Рішення

від 29.10.2018 по справі 910/11750/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.10.2018Справа № 910/11750/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фармако

до Товариства з обмеженою відповідальністю Добра Аптека

про стягнення 83479,42 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Я.І. Мухіна

Представники: без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фармако (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Добра Аптека (відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки №ПК/150 від 15.05.2017 у розмірі 83479,42 грн., а саме: 70227,07 грн. основного боргу, 12204,89 грн. пені, 1047,46 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем умов Договору поставки №ПК/150 від 15.05.2017 щодо своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/11750/18 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та позивачу - відповіді на відзив.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 07.09.2018 про відкриття провадження у справі № 910/11750/18.

26.09.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що видаткові накладні, які надані позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, не можуть бути належним доказом прийняття відповідачем обумовленого договором товару, оскільки зі змісту останніх неможливо встановити ким було прийнято поставлений позивачем товар, зокрема, не вказано прізвища та посади особи, а також немає посилання на довіреність. На підставі викладеного відповідач вважає, що позивачем не доведено факту поставки товару відповідачу.

12.10.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечив проти доводів відповідача, зазначивши, що за період з травня 2017 року по червень 2018 року позивач, в рамках виконання спірного договору, поставив та передав у власність відповідачу товар на загальну суму 2454775,69 грн., приймання-передача товару відбувалась на підставі видаткових накладних, які підписувались уповноваженими особами відповідача, яким було надано відповідні довіреності, копії яких наявні в матеріалах справи. Так, позивач зазначив, що у вказаних довіреностях містились зразки підписів уповноважених на одержання товару осіб, та які співпадають із підписами, що містяться у видаткових накладних, а відтак, на думку позивача, відсутні підстави вважати, що товар було отримано не уповноваженими особами відповідача. Крім того, позивач зазначив, що факт належного виконання позивачем своїх обов'язків та отримання відповідачем обумовленого договором товару також підтверджується частковими оплатами відповідачем товару, що вбачається із наявних у справі банківських виписок, а також підтверджується податковими накладними, копії яких, позивачем додано до відповіді на відзив.

23.10.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач заперечив проти доводів позивача та просив суд відмовити у задоволенні позову.

26.10.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення в яких позивач вказав, що починаючи з моменту першої поставки товару та до моменту виникнення заборгованості відповідач приймав обумовлений договором товар та оплачував його, жодних заперечень щодо оформлення видаткових накладних, неотримання товару за ними або щодо невідповідності підписів представників відповідача на вказаних видаткових накладних відповідачем не надавалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено наявні в матеріалах справи заяви по суті справи та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

15.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фармако (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Добра Аптека (покупець, відповідач) був укладений Договір поставки №ПК/150 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити товар, асортимент, кількість та ціна якого, зазначені в видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.1.2 Договору, предметом поставки є наступний товар: лікарські засоби та вироби медичного призначення.

Згідно з п.2.1 Договору, поставка товару здійснюється окремими партіями, кількість та асортимент товару в яких, визначається сторонами шляхом оформлення замовлень відповідно до умов, викладених в розділі 3 Умови поставки товару цього договору.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що загальна кількість та асортимент товару, що поставляється за договором, складається з кількості та асортименту товару, погоджених сторонами та вказаних в підписаних видаткових накладних на передачу товару.

Умовами п.3.1 Договору визначено, що поставка товару здійснюється окремими партіями, відповідно до поданих покупцем та погоджених постачальником замовлень на поставку товару.

Замовлення на поставку відповідної партії товару подається покупцем за допомогою електронних або факсимільних засобів зв'язку, або телефоном (п.3.2.1 Договору).

У п.3.8 Договору визначено, що доказом передачі товару покупцю є видаткова накладна на поставку окремої партії товару, що підписана уповноваженою особою покупця та містить відбиток печатки (штампу) покупця.

Згідно з п.3.9 Договору, передача товару уповноваженій особі покупця здійснюється постачальником на підставі довіреності, виданої покупцем на ім'я такої уповноваженої особи з посиланням на номер і дату договору. При централізовано-кільцевих поставках товару покупцю їх відпуск постачальником може здійснюватись без довіреності, якщо одержувач товару за підписом керівника і головного бухгалтера покупця, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально-відповідальна особа, що буде приймати товар, завіряє на супровідних документах (накладній) свій підпис про одержання товару.

Відповідно до п.3.17 Покупець гарантує, що проставлення підпису уповноваженої особи покупця на видатковій накладній постачальника є достатнім підтвердженням прийняття товару покупцем, погодження його кількості, ціни та асортименту, а уповноважена особа покупця має достатні повноваження на вчинення таких дій.

Умовами п.5.3 Договору визначено, що ціни кожної одиниці товару вказуються у видаткових накладних на поставку кожної партії товару.

Загальна сума по договору складається із всіх договірних вартостей по всіх видаткових накладних до даного договору (п.5.4 Договору).

У п.6.1 Договору визначено, що оплата покупцем товару за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому порядок оплати товару за цим договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) визначається постачальником при поданні замовлення на поставку покупцем.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що при здійсненні покупцем оплати товару за цим договором з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар на користь постачальника, вказується постачальником у видатковій накладній на товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у видатковій накладній. Надання постачальником покупцю рахунку-фактури для оплати товару з відстроченням платежу не є обов'язковим.

Згідно з п.6.5 Договору, при здійсненні кожного грошового переказу покупець вказує наступні реквізити щодо призначення платежу: номер та дата даного договору; номер та дата видаткової накладної; відображення сум ПДВ (в разі необхідності).

Якщо постачальником здійснюється дві та більше поставок товару на користь покупця, грошові суми, що отримує постачальник від покупця за цим договором, покривають заборгованість покупця перед постачальником в порядку черговості, починаючи з першої очікуваної оплати (самої ранньої дати кінцевого строку оплати, який зазначений у видаткових накладних), яку зобов'язаний здійснити покупець за цим договором, за видатковими накладними в порядку зростання дати кінцевого строку оплати грошових сум за видатковими накладними на товар, який постачався, незалежно від того, що вказано покупцем в призначенні платежу при здійсненні оплати (п.6.6 Договору).

Відповідно до п.10.1 У випадку невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Згідно з п.10.3 Договору, у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки від несплаченої суми за кожен день прострочи.

Пунктом 10.4 Договору визначено, що за умови прострочення покупцем строків оплати за товар за цим договором, він повинен сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі трьох відсотків від простроченої суми оплати.

Згідно з п.12.7 Договору, цей договір складений в двох примірниках, один примірник - для постачальника, один примірник - для покупця, вступає в силу з дати його підписання та діє протягом 3 (трьох) календарних років, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно з умовами даного договору.

У позовній заяві позивач зазначив, що на виконання умов договору за період з 14.05.2018 по 05.06.2018 на підставі наданих позивачем видаткових накладних ним було поставлено відповідачу узгоджений сторонами товар на загальну суму 168630,16 грн.

Товар було прийнято відповідачем (покупцем) без жодних претензій та зауважень.

Позивач вказав, що з урахуванням п.6.2 Договору відповідач був зобов'язаний здійснювати розрахунки за кожну отриману поставку товару окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника у терміни, що визначені у відповідній накладній, зокрема за накладними №622739/1 від 14.05.2018 на суму 217,69 грн. у строк до14.06.2018; №623054/1 від 14.05.2018 на суму 1120,79 грн. у строк до 14.06.2018; №623155/1 від 14.05.2018 на суму 538,46 грн. у строк до 14.06.2018; №623162 від 14.05.2018 на суму 526,88 грн. у строк до 14.06.2018; №623054 від 14.05.2018 на суму 5334,09 грн. у строк до 14.06.2018; №623155 від 14.05.2018 на суму 4369,38 грн. у строк до 14.06.2018; №622739 від 14.05.2018 на суму 11108,06 грн. у строк до 14.06.2018; №623401 від 15.05.2018 на суму 4850,53 грн. у строк до 14.06.2018; №623660 від 15.05.2018 на суму 2340,59 грн. у строк до 14.06.2018; №623660/1 від 15.05.2018 на суму 143,06 грн. у строк до 14.06.2018; №23716 від 15.05.2018 на суму 4249,57 грн. у строк до 15.06.2018; №624674 від 16.05.2018 на суму 1401,86 грн. у строк до 15.06.2018; №623862 від 15.05.2018 на суму 4771,40 грн. у строк до 15.06.2018; №626147/1 від 17.05.2018 на суму 682,18 грн. у строк до 17.06.2018; №626147 від 17.05.2018 на суму 13614,68 грн. у строк до 17.06.2018; №626270/1 від 17.05.2018 на суму 46,91 грн. у строк до 17.06.2018; №626380 від 17.05.2018 на суму 3176,63 грн. у строк до 17.06.2018; №626270 від 17.05.2018 на суму 4783,57 грн. у строк до 17.06.2018; №626380/1 від 17.05.2018 на суму 113,02 грн. у строк до 17.06.2018; №625833 від 17.05.2018 на суму 6150,10 грн. у строк до 17.06.2018; №625833/1 від 17.05.2018 на суму 405,52 грн. у строк до 17.06.2018; №627193/1 від 18.05.2018 на суму 25,54 грн. у строк до 18.06.2018; №627193 від 18.05.2018 на суму 2154,73 грн. у строк до 18.06.2018; №627752/1 від 21.05.2018 на суму 294,58 грн. у строк до 20.06.2018; №627752 від 21.05.2018 на суму 8002,86 грн. у строк до 20.06.2018; №628075 від 21.05.2018 на суму 6246,05 грн. у строк до 21.06.2018; №628549 від 21.05.2018 на суму 2767,44 грн. у строк до 21.06.2018; №628372 від 21.05.2018 на суму 3443,17 грн. у строк до 21.06.2018; №628372/1 від 21.05.2018 на суму 108,78 грн. у строк до 21.06.2018; №628075/1 від 21.05.2018 на суму 405,24 грн. у строк до 21.06.2018; №628549/1 від 21.05.2018 на суму 37,68 грн. у строк до 21.06.2018; №631413/1 від 24.05.2018 на суму 138,43 грн. у строк до 23.06.2018; №631135 від 24.05.2018 на суму 1404,91 грн. у строк до 23.06.2018; №631507/1 від 24.05.2018 на суму 367,56 у строк до 23.06.2018; №631507 від 24.05.2018 на суму 4453,56 грн. у строк до 23.06.2018; №631413 від 24.05.2018 на суму 4605,14 грн. у строк до 23.06.2018; №631440 від 24.05.2018 на суму 204,88 грн. у строк до 23.06.2018; №6311336/1 від 24.05.2018 на суму 189,12 грн. у строк до 23.06.2018; №631336 від 24.05.2018 на суму 10183,00 грн. у строк до 23.06.2018; №631833/1 від 24.05.2018 на суму 108,78 грн. у строк до 24.06.2018; №631833 від 24.05.2018 на суму 4833,67 грн. у строк до 24.06.2018; №631556 від 24.05.2018 на суму 1058,63 грн. у строк до 24.06.2018; №641166 від 05.06.2018 на суму 16433,55 грн. у строк до 06.07.2018; №641075 від 05.06.2018 на суму 12471,25 грн. у строк до 06.07.2018; №641315/1 від 05.06.2018 на суму 905,90 грн. у строк до 06.07.2018; №641075/1 від 05.06.2018 на суму 854,93 грн. у строк до 06.07.2018; №641166/1 від 05.06.2018 на суму 2626,26 грн. у строк до 06.07.2018; №641315 від 05.06.2018 на суму 6970,94 грн. у строк до 06.07.2018; №641387 від 05.06.2018 на суму 6051,45 грн. у строк до 06.07.2018; №641387/1 від 05.06.2018 на суму 819,20 грн. у строк до 06.07.2018; №641467 від 05.06.2018 на суму 507,96 грн. у строк до 06.07.2018.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що відповідач своєчасно та в повному обсязі не здійснив оплату товару, поставленого за вказаними видатковими накладними, у зв'язку з чим прострочена заборгованість відповідача склала 70227,07 грн.

Враховуючи що, станом на 31.08.2018, відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором поставки №ПК/150 від 15.05.2017 щодо повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар не виконав, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 83479,42 грн., з яких: 70227,07 грн. - основний борг, 1047,46 грн. - 3% річних та 12204,89 грн. - пені.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст.76-79 ГПК України).

Згідно із ст.86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору №ПК/150 від 15.05.2017 свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

По матеріалам справи судом встановлено, що відповідно до видаткових накладних №622739/1 від 14.05.2018; №623054/1 від 14.05.2018; №623155/1 від 14.05.2018; №623162 від 14.05.2018; №623054 від 14.05.2018; №623155 від 14.05.2018; №622739 від 14.05.2018; №623401 від 15.05.2018; №623660 від 15.05.2018; №623660/1 від 15.05.2018; №23716 від 15.05.2018; №624674 від 16.05.2018; №623862 від 15.05.2018; №626147/1 від 17.05.2018; №626147 від 17.05.2018; №626270/1 від 17.05.2018; №626380 від 17.05.2018; №626270 від 17.05.2018; №626380/1 від 17.05.2018; №625833 від 17.05.2018; №625833/1 від 17.05.2018; №627193/1 від 18.05.2018; №627193 від 18.05.2018; №627752/1 від 21.05.2018; №627752 від 21.05.2018; №628075 від 21.05.2018; №628549 від 21.05.2018; №628372 від 21.05.2018; №628372/1 від 21.05.2018; №628075/1 від 21.05.2018; №628549/1 від 21.05.2018; №631413/1 від 24.05.2018; №631135 від 24.05.2018; №631507/1 від 24.05.2018; №631507 від 24.05.2018; №631413 від 24.05.2018; №631440 від 24.05.2018; №6311336/1 від 24.05.2018; №631336 від 24.05.2018; №631833/1 від 24.05.2018; №631833 від 24.05.2018; №631556 від 24.05.2018; №641166 від 05.06.2018; №641075 від 05.06.2018; №641315/1 від 05.06.2018; №641075/1 від 05.06.2018; №641166/1 від 05.06.2018; №641315 від 05.06.2018; №641387 від 05.06.2018; №641387/1 від 05.06.2018; №641467 від 05.06.2018 позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 168630,16 грн.

Наведені видаткові накладні на загальну суму 168630,16 грн. приймаються судом у якості належних доказів по справі, що підтверджують факт поставки позивачем товару на загальну суму 168630,16 грн. та прийняття цього товару відповідачем без зауважень по кількості та якості.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не здійснив оплату в сумі 70227,07 грн. за товар, поставлений позивачем на підставі видаткових накладних №631507 від 24.05.2018; №631413 від 24.05.2018; №631440 від 24.05.2018; №6311336/1 від 24.05.2018; №631336 від 24.05.2018; №631833/1 від 24.05.2018; №631833 від 24.05.2018; №631556 від 24.05.2018; №641166 від 05.06.2018; №641075 від 05.06.2018; №641315/1 від 05.06.2018; №641075/1 від 05.06.2018; №641166/1 від 05.06.2018; №641315 від 05.06.2018; №641387 від 05.06.2018; №641387/1 від 05.06.2018; №641467 від 05.06.20, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за спірний товар станом на момент подання позову (04.09.2018) становила 70227,07 грн.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості по оплаті за поставлений згідно товар в розмірі 70227,07 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

В той же час, заперечення відповідача стосовного того, що позивачем належним чином не доведено факту поставки товару, а відтак і наявності заборгованості, оскільки зі змісту наданих позивачем видаткових накладних неможливо встановити ким було прийнято поставлений позивачем товар, зокрема не вказано прізвища та посади особи, а також відсутнє посилання на довіреність, судом відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, матеріалами справи підтверджується факт того, що між сторонами з моменту укладення спірного договору склались ділові відносини щодо прийняття товару уповноваженими відповідачем особами на підставі завчасно наданих останнім довіреностей за підписом керівника, які містять зразок підпису уповноважених на прийняття товару осіб, а також відбитки печаток, якими засвідчуються підписи довірених осіб, що передбачено п.3.9 Договору №ПК/150 від 15.05.2017.

Крім того, у п.3.17 Договору сторонами погоджено, що покупець гарантує, що проставлення підпису уповноваженої особи покупця на видатковій накладній постачальника є достатнім підтвердженням прийняття товару покупцем, погодження його кількості, ціни та асортименту, а уповноважена особа покупця має достатні повноваження на вчинення таких дій.

З матеріалів справи вбачається, що видаткові накладні за період з 14.05.2018 по 24.05.2018 містять підписи уповноважених відповідачем осіб які скріплені відповідними печатками, що повністю співпадають із зразками підписів та печаток, що відображені у наданих відповідачем довіреностях, крім того, товар, що поставлено позивачем за вказаними накладними в повному обсязі оплачений відповідачем, в той же час, аналогічні підписи та відбитки печаток місять видаткові накладні за період з 24.05.2018 по 05.06.2018, за якими відповідач заперечує наявність заборгованості. Слід зазначити, що заперечення відповідача стосуються лише видаткових накладних, вартість товару за якими відповідачем не оплачено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, щодо необґрунтованості заперечень відповідача.

Посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду у постанові від 27.08.2018 у справі № 916/43/18 судом відхиляються, оскільки позивачем доведено здійснення поставки спірного товару та прийняття його відповідачем.

Разом з тим, з огляду на порушення відповідачем зобов'язання за Договором, позивач також заявив до стягнення з відповідача 12204,89 грн. пені та 1047,46 грн. 3 % річних.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 10.3 Договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки від несплаченої суми за кожен день прострочи.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Як стверджує позивач і що підтверджено матеріалами справи, станом на 31.08.2018 - дату складання позовної заяви, відповідач добровільно не сплатив заборгованість за поставлений товар згідно зазначених вище видаткових накладних в сумі 70227,07 грн.

Таким чином, дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, а саме розрахунок пені в сумі 12204,89 грн., та здійснивши перевірку за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга , суд дійшов висновку, що позивач невірно визначив періоди нарахування пені щодо кожної окремої видаткової накладної з урахуванням проведених відповідачем часткових оплат, та арифметично невірно визначив розмір пені.

Враховуючи вищезазначені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 12204,89 грн. підлягають задоволенню частково в розмірі 8948,84 грн.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за Договором щодо своєчасної та повної сплати за поставлений товар, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за Договором.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Здійснивши перевірку за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга наданого позивачем розрахунку 3% річних в сумі 1047,46 грн., судом встановлено, що позивач невірно визначив періоди нарахування 3% річних та арифметично невірно визначив розмір 3% річних.

Враховуючи зазначене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 782,11 грн.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Сторонами не подано попереднього розрахунку суми судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 1687,67 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 232, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Добра Аптека (03083, м. Київ, просп. Науки, буд. 94/5, прим. 69 /в літері А/; ідентифікаційний код 37195173) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фармако (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Балукова, буд. 21; ідентифікаційний код 20037376) 70227 (сімдесят тисяч двісті двадцять сім) грн. 07 коп. основного боргу, 782 (сімсот вісімдесят дві) грн. 11 коп. 3% річних, 8948 (вісім тисяч дев'ятсот сорок вісім) грн. 84 коп. пені та 1687 (одну тисячу шістсот вісімдесят сім) грн. 67 коп. судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 29.10.2018.

Суддя Гумега О.В.