий чек на товари, фіскальний касовий чек видачі коштів та розрахункова квитанція (п.3.2, п.4.2, п.5.3 Положення). Однак, в Положенні були відсутні обов'язкові реквізити для товарних чеків на послуги по доставці товарів, чеків на придбання канцелярію тощо. Дані товарні чеки могли складатися в той період в довільній формі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що надані товарні чеки підтверджують понесені Позивачем витрати, пов'язані з його підприємницькою діяльністю.

Щодо встановлених в акті перевірки розбіжностей між задекларованими показниками у поданій звітності та Книзі обліку доходів та витрат в сумі 12757,07грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

При заповненні Книги за 2015рік в графі 6 Сума витрат, пов'язаних з придбанням товарів Позивачем була вказана загальна сума витрат в розмірі 2883968,67 грн., а в графі 8 Книги Інші витрати, пов'язані з одержанням доходу (амортизація, послуги банку, послуги з доставки товару, чеки на канцелярію) була вказана загальна сума в розмірі 67313,84 грн. При заповненні податкової декларації про майновий стан і доходи із загальної суми графи 6 Книги була виключена сума за послуги (по доставці товару, по виготовленню робочої одягу і її сертифікації) в розмірі 101196,17 грн. і ця ж сума в розмірі 101196,17 грн. була включена в графу 7 "Інші витрати" Декларації за 2015рік. В зв'язку з цим, в Декларації в графі 5 "Вартість придбаних ТМЦ" сума зменшилася на 101196,17 грн. за послуги, а в графі 7 "Інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, послуг" збільшилася на ту ж суму - на 101196,17 грн. При цьому всі ці дії не вплинули на суму чистого оподатковуваного податку.

Однак, при повторному перерахунку Позивачем суми зазначеної в графі 6 Сума витрат, пов'язаних з придбанням товарів Книги за 2015 рік (2883968,67 грн.) було встановлено точну суму в розмірі 2871211,60 грн., тобто розбіжність становить 12757,07 грн., що є арифметичною помилкою, що підтверджується Таблицею розбіжностей між задекларованими і фактичними показниками доходів Позивача в 2015 рік, яка міститься в матеріалах справи.

Позивач в судовому засіданні погодилась з цією арифметичною помилкою та визнала цю розбіжність у розмірі 12757,07 грн. Арифметична помилка (встановленні розбіжності між задекларованими показниками у поданій звітності та Книги обліку доходів та витрат) спричинила недоплату таких податків, а саме: податок на доходи фізичних осіб 15% - у розмірі 1913,55 грн. та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями - у розмірі 4426,69 грн.

Щодо того, що Позивачем було завищено суми витрат у Книзі обліку доходів і витрат та спричинило не донарахування сум єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування в розмірі 66761,88 грн. , у т.ч. за 2014р. на суму 47933,64 грн., за 2015р. на суму 18828,24 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування від 08.07.2010 №2464 (із змінами та доповненнями) базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців є сума доходу, отриманого від її діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 16.12.2016, вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф 0006131304від 16.12.2016 зі сплати єдиного внеску, штрафів, та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та рішення від 16.12.2016 № НОМЕР_3 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фінансовим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 6 233,51 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимоги Позивача про визнання протиправним та скасування податкової вимоги від 17.01.2017р. № 45-17 прийнятої Відповідачем 1 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2017р. № Ф-17-13, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.03.2017р. № Ф-17-13, вимоги від 09.03.2017р. № Ф-17-13У прийнятих Відповідачем 2 суд зазначає наступне.

На підставі даних автоматизованої системи обліку, ст. 59 Податкового кодексу України та п. 3.1 розділу 3 Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Мінфіна від 30.06.2017р. №610 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 24.07.2017р.№902/307770 Відповідачем 1 була сформована і направлена платнику податків податкова вимога від17.01.2017року № 45-17 на суму 324548,79 грн.

Однак, 22.08.2017 в ІКПП виключено суми нарахувань, по зазначеним вище вимогам, як не узгоджені, крім вимоги від 09.03.2017р. № Ф-17-13У прийнятої Відповідачем 2.

У відповідності до вимог розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 28 березня 2016 року №393) Відповідачем 2 було сформовано вимогу від 09.03.2017р. № Ф-17-13У про сплату недоїмки у сумі 73213,51грн. Вимога про сплату недоїмки була направлена відділу ДВС листом ГУ ДФС від 12.04.2017р. №39/08/08-01-17-00-08. Виконавче провадження № НОМЕР_5 було відкрито 14.04.2017року.

02.06.2017 ДФС перераховано грошові кошти у сумі 73213,51 грн., а виконавче провадження було закрито 06.06.2017року. Вимога від 09.03.2017 № Ф-17-13У була відкликана в автоматичному режимі, у зв'язку зі сплатою суми боргу.

Однак, 22.08.2017 в ІКПП виключено сума нарахувань, по зазначеної вимоги, як неузгоджена, після чого утворилася переплата у сумі 73438,07 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані вимоги є відкликаними.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 (87011, Запорізька область, Більмацький район, с. Труженка, вул. Чкалова, буд.13, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (70600, Запорізька область, м. Пологи, вул. І.Чеберка, буд.9, код ЄДРПОУ 39490675), Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області форми «Р» від 16.12.2016 № НОМЕР_1, в частині суми грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням в розмірі 196 983,85 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 49 245,96 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 16.12.2016 № Ф0006131304 зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині 61 873,40 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 16.12.2016 № НОМЕР_3 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фінансовим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 6 233,51 грн.

Іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (87011, Запорізька область, Більмацький район, с. Труженка, вул. Чкалова, буд.13, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 147,98 грн. (три тисячі сто сорок сім гривень 98 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 11.10.2018.

Суддя О.В. Конишева