Рішення

від 26.10.2018 по справі 0840/3611/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2018 року (о 14 год.10 хв.) Справа № 0840/3611/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Комунальної установи «Міська стоматологічна поліклініка №6»

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Комунальна установа «Міська стоматологічна поліклініка №6» (далі – КУ «Міська стоматологічна поліклініка №6», позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головне управління ДФС у Запорізькій області (далі – ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №0087115002 від 14.08.2018, прийняте начальником Вознесенівського управління у м. Запоріжжі.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що своєчасно та в повному обсязі сплачувала платежі з єдиного внеску. При цьому, у вересні 2016 року позивачем було здійснено перерахування ЄСВ дев'ятьма платіжними документами протягом 09.09.2016 по 28.09.2016 на загальну суму 50519,67 грн. за кодом бюджетної класифікації 71100000, однак у вересні почали діяти нові казначейські рахунки для зарахування ЄСВ та новий код бюджетної класифікації 71010000. Зауважує, що оскільки КУ «Міська стоматологічна поліклініка №6» фактично були здійснені всі необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого податкового обов'язку, хоча і помилкове зазначення бюджетної класифікації, за таких обставин, підстави для нарахування позивачу штрафних санкцій та пені за оскаржуваним рішенням відсутні, оскільки порушень п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з боку позивача допущено не було, а тому просить скасувати спірне рішення відповідача.

Ухвалою судді від 05.09.2018 призначено адміністративну справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначене перше судове засідання на 27вересня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідача позов не визнав, 27 вересня 2018 року надав відзив на адміністративний позов (вх. №30370), у якому посилається на приписи Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та вказує, що КУ «Міська стоматологічна поліклініка №6» у вересні 2016 року сплатила єдиний соціальний внесок, нарахований робітникам на суми заробітної плати, винагороди за договором ЦПХ, допомоги по тимчасовій втраті працездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами на інший код платежу 71100000 на суму 50519,67 грн., а необхідно на рахунок платежу 71010000. Вказує, що до ДПІ у Заводському районі надано заяву від 07.10.2016 щодо перерахування помилково сплачених коштів з кодом платежу 71100000 на код платежу 71010000. Таким чином, за період з 21.09.2016 по 24.11.2017 згідно з інтегрованою карткою платника податків в автоматичному режимі здійснено нарахування штрафної санкції в сумі 66488,46 грн., а тому просить відмовити у задоволенні позову.

27 вересня 2018 року судове засідання відкладене на 25 жовтня 2018 року.

Представник позивача надав до суду заяву (вх. №34218 від 25.10.2018) про розгляд справи за його відсутності у письмовому провадженні та долучення до матеріалів справи судової практики за аналогічними спорами.

Представник відповідача звернувся до суду із заявою (вх. №34216 від 25.10.2018) про розгляд справи без його участі у письмовому провадженні.

Відповідно до частини третьої статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

У вересні 2016 року КУ «Міська стоматологічна поліклініка №6» на підставі платіжних доручень було здійснено перерахування єдиного соціального внеску в загальному розмірі 50519,67 грн., а саме: від 09.09.2016 №102 на суму 12778,00 грн., від 09.09.2016 №103 на суму 42,08 грн., від 12.09.2016 №318 на суму 4730,00 грн., від 27.09.2016 №108 на суму 13076,41грн., від 27.09.2016 №109 на суму 150,48 грн., від 27.09.2016 №110 на суму 46,02 грн., від 27.09.2016 №115 на суму 12837,28 грн., від 27.09.2016 №344 на суму 6639,66 грн., від 27.09.2016 №345 на суму 219,76 грн., за кодом бюджетної класифікації 71100000, однак у вересні почали діяти нові казначейські рахунки для зарахування ЄСВ та новий код бюджетної класифікації 71010000.

Так, 07 жовтня 2016 року позивач звернувся листом №216 до ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя із проханням перенести перераховані внески ЄСВ з кода 71100000 на код 71010000 на суму 50519,67 грн.

10 квітня 2017 року позивач листом №110 звернувся до ГУ ДФС у Запорізькій області щодо проведення перерахування помилково перерахованих внесків ЄСВ з кода 71100000 на код 71010000 на суму 50519,67 грн.

Листом від 17.05.2017 №5143/10/08-01-07-02-32 відповідачем повідомлено, що у зв'язку з тим, що за кодом 711000000 у 2016 році були відсутні поточні надходження для виконання вказаного розрахункового документа, Запорізькою ОДПІ 07.11.2016 було підготовлено звернення №35 на суму 50519,67 грн. До управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності ГУ ДФС у Запорізькій області на підкріплення коштами цього рахунку, як того вимагає Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 №6. Управлінням фінансування, бухгалтерського обліку та звітності ГУ ДФС у Запорізькій області було підготовлене звернення №39 від 16.11.2016 на суму 50519,67 грн. На підкріплення коштами до ДФС України, але через дуже незначні поточні надходження по коду 71100000 в цілому по Україні та існуючу чергу звернень на підкріплення коштами з головних управлінь ДФС інших областей України, вказане підкріплення було виконано частково лише в лютому 2017 року, а саме 17.02.2017 на суму 5997,30 грн., 20.02.2017 на суму 1212,76 грн., 21.02.2017 на суму 1459,52 грн., таким чином перерахування коштів з коду 71100000 на код 71010000 виконано в суму 8669,58 грн. Вказано також, що з 01.01.2017 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 №1015 «Про внесення змін до пункту 1 додатка до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №675», відповідно до якої відсутні нормативи розподілу за символами 208, 209 та 210 (тобто за кодами 71080000, 71090000 та 71100000). Станом на 21.02.2017 небюджетні рахунки 71080000, 71090000 та 71100000 заблоковано. Порядком №6 не передбачено підкріплення звернень за рахунок надходжень по іншим кодам ЄСВ. Таким чином, подальше перерахування коштів 71100000 на код 71010000 може бути виконане лише після внесення Міністерством фінансів України відповідних змін до Порядку №6.

Позивач звертався також до ДФС України листом від 23.05.2017 №123, у якому із посиланням на ту обставину, що перекид помилково сплачених сум тривалий час не проведено в повному обсязі не з вини комунальної установи просив розглянути питання щодо не притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб поліклініки та не застосування фінансових санкцій до установи.

Листом від 26.06.2017 №13744/6/99-99-05-02-04-15 повідомлено, що ДФС України 15.06.2017 направлено пакет документів до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань для здійснення підкріплення коштами рахунку 371972040199999, відкритого на ім'я ДФС, для подальшого повернення платникам помилково сплачених сум єдиного внеску відповідно до реєстру неповернутих коштів за символами 208, 209 та 210.

Однак, 21 серпня 2018 року позивачем отримано рішення №0087115002 від 14.08.2018 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким застосовано штраф у розмірі 66488,46 грн. за період 21.09.2018 по 07.10.2016 та нарахована пеня в розмірі 1,19 грн.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-V (із змінами та доповненнями) (далі – Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 4 цього Закону платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Контроль своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків, зборів, платежів входить до функцій контролюючих органів (підпункт 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абзацу першого частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

З 11 серпня 2013 року набрали чинності положення частини п'ятої, частини сьомої статті 9 Закону № 2464-VI, відповідно до яких сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування.

У разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (Пунктом 1 частини десятої статті 9 Закону № 2464-VI).

Частиною сьомою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

У відповідності до положень частин шостої і десятої статті 9 Закону № 2464 для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.

Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Вказана норма щодо своєчасності сплати єдиного внеску передбачена також Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі – Інструкція № 449).

Так, в розділі IV пункту 2 Інструкції № 449 визначено, що сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку платника у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки фіскальних органів, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України, та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь.

Відповідно до частини першої статті 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

За змістом статті 45 Бюджетного кодексу України органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів та інших доходів відповідно до законодавства.

Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Крім цього, пунктом 22.4 ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним для платника з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Отже, згідно із наведеними нормами чинного законодавства України, своєчасна сплата єдиного внеску - це внесення платниками відповідних сум єдиного внеску на рахунки фіскальних органів, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

У рішенні Верховного Суду України від 16.06.2015 у справі №21-377а15 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 податкового кодексу України.

З наданих доказів, судом встановлено, що позивачем сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування було вчасно здійснена на інший код платежу 71100000 замість вірного 71010000, що саме відповідача не заперечене.

Крім того, судом враховано, що після виявлення помилки у реквізитах платіжних документів позивач неодноразово вживав заходів щодо перерахування єдиного соціального внеску на вірний код бюджетної класифікації, звертаючись до ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя, ГУ ДФС у Запорізькій області та ДФС України, при цьому остаточне перерахування коштів відбулось лише у листопаді 2017 року, не з вини позивача.

Пунктом сьомим розділу VII Інструкції № 449 передбачено, що рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5 та 6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає начальник відповідного органу доходів і зборів або його заступник.

Рішення про нарахування пені та застосування штрафів приймається за результатами розгляду акта документальної перевірки протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки-приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Крім того, як вказується в Інструкції № 449, розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Судом встановлено, що в порушення вказаної норми, відповідачем було прийнято оскаржуване рішення без проведення перевірки за результатами якої повинен складатись акт, на підставі якого приймається відповідне рішення.

Також суд враховує, що затверджена наказом Міністерством фінансів України № 449 від 20.04.2015 (у редакції наказу Міністерства фінансів України № 813 від 07.09.2016) процедура нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначенимиЗаконом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів вказує на обов'язок прийняття необхідних рішень про застосування штрафних санкцій, пені на підставі актів перевірки.

Отже, передумовою для визначення сум несвоєчасної сплати, нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату, пені за несплату єдиного внеску є перевірка платника податків, за результатами якої складається акт перевірки.

Відповідачем належних та допустимих доказів проведення такої перевірки не надано і до матеріалів справи не долучено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення №0087115002 від 14.08.2018 ГУ ДФС у Запорізькій області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким зобов'язано позивача сплатити штраф та нарахована пеня є протиправним та таким, що підлягає скасуванню у повному обсязі.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Комунальної установи «Міська стоматологічна поліклініка №6» (69009, м. Запоріжжя, вул. Фільтрова, буд. 1, код ЄДРПОУ 05499056) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №0087115002 від 14.08.2018, прийняте начальником Вознесенівського управління у м. Запоріжжі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь Комунальної установи «Міська стоматологічна поліклініка №6» суму судового збору у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя                                                             І.В. Батрак