Рішення

від 23.10.2018 по справі 2540/2860/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2018 року Чернігів Справа № 2540/2860/18

Чернігівський окружний адміністративний суд

під головуванням судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Вершняк Л.Л.,

представників позивача ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Мисливсько-рибальського підприємства «Бобровицьке» Чернігівської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок до Управління Держпраці в Чернігівській області про визнання протиправними дії та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

Мисливсько-рибальське підприємство «Бобровицьке» Чернігівської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок (далі-МРП, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області (далі- Управління Держпраці, відповідач), в якому просить:

1. Скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-05-013/0185/84 від 08.05.2018, винесену першим заступником начальник Управління Держпраці в Чернігівській області 08.05.2018.

2. Визнати дії протиправними з винесення інспектором праці Управлінням Держпраці в Чернігівській області ОСОБА_5 20.04.2018 припису про усунення виявлених порушень № 25-05-013/0117 та визнати дії протиправними з винесення акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № 25-05-013/0117 від 20.04.2018.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що не відповідає дійсності наявність трудових відносин між позивачем та громадянами ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, що могло б свідчити про факт порушення Кодексу законів про працю України в частині обов'язку з укладення трудового договору з зазначеними особами, зокрема, останні не ознайомлювалися з правилами внутрішнього трудового розпорядку та їм не вплачувалася заробітна плата, відповідно облік показників використання робочого часу не здійснювався, отже, такі особи на роботу не приймалися та підстав для виплати заробітної плати цим особам не було. За таких обставин, висновок відповідача про порушення позивачем ч.3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, а саме допуск до роботи певних осіб без укладення трудових договорів, оформлених належним чином, на думку позивача, є помилковим, оскільки підприємством на виконання певної роботи з громадянами ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 укладені цивільно-правові договори, зміст яких не суперечить вимогам Цивільного кодексу України. При цьому факт виконання вказаними особами трудових функцій не встановлено.

20.08.2018 ухвалою суду відкрито провадження за правилами загального провадження.

12.09.2018 відповідачем надіслано відзив, в якому зазначено, що оскаржувана постанова прийнята правомірно, оскільки за результатами інспекційного відвідування МРП встановлено факт укладення з певними громадянами цивільно-правових договорів, які мають ознаки трудових договорів, що є порушенням положень Кодексу законів про працю України.

16.10.2018 ухвалою суду закрито підготовче проводження та призначено розгляд справи по суті.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, суд встановив таке.

На підставі наказу від 16.04.2018 № 114 та направлення на проведення контрольного заходу від 16.04.2018 № 385, у період з 17.04.2018 по 20.04.2018 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів, ОСОБА_5, проведено інспекційне відвідування Мисливсько-рибальського підприємства «Бобровицьке» Чернігівської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок, за результатами якого складено акт № 25-05-013/0185 від 20.04.2018.

Відповідно до акта № 25-05-013/0185 інспектором встановлено, що у позивача працювали громадяни ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на підставі цивільно-правових договорів, які, на думку інспектора, мають ознаки трудових відносин, зокрема на вказаних працівників покладено матеріальну відповідальність та оплата праці проводилась щомісячно, про що зазначалося у загальних відомостях нарахування заробітної плати. Вказане свідчить про порушення позивачем ч. 2 ст. 24 КЗпП України, відповідальність за яке передбачена абз. 2 ч.2 ст. 265 Кодексу законів про працю України(а.с. 32-43).

За результатами вказаного інспектування 29.04.2018 відповідачем складено припис про усунення виявлених порушень №25-05-013/0117, про виконання якого зобов'язано директора МРП повідомити Управління Держпраці до 20.05.2018 (а.с. 45-46).

03.05.2018 на зазначений акт інспекційного відвідування підприємством подано зауваження (копія додається), за результатами розгляду якого Управлінням Держпраці позивачу направлено лист від 10.05.20-18 № 02/04-2835, в якому повідомлено, що інспектор Величко М.С. при проведенні інспекційного відвідування діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

08.05.2018 Управлінням Держпраці прийнята постанова № 25-05-013/0185, якою за порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України, на підставі абз. 2 ч.2 ст. 265 КЗпП України вирішено на Мисливсько-рибальське підприємство «Бобровицьке» Чернігівської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок накласти штраф в розмірі 335 070 грн.

Зазначену постанову мотивовано тим, що працівників позивача: ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6 фактично допущено до роботи без укладення трудових договорів, оформлених наказами чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу, що є порушенням ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

Щодо позовної вимоги про скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-05-013/0185/84 від 08.05.2018, суд зазначає наступне.

Повноваження щодо нагляду і контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю встановлені КЗпП України та іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМ України № 96 від 11.02.2015, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з п.4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 340 від 27.03.2015, Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.5); накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці (п.49).

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМ України № 295 від 26.04.2017 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою КМ України № 509 від 17.07.2013 (із змінами, внесеними згідно з постановою КМ України № 55 від 03.02.2016).

Відповідно до абз.2 п.2 цього Порядку штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Штрафи мають право накладати начальники територіальних органів Держпраці та їх заступники.

Стосовно виявлених порушень законодавства про працю та зайнятість населення, які були допущені позивачем, суд враховує наступне.

Частиною 1 ст.21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ч. 1 ст.24 цього Кодексу, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3).

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 10 рішення Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Чернігівській обласній державній адміністрації від 28.08.2017 № 4 вирішено забезпечити проведення систематичного обстеження територій лісових та мисливських угідь з метою виявлення трупів та залишків загиблих диких свиней з подальшим негайним повідомленням органів місцевого самоврядування, територіальних органів Держпродспожив служби, секторів УДНС (а.с. 23).

З метою виконання вказаного рішення, позивачем з громадянами ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 укладені цивільно-правові договори, предметом яких є виконання робіт (послуг): моніторинг мисливських щодо виявлення загиблих тварин в строк з 01.12.2017 по 28.02.2018 (а.с. 60-62).

Доказів недійсності або фіктивного укладення вказаних договорів, відповідачем суду не надано. Разом з тим, із змісту представлених договорів слідує, що МРП (замовник) доручає, а ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 (виконавець) бере на себе зобов'язання виконати роботи (послуги): моніторинг мисливських угідь щодо виявлення загиблих тварин в строк з 01.12.2017 по 28.02.2018 за плату, встановлену на умовах, визначених цим договором.

У ході судового розгляду адміністративної справи судом допитано у якості свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9

Так, допитані свідки ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 пояснили суду, що виконання умов договору, який був укладений з позивачем, а саме моніторинг мисливських угідь щодо виявлення загиблих тварин, проводили за вільним графіком, а винагорода за виконану роботу перерахована на їх банківські картки.

Вказані обставини також підтверджуються актами прийому-передачі виконаних робіт, складених замовником та виконавцем договору, виписками банківських установ, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 51-59).

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що працювала на підприємстві позивача бухгалтером. Зокрема по обставинам справи зазначила, що винагороду за виконану роботу на підставі цивільно-правових договорів з громадянами ОСОБА_6, ОСОБА_8, та ОСОБА_7 проведено у відповідності до вимог чинного законодавства України, а саме на підставі актів виконаних робіт зі сплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків, про що свідчать документи бухгалтерського обліку, які містяться в матеріалах справи.

Частинами 1-3 включно ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно з ст.902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини, що виникли на підставі договору, від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, де власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, сам організовує і виконує свою роботу.

Таким чином, у разі надання послуг не на підставі трудового договору, а відповідно до договору про надання послуг (цивільно-правового договору), трудові відносини не виникають.

З огляду на предмет укладених договорів та поняття трудового договору, не встановлення факту щодо організації процесу трудової діяльності (внутрішнього розпорядку, оплата заробітної плати, забезпечення умов праці) аргументи відповідача про трудовий характер відносин між позивачем та вказаними особами не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи.

Статтею 204 ЦК України, закріплено презумпцію правомірності правочину, яка передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Цивільно-правові договори, укладені позивачем, не були визнані недійсними чи неукладеними у порядку встановленому законом.

Частиною 3 статті 24 КЗпП України передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на викладене, на переконання суду, доводи зазначені управлінням Держпраці в акті інспекційного відвідування від 20.04.2018 № 25-05-013/0185, що наймані працівники фактично допущені до роботи без укладення трудового договору, чим порушено позивачем вимоги 3 ст. 24 КЗпП України, є безпідставними.

Відповідно, викладений в оскаржуваному рішенні висновок відповідача про вчинення позивачем фактичного допуску трьох осіб до роботи без оформлення трудового договору є необґрунтованим, оскільки, чинне законодавство України не містить жодного обов'язкового припису щодо того, у яких саме випадках сторони певного зобов'язання зобов'язані укладати саме трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт. Отже, потенційні сторони такого зобов'язання цілком вільні у своєму виборі форми втілення власних правових відносин, своїх гарантій, а тому вони на свій розсуд вправі визначати вид майбутнього договору, що може укладатися між ними.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою КМ України № 509 від 17.07.2013, визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та ч.ч.2 - 7 с.53 Закону України "Про зайнятість населення".

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі:

- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади;

- акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Відповідно до ч.2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Отже, з аналізу наведеної норми видно, що відповідальність виникає у разі встановлення вини юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, зокрема фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків.

Враховуючи викладене в контексті даної спірної ситуації, з урахуванням спростованих під час судового розгляду справи порушень, викладених в акті інспекційного відвідування від 20.04.2018 № 25-05-013/0185, суд дійшов висновку, що постанова від 08.05.2018 № 25-05-013/0185/84 підлягає скасуванню у судовому порядку, оскільки підставою для її винесення, стало помилкове трактування відповідачем цивільно-правових відносин позивача, оформлених у вигляді цивільно-правових договорів, як таких, що мають ознаки трудових, та повинні бути оформлені у вигляді трудових договорів.

Разом з тим, визначаючись щодо вимог про визнання протиправними дій відповідача з проведення позапланового інспекційного відвідування з питань контролю за додержанням законодавства про працю, суд виходив з наступного.

Згідно правових позицій, викладених в постанові Верховного Суду України від 24.12.2010 у справі №21-25а10, постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №826/12612/17, від 10.05.2018 у справі № 806/2127/16, допуск до перевірки фактично нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні перевірки, а тому задоволення позову не призводить до відновлення порушених прав суб'єкта господарювання.

Враховуючи те, що перевірка щодо позивача завершилась та оформлена відповідним рішенням, яке є самостійним предметом цього адміністративного позову, та охоплює в собі дії інспекторів щодо складання акту та припису, тому позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача, пов'язаних з проведенням інспекційного відвідування задоволенню не підлягають.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню частково.

Питання щодо розподілу судових витрат передбачено, відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати постанову Управління Держпраці в Чернігівській області про накладення штрафу від 08.05.2018 № 25-05-013/0185/84.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Чернігівській області судовий збір в розмірі 5026,06 грн. (п'ять тисяч двадцять шість гривні 06 копійок) на користь Мисливсько-рибальського підприємства «Бобровицьке» Чернігівської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок, сплачений відповідно до платіжного доручення від 14.08.2018 № 740.

В решті позовних вимог відмовити.

Позивач: Мисливсько-рибальське підприємство «Бобровицьке» Чернігівської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок (вул. Набережна, 1, м. Бобровиця, Чернігівська область, 17400, код ЄДРПОУ 31374832)

Відповідач: Управління Держпраці в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 39, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39779238).

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в строки, визначені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 29 жовтня 2018 року.

Суддя І.І. Соломко