Ухвала

від 29.10.2018 по справі 826/15395/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15395/17

УХВАЛА

29 жовтня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Губської Л.В. та суддів Епель О.В., Степанюка А.Г., розглянувши клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження та звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 травня 2018 року по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Київресурспостач до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 травня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволені позову.

В апеляційній скарзі апелянт просить звільнити його від сплати судового збору, у зв'язку з відсутністю коштів.

Крім того, до апеляційної скарги надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що податковий орган був позбавлений можливості подати повторно апеляційну скаргу у строк визначений КАС України у зв'язку з неможливістю сплати судового збору.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Разом із тим, як зазначено в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI Про судовий збір у редакції Закону України від 22 травня 2015 року 484-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору , обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення його сплати.

Крім того, згідно із ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Так, відповідно до ст. 8 Закону України Про судовий збір у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, в розумінні ст. 8 Закону України Про судовий збір у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, відповідач не є суб'єктом, на якого поширюються положення вказаного Закону щодо відстрочення сплати або звільнення від сплати судового збору.

Отже, у суду апеляційної інстанції відсутні достатні правові підстави для звільнення апелянта від сплати судового збору.

Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Як установлено, апеляційна скарга Головне управління Державної фіскальної служби у м.Києві рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 травня 2018 року подана до суду першої інстанції 14 вересня 2018, в той час як копію оскаржуваного рішення апелянт отримав 08.06.2018 року (т.1 а.с. 198).

У клопотанні про поновлення строку зазначено, що податковий орган був позбавлений можливості сплати судовий збір у даній справі, при цьому зазначає, що на час подання повторної апеляційної скарг строк визначений ст. 299 не сплив.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

У пункті 41 справи Пономарьов проти України Європейський Суд з прав людини зазначив, що Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків .

Таким чином, у ситуації з державними органами, поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів, тощо. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Та обставина, що первинне звернення з апеляційною скаргою було здійснено своєчасно, але скарга була залишена без руху та в подальшому повернута через невиконання вимог суду, не є підставою вважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15 травня 2018 року (справа № 804/2979/17), від 07 червня 2018 року (справа № 822/276/17).

При цьому, слід зазначити, що встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного процесу та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися не в разі будь-якого направлення позову поштою, а здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо судом у прийнятті позовної заяви відмовлено або її повернуто, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подача позову з недодержанням правил підсудності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 02.12.2015 (справа № 6-895цс15).

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним визнати неповажними наведені апелянтом причини пропуску строку подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

2. У задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Л.В.Губська

Судді О.В.Епель

А.Г.Степанюк