Рішення

від 09.10.2018 по справі 826/14867/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 жовтня 2018 року № 826/14867/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М. при секретарі судового засідання Артеменко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Валтек" доГоловного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.09.2016 року №1942615147 форми "П", від 15.09.2016 року №1952615147 форми "Р" за участі представників сторін:

від позивача - Дудар В.В.;

від відповідача - Березовська А.О.

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09 жовтня 2018 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Валтек" (далі - позивач, ТОВ Фірма "Валтек") до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.09.2016 року №1942615147 форми "П", від 15.09.2016 року №1952615147 форми "Р".

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від 31.08.2016 року за №140/26-15-14-07-02/20009888, є безпідставними та необґрунтованими, а тому податкові повідомлення-рішення - протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2016 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні.

В порядку, встановленому Положенням про автоматизовану систему суду, затвердженого рішенням ради суддів України №30 від 26.11.2010 року у зв'язку з припиненням повноважень судді, в провадженні якого перебувала адміністративна справа 826/14867/16, справу розподілено між суддями повторно.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2018 року справу прийнято до провадження суддею Клименчук Н.М. та призначено до судового розгляду в судовому засіданні.

В судових засіданнях представником позивача позовні вимоги підтримано у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Представником відповідача щодо задоволення позову заперечено з підстав викладених у письмових запереченнях на позов та додаткових письмових поясненнях.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві 31.08.2016 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Валтек" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Міністерством юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622) ТОВ "МТІ" (код ЄДРПОУ 13669756), ІП "Логін" (код ЄДРПОУ 38204178), ТОВ "Норман Трейд Нью" (код ЄДРПОУ 38473528), ТОВ "Даймонд Трейд" (код ЄДРПОУ 34568233), ТОВ "Макролоджик" (код ЄДРПОУ 35879881), ТОВ "Вербена-Н" (код ЄДРПОУ 38150277), ТОВ "Діавестенд комплексні рішення" (код ЄДРПОУ 37416186), ТОВ "Світові платіжні системи" (код ЄДРПОУ 38424308) за період з 01.01.2013 по 31.12.2015. За результатами перевірки складено акт від 31.08.2016 року за №140/26-15-14-07-02/20009888 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Валтек" порушень, у тому числі:

п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 6 316 273 грн., в тому числі по періодах за 2013 рік на суму 6 193 353 грн., 2014 рік на суму 140 715 грн.;

п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами і доповненнями), в результаті чого встановлено

- завищення від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість (20.1 Декларації з ПДВ) на суму 8684 грн. за лютий 2013;

- заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 6 647 998 гривень, в тому числі по періодах:

за січень 2013 року на суму 21396 грн.,

за березень 2013 року на суму 16986 грн.,

за квітень 2013 року на суму 33492 грн.,

за липень 2013 року на суму 410391 грн.,

за серпень 2013 року на суму 336361 грн.,

за вересень 2013 року на суму 432220 грн.,

за жовтень 2013 року на суму 813419 грн.,

за листопад 2013 року на суму 354032 грн.,

за грудень 2013 року на суму 4059826 грн.,

за січень 2014 року на суму 130036 грн.,

за лютий 2014 року на суму 4075 грн.,

за березень 2014 року на суму 2373 грн.,

за квітень 2014 року на суму 1562 грн.,

за травень 2014 року на суму 8507 грн.,

за червень 2014 року на суму 16115 грн.,

за липень 2014 року на суму 5206 грн.,

за серпень 2014 року на суму 2001 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивач подав заперечення на акт від 05.09.2016 №1351, за результатами розгляду яких відповідачем листом від 12.09.2016 №20120/10/26-15-14-07-02-15 повідомлено про залишення висновків акту перевірки без змін.

На підставі зазначеного Акта перевірки від 31.08.2016 року за №140/26-15-14-07-02/20009888 Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

- №1942615147 (форма "П") від 15.09.2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 7 917 585, 00 грн., у тому числі 6 334 068,00 грн. за податковим зобов'язанням та 1 583 517,00 за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №1952615147 (форма "Р") від 15.09.2016, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 7 707 166,00 грн., у тому числі 6 165 733,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 1 583 517,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

В силу пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, для формування податкового кредиту має бути наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно з пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг(пункт 138.4 статті 138 Податкового кодексу України).

Такі витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (пункт 138.5 статті 138 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Крім того, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товарів чи послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного здійснення оплачених товарів, наявності первинних документів та використання в господарській діяльності цих товарів.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

При цьому при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні Вищий адміністративний суд України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Як вбачається з матеріалів справи та акта перевірки, підставою для збільшення позивачу суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток стали висновки контролюючого органу про порушення позивачем норм податкового та бухгалтерського законодавства за наслідками здійснення господарських операцій ТОВ Фірми "Валтек" (код ЄДРПОУ 00015622) з контрагентами ТОВ "Норман Трейд Нью" (код ЄДРПОУ 38473528), ТОВ "Даймонд Трейд" (код ЄДРПОУ34568233), ТОВ "Макролоджик" (код ЄДРПОУ 35879881), ТОВ "Вербена-Н"за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.

З досліджених матеріалів справи судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Норман Трейд Нью" (код ЄДРПОУ 38473528).

Між ТОВ Фірма "Валтек" (Замовник) та ТОВ "Норман Трейд Нью" (Виконавець) укладено Договір на виконання робіт №2, згідно п.1.2. даного договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання своїми силами та засобами виконати у 2013 році роботи з проектування та побудови структурованої кабельної системи (СКС); проектування та побудови кабельної системи телефонного зв'язку; проектування та побудови системи ефірного телебачення формату DVB-T2; проектування та побудови кабельної системи контролю та управління доступом; проектування та побудови кабельної системи ІР відеоспостереження і в обумовлений Договором строк, а Замовник - прийняти і оплатити виконані роботи.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом оплати на розрахунковий рахунок Виконавця Замовником виконаних робіт на умовах відтермінування платежу до 90 днів календарних днів, на підставі актів прийому-передачі виконаних робіт.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, ТОВ "Норман Трейд Нью" оформлено та виписано на користь ТОВ Фірма "Валтек" первинні документи, зокрема, видаткові, податкові накладні за підписами уповноважених представників сторін договору та рахунки-фактури за період з 30.12.2013 по 20.01.2014, акти приймання-передачі наданих послуг №№9, 10, 11, 12 від 20.01.2014 (а.с. 33-34, т. 1).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами перевірки, розрахунки між суб'єктами господарювання проведено у безготівковій формі, про що свідчить картка рахунку 63.1. за 2013 - 2014 роки.

Згідно Акта перевірки за товари (роботи, послуги) перераховано грошові кошти на загальну суму 68 921 825,81 грн. Кредиторська заборгованість ТОВ Фірма "Валтек" перед ТОВ "Норман Трейд Нью" відсутня.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт реальності вказаних фінансово-господарських операцій, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, актами прийому-передачі виконаних робіт.

Також у перевіряємому періоді позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Даймонд Трейд" (код ЄДРПОУ 34568233).

Між ТОВ Фірма "Валтек" (Покупець) та ТОВ "Даймонт Трейд" (Постачальник) укладено Договір поставки №040802 від 08.04.2013, згідно п.1.1. даного договору Постачальник зобов'язується поставляти (передавати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього грошову суму, визначену у прайс-листах (прейскурантах) та/або у виставлених рахунках-фактурах та/або у видатково-прибуткових накладних та/або актах приймання-передачі товару, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.1.2. Договору поставки №040802 від 08.04.2013 є поставка комп'ютерної техніки, оргтехніки, комплектуючі та витратні матеріали до неї, ліцензоване програмне забезпечення, а також інші супутні та технічні товари з найменуванням

Порядок розрахунків згідно умов договору, Покупець повинен розрахуватись за поставлений товар не пізніше 21 (двадцяти одного) календарного дня з дати поставки товару Постачальником. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості (ціни) поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника. Оплата здійснюється Покупцем на підставі цього Договору та рахунку-фактури та/або акту приймання-передачі товару, виставленого Постачальником на вартість (ціну) поставленої партії товару. (п.п. 8.1. - 8.3. даного Договору).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, ТОВ "Даймонт Трейд" оформлено та виписано на користь ТОВ Фірма "Валтек" первинні документи, зокрема, видаткові, податкові накладні за підписами уповноважених представників сторін договору та рахунки -фактури за період з 30.12.2013 по 20.01.2014 (а.с. 67-80, 85-143, т. 2).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами перевірки, розрахунки між суб'єктами господарювання проведено у безготівковій формі, про що свідчить картка рахунку 63.1. за 2013 - 2014 роки.

Згідно Акту перевірки за товари (роботи, послуги) перераховано грошові кошти на загальну суму 10 239 563,52 грн. Кредиторська заборгованість ТОВ Фірма "Валтек" перед ТОВ "Даймонд Трейд" відсутня.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Замовник) та ТОВ "Макролоджик" (Постачальник) укладено договір №ПЗ-3664/10 від 27.03.2013 згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити товар, а Замовник прийняти та оплатити його на умовах та в порядку, передбаченому даним Договором. Найменування, кількість та ціна товару за одиницю та позиціями, а також загальна вартість партії товару, поставка якого буде відбуватися в відповідності з умовами даного Договору. Оплата вартості товару здійснюється на підставі рахунків-фактур та/або накладних, що надаються Постачальником.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано суду копії видаткових, податкових накладних та рахунки -фактури (а.с 84-124, т. 1, 173-223, 228- 250, т.2, 1-34 т. 3).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами перевірки, розрахунки між суб'єктами господарювання проведено у безготівковій формі згідно з карткою рахунку 63.1. за 2013 - 2014 роки.

Згідно Акту перевірки за товари (роботи, послуги) перераховано грошові кошти на загальну суму 10 557 099,28 грн. Кредиторська заборгованість ТОВ "Валтек" перед ТОВ "Макролоджик" відсутня.

Окрім того у періоді, що перевірявся, у позивача здійснено господарські операції з ТОВ "Вербена-Н".

По взаємовідносинах із вказаним підприємством ТОВ "Вербена-Н" в особі директора Костюка Віталія Анатолійовича оформлено податкові накладні відповідно до рахунків-фактур №22001 від 23.01.2014, №21001 від 22.01.2014, №19007 від 20.08.2013, №16007 від 17.09.2013, №2 від 01.10.2013, №13001 від 14.10.2013, №13010 від 14.10.2013.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у загальній сумі 253 746 в тому числі по періодах: за серпень 2013 року на суму 17088 грн., за вересень 2013 року на суму 9300 грн., за жовтень 2013 року на суму 132348 грн., за січень 2014 року на суму 95010 грн.

Аналізуючи складені між позивачем та контрагентами первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов'язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пунктом 2.4 Положення, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов'язань та капіталу позивача.

Податковим органом зроблено висновок про те, що фінансово-господарська діяльність позивача здійснюється поза межами правового поля, що, у свою чергу, свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності товариства, фінансово-господарські взаємовідносини між підприємством та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Разом з тим, суд зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість необхідно з'ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту чи валових витрат, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Взаємовідносини позивача з контрагентами ґрунтувалися на договірних правовідносинах, а саме на договорах виконання робіт , поставки.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи, надані первинні документи та розрахункові документи: акт приймання-передачі наданих послуг, податкові накладні, рахунки-фактури, картки рахунків. Факт виконання та отримання товарів, оплата їх вартості підтверджуються документально.

З матеріалів справи вбачається, що види діяльності контрагентів дозволяють укладення договорів між контрагентом та позивачем. Зокрема , до видів діяльності ТОВ "Норман Трейд Нью" відноситься оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, ТОВ "Даймонт Трейд" основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля, ТОВ "Макролоджик" основний вид діяльності - оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням.

Слід зазначити, що в ході розгляду справи відповідачем не доведено суду обставин недостатності доданих до матеріалів справи документів чи їх дефектності, а також податковим органом не заперечувалося та не спростовано фактичне виконання господарських операцій позивача із його контрагентами, участь контрагента позивача у здійсненні таких операцій, наявності у них спеціальної податкової правосуб'єктності (реєстрації платниками ПДВ), факту реєстрації податкової накладної в ЄРПН тощо.

Також, з урахуванням сутності операцій відповідачем не доведено недостатності кількості у контрагентів трудових ресурсів для виконання спірних операцій та не доведено обсягів інших ресурсів, які були необхідні для виконання спірних операцій, але були відсутні.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем господарської діяльності у спірному періоді.

Відповідач в акті перевірки зазначає, що позивачем не надано будь-яких належним чином оформлених відповідно до вимог законодавства України документів, які підтверджують факт транспортування товару.

Однак, суд не бере до уваги вказані твердження відповідача, оскільки отримання товарно-транспортних накладних не передбачено умовами договорів, укладеними між позивачем з ТОВ "Норман Трейд Нью", ТОВ "Даймонд Трейд", ТОВ "Макролоджик", ТОВ "Вербена-Н". Документом, що підтверджує факт отримання товару відповідно до укладених договорів є видаткові накладні, які надані позивачем та є первинними документами в розумінні закону.

Таким чином відсутність товарно-транспортних документів не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Крім того, згідно умов Договорів Постачальник зобов'язується поставити товар Покупцеві на склад Покупця. За таких умов саме Продавець організує та забезпечує доставку товару, тобто позивач в перевезенні товару не приймав участі.

З наведеного у сукупності вбачається, що позивач в даному конкретному випадку не є учасником транспортних відносин та з урахуванням особливостей, передбачених договорами, має прийняти товар у себе на складі, у зв'язку з чим наявність у нього в даному конкретному випадку транспортних документів не є обов'язковою.

Виходячи з наведеного, за даних конкретних умов поставки достатнім є оформлення поставки накладною, актом, іншим подібним документом про прийняття товару на складі, які є достатніми первинними документами, що підтверджують факт поставки товару на склад позивача.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача щодо наявності відкритого кримінального провадження по контрагентам позивача, оскільки це не є належним та допустимим доказом у даній справі.

Більш того, під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними господарськими операціями.

Слід також додати, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагентів позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст.55-1 ГК України ("Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання"). Не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст.234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентом недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч.3 ст.228 ЦК України. Також не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст.207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем не наведено суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Поряд з цим, в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які вказували б на безтоварність операцій.

Висновки відповідача ґрунтуються лише на податковій інформації по контрагентам контрагентів позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем податкового органу або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі роботи (послуги) позивачем не отримувались від контрагента.

Крім того, на платника податків не покладається обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачу дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання саме цих операцій.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи та не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит та формування валових витрат за наявності факту здійснення господарської операції.

Також, визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на податковий кредит та/або віднесення відповідних сум до валових витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності. Підтвердження зазначеного підходу знайшло відображення в постанові Верховного суду України № 40/11 від 21.01.2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІБ" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суд вважає, що операції позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були зареєстрованими як платники податку на додану вартість, здійснені в межах їх господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Валтек" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення- рішення від 15.09.2016 року №1942615147 форми "П",

3. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.09.2016 року №1952615147 форми "Р".

3. Стягнути з Головного управління ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань понесені Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Валтек" судові витрати в розмірі 1378 грн. 00коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Н.М. Клименчук