Рішення

від 19.10.2018 по справі 2140/1391/18

ЦЮРУПИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2018 р.м. ХерсонСправа № 2140/1391/18 11 год. 20 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Кованій В.А.,

за участю:

представників позивача - Іпатова В.В., Хазова Ю.С.,

представника відповідача - Козлова А.О.,

розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Вагові технології" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне підприємство "Вагові технології" (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі-відповідач), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.05.2018р. №0001651422, №0001661422.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної перевірки господарської діяльності позивача контролюючим органом складено акт від 14.03.2018 р. № 53/21-22-14-06/37048755. Позивач, не погоджуючись зі змістом вказаного акту та висновками, викладеними у ньому, оскаржив його в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги на акт перевірки, вищестоящий контролюючий орган змінив деякі пункти акту, виклавши їх в іншій редакції. Акт перевірки став підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 04.05.2018р. №0001651422, №0001661422. Позивач, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями оскаржив їх в адміністративному порядку, однак рішенням ДФС України вказані рішення залишені без змін. Позивач, не погоджуючись з висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень (далі - ППР), звернувся до суду з позовом та просить визнати протиправними та скасувати ППР.

Ухвалою від 23.07.2018 року у справі відкрите провадження та призначено підготовче засідання на 13.08.18 о 10:00 год.

В підготовчому судовому засіданні 13.08.2018р. за клопотанням представника позивача про надання часу ознайомитися з відзивом оголошено перерву до 03.10.2018р. 03.10.2018р. за клопотанням представника відповідача про надання часу подати всі докази по справі було оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 17.10.2018р.

Ухвалою від 17.10.2018р. закрите підготовче провадження та відповідно до заяв представників сторін розпочато розгляд справи по суті 17.10.2018р.

В судовому засіданні 17.10.2018р. оголошено перерву до 19.10.2018р.

19 жовтня 2018р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов з підстав викладених у ньому.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві. Зокрема зазначив, що за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки контролюючим органом встановлені порушення податкового законодавства, що полягали у заниженні податку на прибуток підприємства на загальну суму 99903 грн., завищенні податкового кредиту на загальну суму ПДВ 111003 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (р.25) за період березень-квітень 2015, серпень-грудень 2015 на загальну суму ПДВ 69903 грн. та призвело до заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 18) за період березень-травень 2016 року на загальну суму ПДВ 41100 грн.

До вказаних висновків контролюючий орган дійшов, встановивши факт нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, за результатами проведеної перевірки на підставі наданих платником первинних документів та аналізу податкової звітності постачальників. Із зазначених підстав представники відповідача просять відмовити в задоволені позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов до наступних висновків.

Приватне підприємство "Вагові технології" зареєстроване 24.03.2010р. та перебуває на обліку в контролюючих органах як платник податків.

06 березня 2018р. ревізором ГУ ДФС у Херсонській області проведена документальна невиїзна перевірка ПП "Вагові технології", за результатами якої складений акт від 14.03.2018 р. № 53/21-22-14-06/37048755 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства "Вагові технології" (код 37048755) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємств за 2015-2016 роки та податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками: ПП "Гарде-Плюс" (код 39012097) у березні - червні 2015 року, ПП "Комір Груп" ( код 39613437) у серпні-грудні 2015 року, ПП "Інком-Торг" (попередня назва "Тера Прайс", код 39733811) у березні 2016 р., ПП "Пайола" (код 40027892 ) у березні-квітні 2016 р., ПП "Фанди Бей" ( код 40033555) у травні 2016 року, подальшого використання, реалізації придбаних у контрагентів товарно-матеріальних цінностей (послуг), відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності".

В даному акті зафіксовані порушення, встановлені в ході проведення перевірки, а саме:

1. пп. 134.1.1. п.134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства:

за 2015 рік в сумі 62913грн.;

за 2016 рік в сумі 36990 гривень.

2. п. 44.1, п.44.6 ст. 44, пп.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК за період березень-квітень 2015, серпень-грудень 2015, березень-травень 2016 завищено податковий кредит на загальну суму ПЦВ 111003 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного податкового періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного податкового періоду (р.25) за період березень-квітень 2015, серпень-грудень 2015 на зальну суму ПДВ 69903 грн. в т.ч:

- у березні 2015 на суму 6180 грн.;

- у квітні 2015 на суму 3500 грн.;

- у травні 2015 на суму 4220 грн.;

- у червні 2015 на суму 1260 грн.;

- у серпні 2015 на суму 13520 грн.;

- у вересні 2015 на суму 16335 грн.;

- у жовтні 2015 на суму 16655 грн.:

- у листопаді 2015 на суму 6900 грн.;

- у грудні 2015 на суму 1333 грн.,

та призвело до заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду ряд. 18) за період березень-травень 2016 року на загальну суму ПДВ 41100 грн. в т.ч:

- у березні 2016 на суму 23780 грн.;

- у квітні 2016 на суму 11820 грн.;

у травні 2016 на суму 5500 гривень.

Позивач, не погоджуючись з обставинами та висновками, викладеними у вказаному акті, подав заперечення на нього до ГУ ДФС у Херсонській області. Листом ГУ ДФС у Херсонській області від 02.05.2018р. №5581/10/21-22-14-06-19 внесені зміни до акту перевірки, а саме: викладені в наступній редакції пункти 3.4.1, 3.4.2.

Висновки перевірки стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 04.05.2018р. №0001651422, №0001661422.

Позивач не погоджується з висновками про порушення ним податкового законодавства, вважає вищевказані ППР протиправними та просить їх скасувати.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд приймає до уваги наступні обставини та приписи законодавства.

Висновки відповідача про завищення податкового кредиту та відповідне заниження суми податку, що підлягає сплаті до бюджету ґрунтуються на визнанні контролюючим органом господарських операцій, здійснених позивачем з контрагентами-постачальниками: ПП "Гарде-Плюс", ПП "Комір Груп", ПП "Інком-Торг" (попередня назва "Тера Прайс"), ПП "Пайола", ПП "Фанди Бей".

Щодо господарських операцій між позивачем та ТОВ "Гарде-Плюс" судом встановлено наступне.

Обґрунтовуючи безтоварність господарських операцій між ТОВ "Вагові технології " та ПП "Гарде-Плюс" контролюючий орган дослідив виконання договору № 01 від 01.03.2015р. При викладені в акті перевірки порушень, перевіряючи посилаються на наступні обставини: "…ПП "Гарде-Плюс" у березні-червні 2015 документувало реалізацію товару (вузол встройки тензодатчика, заміни тензодатчика, кабеля тензометричного, шеф- монтажу автовагів) на загальну суму ПДВ 15160 грн.: первинні документи по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ПП "Гарде-Плюс" складені всупереч норм частини першої ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, а саме:

- у видаткових накладних від 26.03.2015 №121, 08.05.2015 №12, 30.06.2015 №136 відсутня посада та ПІБ особи, яка підписала дані документи, що не дає можливості ідентифікувати особу, яка здійснювала господарські операції по Договору від 01.03.2015 №01;

- в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2015 №149, 21.04.2015 №62, 30.06.2015 №137 відсутні ПІБ особи, яка підписала дані документи, що не дає можливості ідентифікувати особу, яка здійснювала господарські операції по Договору від 01.03.2015 №01.

Крім того назва товару (вузел встройки тензодатчика, кабель тензометричний, кабель) не містить повного найменування, а саме: не зазначено тип вузла встройки тензодатчика (даний товар має вантажопідйомність від 50 кг до 10 т) та не зазначено тип кабелю тензометричного (даний товар має вантажопідйомність від 100 кг до 7-8 т).

Транспортування задокументованого товару від вищевказаного контрагента- постачальника на виконання умов здійснювалось самовивозом за рахунок Покупця - ПП "Вагові Технології" автомобілем Субару Форестер, державний номер НОМЕР_1, при цьому зазначений транспортний засіб є легковим автомобілем (підтверджено технічним паспортом).

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, власне або орендоване нерухоме майно, земельні ділянки у ПП "Гарде-Плюс" відсутні.

Також, за даними ЄРПН, контрагент-постачальник ПП "Гарде-Плюс" не здійснював придбання товарів (послуг), які в подальшому реалізовано ПП "Вагові Технології", що свідчить про відсутність факту його походження.

Таким чином, з огляду на вищенаведене не можливо підтвердити транспортування даного товару у зв'язку з вищенаведеними фактами.

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, власне або орендоване нерухоме майно, земельні ділянки у ПП "Гарде-Плюс" відсутні."

На підставі викладеного ГУ ДФС у Херсонській області робить висновок про те, що ПП "Вагові технології" використовувало лише документальне оформлення господарських операцій без фактичного їх здійснення від контрагента-постачальника ПП "Гарде-Плюс".

Судом досліджено первинну документацію з господарських операцій між позивачем і ПП "Гарде-Плюс" та встановлено наступне. Так, між вказаними підприємствами укладені договори № 01 від 01.03.2015р. та від 01.07.2014р № 3, за умовами якого продавець продає комплектуючі для автовагів або виконує роботи з шеф-монтажу та ремонту автовагів, а покупець купує комплектуючі або роботи згідно поданої заявки.

На виконання вказаного договору позивачем надана первинна бухгалтерська документація, яка досліджена судом. Суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є принцип превалювання сутності над формою, відповідно до якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Таким чином, недоліки первинної бухгалтерської документації не можуть бути належним та допустимим доказом порушення підприємством податкового законодавства, оскільки формальні помилки та неточності в первинних документах не можуть свідчити про відсутність реального вчинення господарських операцій.

Формальні недоліки в первинних документах, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що їх видала, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом в постанові від 15.05.2018р. у справі №870/9721/12, в постанові від 27.02.2018р. у справі №813/1766/17.

Щодо доводів податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом-постачальником через відсутність у останнього власного або орендованого нерухоме майно, земельної ділянки та працівників, які перебували у трудових відносинах з цим контрагентом, а також придбання ним відмінного від реалізованого товару позивачу, суд звертає увагу на те, що в постанові від 12.04.2018р. у справі №805/4710/16-а Верховний Суд вказав, що відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб'єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, судом встановлено, факти придбання товарів та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності.

Також слід звернути увагу, що придбаний у контрагента-постачальника ПП "Гарде-Плюс" товар має безпосереднє відношення до виду господарської діяльності позивача.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом України у постанові від 22 вересня 2015 року у справі № 21-1359а15.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження своїх припущень, викладених в акті перевірки щодо нереальності господарської операції, що відбулась між позивачем та контрагентом ПП "Гарде-Плюс", натомість позивачем надана первинна документація з якої вбачається, що вищезазначена господарська операція мала реальний характер.

Суд критично ставиться до посилань контролюючого органу на неможливість перевезення товару (вузел встройки тензодатчика, кабель тензометричний, кабель) автомобілем Субару Форестер, з огляду на пояснення представника відповідача та наявні письмові докази у справі. Так, в судовому засіданні представник відповідача пояснила, що під час проведення перевірки не було встановлено, який саме тип вузла встройки тензодатчика було перевезено, інформацію щодо вантажопідйомності від 50 кг до 10 т було отримано через інтернет ресурси. На підставі даних, отриманих через інтернет ресурси, перевіряючи дійшли висновку про неможливість перевезення вказаного товару вказаним автомобілем.

Окремо, суд звертає увагу на пояснення представників відповідача, які в судових засіданнях пояснили, що господарська діяльність контрагента позивача не перевірялась, зустрічні перевірки проведені не були.

Також судом встановлено, що отриманий товар за накл. № 121 від 26.03.2015р. увійшов в калькуляцію за комплект вагового обладнання, який був відвантажений на ТОВ "Зоотехнологія" (код 32853429).

Аналогічні обставини стали підставою висновків податкового органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ПП "Інком-Торг", ПП "Пайола", ПП "Фанди Бей", тобто відсутність у вказаних контрагентів-постачальників власного або орендованого нерухомого майна, земельної ділянки, працівників, відсутність даних в ЄРПН щодо придбання контрагентами-постачальниками товару, реалізованого позивачу товару, недоліки первинної документації.

На підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами-постачальниками ПП "Інком-Торг", ПП "Пайола", ПП "Фанди Бей" позивачем надані та судом досліджені договори та первинна бухгалтерська документація, яка складена в ході здійснення господарських операцій.

Дослідивши в судовому засіданні надані сторонами письмові докази судом встановлено підтвердження фактів придбання товарів (послуг) та оплати їх вартості. Позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Суд звертає увагу на те, що податковим органом при проведенні перевірки не досліджувався подальший рух товарів, які були предметом договорів, укладених між позивачем та вказаними контрагентами-постачальниками.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Крім того, необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами та вимоги до таких документів передбачено приписами п. 1.2 ст. 1, п.п. 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, ст. 2, п. 3.2 ст. 3, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За статтею 1 та частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Ці документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій; вони фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом в постанові від 15.05.2018р. у справі №870/9721/12, в постанові від 27.02.2018р. у справі №813/1766/17 та Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 29.04.2015р. у справі № 2а-0870/12108/11, в ухвалі від 08.06.2015р. у справі № 2270/2640/11, в ухвалі від 17.03.2015р. у справі № 2а-1670/6098/12, в ухвалі від 04.03.2015р. у справі 825/132/13-а, в ухвалі від 24.02.2015р. у справі № 815/5211/13-а, в ухвалі від 27.10.2014р. у справі №826/16184/13-а.

Нереальність господарських операцій між вказаними вище суб'єктами господарювання контролюючий орган здебільшого обґрунтовує фактом внесення відомостей до ЄРДР за фактом скоєння злочину передбаченого ч.2 ст. 205 КК України та неможливістю ідентифікувати у первинних бухгалтерських документах посадових осіб, які здійснювали господарські операції тому, вважаючи, що підписи на вказаних документах недійсні, відповідач стверджує, що ці документи не мають статусу первинного.

З цього приводу суд звертає увагу на позицію Верховного суду, викладену в постановах від 27.02.2018р. у справі №813/1974/17, від 27.03.2018 у справі №816/809/17, від 15.05.2018р. у справі №822/2348, від 29.03.2018р. у справі №826/3498/15, згідно з якою факт наявності вироку, ухваленого на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироку, який набрав законної сили (справа №826/3498/15).

Слід зазначити, що представником відповідача не надано до суду жодного доказу про наявність вироку суду, що набрав законної сили відносно будь-якого з контрагентів позивача.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

В даному випадку посилання податкового органу на внесення відомостей до ЄРДР за фактом скоєння контрагентами-постачальниками позивача злочину передбаченого ч.2 ст. 205 КК України є безпідставними, оскільки, а ні на час здійснення спірних господарських операцій, а ні на час проведення податкової перевірки а ні на час розгляду і вирішення даної справи відсутній обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб позивача або його контрагентів у здійсненні фіктивного підприємництва.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди-покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

У свою чергу, податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

У платника податків відсутній обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в судових рішеннях Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України, зокрема, у справі К/800/12536/15 та № К/800/39823/13.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності". Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Розглядаючи справу "Інтерсплав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду, тобто суди зобов'язані застосовувати рішення Європейського суду з прав людини" як джерело права на всіх етапах провадження нарівні з Законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Приписами Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727 визначено: акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З дослідженого акту перевірки позивача вбачається, що посадові особи податкового органу, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні думки посадових осіб інших органів щодо контрагентів позивача.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Щодо господарських операцій між позивачем та ПП "Комір Груп" суд зазначає наступне.

Між ПП "Комір Груп" (Продавець) та ПП "Вагові технології" (Покупець) укладено договір №5 від 10.08.2015р., за умовами якого Продавець продає комплектуючі для автовагів або виконує роботи з шеф-монтажу та ремонту автовагів, а Покупець купує комплектуючі або роботи згідно поданої заявки. Від ПП "Комір Груп" вказаний договір підписаний ОСОБА_5 Цією ж особою підписані видаткові накладні №25 від 21.08.2015р., №95 від 22.09.2015р., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №96 від 22.09.2015р. В той же час у податкових накладних№25 від 21.08.2015р. та №95 від 22.09.2015р. особою, яка склала податкову накладну вказаний ОСОБА_6

Обґрунтовуючи безтоварність господарських операцій між вказаними підприємствами контролюючий орган посилається на: "…Засновником, директором та головним бухгалтером ПП "Комір Груп" є ОСОБА_7, який є громадянином Росії. Документом, який підтверджує право на постійне проживання ОСОБА_7 є посвідка на постійне проживання серія НОМЕР_2 видана відділом ГІРФО ГУ МВС України в Київській області, яка ОСОБА_7 не видавалась. Згідно повного витягу з Єдиного реєстру довіреностей ОСОБА_7 не надавав будь-кому право на представлення його інтересів щодо ведення господарської діяльності. Відповідно до витягу з баз даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон" ОСОБА_7 перетнув кордон України у напрямку "виїзд" 25.04.2013, а тому фактично не міг підписувати бухгалтерські та податкові документи. Печатку підприємства вилучено під час обшуку 17.05.2016 року, за адресою розташування "конвертаційного центру" м. Херсон, вул.21-го Січня. 6.37.

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, власне або орендоване нерухоме майно, земельні ділянки у ПП "Комір Груп" відсутні.

Також, згідно даного реєстру встановлено, що за адресою м. Херсон, вул. 21-го Січня, 6.37 зареєстровано нежитлове приміщення, яке належить ТОВ "Роде" (код 34660189). Проте, згідно поданої платником податків - ПП "Комір Груп" податкової звітності та даних ЄРПН взаємовідносини з ТОВ "Роде" відсутні.

Згідно з даними ЄРПН, ПП "Комір Груп" не здійснював придбання товарів (послуг), які в подальшому реалізовано ПП "Вагові Технології", що свідчить про відсутність факту його походження (законного джерела).

Згідно інформації, яка міститься в ЄРПН, ПП "Комір Груп" взагалі не залучало сторонні організації до надання послуг по шеф-монтажу автовагів, а навпаки документує у цей період надання різноманітних робіт іншим СГ в різних регіонах України (поточний ремонт зливостічної мережі, ремонт системи ХВП, поточний ремонт електромереж зовнішнього освітлення, навантажувальні роботи, роботи з реконструкції головного, роботи по ремонту магазину, виготовлення металоконструкцій, роботи з реконструкції головного корпусу, улаштування теплоізоляції житлового будинку)…".

Дослідивши надані до суду письмові докази, судом встановлено, що згідно відомостей ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, особою, уповноваженою представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи вказаний керівник - ОСОБА_7.

Суд критично ставиться до пояснень представників позивача щодо наявності у ОСОБА_5 права підпису документів від імені юридичної особи на підставі довіреності, оскільки відповідних доказів до суду не надано.

З наведеного вбачається, що як договір, так і частина бухгалтерської документації підписана невстановленою особою. В той час як керівник ПП "Комір Груп" ОСОБА_7 перетнув кордон України у напрямку "виїзд" ще 25.04.2013р.

Отже, з наданих до суду доказів неможливо встановити реальність господарських операцій, оформлених між позивачем та ПП "Комір Груп", а надані суду документи не мають сили первинних бухгалтерських документів, оскільки частина їх підписана від імені підприємства особою, у якої відсутні повноваження на вчинення будь-яких дій від імені ПП "Комір Груп", а частина - керівником нерезидентом, який із 2013 року залишив територіальні межі України.

З приводу збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Так, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

За змістом пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290, з метою здійснення бухгалтерського обліку дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відноситься до загального доходу Підприємства.

Доходи для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток повинні бути фактично отриманими і підтвердженими належними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з суб'єктами господарювання, і є підставою для формування податкового обліку платника податків

Як встановлено судом, кошти сплачені позивачем його контрагентам ПП "Гарде-Плюс", ПП "Інком-Торг", ПП "Пайола", ПП "Фанди Бей" в оплату за придбані товари (надані послуги), є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

З приводу завищення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 ПК України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу.

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Об'єктом оподаткування, згідно ст.185 ПК України є операції платників податку, зокрема, з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

При вирішенні даної справи суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди у спосіб повернення (заліку) або відшкодування податку з бюджету, є економічно виправданими, якщо таким платником податків під час декларування власних податкових зобов`язань перед бюджетом дотримано вимоги податкового законодавства України.

За недоведеності відповідачем факту відсутності господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами з приводу придбання товарів, висновки податкового органу є безпідставними, за виключенням господарських операцій з контрагентом-постачальником ПП "Комір Груп".

Таким чином, суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт придбання позивачем товарів, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними. При цьому, щодо господарських відносин, що оформлені з контрагентом-постачальником ПП "Комір Груп" суд погоджується з позицією податкового органу.

Із розрахунку визначеного зобов'язання у розрізі контрагентів, наданого відповідачем на вимогу суду слідує, що за результатами господарської діяльності позивача із ПП "Комір Груп" у спірних ППР були визначені зобов'язання із ПДВ на суму 68428,75 грн., із податку на прибуток у сумі 49269,0 грн., які суд вважає правомірними.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково.

Частиною 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 12, 19, 161- 163, 167 КАС України, суд-

вирішив :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 04.05.2018р. №0001661422 в частині збільшення Приватному підприємству "Вагові технології" грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 50080,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 12520,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 04.05.2018р. №0001651422 в частині збільшення Приватному підприємству "Вагові технології" грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 50634,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 9247,50 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 39394259) судовий збір у сумі 1837,22 грн. на користь Приватного підприємства "Вагові технології" (код ЄДРПОУ 37048755)..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29 жовтня 2018 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.3.3