Ухвала

від 27.12.2019 по справі 808/1832/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 грудня 2019 року

Київ

справа №808/1832/17

адміністративне провадження №К/9901/34925/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Пологівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень суб`єкта владних повноважень,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2018 року позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Пологівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень суб`єкта владних повноважень задоволено частково.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 29 жовтня 2018 року Головне управління ДФС у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, яка ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року залишена без руху, з огляду на що надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 4715,05 грн.

14 грудня 2018 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області направлено до суду апеляційної інстанції клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року продовжено Головному управлінню ДФС у Запорізькій області строк для усунення недоліків апеляційної скарги .

11 січня 2019 року на адресу суду апеляційної інстанції повторно надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2019 року продовжено Головному управлінню Державної фіскальної служби у Запорізькій області строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

23 січня 2019 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області втретє направлено до суду апеляційної інстанції клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області повернуто скаржнику, з огляду на неусунення недоліків апеляційної скарги .

Податковим органом 27 вересня 2019 року повторно подано апеляційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2018 року, яка ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року залишена без руху та надано заявнику десятиденний строк, з дня отримання ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції: заяви про поновлення строку із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження; документа про сплату судового збору у розмірі 4715,05 грн.

Копія ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року заявником апеляційної скарги отримана 24 жовтня 2019 року.

У межах строку, встановленого для усунення недоліків, від Головного управління ДФС у Запорізькій області надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору. В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначено про те, що вперше апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подана в межах строку на апеляційне оскарження, однак остання була повернута з причин не сплати судового збору. Крім того, Головним управлінням ДФС у Запорізькій області зазначено і про те, що останнім протягом травня 2018 року - липня 2019 року вживались заходи для збільшення фінансування з метою сплати судового збору.

Проте вказані скаржником підстави для поновлення строку визнані судом апеляційної інстанції неповажними, а тому відповідно до приписів пункту четвертого частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2018 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що зазначені скаржником підстави пропуску процесуального строку не є поважними.

16 грудня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року.

Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Пункт 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вказані в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху недоліки апеляційної скарги не усунуто. При цьому суд вказав, що зазначені в клопотанні підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, є неповажними, оскільки: не виконання вимог процесуального законодавства щодо форми та змісту апеляційної скарги, та, як наслідок, повернення вперше поданої апеляційної скарги, не свідчать про наявність об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій; відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними; скаржником не наведено об`єктивних причин, які перешкоджали останньому без зайвих зволікань повторно звернутись з апеляційною скаргою по справі після отримання ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права.

Таким чином, подана Головним управлінням ДФС у Запорізькій області касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Пологівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень суб`єкта владних повноважень.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді І.Я. Олендер

Т.М. Шипуліна